Постанова 4857 № 500/2150/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/2150/25 пров. № А/857/34891/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року (суддя- Дерех Н.В., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/2150/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому просила визнати дії виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо відмови у надані грошової компенсації за земельну ділянку для індивідуального будівництва незаконними, зобов`язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за ненадання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва відповідно до рішення виконавчого комітету від 16.03.2018 року № 7/23/14. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове про задоволення позовних вимог повністю. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . У відповідності до довідки від 29.07.2022 №6117-5001936133 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_2 . У відповідь на звернення позивача від 07.03.2025, відповідач листом від 14.03.2025 за №7043-Ф/2025 повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації за ненадання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, покликаючись на те, що пунктом 5 додатку до Порядку виплати грошової компенсації за земельні ділянки особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого рішенням виконавчого комітету від 26.12.2024 №1980, передбачено, що дія цього Порядку не поширюється на осіб, які на момент набрання чинності рішення міської ради "Про грошову компенсацію за земельні ділянки учасникам бойових дій та особам, прирівняних до них" №7/23/14 від 16.03.2018 не були зареєстровані на території Тернопільської міської територіальної громади". Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права на безоплатну передачу із земель державної і комунальної власності земельної ділянки у власність. Пункт 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ, учасникам бойових дій та особам, прирівняним до учасників бойових дій, надаються пільги із першочергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочергового ремонту жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Для забезпечення реалізації пільг в частині першочергового відведення земельних ділянок учасникам бойових дій та осіб, прирівняних до них, в тому числі учасникам антитерористичної операції та їх сім`ям права на одержання земельних ділянок, керуючись Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Земельним кодексом України, з метою зниження соціальної напруги, враховуючи висновки постійних комісій з питань бюджету та фінансів з питань природокористування, приватизації, продажу та оренди землі, 16.03.2018 Тернопільською міською радою прийнято рішення №7/23/14 Про грошову компенсацію за земельні ділянки учасникам бойових дій та особам прирівняних до них відповідно до якого, серед іншого, вирішила наступне: 4.Право на грошову компенсацію отримують учасники бойових дій та особи прирівняні до них, в тому числі учасники антитерористичних операції та їх сім`ї, що зареєстровані на території Тернопільської міської територіальної громади. Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку, відмовляючи позивачу у наданні грошової компенсації за земельну ділянку для індивідуального будівництва, доводи відповідача зводяться до того, що позивачем до поданої заяви від 07.03.2025 та до позовної заяви не надано доказів, що вона зареєстрована на території Тернопільської міської територіальної громади. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, що позивачем при зверненні до відповідача подано копію довідки від 29.07.2022 за №6117-5001936133 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, з приводу чого слід зазначити наступне. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб передбачені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі також - Закон № 1706-VII), згідно із статтею 1 якого, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті. Як визначено частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні урегульовані Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", відповідно до частини 1 статті 4 якого особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Пунктом 10 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні", на період тимчасової окупації російською федерацією території України, а також на період віднесення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, територіальних громад до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, положення частини першої статті 4 цього Закону не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії. Така особа може задекларувати або зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. До реєстру територіальної громади вносяться відомості про зареєстроване місце проживання внутрішньо переміщеної особи на тимчасово окупованій російською федерацією території України, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, визначених у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, здійснивши аналіз наведених вище норм законодавства суд першої інстанції зробив вірний висновок, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ВПО) не є документом, що підтверджує реєстрацію місця проживання. Вона лише засвідчує факт переміщення особи з тимчасово окупованої території або зони бойових дій та її взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Для підтвердження місця проживання використовується витяг з реєстру відповідної територіальної громади. Також суд першої інстанції вірно вказав, що законодавець дозволив особам, місце проживання яких зареєстроване або задеклароване у житлі, що знаходиться на тимчасово окупованій території, а також на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання. Відтак, з врахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що відповідач правомірно відмовив позивачу у надані грошової компенсації за земельну ділянку для індивідуального будівництва, так як позивачем не додано доказів, що вона зареєстрована на території Тернопільської міської територіальної громади. Зважаючи на наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні позову. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 500/2150/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар