Постанова 4857 № 461/1766/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 461/1766/26 пров. № А/857/24908/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючий-суддя Довга О.І. судді Запотічний І.І. Шинкар Т.І. секретар судового засідання Слободян І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2026 року у справі №461/1766/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції УПП у м. Києві Мальованого Андрія Руслановича про накладення адміністративного стягнення (головуючий суддя Радченко В.Є., м. Львів, повне судове рішення складено 24.04.2026),- В С Т А Н О В И В: 09.03.2026 ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції, сержанта поліції УПП у м. Києві Мальованого Андрія Руслановича, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №6772027 від 05.03.2026. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірною постановою, на підставі ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), його притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу за порушенням п..12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перевищення встановленого обмеження швидкості. Позивач не погоджувався зі спірною постановою, вважав її безпідставною, оскільки працівник поліції здійснював вимірювання швидкості тримаючи вимірювальний прилад в руках, що суперечить ст. 40 Закону України «Про Національну поліції». Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. За змістом висновків суду першої інстанції використання приладу TruCAM у ручному (мобільному) режимі прямо передбачено його технічними характеристиками та не суперечить вимогам чинного законодавства. Отже, обставина щодо способу розміщення приладу не має вирішального значення для правильного вирішення справи. Не погодившись із висновком суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Помилковість висновків суду першої інстанції позивач обґрунтовує покликанням на те, що суд першої інстанції поклав в основу рішення відеозапис з приладу TruCAM TC008426, визнавши його належним доказом, разом з тим у матеріалах справи відсутнє Свідоцтво про повірку приладу TruCAM TC008426 станом на день фіксації правопорушення (05.03.2026). Крім того, позивач наполягає на тому, що вимірювання швидкості приладом TruCAM у ручному (тримаючи в руках) суперечить ст. 40 Закону України «Про Національну поліції». У відповідь на апеляційну скаргу відповідач подав відзив. Просить апеляційний суд відмовити у задоволенні скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач вважає, що позивач зробив помилковий висновок про неможливість застосування вимірювального пристрою у ручному режимі і покликається на норми права, які не підлягають застосуванню у даному випадку, через що хибно тлумачить про неможливість утримання інспектором поліції руками пристрою TruCAM під час вимірювання швидкості. 17.06.2026 Департамент патрульної поліції подав заяву про розгляд справи без участі. Розгляд справи здійснюється з урахуванням положень параграфа 2 Глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України. За правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Учасники справи, їх представники в судове засідання не з?явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті. За правилами статті 229 КАС України фіксація технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступне. Зі змісту спірної постанови серії ЕНА №6772027 від 05.03.2026 ОСОБА_1 , 05.03.2026 о 13:29 год, у м.Києві, по вулиці Богатирській, керуючи автомобілем BMW X3, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 79 км/год при дозволених 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості на 29 км/год. Такі дії є порушенням п. 12.4 ПДР. Вимірювання проводились приладом TruCam TC008426. За скоєне, на підставі ч.1 ст. 122 КАС України, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу. Позивач з постановою відповідача не погодився, а тому подав до суду позов. Перевіряючи правильність висновків суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Порушення швидкісного режиму є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. На підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідач надав показники вимірювання швидкості приладом TruCAM TC008426, фото, та відеоматеріали. Разом з тим, суперечність позицій учасників справи щодо спірних відносин зводяться до питання можливості використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM у ручному режимі, тобто у випадку, коли працівник поліції тримає прилад у руках при проведенні вимірювання швидкості. В контексті згаданої вище проблематики апеляційний суд зазначає Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення. За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Отже, слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України Про Національну поліцію, законодавцем не визначено. Таким чином, суд апеляційної інстанції констатує, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM ТС008426, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі. Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнаний таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено. Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставим справи та допустимим доказам, норми матеріального та процесуального права в спірних правовідносинах не правильно застосовані, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6772027 від 05.03.2026 слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Також, відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З матеріалів справи вбачається, що при поданні адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн за подання адміністративного позову та 998,40 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду. Оскільки, Восьмий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то таким чином на користь позивача слід стягнути 1664 грн. сплаченого судового збору. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст.243, 268, 272, 286, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2026 року у справі №461/1766/26 скасувати. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Скасувати постанову серії ЕНА №6772027 від 05.03.2026, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в сумі 1664 (тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 17.06.26