Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/7244/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 червня 2026 року м.Дніпросправа № 280/7244/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 280/7244/25 (суддя Конишева О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач-2) в якому, урахуванням уточненої позовної заяви від 27.08.2025, просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.05.2025 № 083850026027 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.05.2025 року, із зарахуванням до загального стажу роботи періоди з 01.09.1985 по 01.02.1987, з 21.02.1987 по 03.09.1987, з 08.09.1987 по 23.05.1988, з 26.05.1988 по 20.10.1989, з 01.11.1989 по 05.10.1990, з 08.10.1990 по 21.06.1994 та з 22.06.1994 по 17.01.1995 згідно із дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 07.03.1995 року та виплатити заборгованість з пенсійної виплати, починаючи з 10.05.2025 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення в від 20.05.2025 № 083850026027 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.09.1985 по 01.02.1987, з 21.02.1987 по 03.09.1987, з 08.09.1987 по 23.05.1988, з 26.05.1988 по 20.10.1989, з 01.11.1989 по 05.10.1990, з 08.10.1990 по 21.06.1994 та з 22.06.1994 по 17.01.1995 згідно із дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 07.03.1995 року, згідно із дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07.03.1995 року, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає періодам роботи. Позивач вважає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або не точного запису не передбачено. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.05.2025 року № 083850026027; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1985 по 01.02.1987, з 21.02.1987 по 03.09.1987, з 08.09.1987 по 23.05.1988, з 26.05.1988 по 20.10.1989, з 01.11.1989 по 05.10.1990, з 08.10.1990 по 21.06.1994 та з 22.06.1994 по 17.01.1995 згідно із дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , та призначити пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 10.05.2025. У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено. Із рішенням суду не погодився відповідач-1, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач-1 просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначено, що в результаті розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано періоди: з 01.09.1985 по 01.02.1987; з 21.02.1987 по 03.09.1987; з 08.09.1987 по 23.05.1988; з 26.05.1988 по 20.10.1989; з 01.11.1989 по 05.10.1990; з 08.10.1990 по 21.06.1994; з 22.06.1994 по 17.01.1995, зазначені у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07.03.1995, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає періодам роботи. Для зарахування вказаних періодів роботи позивачу необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Вказує, що право на пенсійну виплату позивач набуде 10.05.2028 або після набуття необхідного страхового стажу. Зазначає, що призначення пенсії відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України. Позивач та відповідач-2 своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. З матеріалів справи встановлено, що 13.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно принципу екстериторіальності заяву та документи позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято рішення від 20.05.2025 року № 083850026027 про відмову у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні зазначено: страховий стаж позивача складає 29 років 11 місяців 18 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.09.1985 по 01.02.1987, з 21.02.1987 по 03.09.1987, з 08.09.1987 по 23.05.1988, з 26.05.1988 по 20.10.1989, з 01.11.1989 по 05.10.1990, з 08.10.1990 по 21.06.1994 та з 22.06.1994 по 17.01.1995 згідно із дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07.03.1995 року, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає періодам роботи. Не погоджуючись з відмовою в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду з цим позовом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженій відповідачем частині, з огляду на таке. Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Частина 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, передбачає у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 по 31 грудня 2025 - від 22 до 32 роки. Також, ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років. Згідно ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Так, відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01.09.1985 по 01.02.1987, з 21.02.1987 по 03.09.1987, з 08.09.1987 по 23.05.1988, з 26.05.1988 по 20.10.1989, з 01.11.1989 по 05.10.1990, з 08.10.1990 по 21.06.1994 та з 22.06.1994 по 17.01.1995 згідно із дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 , дата заповнення 07.03.1995 року, оскільки дата заповнення дублікату трудової книжки не відповідає періодам роботи. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок). Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок. З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162. Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.6 Інструкції №

58. Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.9 Інструкції №

58. Відповідно до п.2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Згідно з п.2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.12 Інструкції №

58. Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім`я, по-батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я, по-батькові, тощо) з посиланням на дату та номер цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім`я, по-батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку за необхідності вносяться зміни у відомостях щодо освіти, професії, спеціальності. Аналогічні за змістом вимоги містяться у пункті 2.13 Інструкції №

58. Також, пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та №

58. Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018. Відповідно до пунктів 5.1-5.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення, від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58) особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство. Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т. ін.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов`язаний пред`явити дублікат трудової книжки. З огляду на зміст вищевказаних положень Інструкції № 58, перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містить будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки Аналогічні вимоги містилися й у Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974. В даному випадку, записами дубліката трудової книжки НОМЕР_1 підтверджуються спірні періоди роботи позивача. Колегія суддів звертає увагу, що дублікат трудової книжки позивача НОМЕР_1 оформлений відповідно до вимог Інструкції, оскільки містить інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працювала позивач, посади, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнята на роботу та звільнена, записи у дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 викладені з достатньою повнотою та чіткістю, проставлено відбитки печаток підприємств. Тому, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи відповідно до Постанови КМУ № 637 Щодо позиції Пенсійного органу стосовно зазначення ним у якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи спірного періоду саме розбіжність у даті заповнення трудової книжки (дубліката) із датою першого запису у ній, колегія суддів зазначає наступне. У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Окрім того, законодавець пов`язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи. Так, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені пенсійним органом недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до стажу його роботи. Окрім того, згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей, на підтвердження обґрунтованості та достовірності, або уточнення даних, що містяться у поданих позивачем документах, в яких зазначені періоди роботи, зокрема, у записах трудової книжки. Колегія суддів зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні відповідного стажу роботи до страхового стажу при призначенні позивачу пенсії. Отже, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1985 по 01.02.1987, з 21.02.1987 по 03.09.1987, з 08.09.1987 по 23.05.1988, з 26.05.1988 по 20.10.1989, з 01.11.1989 по 05.10.1990, з 08.10.1990 по 21.06.1994 та з 22.06.1994 по 17.01.1995 відповідно до дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки такий підтверджується її трудовою книжкою. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржене позивачем рішення є протиправним та підлягало скасуванню. Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію, колегія суддів зазначає наступне. Позивач на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 60-річного віку, має достатній страховий стаж, тому у неї виникло право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Враховуючи, що позивач звернулася із заявою про призначення пенсії в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, тому пенсія позивачу має бути призначена з 10.05.2025. На переконання колегії суддів, зобов`язання органу призначення пенсії призначити позивачу пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про призначення пенсії, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для призначення пенсії за віком. Такий спосіб захисту матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не є втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи. Тому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано обрав спосіб захисту порушених прав позивача шляхом зобов`язання відповідача-1 призначити пенсію за віком позивачу. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині. Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. З урахуванням результату апеляційного перегляду підстави для зміни розподілу судових витрат, здійсненого судом першої інстанції, відсутні. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 280/7244/25 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак