Постанова Київський апеляційний суд № 369/13111/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 року місто Київ Справа № 369/13111/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6226/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 грудня 2018 року (у складі судді Пінкевич Н.С.) у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ У жовтні 2018 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що 06 вересня 2011 року був укладений договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 13000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі. У порушення норм закону та умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, а саме не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки. У зв`язку з чим ОСОБА_2 станом на 26 вересня 2018 року має заборгованість 28393,23 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 2998,75 грн., нарахованих відсотках за користування кредитом 16596,23 грн., нарахованої пені в розмірі 6970,00 грн., а також штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 1328,25 грн. (процента складова). Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 28393,23 грн. та судові витрати. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 5 грудня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором 23594,98 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 2998,75 грн., нарахованих відсотках за користування кредитом 16596,23 грн., заборгованості за пенею та комісією, штрафами в розмірі 4000, 00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 1464,23 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2025 року поновлено представнику відповідача - адвокату Мєстєчкіному Ігорю Володимировичу строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 грудня 2018 року. Заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача 24 грудня 2025 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у заяві відповідача до позивача від 06 вересня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем до суду Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. 12 січня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, якою просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує, що в матеріалах справи наявна "Довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду" від 17.11.2011 з якої чітко вбачається, що Апелянту встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% на місяць (30,0% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Вказує, що Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. (п.п. 1.1.1.58, 1.1.1.59 Умов) Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднення до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві. Вважає поведінку відповідача недобросовісною. Апелянтом систематично використовувались кошти за кредитним лімітом, як вбачається з виписки на купівлю споживчих товарів, вносились власні коштів за спірний період, оскільки банкам забороняється видавати клієнтам безпроценті кредити, Позивач мав повне право та був зобов`язаний нараховувати проценту ставку за користування коштами. Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Суд першої інстанції встановив, що 06 вересня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, який складається із заяви та Умов та правил надання банківських послуг. З заяви ОСОБА_2 вбачається, що остання ознайомлена та погоджується з Умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Договору, відповідач зобов`язується погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором. Згідно п. 2.1.1.5.6. Договору, у разі невиконання зобов`язань за Договором на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплати винагороди Банку. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених даним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. та 5% від суми позову. За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п. 1.1.7.11. Договору, зазначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той самий строк. З поданого суду розрахунку, встановлено, що ОСОБА_2 у порушення вимог кредитного договору не вносила передбачених платежів. Станом на 26 вересня 2018 року має заборгованість 28393,23 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 2998,75 грн., нарахованих відсотках за користування кредитом 16596,23 грн., нарахованої пені в розмірі 6970,00 грн., а також штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 1328,25 грн. (процента складова). Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження прострочення позичальником строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Разом з тим, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, обґрунтування позовних вимоги, суд дійшов висновку про зменшення пені та штрафів за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором до 4000 грн. При цьому судом враховано відсутність в матеріалах справи доказів з боку позивача щодо завдання істотної шкоди невиконанням відповідачем умов договору. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи в частині стягнення відсотків не відповідає. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст.638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст.526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статі 1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). За змістом ст.634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст.549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст.551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За правилами ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст.77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із стороні оформлений у формулярах або інших стандартних формах. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У даній справі в анкеті-заяві відповідача ОСОБА_2 від 06.09.2011 року, зазначено, що бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою «Універсальна» 5 000 грн. При укладаннi Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підтвердження факту укладення кредитного договору та наявність не виконаних кредитних зобов`язань, під час звернення до суду, Банком надані такі докази: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір. Доказом встановлення кредитного ліміту та його зміни, отримання карток відповідачем є Довідки банку. Виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків передбачених кредитним договором. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості Банком надано розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку. Згідно даних Довідки про умови кредитування з використанням кредитки Унверсальна, 55 днів пільгового періоду, яка власноручно підписана ОСОБА_2 17.11.2011 року вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, пені, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, із вказаної Довідки про умови кредитування з використанням кредитки Унверсальна, 55 днів пільгового періоду можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт (відсоткову ставку за користування кредитними коштами), запропонованих банком, погодився відповідач. Також встановлено, та вбачається з виписки по картковому рахунку, яка надана банком, що ОСОБА_2 було встановлено кредитний ліміт, та відповідач користувалась грошовими коштами Банку, отримувала кошти через банкомат, розплачувалась в торговельних мережах, а отже й отримала кредитну картку Універсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Зазначених обставин відповідач не заперечує. Колегія суддів вважає, що виписка по картковому рахунку, розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач сплачувала заборгованість за договором. Статтею 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно з ст.ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Оскільки ключову роль відіграє заборгованість клієнта (сума фактично отриманих коштів та нарахована плата за користування ними), а не сума стартового кредитного ліміту по карті, то належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка по особовому рахунку. З наданих позивачем до суду першої інстанції письмових доказів беззаперечно вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом. Кредитні правовідносини між Банком та відповідачем за кредитним договором є дійсними, про бажання їх припинити в порядку встановленому законодавством чи договором не висловлювала жодна із сторін. Оскільки відповідачем підписана Довідка про умови кредитування, де вказана початкова базова відсоткова ставка в розмірі 2,5% на місяць тобто 30,0% на рік, то заборгованість за процентами слід рахувати саме за цією відсотковою ставкою. Разом з тим апеляційний суд звертає увагу, що як убачається з розрахунку заборгованості банк нараховував відсотки за відсотковою ставкою 30,00% річних з 22.06.2013 року, в подальшому то збільшуючи, то зменшуючи розмір нарахованих відсотків. Доказів на погодження з відповідачем змінення розміру процентної ставки суду надано не було. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції помилково керувався витягом з умов і правил надання банківських послуг, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Наданий позивачем примірник умов належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки кредитор мав можливість додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови обслуговування рахунків фізичної особи, відсутні підстави для врахування наведених сум при визначенні розміру заборгованості та її подальшого стягнення. Надані позивачем Умови з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Зазначений висновок узгоджується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Відтак апеляційний суд, після проведення перерахунку з урахуванням погодженої з ОСОБА_2 відсоткої ставки в розмірі 2,5%, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по відсоткам 13 774,87 грн. Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Як вбачається із Довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка Універсальна 55 днів пільгового періоду, що містить підпис Відповідача, сторонами погоджено всі істотні умови договору, у тому числі що пеня за несвоєчасне погашення кредиту становить 1% від суми боргу але не менше 30 грн в місяць, а також нарахування штрафів 500 грн +5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій. Так, до стягнення підлягає наступна сума штрафів: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 838,68 грн. - штраф (процентна складова (5 % від загальної суми заборгованості, яка підлягає до стягнення в розмірі 16 773,62 грн. (тіло сплаченого кредиту 2 998,75 грн. + прострочені відсотки, які підлягають стягненню 13 774,87 грн). Як вбачається з довідки про умови кредитування пеня (1)+пеня (2), де пеня (1)=(базова % ставка за договором)/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2)=1% від заборгованості, але не менше 30грн в місяць нараховується раз в місяць за наявності прострочення кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн та більше. 16 773,62/100*1%=167,73 грн в місяць; 167,73*12=2 013,76 грн. так пеня за рік становить 2 013,76 грн. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відсотків, штрафу та пені за користування, отже з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню відсотки у розмірі 13 774, 87 грн, 2 013,76 грн пені та 1 338,68 грн штрафу. Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги задоволенні частково (70,88%) судові витрати підлягають перерозподілу, з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 248,90 грн, а з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 615,71 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Мєстєчкіна Ігоря Володимировича в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково. Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 5 грудня 2018 року змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором 20126,06 грн., яка складається з тіла кредиту 2998,75 грн., нарахованих відсотків за користування кредитом 13 774, 87 грн., штрафів у сумі 1 338,68 грн та пені у сумі 2 013,76 грн., а також1 248,90 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 615,71 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О.В. Желепа Судді Н.В. Поліщук В.В. Соколова