Постанова Київський апеляційний суд № 357/7531/26

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/3095/2026 Справа № 357/7531/26 Головуючий в суді І інстанції Гавенко О.Л. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 15 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Кашперської Т.Ц., з участю секретаря Діденка А.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2026 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн., звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №332117 від 25 квітня 2026 року, 25 квітня 2026 року близько о 22 год. 45 хв. за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 , вчиняв домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та виражався нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №332118 25 квітня 2026 року, 25 квітня 2026 року близько о 22 год. 45 хв. за адресою АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та виражався нецензурною лайкою, в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Не погоджуючись із даною постановою, ОСОБА_1 15 травня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2026 року та закрити провадження в справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що постанову вважає протиправною, оскільки в судовому засіданні не визнавав своєї вини у вчинені адміністративних правопорушень, під час складання протоколів працівниками поліції від дачі пояснень відмовився. Умислу на вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не мав. Висновки суду щодо його винуватості ґрунтуються на припущеннях суду і спростовуються наявними в матеріалах правил відеозаписами з бодікамер працівників поліції, які прибули на місце події і склали протоколи про адміністративне правопорушення. Постанова винесена без урахування характеру вчинених ним дій, особи порушника, особи потерпілих, недоведеності його вини у вчиненні будь-яких дій, що можуть кваліфікуватись як вчинення насильства в сім`ї. Вчинені ним дії не спричинили жодних суспільно-небезпечних наслідків, а також не завдали психологічної або фізичної шкоди потерпілим. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми КУпАП, проігноровано ч. 3 ст. 62 Конституції України, яка передбачає, що усі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь. Судом також порушено процесуальні норми під час розгляду справи в судовому засіданні, що призвело до ухвалення протиправної постанови, зміст і висновки якої не відповідають матеріалам справи. Пояснював, що ввечері 25 квітня 2026 року він посварився зі своєю, на той момент, дружиною ОСОБА_2 . Сімейна сварка виникла на побутовому ґрунті, оскільки ОСОБА_2 відмовилась давати йому гроші на побутові потреби, при цьому слід враховувати, що впродовж тривалого часу (1,5 роки) ОСОБА_2 не працювала і він повністю утримував її та її доньку ОСОБА_3 . Тривалий час він перебував у зоні бойових дій і грошове забезпечення дозволяло йому повністю утримувати дружину і її доньку, забезпечуючи родину повністю та задовольняючи фінансові потреби. Взимку 2026 року, повертаючись додому у відпустку, він потрапив у ДТП та отримав складні відкриті переломи і опіки, переніс дві операції, стан його здоров`я різко погіршився. Замість підтримки ОСОБА_2 постійно докоряла йому зменшенням доходу сім`ї, оскільки бойових виплат він більше не отримував. Дані обставини були явним психологічним тиском на нього, оскільки він перебував у безпорадному стані. Наслідком психологічного тиску з боку дружини став депресивний стан, який погіршився тим, що дружина відправила його спати на кухню на розкладне металеве ліжко, оскільки їй заважав запах післяопераційних ран. Сон на розкладному армійському ліжку спричиняв йому фізичні страждання, і це ще більше погіршувало його психологічний стан. Вказував, що жодного психологічного насильства щодо малолітньої ОСОБА_3 він не вчиняв, навпаки намагався займатись вихованням дитини, наголошував на необхідності відвідувати школу, належно ставитись на навчання, займатися самовдосконаленням у вільний час, обмежити використання мобільного телефону у нічний час. Станом на 25 квітня 2026 року ОСОБА_3 більше двох тижнів не відвідувала школу, лягала спати близько четвертої години ранку, вночі проводила час в соціальних мережах і не могла потім прокинутись зранку та йти до школи. Впродовж цілого дня ОСОБА_3 спала, а її матір не вживала заходів для переконання дитини в необхідності відвідувати школу. Пояснював, що вищевикладені обставини спричинили неприязне ставлення до нього ОСОБА_3 , оскільки її матір своєю бездіяльністю заохочувала прогули навчання, а він намагався переконати її в необхідності отримання освіти та дотримання розпорядку дня, при цьому він поважав особистий простір дитини. В день сварки з дружиною 25 квітня 2026 року ОСОБА_3 перебувала в своїй кімнаті. Підвищений тон розмови не міг завдати дитині психічної шкоди, оскільки ненормативної лексики, погроз фізичної розправи, або ще якихось дій агресивного характеру з його боку не було. При цьому обговорення питань розірвання шлюбу не може бути тлумачено як домашнє насильство. 25 квітня 2026 року ОСОБА_3 зателефонувала до поліції і завідомо неправдиво повідомила працівників поліції, що він вчиняє домашнє насильство, при цьому озброєний і вона переживає за своє життя і життя матері. Після такого повідомлення на місце події прибули одразу чотири екіпажі патрульної поліції, які приготувались до знешкодження озброєного злочинця, що можна побачити на відеозаписі з бодікамер патрульних поліцейських. ОСОБА_2 відкрила двері. Поліцейські зайшли в приміщення, переконались, що ніякої зброї в квартирі немає, бійки або скандалу немає, матір і дитина перебувають в безпеці. ОСОБА_1 вийшов з кухні, представився, пред`явив документи, вів розмову з працівниками поліції спокійно і зважено. ОСОБА_2 підтвердила працівникам поліції, що зброї в квартирі немає, насильство щодо неї і доньки не вчиняється, повідомила поліцейських, що у них виник побутовий конфлікт і вони прийняли рішення розлучитись. Також ОСОБА_2 зауважила, що конфліктна ситуація вичерпана і допомога поліції не потрібна. Дані обставини зафіксована на відеозаписі о 23:03, 23:04. Сержант поліції Іван Несейчук не погодився з ОСОБА_2 , заявивши «Якщо би ви самі розібрались і не викликали поліцію, то правопорушення би не було, а оскільки ви викликали поліцію - ми будемо складати протокол про адміністративне правопорушення». Тобто сержант поліції ОСОБА_4 наперед встановив його винуватість у вчиненні правопорушення, виключно на підставі прибуття поліції, що є нонсенсом з правової точки зору. Дані обставини зафіксовані на відеозаписі з 23:06 по 23:08. Вказував, що відеозаписи з бодікамер працівників поліції долучено до матеріалів справи, проте суд першої інстанції не надав жодної оцінки цим доказам, які підтверджують відсутність події і складу адміністративного правопорушення. В судове засідання з`явився ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити. Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, направила заяву про розгляд справи у її відсутності. Відповідно до ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, які проявились у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру в присутності малолітньої дитини. Зазначені обставини встановлені судом із показів ОСОБА_1 та матеріалів адміністративної справи, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №332117 від 25 квітня 2026 року, протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №332118 від 25 квітня 2026 року, письмових пояснень від 25 квітня 2026 року, форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, рапорту поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Івана Несейчука, переглянутого відеозапису від 25 квітня 2026 року. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №332117 від 25 квітня 2026 року ОСОБА_1 25 квітня 2026 року близько 22:45 за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та виражався нецензурною лайкою, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 25 квітня 2026 року працівником поліції відібрано пояснення у ОСОБА_2 , згідно яких 25 квітня з 22 до 23 години був сімейний скандал, суперечки з ОСОБА_1 , де ОСОБА_5 підвищував голос і дитина дуже злякалася. Ця ситуація неодноразова. Вони перебувають на стадії розлучення, яке відбудеться 02 травня 2026 року. також Станіслав обіцяв з`їхати в найближчий час. Також до протоколу про адміністративне правопорушення долучена форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 25 квітня 2024 року щодо постраждалої особи ОСОБА_2 , згідно якої поліцейським уповноваженого підрозділу визначено низький рівень небезпеки. Зазначено, що постраждалу особу турбує те, що дитині некомфортно у присутності вітчима. Згідно рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП сержанта поліції Івана Несейчука, 25 квітня 2026 року, перебуваючи у складі наряду «Вулкан 0702» о 22:53 на службовий планшет отримали виклик «Домашнє насильство» за адресою АДРЕСА_1 . Прибувши на місце події, було виявлено ОСОБА_2 , 1973 року народження, яка проживає за вказаною адресою. Остання повідомила, що між нею та чоловіком ОСОБА_1 стався словесний конфлікт, у ході якого останній почав підвищувати голос та принижувати її в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження. Після цього малолітня ОСОБА_3 злякалася та викликала працівників поліції. Під час спілкування було встановлено, що ОСОБА_6 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру. а саме словесно ображав та висловлювався нецензурною лайкою в бік своєї дружини ОСОБА_2 . На місці події було повідомлено СІЮ Білоцерківського РУП, а також ЗВ ВСП оперативного чергового, в зв`язку з тим, що ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , у військовому званні «майор». Стосовно ОСОБА_6 було складено протоколи про адміністративне правопорушення ВАД № 332117 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ВАД № 332118 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Також складено дві форми оцінки ризиків, відібрано письмове пояснення. Від написання заяви ОСОБА_2 категорично відмовилась, ТЗП не складався в зв`язку з низьким рівнем загрози. Дану подію зафіксовано на бодікамери Motorola № 477801, 476157. До протоколу про адміністративне правопорушення також долучений відеозапис, на якому зафіксовано, що о 23:03 ОСОБА_2 відкрила двері працівникам поліції, які прибули на виклик, працівники поліції пояснили, що їх викликала неповнолітня дитина, яка повідомила про вчинення домашнього насильства в її присутності. ОСОБА_1 пред`явив документи, які підтверджують його особу, ОСОБА_2 пояснила працівникам поліції, що зброї в квартирі немає, насильство щодо неї і доньки не вчиняється, повідомила поліцейських, що у них виник побутовий конфлікт і вони прийняли рішення розлучитись. Також ОСОБА_2 зауважила, що конфліктна ситуація вичерпана і допомога поліції не потрібна (23:03, 23:04). Працівник поліції не погодився з ОСОБА_2 , заявивши «Якщо би ви самі розібрались і не викликали поліцію, то правопорушення би не було, а оскільки ви викликали поліцію - ми будемо складати протокол про адміністративне правопорушення» (23:07). О 23:18 працівники поліції пояснили, що вони розуміють, що у подружжя стався сімейний конфлікт, проте у випадку, якщо до них надходить повідомлення про вчинення домашнього насильства, то вони в будь-якому випадку повинні відреагувати. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №332118 від 25 квітня 2026 року ОСОБА_1 25 квітня 2026 року близько 22:45 за адресою АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме словесно ображав та виражався нецензурною лайкою в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення. Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає виключно за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Відповідальність за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи залишено поза увагою, що у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №332117 та ВАД №332118 від 25 квітня 2026 року всупереч вимогам ст. 256 КУпАП не зазначено повністю об`єктивну сторону правопорушення, оскільки відсутні дані про те, що була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілих, і доказів завдання такої шкоди потерпілим ОСОБА_2 , малолітньої ОСОБА_3 , 2012 року народження, матеріали справи не містять. Отже, у даній справі протокол про адміністративне правопорушення, як обов`язковий документ, де викладені обставини правопорушення (обвинувачення), не містить вказівки на наслідки, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а отже не містить об`єктивної сторони. Суд першої інстанції залишив це поза увагою та безпідставно вважав дії ОСОБА_1 такими, що містять склад адміністративного правопорушення. При цьому, викладаючи об`єктивну сторону правопорушення у протоколах серії ВАД №332117 та ВАД №332118 від 25 квітня 2026 року, працівниками поліції зазначено, що ОСОБА_1 застосовував по відношенню до ОСОБА_2 словесні образи та нецензурну лайку, хоча письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 не містять посилань на такі дії ОСОБА_1 . У письмових поясненнях від 25 квітня 2026 року ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 під час сімейного скандалу підвищив голос і дитина злякалася. На відеозаписі, надаючи пояснення працівникам поліції, ОСОБА_2 зауважила, що вони вирішили розлучитися і конфлікт вичерпано. Судом першої інстанції під час розгляду справи залишено поза увагою, що обставини, викладені в протоколах про адміністративне правопорушення, нічим не підтверджуються, при цьому як усні, так і письмові пояснення ОСОБА_2 не містить даних про суспільно небезпечні наслідки (завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого), що є елементом об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Також суд першої інстанції не врахував, що згідно диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, домашнє насильство має бути вчинене відносно саме малолітньої чи неповнолітньої особи. Однак у протоколі про адміністративне правопорушення ВАД №332118 не зазначено, що домашнє насильство вчинене не відносно ОСОБА_3 , а відносно ОСОБА_2 у присутності дитини ОСОБА_3 , що не утворює саме по собі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. При цьому форма оцінки ризиків домашнього насильства відносно малолітньої ОСОБА_3 не складалась, письмові пояснення у неї відібрані не були. На відеозаписі ОСОБА_3 в присутності працівників поліції і дорослих членів сім`ї поводилася емоційно, плакала, звинувачувала ОСОБА_1 у тому, що він нібито «проклинав» її матір. Апеляційний суд наголошує, що події, які емоційно оцінені малолітньою дитиною як насильство в сім`ї, в результаті чого нею було викликано працівників поліції, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не можуть бути визнані насильством в сім`ї лише на підставі думки дитини, а провадження в справі про адміністративне правопорушення не може використовуватись малолітньою дитиною як інструмент впливу на членів сім`ї. Згідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282). Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, в зв`язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-3 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення домашнього насильства в присутності дитини. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст. 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.