Постанова 4824 № 359/10067/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5610/2026 справа №359/10067/24 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Пархоменко Вікторією Миколаївною, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Журавського В.В., дата складення повної ухвали не зазначена, у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, про визнання права спільної часткової власності на житлові будинки та земельну ділянку, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пархоменко В.М., звернулась до суду із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування поданої заяви вказує, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа №359/10067/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: АТ «Райффайзен Банк», ТОВ «ФК «Ю-Бейс», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А.В. про визнання права спільної часткової власності на житлові будинки та земельну ділянку. Предметом спору у вказаній справі є частка в об`єктах нерухомого майна: житлових будинках АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , а також частина земельної ділянки площею 1,0040 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:1645 за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців. Вказані об`єкти нерухомого майна набуті ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 та є спільної сумісною власністю подружжя. Заявниця вказує, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2024 року звернуто стягнення на нерухоме майно: житлові будинки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 , які розміщено на земельній ділянці, кадастровий номер 322086000:03:002:1645, площею 1,0040 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, СТ «Природа», які не зареєстровані у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_2 , в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3. У разі невжиття заходів забезпечення позову, об`єкти нерухомого майна, які є предметом спору, можуть бути реалізовані приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Івановим А.В., що позбавить можливості заявницю захистити свої права в межах цього судового провадження. Зазначає, що отримання приватним виконавцем дозволу на реалізацію земельної ділянки та будинків свідчить про наявність ризиків втрати майна, що є предметом спору. Мотивуючи наведеним, просить заборонити приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Іванову А.В. та ОСОБА_2 здійснювати продаж нерухомого майна, а саме: житлових будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , а також земельної ділянки площею 1,0040 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:1645 за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, та належать ОСОБА_2 .

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року у задоволенні заяви відмовлено. Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що спірні об`єкти нерухомості перебувають під арештами в межах інших виконавчих проваджень та включені до зведеного виконавчого провадження, що унеможливлює їх самостійну реалізацію приватним виконавцем у цій справі. Також суд зазначив про відсутність доказів про т, що з часу винесення постанови про опис та арешт майна боржника, тобто з 04 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Іванова А.В. вчиняються дії, спрямовані на реалізацію арештованого майна, зокрема шляхом проведення електронних торгів з продажу вказаних об`єктів нерухомого майна.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Пархоменко В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що у провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа №359/10067/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб - АТ «Райффайзен Банк», ТОВ «ФК «Ю-Бейс», приватного виконавця Іванова А.В., про визнання права спільної часткової власності на житлові будинки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та земельну ділянку площею 1,0040 га, кадастровий номер 3220886000:03:002:1645, розташовані в с. Проців Бориспільського району Київської області. Спірне майно набуте під час шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і є спільною сумісною власністю подружжя. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2024 року у справі №242/4382/15-ц приватному виконавцю надано дозвіл на звернення стягнення та реалізацію всього спірного майна в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3, незважаючи на те, що майно є предметом судового спору. Ухвала набрала законної сили 22 травня 2024 року, після чого приватним виконавцем здійснено опис та арешт майна, що підтверджується постановою від 04 вересня 2024 року та відомостями Державного реєстру речових прав. Зазначає, що з інформаційних довідок з Реєстру речових прав від 21 червня 2024 року убачається, що власником спірних об`єктів зареєстрований ОСОБА_3 , однак арешти накладені як на майно боржника ОСОБА_2 , у межах виконавчих проваджень НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9. При цьому приватний виконавець, отримавши судовий дозвіл, вживає активних дій, спрямованих саме на реалізацію майна. Вказує, що наявний арешт у виконавчому провадженні не забезпечує збереження майна, а навпаки має на меті його відчуження для задоволення вимог стягувачів, що створює реальну та безпосередню загрозу продажу спірних об`єктів до вирішення цієї справи по суті. Арешт у межах виконавчого провадження та арешт як захід забезпечення позову мають різну правову природу: перший спрямований на реалізацію, другий ? на збереження майна. Ототожнення цих інститутів є юридично помилковим. Стверджує, що суд першої інстанції, відмовляючи в забезпеченні позову, дійшов необґрунтованого висновку про неможливість реалізації майна з мотивів того, що зведене виконавче провадження складається з кількох інших проваджень, а також через відсутність доказів призначення електронних торгів. Такий висновок не підтверджений жодною нормою матеріального чи процесуального права та суперечить превентивній природі інституту забезпечення позову. З посиланням на частину 2 статті 388 ЦК України вказує, що майно, продане в порядку виконання судових рішень, не може бути витребуване від добросовісного набувача. Отже, реалізація спірного майна через електронні торги унеможливить фактичне поновлення прав позивачки навіть у разі задоволення позову, що зробить судовий захист формальним та ілюзорним і суперечитиме статті 55 Конституції України та принципу ефективного судового захисту. Суд безпідставно поклав на заявника обов`язок доводити факт призначення електронних торгів, хоча чинне законодавство такого обов`язку не передбачає. Вимагати підтвердження вже призначених торгів означає чекати настання незворотних наслідків, що суперечить превентивній суті забезпечення позову. Додатково суд не врахував об`єктивні обставини воєнного стану, нестабільність електропостачання та інтернет-зв`язку, які істотно ускладнюють постійний моніторинг системи СЕТАМ і створюють ризик пропуску моменту призначення торгів. Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. 02 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Євдокименка М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву зазначає, що представником позивачки адвокатом Пархоменком В.М. подано заяву про забезпечення позову, в якій наведено доводи та надано докази того, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А.В. здійснює виконавчі дії, спрямовані на примусову реалізацію зазначеного нерухомого майна у рахунок погашення заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2 на підставі судових рішень. З цією метою приватний виконавець звернувся до Селидівського міського суду Донецької області із поданням про надання дозволу на звернення стягнення на спірне майно. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2024 року у справі №242/4382/15-ц подання було задоволено, надано дозвіл на звернення стягнення та реалізацію житлових будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 та земельної ділянки кадастровий номер 3220886000:03:002:1645 у межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_3, незважаючи на те, що зазначене майно не зареєстроване за боржником та є предметом судового спору. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, представник заявниці вказував, що спірне нерухоме майно вже описане та арештоване приватним виконавцем, а відсутність заборон на його реалізацію створює реальну загрозу відчуження до вирішення спору по суті. У зв`язку з цим заявник просив заборонити приватному виконавцю та відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження спірного майна. Зазначає, що позиція відповідача щодо заяви про забезпечення позову є нейтральною. Зокрема, щодо заборони відповідачу ОСОБА_2 вчиняти дії з відчуження майна зазначається, що з огляду на наявність арешту та значні боргові зобов`язання, фактична можливість вільного розпорядження майном відсутня. Водночас щодо заборони приватному виконавцю здійснювати реалізацію майна така міра визнається обґрунтованою, оскільки майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а питання визначення часток сторін у спірному майні на даний час не вирішене судом. За таких обставин примусова реалізація всього майна в рахунок погашення боргів одного з подружжя створює ризик порушення прав іншого співвласника та може спричинити необхідність подальших складних судових спорів щодо компенсації частки. При цьому факт набуття спірного майна у шлюбі не був предметом дослідження під час розгляду подання приватного виконавця Селидівським міським судом Донецької області. Отже, за звичайного та розумного підходу, звернення стягнення на спірне майно можливе лише після встановлення судом часток кожного зі співвласників, що дозволить уникнути порушення прав позивачки та запобігти виникненню нових судових спорів. Незважаючи на наведені обставини, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено з мотивів того, що виконавчі дії здійснюються в межах зведеного виконавчого провадження, а спірне майно вже перебуває під арештом, що, на думку суду, виключає необхідність застосування додаткових заходів забезпечення. Водночас суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів реальної загрози реалізації спірного майна, не врахувавши факт надання приватному виконавцю судового дозволу на звернення стягнення та здійснення дій, спрямованих на продаж об`єкта спору. Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року скасувати.

5. Позиція учасників справи. 20 лютого 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення адвоката Пархоменко В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 .. Зазначає, що у справі наявний реальний спір щодо прав на майно, оскільки відповідач, посилаючись на борги, не визнає рівність часток, однак не спростовує презумпцію спільної сумісної власності подружжя і сам підтверджує, що спірне майно набуте у шлюбі, що свідчить про існування спору та загрозу порушення прав позивачки. Вказує, що заявлені заходи забезпечення є співмірними позовним вимогам, оскільки стосуються лише спірного майна та не перешкоджають діяльності виконавця. Стверджує, що між сторонами існує спір щодо часток у майні, набутому в шлюбі, а предметом позову є визнання частки позивачки. Разом з цим наявна реальна загроза невиконання рішення, оскільки існує судовий дозвіл на звернення стягнення, що усуває перешкоди для реалізації майна. Реалізація без визначення часток призведе до втрати права власності, яке не підлягатиме ефективному відновленню, оскільки майно може перейти до добросовісного набувача. Вказує, що невжиття заходів забезпечення істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення, адже покупець з торгів набуде статус добросовісного набувача, а майно не може бути витребуване, така загроза є реальною, оскільки виконавець вправі розпочати торги без попередження. З посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19, вказує, що прилюдні торги забезпечують юридичне очищення майна, добросовісний набувач не несе ризиків порушень інших осіб, а майно, придбане на торгах, не підлягає витребуванню, що фактично унеможливлює захист прав позивача після реалізації. Вказує, що виконавець не вправі реалізовувати майно, що перебуває у спільній сумісній власності, без визначення частки боржника, оскільки він може діяти лише в межах прав боржника; у даному випадку презумпція спільної сумісної власності не спростована, а отже відсутні підстави для продажу всього майна як такого, що належить виключно боржнику. Посилання суду першої інстанції на відсутність доказів призначення торгів є безпідставним, оскільки судова практика не вимагає обов`язкової наявності факту призначення торгів для встановлення реальної загрози, достатнім є існування правових підстав для звернення стягнення. У цьому випадку така загроза є очевидною, оскільки після скасування зупинення виконання виконавець може у будь-який момент розпочати реалізацію без повідомлення позивача, а очікування фактичного призначення торгів створює ризик їх пропуску та остаточної втрати майна. 20 лютого 2026 року скаржником подано клопотання про долучення доказів, у якому просить при долучити до матеріалів справи та врахувати при вирішення спору ухвали Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року та постанову Верховного Суду у справі №242/4382/15-ц у справі №242/4382/15-ц. В судовому засіданні адвокатом Пархоменко В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу. Адвокат Євдокименко М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Пархоменко В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Євдокименка М.С., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. З даних, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень убачається, що в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: акціонерне товариство «Райффайзен Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов Андрій Валерійович, про визнання права власності на частку в нерухомому майні, у якому позивачка просить визнати за нею право власності на частку в житлових будинках АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та на 1/2 частку в земельній ділянці площею 1,004 га з кадастровим номером 3220886000:03:002:1645 з цільовим призначенням для колективного садівництва, розташованій в СТ «Природа» в с. Проців Бориспільського району. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року та постановою Верховного Суду від 18 грудня 2025 року, задоволено подання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсей І. М. про звернення стягнення на майно боржника ( ОСОБА_2 ), право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. Звернено стягнення на нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_4 , житловою площею 228,1 кв. м, загальною площею 758,1 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_3 , житловою площею 117,5 кв. м, загальною площею 245,9 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_2 , житловою площею 91,9 кв. м, загальною площею 245,7 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 147,3 кв. м, загальною площею 195,6 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_5 , житловою площею 1 438,2 кв. м, загальною площею 3 693,4 кв. м, які розміщено на земельній ділянці з кадастровим номером 322086000:03:002:1645, загальною площею 1,0040 га, що розташована за адресою: Садівниче товариство «Природа», с. Проців, Бориспільський район, Київська область, які не зареєстровані у встановленому законом порядку за боржником ОСОБА_2 , в межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_10, яке складається з виконавчих проваджень НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 з примусового виконання виконавчого листа №242/4382/15-ц, виданого 20 січня 2020 року Донецьким апеляційним судом, виконавчого листа №242/4703/16-ц, виданого 04 грудня 2017 року Селидівським міським судом Донецької області, виконавчого листа № 242/4383/15-ц, виданого 05 лютого 2019 року Селидівським міським судом Донецької області (а.с. 11-21). Постановою про опис та арешт майна боржника від 04 вересня 2024 року у зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_3 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Івановим А.В., описано та накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2 : на земельну ділянку кадастровий номер 3220886000:03:002:1645, загальною площею 1,0040 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Проців, садівниче товариство "Природа" та на житлові будинки АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , що знаходяться на вказаній земельній ділянці (а.с. 26-32). З даних рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 18 вересня 2009 року убачається, що шлюб, зареєстрований 29 грудня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 237 зворот). З даних свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 убачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано 27 лютого 2013 року (а.с. 185). З даних договору купівлі-продажу від 15 грудня 2004 року убачається, що ОСОБА_4 продала, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,060 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 200 зворот - 201). З даних договору купівлі-продажу від 16 грудня 2004 року, убачається, що ОСОБА_6 продала, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,060 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 201 зворот - 202). З даних договору купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року, убачається, що ОСОБА_7 продала, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 202 зворот - 203). З даних договору купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року, убачається, що ОСОБА_7 продала, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 203 зворот - 204). З даних договору купівлі-продажу від 16 грудня 2004 року, убачається, що ОСОБА_8 продала, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 204 зворот - 205). З даних договору купівлі-продажу від 14 грудня 2004 року, убачається, що ОСОБА_9 продав, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 205 зворот - 206). З даних договору купівлі-продажу від 16 грудня 2004 року, убачається, що ОСОБА_10 продав, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3223110100:03:002:0179, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 206 зворот - 207). З даних договору купівлі-продажу від 12 червня 2003 року, убачається, що ОСОБА_11 , який діє від імені ОСОБА_12 продав, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 207 зворот - 208). З даних договору купівлі-продажу від 12 червня 2003 року, убачається, що ОСОБА_11 , який діє від імені ОСОБА_12 продав, а покупець ОСОБА_5 прийняв у власність земельну ділянку площею 0,06 га, що знаходиться в садовому товаристві "Природа" на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (а.с. 208 зворот - 209). Згідно даних довідки від 09 березня 2005 року, виданої головою с/т "Природа" убачається, що ОСОБА_2 є членом садівничого товариства "Природа", розташованого за адресою: с. Проців - 2 Бориспільського району Київської області, де йому належать земельні ділянки № НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_14 загальною площею 1 024 га. Ділянки приватизовані. Заборгованості з податку на землю та іншим платежам не має (а.с. 210 зворот). Із даних нотаріально посвідченої заяви від 09 грудня 2016 року убачається, що ОСОБА_1 надала свою згоду колишньому чоловіку ОСОБА_2 на укладення та підписання договорів авансу, завдатку, попередніх договорів, змішаної форми, купівлі-продажу, дарування (в разі дарування на користь ОСОБА_3 ) іпотеки, найму, оренди, міни, управління по відношенню до набутого під час шлюбу, яке є спільною сумісною власністю, нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський район, Процівська сільська рада, с/т "Природа"; площа земельної ділянки 1,0040 га, кадастровий номер 3220886000:03:002:1645, цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва; садових будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 (а.с. 236 зворот). З даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №383896812 від 21 червня 2024 року убачається, що земельна ділянка 3220886000:03:002:1645 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20 грудня 2016 року (а.с. 186). З даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №383896392 від 21 червня 2024 року убачається, що будинки АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 належать ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 20 грудня 2016 року (а.с. 187-191 зворот). З даних висновку ринкової вартості земельної ділянки, складеного ТОВ "Оцінка-Власності" убачається, що ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 1,0040 га, кадастровий номер 3220886000:03:002:1645 на дату оцінки становить 1 176 186,00 гривень (а.с.195). Із даних вказаних витягів убачається, що у реєстрі містяться записи про арешти житлових будинків та земельної ділянки, накладені державними виконавцями Бориспільського ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчих провадженнях НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9. З даних висновків ринкової вартості об`єкта нерухомого майна, складених ТОВ "Оцінка-Власності" убачається, що вартість житлового будинку АДРЕСА_1 становить 32 975 226,00 гривень (а.с. 195 зворот); вартість житлового будинку №32 -4 083 534,00 гривень (а.с. 196); житлового будинку АДРЕСА_3 - 4 086 858,00 гривень (а.с. 196 зворот); житлового будинку АДРЕСА_4 - 27 685 812,00 гривень (а.с. 197); житлового будинку АДРЕСА_5 - 148 364 357,00 гривень (а.с. 197 зворот)

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ЦПК України). Згідно за частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). За вимогами пункту 3 частини 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. Разом із тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен виходити не лише з наявності спору між сторонами, але й із доведеності заявником обставин, які свідчать про існування реальної, а не гіпотетичної загрози утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову. Саме лише посилання на можливість настання таких наслідків без належного їх підтвердження не може бути підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки це призвело б до необґрунтованого обмеження прав інших осіб. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що наявність арешту у виконавчому провадженні не забезпечує збереження майна, а навпаки спрямована на його реалізацію, колегія суддів виходить із такого. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірне нерухоме майно перебуває під арештом у межах низки виконавчих проваджень, об`єднаних у зведене виконавче провадження, у межах якого приватним виконавцем вже вчиняються виконавчі дії, спрямовані на примусове виконання судових рішень. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно вимагав доказів призначення електронних торгів, є необґрунтованими, оскільки саме на заявника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування заходів забезпечення позову, зокрема реальності загрози відчуження спірного майна. Посилання скаржниці на положення частини 2статті 388 ЦК України щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляду заяви про забезпечення позову вказані обставини не перевіряються. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову фактично спрямовані на обмеження виконання судових рішень, проте недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення ним норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову. Відповідно до статті 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пархоменко Вікторією Миколаївною, залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 17 червня 2026 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова