Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 953/2219/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 червня 2026 р.Справа № 953/2219/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Дяченко О.М., м. Харків, повний текст складено 05.05.26 року по справі № 953/2219/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту відповідач, Укртрансбезпека), в якому просив суд: - скасувати постанову серії АВ № 00009542 від 22.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України про накладення штрафу у розмірі 17 000,00 грн.; - справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку із вчиненням ним адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність винесеної відповідачем постанови серії АВ № 00009542 від 22.12.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, оскільки у момент вчинення адміністративного правопорушення автомобіль КП «Харківські теплові мережі», керівником якого є позивач, з метою запобігання прориву лінії оборони та на прохання командування тактичної групи «Слобода» доставляв вантаж залізобетонних блоків для укріплення фортифікаційних споруд, що у розумінні пункту 22.5 Правил дорожнього руху України звільняє позивача від адміністративної відповідальності за перевищення загальної маси транспортного засобу. Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 05.05.2026 по справі №953/2219/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволено. Скасовано постанову від 22.12.2025 серія АВ № 00009542 у справі про адміністративне правопорушення за частиною другої ст. 132-1 КУпАП, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Куралаєвою Ю. С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП - закрито. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн. Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі переплаченої суми 532,48 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 05 травня 2026 року по справі №953/2219/26 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність у спірних правовідносинах правових підстав для застосування абзацу 7 пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, адже лист командира тактичної групи «Слобода» від 30 вересня 2025 року № 275, адресований генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», не може розцінюватись як розпорядження (наказ, директива) військового командування. Також позиція відповідача щодо відсутності підстав для застосування пункту 22.5 Правил дорожнього руху України підтверджується, зокрема, висновками судів, викладеними у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 по справі №480/7580/22, рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 по справі №591/6625/22 та рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 по справі № 686/2308/23. По суті виявленого правопорушення повідомив, що відповідальна особа позивача допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України): перевищення загальної маси транспортного засобу на 13,712% (3.565 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєні осі транспортного засобу на 7,211% (1.37 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на здвоєні осі 19 тон та відстані між осями від 1,3 м до 1,8 м при спарених колесах, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що правомірно мало наслідком винесення спірної постанови. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти викладених у ній доводів, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Наполягав, що в діях позивача відсутні будь-які ознаки протиправності, адже у період з 28.10.2025 по 29.10.2025 відбулися ракетні обстріли та наступ ворожих військ російської федерації на рубежах в смузі тактичної відповідальності групи Слобода, а тому для запобігання прориву лінії оборони та на прохання командування тактичної групи Слобода керівництвом КП «Харківські теплові мережі» негайно 28.10.2025 було направлено автомобілі у тому числі автомобіль КОБАЛЬТ АС-3253/3-8 FKM1 ДНЗ НОМЕР_1 , для доставлення вантажу залізобетонних блоків для укріплення фортифікаційних споруд. Тобто завантаження та доставка вантажу, необхідного для укріплення фортифікаційних споруд відбувалося в стані крайньої необхідності, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом розміщення на веб-порталі "Судова влада" повідомлення про виклик у судове засідання, про причини неявки не повідомили. Відповідно до частини 3 статті 268 та частини 2 статті 313 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2025 відносно позивача головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Куралаєвою Ю. С., складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, зі змісту якої слідує, що Скопенко В. В., будучи відповідальною особою, допустив рух транспортного засобу АС-3253/3-8 FKMI державний номерний знак НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 13,712% (3,565 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 26 тон, навантаження на здвоєнні осі транспортного засобу на 7,211 % (1,37 тон), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM 81, WAGA-WIM35, №

12. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKMI державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований за Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі». ОСОБА_1 з 04.02.2021 приступив до виконання обов`язків на посаді генерального директора комунального підприємства «Харківські теплові мережі» відповідно до розпорядження міського голови від 02.02.2021 № 142/2к «Про призначення на посаду», що підтверджується копією наказу від 04 лютого 2021 року № 59-к. Лист командира тактичної групи «Слобода» за підписом полковника Уніятова С. від 30.09.2025 № 275, адресованого генеральному директору Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», містить відомості щодо необхідності залучення з 01 жовтня по 20 грудня 2025 року автомобілів для перевезення великогабаритного вантажу (залізобетонні конструкції, блоки, щебінь, тощо), екскаватори (в тому числі на гусеничній базі) для виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» (а.с. 16). Не погодившись із винесеною відповідачем постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірної постанови, оскільки допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану, що виключає наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначено Законом України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі Закон № 3353-XII). Відповідно до частини 5 статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. За приписами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів на дорогах державного значення допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси щодо вантажних автомобілів: двовісний автомобіль 18 тон; трьохвісний автомобіль 25 (26)* тон; чотирьохвісний автомобіль 32; чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами 38 тон; щодо комбінованих транспортних засобів: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом 36 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом 40 тон; двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 тони; трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 44 тони; щодо автопоїздів: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом 40 тон. Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75). Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж. Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється. На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення. Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері. У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів б та в абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005). Отже, підставою для виключення відповідальності особи за порушення нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України, є наявність таких умов: 1) транспортні засоби здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави; 2) наявність рішення військового командування про таке перевезення, в інтересах якого здійснюється таке перевезення. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022, який триває по теперішній час. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Суб`єкт відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 132-1 КУпАП, визначений приписами статті 14-3 КУпАП, за змістом якої адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Зважаючи на те, що Скопенко В.В. є керівником Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», за яким зареєстрований автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 , то позивач, у розумінні статті 14-3 КУпАП, є відповідальною особою за вказане правопорушення. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Колегія суддів зазначає, що КП «Харківські теплові мережі» в установленому законодавством порядку було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Згідно з копією витягу з наказу Міністерства енергетики України від 15.07.2024 № 259 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 30)» (а. с. 12) КП «Харківські теплові мережі» визначено як таке, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що командир тактичної групи «Слобода» листом від 16.12.2025 № 335 звернувся до директора КП «Харківські теплові мережі» (а. с. 13), в якому, серед іншого, з метою своєчасної підготовки рубежів до оборони відповідно до затвердженого Плану підготовки до оборони та оборони Харків, просив надати транспортні засоби в кількості двох одиниць, на безоплатній основі, для організації перевезення невибухових інженерних загороджень (ПЗ-1) в кількості 30 000 штук за маршрутом Балаклея Харків. Крім того, за змістом листа командира тактичної групи «Слобода» від 30.09.2025 № 275 (а. с. 16), з метою своєчасної підготовки рубежів до оборони відповідно до затвердженого Плану підготовки до оборони та оборони Харків, висловлено прохання надати з 01 жовтня по 20 грудня 2025 року автомобілі для перевезення великогабаритного вантажу (залізобетонні конструкції, блоки, щебінь, тощо), екскаватори (в тому числі на гусеничній базі) для виконання фортифікаційних заходів в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода». Розпорядженням директора транспортної філії комунального підприємства «Харківські теплові мережі» від 28.10.2025 № 415 зобов`язано водія ОСОБА_2 (таб. № 6778) невідкладно виїхати на автомобілі Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 в супроводі відповідальної особи тактичної групи «Слобода» для доставлення залізобетонних конструкцій, блоків, щебню, тощо, які необхідні для виконання фортифікаційних заходів. За змістом подорожнього листа № 960343 від 28.10.2025 транспортний засіб Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 виїхав із гаража 28.10.2025 о 7 год 35 хв та прибув у гараж 28.10.2025 о 17 год 30 хв. Отже, станом на момент вчинення інкримінованого правопорушення (28.10.2025 о 11 год 02 хв) транспортний засіб Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 , належний КП «Харківські теплові мережі», відповідальною особою якого є позивач, здійснював перевезення з метою забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, що у розумінні абзацу 7 пункту 22.5 ПДР України виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами. Колегія суддів зауважує, що згідно із підпунктом 7 пункту 4 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всупереч наведеному, відповідач при прийнятті спірної постанови не з`ясовував наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Колегія суддів зауважує, що для попередження ліквідацій руйнувань та укріплення рубежів до оборони та для виконання фортифікаційних заходів в умовах постійних оголошених повітряних тривог на території Харківської області в смузі відповідальності тактичної групи «Слобода» автомобіль Кобальт АС-3253/3-8 FKM1 державний номерний знак НОМЕР_1 здійснював відповідні перевезення в стані крайньої необхідності. Слід зазначити, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки діяння, вчинене в стані крайньої необхідності, не просто є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності. Воно позбавляє сам вчинок ознаки протиправності, перетворюючи його на суспільно корисний акт, адже збережене благо є вагомішим за заподіяну шкоду. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що допущене позивачем перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу було вимушеним і вчиненим виключно в стані крайньої необхідності з метою оперативного доставлення матеріалів для фортифікаційних споруд та забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. Шкода від допущеного порушення Правил дорожнього руху є значно меншою за відвернену небезпеку та збережене суспільне благо. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії в стані крайньої необхідності. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, оскільки адміністративне правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП на підставі постанови серії АВ № 00009542 від 22.12.2025 було вчинене в станій крайньої необхідності, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на позиції, викладені у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2023 по справі № 480/7580/22, рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 08.02.2023 по справі № 591/6625/22 та рішенні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03.05.2023 по справі №686/2308/23, адже у розумінні частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в рішенням суду першої чи апеляційної інстанції. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2026 по справі № 953/2219/26 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій