Постанова Одеський апеляційний суд № 522/9670/23

Номер провадження: 22-ц/813/4206/26 Справа № 522/9670/23 Головуючий у першій інстанції Павлик І. А. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Громовенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канікаєв Юрій Олегович на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року, постановленого під головуванням судді Павлик І.А., повний текст рішення складений 03 липня 2025 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію, - в с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеського Національного академічного театру опери та балету про спростування недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію, в якому просив:

1. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію у вигляді публікації, що розміщена на сайті Одеського Національного академічного театру опери та балету у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 : «Повідомлення щодо звільнення з посади головного диригента театру В`ячеслава Чернухо-Воліча» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері, де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія РФ проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій Росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим».

2. Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію у вигляді публікації, що розміщена у мережі Інтернет в соцмережі фейсбук на сторінці Одеського Національного академічного театру опери та балету за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 наступного змісту: «ОДЕСЬКА ОПЕРА ПОВІДОМЛЯЄ!» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері (Азербайджанська Республіка), де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія рф проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим!».

3. Зобов`язати Одеський Національний академічний театр опери та балету спростувати опубліковану відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію у вигляді публікації, як таку, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , яка розміщена у мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 : «Повідомлення щодо звільнення з посади головного диригента театру В`ячеслава Чернухо-Воліча» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері, де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія РФ проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій Росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим»» шляхом опублікування повідомлення про ухвалене в цієї справі рішення суду, включаючи публікацію повного тексту його резулятивної частини, на тому ж сайті, на якому була опублікована недостовірна вищевказана інформація в строк не пізніше 10 днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

4. Зобов`язати Одеський Національний академічний театр опери та балету спростувати опубліковану відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію у вигляді публікації, як таку, що принижує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 , яка розміщена у мережі Інтернет в соцмережі фейсбук на сторінці Одеського Національного академічного театру опери та балету за посиланням: https://www.facebook.com/OdesaOperaBallet/posts/pfbid02Lm66y26Eow1TbZUvGeptw3UV44наступного змісту: «ОДЕСЬКА ОПЕРА ПОВІДОМЛЯЄ!» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері (Азербайджанська Республіка), де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. !? Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія рф проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим!» шляхом опублікування повідомлення про ухвалене в цієї справі рішення суду, включаючи публікацію повного тексту його резолютивної частини, на цій же самій сторінці в мережі фейсбук, на якої була опублікована вищевказана недостовірна інформація в строк не пізніше 10 днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

5. Стягнути з Одеського Національного академічного театру опери та балету на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп.

6. Стягнути з Одеського Національного академічного театру опери та балету на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 120 000 грн. В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 (сценічний псевдонім В`ячеслав Чарнухо-Воліч) громадянин Білорусі, працював в театрі Одеський Національний театр опери та балету (надалі ОСОБА_3 ) з 2019 року за контрактом на посаді головного диригента. Враховуючи більш ніж 10-річний досвід співпраці з Бакинською оперою, у квітні 2023 року він був запрошений в м. Баку, Республіки Азербайджан, диригувати у ОСОБА_4 . Позивач, разом із колективом, виконав домовленість ОСОБА_3 та виступив на виставі в Баку. В ОСОБА_5 він був направлений за наказом про відповідне відрядження, видане на підставі запрошення від Бакинської опери, що надійшло на адресу Театру. 08.04.2023 року вранці у день вистави (спектаклю), він дізнався, що 07.04.2023 року, за день до того, у Бакинській опери було призначено нового директора, громадянина Азербайджану ОСОБА_6 , заслуженого та народного артиста Республіки Азербайджан, відомого оперного співака. Загальновідомою інформацією є той факт, що ОСОБА_7 є чоловіком відомої оперної співачки ОСОБА_8 , проте він також знав та в той же день перевірив через Інтернет, що ОСОБА_9 ніде не висловлювався на підтримку війни в Україні та не висловлював нічого проти інтересів України. Більш того, Позивач окремо отримав узгодження голосовим повідомленням від ОСОБА_10 , заступника директорки театру, на участь у виставі. Після спектаклю позивач, разом із іншими артистами, які брали участь у виставі, вийшли на сцену перед глядачами. Також, на сцену вийшов і новопризначений директор Бакинської опери, разом із представниками Міністерства культури Республіки Азербайджан, в процесі чого було зроблено групову фотографію присутніх на сцені. Наступного дня, позивач виїхав у іншу частину цього відрядження, для організації та проведення вистави в Королівстві Нідерланди, також із колективом, по іншій домовленості відповідача із стороною, яка приймала артистів Театру. Позивачу стало відомо, що ця фотографія була опублікована азербайджанською актрисою ОСОБА_11 та викликала негативну реакції у соцмережах, у багатьох українських користувачів фейсбук, це спричинило нервові проблеми зі здоров`ям позивача, оскільки він вважав, що нічого протиправного не зробив. 09.04.2023 року у позивача відбулася телефонна розмова з директоркою Театру, яка була незадоволена наявністю в мережі Інтернет фотографії з ОСОБА_9 . Вона відкритим текстом запевнила позивача, що його звільнить. 12.04.2023 року, позивач не міг більше нормально працювати, страждав від шаленого психологічного тиску, який на нього здійснювався директоркою Театру, тому він написав заяву на відпустку протягом місяця за станом здоров`я від 11.04.2023 року та надіслав її 12.04.2023 року через месенджер керівнику відділу кадрів відповідача. Також позивач, побоюючись реакції керівництва відповідача, написав пояснення, де пояснив ситуацію, як вона сталася. 12.04.2023 року позивач також написав під тиском, з боку директора, та відправив заяву про звільнення за згодою сторін на особистий номер директорки месенджером WhatsApp. В той же день на сайті відповідача за адресою https://operahouse.od.ua/povidomlennya-shchodo-zvilnennya-z-posady-golovnogodyrygenta-teatru-vyacheslava-chernukho-volicha/ з`явилось повідомлення наступного змісту (надалі Публікація 1): «Повідомлення щодо звільнення з посади головного диригента театру В`ячеслава Чернухо-Воліча» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері, де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія РФ проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій Росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим». Також, на сторінці відповідача в мережі Фейсбук за адресою: https://www.facebook.com/OdesaOperaBallet/posts/pfbid02Lm66y26Eow1TbZUvGeptw з`явилось повідомлення наступного змісту (надалі Публікація 2): «ОДЕСЬКА ОПЕРА ПОВІДОМЛЯЄ!» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері (Азербайджанська Республіка), де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія рф проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим!». Посилаючись на те, що Публікація 1 та Публікація 2 містять недостовірну інформацію, яка поширена з метою приниження честі, гідності і ділової репутації Позивача є негативною інформацією, що порушує його особисті немайнові права та спричинила йому моральні страждання, позивач просить суд: Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канікаєв Ю.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки не взяв до уваги, що недостовірна інформація нанесла позивачу страждання, які виразилися у нанесенні шкоди честі та гідності та негативно вплинули на його репутацію, у тому числі в інтернаціональному професійному оточенні. У відзиві на апеляційну скаргу, Смирнова Л.П., представник Одеського Національного академічного театру опери та балету просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвокатів Канікаєва Ю.О. та Зайцева М.С., які представляють інтереси ОСОБА_1 , Смирнової Л.П., яка представляє інтереси Одеського Національного академічного театру опери та балету, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей про роботу, внесених до трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 30.07.2019 року він був прийнятий на роботу до Одеського Національного академічного театру опери та балету на посаду головного диригента за контрактом та 12.04.2023 року звільнений з посади за угодою сторін. 01.07.2022 року були прийняті рішення засідання диригентсько-режисерської колегії, оформлені протоколом № 3, на яких приймав участь позивач та поставив підпис на протоколі, згідно яких, зокрема, вирішено вважати неприпустимим будь-яку співпрацю, зокрема, виступ на одній сцені з представниками культури країни-агресора та іншими діячами мистецтв, що виступають в країні-агресорці; підготувати клопотання до МІД України щодо присвоєння звання «заслужений діяч мистецтв України» В`ячеславу Чарнусі У квітні 2023 року ОСОБА_1 був запрошений в м. Баку, Республіки Азербайджан, диригувати у Бакинській Опері. В м. Баку позивач був направлений за наказом про відповідне відрядження, видане на підставі запрошення від Бакинської опери, що надійшло на адресу Театру, що не заперечувалося сторонами. 08.04.2023 року вранці у день вистави (спектаклю) позивач дізнався, що 07.04.2023 року, у Бакинській опері було призначено нового директора, громадянина Азербайджану ОСОБА_6 , який є чоловіком оперної співачки громадянки РФ ОСОБА_12 . Після спектаклю позивач разом із іншими артистами, які брали участь у виставі, вийшли на сцену перед глядачами. Також, на сцену вийшов і новопризначений директор Бакинської опери ОСОБА_6 , разом із представниками Міністерства культури Республіки Азербайджан, в процесі чого було зроблено групову фотографію присутніх на сцені. Одразу після вистави вказана фотографія була опублікована азербайджанською актрисою ОСОБА_11 в соціальних мережах та викликала негативну реакцію у багатьох українських користувачів, позивачу та керівнику театру почали надходити повідомлення, дзвінки, також і на адресу керівника театру. 12.04.2023 року наказом № 183-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного диригента Одеського Національного академічного театру опери та балету та угодою сторін. В той же день на сайті відповідача за адресою https://operahouse.od.ua/povidomlennya-shchodo-zvilnennya-z-posady-golovnogodyrygenta-teatru-vyacheslava-chernukho-volicha/ з`явилось повідомлення наступного змісту: «Повідомлення щодо звільнення з посади головного диригента театру В`ячеслава Чернухо-Воліча» «Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері, де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія РФ проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій Росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим»». Також, на сторінці відповідача в мережі Фейсбук за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 з`явилось повідомлення наступного змісту: «ОДЕСЬКА ОПЕРА ПОВІДОМЛЯЄ!» Адміністрація Одеської національної опери повідомляє про дострокове переривання контракту та звільнення з посади головного диригента театру ОСОБА_2 . Причиною переривання контракту стало прийняття паном Волічем особистого, неузгодженого із дирекцією театру рішення щодо диригування виставою у Бакинській опері (Азербайджанська Республіка), де напередодні відбулися кадрові зміни та на посаду директора було призначено Юзіфа Ейвазова. Адміністрація театру вважає неприпустимими такі дії головного диригента національної опери в час, коли відбувається повномасштабна військова агресія рф проти України. Позиція митця, що представляє українське мистецтво на міжнародному рівні, повинна бути чіткою та зрозумілою: засудження варварських дій росії проти нашої Держави та неприйнятність жодних контактів з представниками «руського миру» та тими, хто підтримує російських агресорів. Зрозуміло, що продовжувати трудові відносини з тими, хто не усвідомлює це і не має чіткої громадянської і патріотичної позиції, для нашого театру не є можливим!»». Не погодившись з викладеною інформацією, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність, ділову репутацію, яка завдала йому моральну шкоду, та зобов`язати відповідача її спростувати. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на наступне. Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати й передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади й незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки й поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положень статті 10 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v. Austria), § 46). Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися в процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві. Судом у відповідності до встановлених обставин справи, вірно встановлено, що у даній справі відповідачем були поширені оціночні судження з відсутністю посилань на конкретні факти, в зв`язку з чим відсутній достатній баланс для необхідності втручання суду в процес реалізації відповідачем права на свободу вираження поглядів. Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їхню правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не лише «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 6 жовтня 2015 року). Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду. За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки й напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту. Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена в судовому порядку. Поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. У справах про захист гідності, честі та ділової репутації суд повинен розмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що зміст опублікованої відповідачем інформації не містить фактів та є його суб`єктивною думкою (оціночним судженням), а тому не є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком. У рішенні у справі «Ляшко проти України» від 10 серпня 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів є запорукою побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Водночас необхідним є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції. Публічні особи, артисти, музиканти, митці повинні бути готовими до підвищеного рівня критики, прискіпливої уваги суспільства й підвищеної зацікавленості суспільства їхньою діяльністю, поведінкою та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру, погодилися на таку увагу. Також судом вірно звернуто увагу на те, що заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди на підставі статті 23 ЦК України позивач посилався на те, що достатнім для проведення реабілітаційних заходів буде еквівалент приблизно 5 000 євро, що на даний час складає 200 000,00 грн., при цьому акцентував, що це моральна шкода, саме нанесена публікаціями відповідача і не пов`язана із моральною шкодою, про стягнення якої позивач заявив у позові, в якому йдеться про незаконні дії з самого звільнення та невиплати заробітку. На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, надавши належну оцінку наданим поясненням свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 щодо заявлених позовних вимог, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі за недоведеністю вимог позову, а також оскількипредметом судового захисту не можуть бути оціночні судження відповідача, в зв`язку з чим на нього не може бути покладений обов`язок відшкодування моральної шкоди. Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канікаєв Ю.О. про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, оскільки не взяв до уваги, що недостовірна інформація нанесла позивачу страждання, які виразилися у нанесенні шкоди честі та гідності та негативно вплинули на його репутацію, у тому числі в інтернаціональному професійному оточенні, колегія суддів залишає без задоволення, з огляду на наступне. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Тобто, саме на позивача покладено загальний тягар доведення позову, зокрема факту поширення недостовірної інформації та саме недостовірність цієї інформації. Водночас, оскільки відповідно частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності, на відповідачеві, який поширює інформацію або відповідальний за її поширення (твердження про факти), лежить обов`язок довести, які вчинялися заходи, щоб переконатися в достовірності інформації (постанова Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 487/863/22). У свою чергу, суду необхідно надати оцінку балансу прав особи на свободу вираження поглядів та права особи на повагу до його гідності і честі, на недоторканність ділової репутації та на приватність. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03). Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення. Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Канікаєв Юрій Олегович залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 18 червня 2026 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда