Постанова 4821 № 703/7194/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/958/26Головуючий по 1 інстанції Справа № 703/7194/25 Категорія: 304090000 Ігнатенко Т.В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Василенко Л.І., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Бердник Віталій Вікторович, розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Бердника Віталія Вікторовича на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У жовтні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 червня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2021.0311.16087 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, згідно з яким банком відкрито відповідачу поточний рахунок, видано платіжну картку та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. АТ «Мегабанк» свої обов`язки за вказаним Договором виконало належним чином і встановило на поточний рахунок у гривні доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту, проте відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією не виконав, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 у нього наявна заборгованість перед Банком у загальному розмірі у загальній сумі 27 235 грн 33 коп., що складається з: 9 998 грн 20 коп. заборгованість за кредитом (у тому числі, прострочена); 17 237 грн 13 коп. заборгованість по сплаті відсотків (у тому числі, прострочена). 03.09.2024 між АТ «Мегабанк» (Банк) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором №TDB.2021.0311.16087 від 08.06.2021. 27.12.2024 між ТОВ «ФК» «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК» «Єврокредит» було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 1/12, згідно з яким ТОВ «ФК» «Мустанг» відступило ТОВ «ФК» «Єврокредит» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0311.16087 від 08.06.2021. Набувачі права вимог - ТОВ «ФК» «Мустанг» і ТОВ «ФК» «Єврокредит» додаткових нарахувань за спірним Кредитним договором не здійснювали. Посилаючись на те, що неповерненням коштів порушуються права позивача ТОВ «ФК» «Єврекредит», як нового кредитора, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 27 235,33 грн, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 грн. Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0311.16087 від 08.06.2021 в сумі 27 235 грн 33 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп., а всього 32 657 грн 73 коп. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що доказів погашення відповідачем заборгованості за договором позики як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять. Відтак, враховуючи, що відповідач взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені кредитним договором, належним чином не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» підлягають задоволенню у повному обсязі. Не погодившись з заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року в частині стягнення відсотків, представник ОСОБА_1 адвокат Бердник В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, при цьому ухвалив заочне рішення. Строк кредитування за договором про споживчий кредит №TDB.2021.0311.16087 від 8 червня 2021 року був погоджений сторонами та становив 12 місяців з нарахуванням визначеного сторонами розміру відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Після того сторони не укладали договір про продовження строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Зазначений позивачем у позові розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом на підтвердження наявності заборгованості по відсоткам за договором споживчого кредиту в сумі 17 237,13 грн. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки АТ «Мегабанк» не мав власних банкоматів, через які б можна було погашати кредит, ОСОБА_1 постійно здійснював погашення кредиту через термінал АТ КБ «ПриватБанк». У червні 2022 року, при проведенні операції з погашення кредитної суми через термінал АТ КБ «ПриватБанк», видана йому платіжна картка, яка була власністю АТ «Мегабанк», була вилучена терміналом, з висвітленням повідомлення «Транзакції заборонено». ОСОБА_1 зателефонував на «гарячу лінію» АТ КБ «ПриватБанк», де йому було повідомлено, що картка буде повернута АТ «Мегабанк». Щоб здійснити погашення чергового платежу ОСОБА_1 звернувся у відділення АТ «Мегабанк», однак йому повідомили, що кошти прийняти не можуть, оскільки в Банку відкликана ліцензія, та йому пізніше надійде повідомлення про порядок повернення кредитних коштів. З того часу жодної інформації від АТ «Мегабанк» він не отримував, та відповідно, не мав можливості погасити заборгованість по кредиту. Таким чином, скаржник вказує, що відповідач, як боржник у грошовому зобов`язанні, намагався виконати своє зобов`язання з повернення кредитних коштів. Проте, таке виконання не було прийняте кредитором з причин, які не залежали від волі відповідача, а саме у зв`язку з віднесенням АТ «Мегабанк» до категорії неплатоспроможних, подальшим відкликанням ліцензії та ліквідацією АТ «Мегабанк». Вказані обставини свідчать про те, що має місце прострочення кредитора, а тому нарахування процентів суперечить положенням ч. 4 ст. 613 ЦК України. Матеріали справи також не містять доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги новому кредитору, що підтверджує вказані вище обставини неможливості виконання ним умов договору. З урахуванням викладеного, скаржник вважає, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами потрібно відмовити в повному розмірі. В апеляційній скарзі сторона відповідача також вважає, що надані позивачем документи, а саме виписка по рахунку та довідка-розрахунок не можуть слугувати доказами в справі, оскільки вказані документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір. Скаржник також заперечує проти стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн, зазначаючи, що стороною позивача не було надано суду доказів, що АО «Альянс ДЛС» надавало позивачу відповідний рахунок, а позивач сплачував АО «Альянс ДЛС» будь-які кошти за надану юридичну допомогу відповідно до договору. Крім того, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що поніс витрати на професійну правничу допомогу, яка складає 10 000,00 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 5 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 27 235,33 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, дослідивши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з огляду на таке. Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 08 червня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Заяву-Договір (індивідуальна частина) № TDB.2021.0311.16087 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що є Додатком 1 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (а.с. 44-45). У зазначеній Заяві-Договорі відповідач ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я поточні рахунки: в гривні, доларах США, у Євро та надати платіжну карту міжнародної платіжної системи, а також встановити на її поточний рахунок у гривнях ліміт кредитної лінії в розмірі до 200 000 гривень на умовах згідно з Тарифами Банку та Паспортом споживчого кредиту. Згідно з п. 1 розділу «Запевнення та Умови» вказаної Заяви-Договору, підписанням цієї Заяви-Договору клієнт беззастережно підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладення з банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у місці інформування клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої клієнт приєднується до Договору в цілому. Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та Умови» зазначеної Заяви-Договору, банк відкриває клієнту: поточний рахунок № НОМЕР_1 (у гривні), що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, поточні рахунки № НОМЕР_2 (у доларах США), № НОМЕР_3 (у Євро), що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Картка власність банку. Згідно з п. 3 розділу «Запевнення та Умови» вказаної Заяви-Договору, картка використовується клієнтом для отримання/внесення готівкових коштів, оплати товарів і послуг, а також з метою здійснення інших операцій, передбачених умовами договору та/або чинним законодавством України і не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності. Відповідно до п. 4 розділу «Запевнення та Умови» зазначеної Заяви-Договору, банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії 200 000 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту 273 293 грн 00 коп.; сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з Паспортом споживчого кредиту; строк кредиту 12 місяців; пільговий період 62 дні; процентна ставка (фіксована): базова 56 % річних, у Пільговий період 0,0001 %; орієнтовна реальна річна процентна ставка 87,30 % річних; тип кредиту кредитна лінія; мета кредиту споживчі цілі; обов`язків мінімальний платіж (ОМП), % від використаного доступного ліміту 5,0 %; строк оплати ОМП передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період. Згідно з п. 8 розділу «Запевнення та Умови» вказаної Заяви-Договору, строк дії договору: набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою. Відповідно до п. 11 розділу «Запевнення та Умови» зазначеної Заяви-Договору, підписанням цієї Заяви-Договору клієнт підтверджує та запевняє, що, зокрема: ця Заява-Договір, Договір з Додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті, так і в інших частинах Договору. У розділі «Видача платіжної картки та пін конверту» зазначено, що 08 червня 2021 року відповідач ОСОБА_1 отримав картку № НОМЕР_4 . Як вбачається з довідки про відкриття рахунків, яка є Додатком 1.1 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, відповідачу ОСОБА_1 08 червня 2021 року відкрито поточні рахунки № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 та № НОМЕР_7 (а.с. 46). Крім того, 08 червня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком 9 до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (а.с.42), а також позивачем ТОВ «ФК Єврокредит» до позовної заяви додано Додаток до договору № TDB.2021.0311.16087 від 08 червня 2021 року, яким є Тарифний пакет «todobank» (а.с. 40-41). Згідно з виписок по рахунках, які були відкриті в АТ «Мегабанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , за періоди з 08 червня 2021 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, останній використовував встановлений йому на картковий рахунок кредитний ліміт, шляхом здійснення зняття готівки та сплати товарів, однак повернув його не в повному обсязі, внаслідок чого має заборгованість за тілом кредиту у сумі 9 998,20 грн та за нарахованими відсотками у сумі 17 237,13 грн (а.с.32-38, 50-55). Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості, яка складена уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року мав заборгованість за кредитним договором №TDB.2021.0311.16087 від 08 червня 2021 року у загальній сумі 27235,33 грн, з яких: 9 998,20 грн заборгованість за основним боргом; 17 237,13 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с.31). 09 липня 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу активів АТ «Мегабанк», зокрема прав вимоги за кредитними договорами, переможцем якого стало ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», що засвідчується протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260. 31 липня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» сплатило АТ «Мегабанк» грошові кошти за придбані на електронному аукціоні права вимоги за кредитними договорами. 03 вересня 2024 року АТ «Мегабанк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240. Згідно з цим договором первісний кредитор відступив право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0311.16087 від 08 червня 2021 року. Наведені обставини підтверджуються витягом з додатку №1 до договору № GL1N426240. На підставі договору про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року №1/12 ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» (новий кредитор) право вимоги до ОСОБА_1 за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank №TDB.2021.0311.16087 від 08 червня 2021 року, що підтверджується витягом з додатку №1 до договору №1/12. На виконання договору про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року №1/12 новий кредитор сплатив первісному кредитору за придбані права грошової вимоги грошові кошти у сумі, визначеній у договорі. Частина третьої статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо заочного розгляду даної справи судом першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.11.2025 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 18.12.2025 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області прийнято ухвалу про заочний розгляд справи та цього ж дня ухвалено заочне рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Отже, застосування інституту заочного розгляду процесуальний закон пов`язує з проведенням судового засідання та неявкою відповідача, належним чином повідомленого про його проведення. Оскільки у даній справі суд першої інстанції визначив порядок її розгляду без повідомлення (виклику) сторін, тобто без проведення судового засідання, то підстави для застосування процедури заочного розгляду були відсутні. Відтак, суд першої інстанції, застосувавши процесуальну форму, не передбачену для обраного порядку розгляду справи, допустив порушення норм процесуального права, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового по суті спору. Щодо розгляду справи по суті спору. Матеріалами справи підтверджено укладення та підписання ОСОБА_1 . Заяви-Договору № TDB.2021.0311.16087 від 08 червня 2021 року про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі, щодо розміру кредиту, строку кредитування та відсотків за користування кредитом. Відповідачем не заперечується факт підписання заяви-договору. Вказаний Договір відповідно до вимог ст. 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником. Згідно з ч. 1 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Отже, для таких договорів сторони не встановлюють конкретної суми кредиту, а лише визначають максимальний ліміт, в рамках якого банк погодився надавати клієнту кредитні кошти, а клієнт має право і можливість скористатись цими коштами. Розмір кредитного ліміту та ставки процентів за користування кредитом були погоджені сторонами у розділі «Запевнення та умови» Заяви-Договору № TDB.2021.0311.16087 від 08 червня 2021 року. Позивач надав виписки по рахунку відповідача за періоди з 08 червня 2021 року по 02 грудня 2022 року та з 03 грудня 2022 року по 03 вересня 2024 року, відповідно до яких ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредиту. Стороною відповідача не заперечується факт користування кредитним лімітом, як і не заперечується стягнення з нього заборгованості, що є тілом кредиту в сумі 9 998,20 грн. Разом з тим, щодо правильності нарахування банком процентів за користування кредитом, колегія суддів зазначає, що у п. 4 Договору сторони визначили, що строк кредитування становить 12 місяців. Умов щодо пролонгації строку кредитування Заява-Договір не містить. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку, нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 08.06.2021 до 08.06.2022. Однак, оскільки матеріали справи не містять належного та зрозумілого розрахунку заборгованості з помісячною розбивкою нарахованих процентів за користування кредитним лімітом із зазначенням порядку їх обчислення та застосованою процентною ставкою, а наявна в матеріалах справи виписка по рахунку не дозволяє перевірити правильність нарахування відсотків та здійснити судом самостійне обчислення процентів за відповідний період (12 місяців), колегія суддів доходить висновку про недоведеність позивачем розміру заявлених до стягнення процентів, у зв`язку з чим підстави для їх стягнення відсутні. Щодо нарахування АТ «Магабанк» процентів за користування кредитним лімітом після відкликання банківської ліцензії. Хоча доводи апеляційної скарги в цій частині не мають значення для вирішення спору по суті, оскільки апеляційний суд відмовляє у стягненні процентів з підстав, зазначених вище, колегія суддів вважає за необхідне все ж надати їм оцінку та спростувати. Спеціальним законом, яким встановлено процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з яким тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 2 цього Закону). Відповідно до статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Згідно з положеннями частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. З викладеного вбачається, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить заборони щодо нарахування процентів після відкликання ліцензії. Приписи пункту 4-1 частини другої статті 46 указаного Закону стосуються неможливості нарахування банком відсотків за договорами вкладу, що відповідно сприятиме збереженню ліквідаційної маси. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/13976/15-ц та в постанові Верховного Суду від 12 липня 2021 року в справі № 757/7994/17-ц. Таким чином, доводи скаржника про неможливість нарахування АТ «Мегабанк» процентів за користування кредитним лімітом після відкликання банківської ліценції та початку процедури ліквідації банку, є безпідставними. Щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором новому кредитору. Колегія суддів зауважує, що неповідомлення боржника про зміну кредитора не впливає на дійсність такого відступлення, так як, відповідно до вимог цивільного законодавства, згода боржника на заміну кредитора не вимагається. Таке повідомлення має значення виключно для визначення належності виконання зобов`язання боржником первісному або новому кредитору. Однак, доказів виконання зобов`язання первісному кредитору після відступлення права вимоги скаржником не надано. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 9 998,20 грн (тіло кредиту). Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Єврокредит» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що представництво інтересів ТОВ «ФК «Єврокредит» в суді першої інстанції здійснювало АО «Альянс ДЛС», на підтвердження чого матеріали справи містять такі докази: договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025 (а.с.23-28), довіреність, видана керуючим партнером АО «Альянс ДЛС», в порядку передоручення, на ОСОБА_2 (а.с. 63), акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12123382 від 14.08.2025 на суму 11 200,00 грн. Апеляційна скарга містить заперечення сторони відповідача про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження сплати ТОВ «ФК «Єврокредит» коштів за надану юридичну допомогу АО «Альянс ДЛС». В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Бердник В.В. просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем в суді першої інстанції в сумі 10 000,00 грн та в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 грн. Як вбачається з матеріалів справи представництво інтересів відповідача ОСОБА_1 здійснював адвокат Бердник В.В., що підтверджується ордером серії СА № 1144982 від 12.12.2025, ордером серії СА № 1154514 від 16.03.2026, договором № 1/03/26 від 10.03.2026, детальним описом робіт (наданих послуг). Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з статтею 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесені стороною позивача під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи, що за результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, позовні вимоги задоволено частково, керуючись принципами розумності та співмірності судових витрат, колегія суддів вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» за слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. Заперечення відповідача в цій частині колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як зазначалось вище, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Вирішуючи питання щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на правову допомогу, які відповідач поніс, або які очікував понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, які б мали бути подані разом з першою заявою по суті (з заявою про перегляд заочного рішення). У зв`язку з викладеним, колегія суддів відмовляє відповідачу у стягненні з позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесені відповідачем в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000,00 грн, колегія суддів зазначає, що такі витрати підтверджені належними та допустимими доказами, заявлена сума є обґрунтованою, та співмірною. Крім того, колегія суддів враховує відсутність у матеріалах справи заперечень сторони позивача щодо розміру заявлених витрат, у порядку ст. 137 ЦПК України, а також те, що в апеляційній скарзі скаржник заперечував лише щодо стягнення з нього процентів за користування кредитом і такі апеляційні вимоги суд апеляційної інстанції задовольняє. Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що під час подання позовної заяви, ТОВ «ФК «Єврокредит» було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. Під час подачі апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у сумі 3633,00 грн. Оскільки рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог на суму 9998,20 грн з 27 235,33 грн заявлених, тобто на 36,7 %, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 889,02 грн. За подачу апеляційної скарги, з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 2299,70 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 адвоката Бердника Віталія Вікторовича задовольнити частково. Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитом у сумі 9 998,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» понесені судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, які складаються з судового збору в сумі 889,02 грнта витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, які складаються з судового збору в сумі 2299,70 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Судді Ю.В. Сіренко О.В. Карпенко Л.І. Василенко