Постанова Черкаський апеляційний суд № 694/2681/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м. Черкаси Справа № 694/2681/25 Провадження № 22-ц/821/762/26 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 17 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101630011, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, надало кошти в користування на відповідних умовах, проте, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день звернення з даним позовом до суду заборгованість за кредитом складає 29 306,05 грн, з яких: 4 595,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 23 381,05 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1 330,00 грн - прострочена заборгованість за комісією. 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25.06.2024, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан» включно і до ОСОБА_1 за вище вказаним Кредитним договором. Посилаючись на вищевказані обставини, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 101630011 від 17.05.2023 у розмірі 29 306,05 грн та понесені судові витрати. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав Договір одноразовим ідентифікатором. Крім того, судом зазначено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту надання кредиту (перерахування кошів) відповідачу та належності йому карткового рахунку, що зазначено в Договорі про споживчий кредит. З клопотання про витребування відповідних доказів позивач до суду не звертався. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 13 лютого 2026 року, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 січня 2026 рокута постановити нове, яким позовні вимоги задовільнити в повному обсязі. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що при укладенні Договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Зазначено, що відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а тому Кредитний договір «1016300011 від 17.05.2023 є таким, що укладений у письмовій формі та відповідає вимогам законодавства. Щодо первинних бухгалтерських документів, вказано, що Товариство позбавлене юридичних підстав для формування чи надання виписки по картковому рахунку позичальника, оскільки такий рахунок не відкривався, а кредитні кошти були переказані на банківський рахунок (картковий рахунок), зазначений самим позичальником у заяві-анкеті при укладенні Кредитного договору. Крім того, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, враховує щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором, є належним та допустимим доказом у розуміння ст. ст. 76 78 ЦПК. Відзив на апеляційну скаргу не надходив Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій Судом встановлено, що 17.05.2023 ОСОБА_1 через сайт tengo.ua звернувся з анкетою-заявою на кредит № 101630011, зазначивши особисті данні. Згідно умов Договору про споживчий кредит № 101630011 від 17.05.2023, ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, що передбачені Договором, загальним строком на 105 днів з 17.05.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Відповідно до п. п. 1.3.1. та 1.3.2. пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.06.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 30.08.2023. Згідно з п. 1.5.1. комісія за надання кредиту складає 1 330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Пунктом 1.5.2. визначено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 2 100,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом пільгового періоду. Відповідно до п. 1.5.3. проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 18 900,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *28 (п. 2.1.). Пунктом 3.1.7. передбачено, що у випадку відступлення права вимоги за цим Договором новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, кредитодавець зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за цим Договором новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити позичальника про такий факт та про передачу персональних даних позичальника, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію. У пунктах 6.1. та 6.2. зазначено, що Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору. На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Згіднодовідки ТОВ «Мілоан» від 17.05.2023 на номер телефону НОМЕР_2 , вказаний позичальником, направлено одноразовий ідентифікатор J67294. Із платіжного доручення 64889852 встановлено, що 17.05.2023 ТОВ «Мілоан» проведено фінансову операцію по переказу ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн на кредитний рахунок № НОМЕР_3. Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 101630011 від 17.05.2023 станом на 20.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 29 306,05 грн, з яких: 4 595,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1 330,00 грн - прострочена заборгованість за комісіями та 23 381,05 грн - прострочена заборгованість за відсотками. У паспорті споживчого кредиту № 101630011, який є додатком № 2 до Договору про споживчий кредит № 101630011 від 17.05.2023, зазначено, що кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначається графіком платежів згідно додатку №

1. Згідно графіку платежів за Договором про споживчий кредит № 101630011 від 17.05.2023 загальна вартість кредиту становить 29 330,00 грн з урахуванням процентів за користування кредитом в сумі 29 330,00 грн та комісії за надання кредиту в сумі 1 330,00 грн. Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 101630011, ТОВ «Мілоан» нарахована заборгованість за період з 17.05.2023 по 21.02.2024, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 000,00 грн, заборгованості за комісію за оформлення кредиту у сумі 1 330,00 грн та заборгованості за відсотками. Водночас, вбачається, що відповідачем було здійснено 06.06.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 490,00 грн, сплату тіла кредиту в сумі 490,00 грн та сплату комісії за пролонгацію в сумі 420,00 грн; 22.06.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 700,00 грн, сплату тіла кредиту в сумі 700,00 грн та сплату комісії на пролонгацію; 06.09.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 750,00, сплату тіла кредиту в сумі 243,00 грн та сплату комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн, 06.10.2023: сплату тіла кредиту в сумі 243,00, процентів по кредиту в сумі 750,00 грн та комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн; 06.11.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 450 грн, комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн та тіла кредиту в сумі 243,00 грн, 10.12.2023: сплату тіла кредиту в сумі 243,00 грн, комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн та процентів по кредиту в сумі 750,00 грн; 06.20.2024: сплату комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн, тіла кредиту в сумі 243,00 грн та процентів по кредиту в сумі 750,00 грн. Загальна сума сплачених позичальником коштів по кредиту становить 8 965,00 грн. Відповідно до Договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). Пунктом 6.2.3. Договору відступлення прав вимоги передбачено, що права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування(оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання передачі реєстру боржників. Пунктом 7.1. Договору відступлення прав вимоги сторони домовились, що Фінансування (ціна Договору) складає 1 587 311,72 грн. Виконання вищевказаного Договору підтверджується платіжною інструкцією № 3442 від 25.06.2024. З Акту приймання-передачі реєстру боржників від 25.06.2024 до Договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25.06.2024 вбачається, що кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 25.06.2024 кількістю боржників 2 806 на загальну суму заборгованості 45 516 332,68 грн. Згідно витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 109-МЛ/Т від 25.06.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 101630011 від 17.05.2023 на загальну суму 29 306,05 грн, з яких 4 595,00 грн - залишок по тілу кредиту, 23 381,05 грн - залишок по відсотках, 1 330,00 грн - залишок по комісії. 12.08.2025 року ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" відправило на адресу відповідача письмову претензію про необхідність виконання зобов`язань.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Згідно із положеннями ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). За змістом ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Верховний Суд у своїй постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу. Як убачається із матеріалів справи, Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом 17.05.2023 о 16:20 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора J67294, який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Отже, наведене свідчить про те, що відповідач ознайомився і погодився з умовами Договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов Договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. При цьому, вимог про визнання Кредитного договору № 101630011 від 17.05.2023 недійсним (неукладеним) не заявлено, Договору щодо інших правовідносин між сторонами відповідачем не надано, в матеріалах справи наявна лише копія вказаного Кредитного договору, наданого позивачем. З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують укладеність між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» Кредитного договору. Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7 000,00 грн підтверджується копією платіжного доручення № 64889852 від 17.05.2023, які перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_3 . Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні документальні підтвердження отримання грошових коштів спростовуються матеріалами справи. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у Договорі або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Отже, колегія суддів вважає доведеним, що кредитодавець виконав своє зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов Кредитного договору. Між тим, за умовами Кредитного договору, відповідач зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений Договором строк, однак в повному обсязі позичальник свої зобов`язання за Договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами 1, 2 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України. Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15). 12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відправило на адресу відповідача письмову претензію про необхідність виконання зобов`язань. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника в частині переходу права вимоги за Договором про споживчий кредит № 101630011 від 17.02.2023 від ТОВ «Мілоан» до позивача. Разом з тим, апеляційний суд не погоджується із визначеною сумою боргу та розрахунком позивача в частині заборгованості за відсотками, за яким ТОВ «ФК «Кредит Капітал» визначив заборгованість в сумі 23 381,05 грн. Суд має право прийняти посилання та твердження сторони лише у випадку їх належного доведення в ході розгляду справи, за виключенням випадків, коли такі обставини не потребують окремого доведення. При цьому сам лише факт відсутності заперечень іншої сторони проти таких посилань та тверджень не може вважатися їх визнанням. Зі змісту умов Договору про споживчий кредит № 101630011, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , слідує, що сторони визначили дату надання кредиту 17.05.2023, строк кредитування 105 днів, тобто до 30.08.2023. Після закінчення строків, визначених у Договорі про споживчий кредит № 101630011 від 17.05.2023 ОСОБА_1 в повному обсязі не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними. Пунктом 2.3. Договору визначено умови пролонгації. Зокрема п. 2.3.2. передбачено, що після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, позичальник має направити кредитодавцю електронне звернення або повідомлення із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається кредитодавцем до особистого кабінету позичальника або в смс-повідомленні та здійснити платіж передбачений цим п. 2.3 Договору. Після здійснення позичальником зазначеного платежу(ів), умови Кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації. Нові дати разом з актуальними даними щодо заборгованості відображаться кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від Додатку № 1 і розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника. Виконання позичальником лише частини дій передбачених попереднім абзацом цього пункту не призводить до пролонгації. Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що матеріали справи не містять даних щодо продовження (пролонгацію) ОСОБА_1 строку дії Кредитного договору, а отже нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 30.08.2023 є порушенням умов Договору. Крім того, графіком платежів (Додаток № 1), а також у Паспорті споживчого кредиту (додаток № 2 до Договору) визначено строк кредитування 105 днів з дати видачі кредиту та передбачена загальна вартість кредиту в сумі 29 330,00 грн, що включає 7 000,00 грн - кредиту за Договором; 21 000,00 грн - проценти за користування кредитом; 1 330,00 грн - комісія за надання кредиту. Водночас, із відомостей про щоденні нарахування вбачається, що відповідачем було здійснено 06.06.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 490,00 грн, сплату тіла кредиту в сумі 490,00 грн та сплату комісії за пролонгацію в сумі 420,00 грн; 22.06.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 700,00 грн, сплату тіла кредиту в сумі 700,00 грн та сплату комісії на пролонгацію; 06.09.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 750,00, сплату тіла кредиту в сумі 243,00 грн та сплату комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн, 06.10.2023: сплату тіла кредиту в сумі 243,00, процентів по кредиту в сумі 750,00 грн та комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн; 06.11.2023: сплату процентів по кредиту в сумі 450 грн, комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн та тіла кредиту в сумі 243,00 грн, 10.12.2023: сплату тіла кредиту в сумі 243,00 грн, комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн та процентів по кредиту в сумі 750,00 грн; 06.20.2024: сплату комісії за пролонгацію в сумі 100,00 грн, тіла кредиту в сумі 243,00 грн та процентів по кредиту в сумі 750,00 грн. Загальна сума сплачених позичальником коштів по кредиту становить 8 965,00 грн. У зв`язку з частковим виконанням відповідачем умов Договору, вимоги ТОВ «ФК «Кредит Капітал» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 23 231,05 грн підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 365,00 грн (29 330,00 - 8 965,00). Щодо витрат на правничу допомогу понесених Товариством у суді першої інстанції Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. ч. 1 - 5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. с. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16 (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (mutatis mutandis рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). На підтвердження витрат на правничу допомогу понесених у суді першої інстанції сторона позивача надала наступні докази: - Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року; - Ордер Серії ВС № 1381377 від 02.07.2025; - Акт №Д/1137 наданих послуг від 20.08.2025 на суму 8000,00 грн; - Детальний опис наданих послуг від 20.08.2025 до Акту №Д/1137 наданих послуг від 20.08.2025. Отже, позивачем доведено належними доказами витрати на правничу допомогу Разом із тим, взявши до уваги обсяг виконаної адвокатом роботи, значення спору для позивача та розмір задоволених позовних вимог колегія суддів доходить висновку, що позивач має право на компенсацію вказаних витрат у розмірі 3 000,00 грн. Щодо розподілу судового збору. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до платіжної інструкції № 18828 від 20.08.2025 за розгляд справи в суді першої інстанції позивачем було спалено судовий збір в сумі 2 422,40 грн. Згідно платіжної інструкції № 7439 від 05.02.2026 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 633,60 грн. Оскільки вимоги Товариства задоволено фактично на 69,43 %, тому на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 841,35 грн (1 536,55 грн за подання позовної заяви та 2 304,80 грн за подання апеляційної скарги). Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково. Заочне рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 14 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за Кредитним договором № 101630011 від 17.05.2026 у розмірі 20 365,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 3 000,00 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 3 841,35 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 17 червня 2026 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. В. Карпенко Ю. В. Сіренко