Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/1944/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/1944/25 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В. Номер провадження №33/4805/450/26 Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Драченка Владислава Вікторовича, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Драченка Владислава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, встановив: Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, 18.10.2025 о 09 год 34 хв, ОСОБА_1 , на автодорозі М 06 86 км поблизу с Кочерів Житомирської області, керував транспортним засобом DAF XF95.480, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Драченко В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадженням у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, однобічне та неповне з`ясування обставин справи. Зазначає, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння та протокол про адміністративне правопорушення були складені за відсутності ОСОБА_1 і йому не вручалися. Вказує на порушення працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння, що, на думку захисника, виключає можливість притягнення його підзахисного до адміністративної відповідальності. Також зазначає, що долучений до матеріалів справи відеозапис є неповним та переривчастим, не містить належної фіксації факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Крім того, посилається на положення Конституції України, практику Європейського суду з прав людини та принцип презумпції невинуватості, вважаючи, що наявні у справі докази не підтверджують вину ОСОБА_1 поза розумним сумнівом. Апеляційна скарга захисника містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови посилається на те, що ОСОБА_1 не був повідомлений про складення протоколу та розгляд справи в суді першої інстанції. Копію постанови суду отримав 14.11.2025 засобами поштового зв`язку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п.12 Розділу ІІ). Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан наркотичного сп`яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є правильним, а зміст постанови судді відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 486692 від 18.10.2025, вбачається, що 18.10.2025 о 09 год 34 хв, ОСОБА_1 , на автодорозі М06 86 км поблизу с Кочерів Житомирської області, керував транспортним засобом DAF XF95.480, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від права керування шляхом зупинки транспортного засобу в дозволеному місці (а.с.3-5). Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 486692 від 18.10.2025 (а.с.3-5); копією постанови накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5961308 від 18.10.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.125 КУпАП (а.с.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Радомишльська ЦРЛ від 18.10.2025 (а.с.7); рапортом працівника поліції (а.с.8); відеозаписом події (а.с.11). Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду надав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано. На наявному в матеріалах справи відеозаписі об`єктивно зафіксовані обставини події, які є достатніми для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . Відеозапис здійснювався працівниками поліції відповідно до вимог ст. 266 КУпАП та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» і є належним та допустимим доказом у справі. Ознак переривання, монтажу чи іншого втручання у процес фіксації обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відеозапис не містить, а тому доводи апеляційної скарги про його неповноту та недопустимість спростовуються його змістом. Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху. Водію повідомлено причину зупинки, виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 наполягав на проведенні огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу. На роз`яснення поліцейських про те, що огляд на стан наркотичного сп`яніння проводиться виключно у закладі охорони здоров`я, останній своєї позиції не змінив та від проходження такого огляду фактично відмовився. Зафіксована на відеозаписі поведінка водія свідчить про його небажання пройти огляд у встановленому законом порядку. Крім того, відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення. Однак від його підписання, надання пояснень та отримання копії він відмовився. Відеозаписом підтверджено, що працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання складених процесуальних документів недопустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що направлення на медичний огляд не складалося у присутності ОСОБА_1 та не вручалося йому, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а тому зазначені доводи не спростовують факту відмови від проходження огляду та не виключають наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання захисника на те, що працівники поліції провокували ОСОБА_1 на відмову від проходження огляду, а їхні дії були пов`язані виключно із заходами щодо його мобілізації, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Із дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції діяли в межах наданих їм повноважень, повідомили водію виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, роз`яснили порядок проходження огляду та наслідки відмови від нього. Обставини направлення ОСОБА_1 для проходження військово-лікарської комісії не спростовують встановленого матеріалами справи факту його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до власної оцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, не містять посилань на обставини чи докази, які не були предметом дослідження суду, та не спростовують правильності висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Оскаржувана постанова не суперечить судовій практиці ЄСПЛ, на яку посилався захисник в апеляційній скарзі. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд постановив: Клопотання адвоката Драченка Владислава Вікторовича, подане в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу адвоката Драченка Владислава Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 листопада 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Галацевич