Постанова Велика Палата ВС № 990/557/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 4 червня 2026 року м. Київ справа № 990/557/25 провадження № 11-56заі26 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Губської О. А., суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Гімона М. М., Ємця А. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Тітова М. Ю., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2026 року (судді Кравчук В. М., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Стародуб О. П., Чиркін С. М.)у справі № 990/557/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИЛА: Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС України, Комісія, відповідач, скаржник), у якому просила: - визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 16 жовтня 2025 року № 500/ас-25 (далі також - рішення № 500/ас-25) про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді; - зобов`язати ВККС України повторно провести дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1

2. Позивачка з рішенням № 500/ас-25 не погодилася з підстав порушення Комісією обов`язку мотивувати рішення та у зв`язку із неправильним застосуванням критеріїв особистої компетентності, доброчесності та професійної етики.

3. Відповідно до частини першої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) Комісія зобов`язана ухвалювати мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді. На думку позивачки, оскаржуване рішення належного мотивування не містить.

4. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 травня 2020 року у справі № 9901/212/19 та від 20 травня 2020 року у справі № 9901/257/19 наголосила, що обсяг дискреції Комісії не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому / публічному контролю, в тому числі судовому. Процес та результат повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема судді (кандидату на посаду судді), так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний суддівський корпус, то обґрунтованість / умотивованість рішень щодо відповідності судді займаній посаді чи підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є необхідною для цього умовою.

5. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь- якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (справи «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» від 21 липня 2011 року, № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156-157, 159, «Путтер проти Болгарії» від 2 грудня 2010 року, № 38780/02, пункти 47-56).

6. Згідно з пункт 2.4 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішення ВККС України 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток» (пункти 2.4.1., 2.4.2.)

7. Згідно з пунктом 2.5 Положення № 20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

8. Позивачка вважає, що скасування двох вироків саме по собі не заперечує прояву рішучості, оскільки стосується правової позиції, а не швидкості й вольової здатності ухвалювати рішення. Більше того, із загального обсягу розглянутих справ (13 480 справ за період з 1999 до 2025 років) скасовано лише 257, тобто 1,91 %, що свідчить про відповідність кандидата показнику «рішучість».

9. Згідно з пунктом 2.7 Положення № 20/зп-25 безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

10. Щодо показника «безперервний розвиток» Комісія виставила 19 балів із 25 без наведення жодного мотивування, тоді як у досьє містяться дані про обов`язкові й додаткові програми навчання, участь у заходах з підвищення кваліфікації та професійній активності. Комісія безпідставно знизила бали за показниками рішучості та безперервного розвитку, внаслідок чого зробила помилковий висновок про невідповідність кандидата критерію особистої компетентності.

11. Крім того, позивачка звернула увагу на тривале очікування початку співбесіди (понад 9 годин з часу призначення та близько 3 годин самої співбесіди), що призвело до психоемоційного виснаження та стресу, зменшило здатність до концентрованого та логічного викладу думок, когнітивної втоми, яка проявлялася у складності оперативно відповідати на запитання членів комісії. Вказані обставини не залежали від компетентності та професійних якостей позивачки, але безпосередньо додатково вплинули на результати оцінювання.

12. Пунктом 5.9 Положення № 20/зп-25 закріплено, що Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

13. Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) у висновку навела три порушення, які свідчать про невідповідність ОСОБА_1 вказаним критеріям за показником «Сумлінність». Отже, у разі визнання цих порушень доведеними Комісія могла знизити загалом 45 балів за критерієм доброчесності та професійної етики. Натомість відповідно до оскаржуваного рішення Комісія визначила, що сумарний бал, отриманий за цим критерієм становить 0 балів із 300 можливих. При цьому визнано, що ОСОБА_1 не відповідає цьому критерію за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

14. В оскаржуваному рішенні констатовано, що у суддівському досьє та досьє кандидата на посаду судді немає відомостей щодо притягнення до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про недоброчесність та наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, що може мати істотний вплив на здійснення правосуддя. До дисциплінарної відповідальності суддя ОСОБА_1 не притягувалася.

15. Фактично оскаржуване рішення Комісії ґрунтується на оцінці обставин розгляду суддею ОСОБА_1 двох резонансних справ - № 936/285/22 та № 936/108/21.

16. Щодо справи № 936/285/22 Комісія не взяла до уваги, що резонанс виник не через дії / бездіяльність судді ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи, а як наслідок перекручуванням фактів з боку медіа після ухвалення вироку. Автори у заголовках використовували щодо обвинувачених термін «гвалтівники», хоча після зміни прокурором обвинувачення такі притягалися до відповідальності за статтею 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України) «Сексуальне насильство». Нерозуміння різниці між зґвалтуванням та сексуальним насильством, ототожнення їх у публікаціях, призвело до несприйняття у громадській думці умовної міри покарання, оскільки за частиною третьою статті 152 КК України (за первісним обвинуваченням) така не могла бути застосована.

17. Стосовно справи № 936/108/21 ГРД зазначила, що скасування виправдувального вироку свідчить про невідповідність кандидата критерію доброчесності та професійної етики. У свою чергу, ОСОБА_1 пояснила, що дослідила надані сторонами докази, дала їм відповідну оцінку, яка хоча і відрізнялася від оцінки апеляційного суду, однак була належним чином обґрунтована та мотивована.

18. Комісія в оскаржуваному рішенні не надала оцінки поясненням кандидата, не зазначила причин, через які такі пояснення могли бути недостатніми, не конкретизувала, як саме ці обставини і які саме дії судді вплинули на авторитет правосуддя. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

19. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 21 січня 2026 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВККС України від 16 жовтня 2025 року № 500/ас-25 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. Зобов`язав ВККС України повторно провести дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 . Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ВККС України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211,20 грн.

20. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дискреційні повноваження надають Комісії певну свободу у виборі підходів до оцінки кваліфікації суддів (кандидатів на посаду судді), що є необхідним для забезпечення всебічної оцінки та певної гнучкості у вирішенні індивідуальних справ. Проте ця свобода не є абсолютною і не може слугувати звільненням від обов`язку діяти в межах, у спосіб та на підставі, визначених Конституцією та законами України. Ухвалюючи рішення, Комісія має керуватися визначеною законодавством правовою процедурою з урахуванням всебічної та індивідуальної оцінки обставин (доведених фактів) в кожному окремому випадку, належним чином мотивувати таке рішення.

21. Перевіряючи обґрунтованість рішення ВККС України у частині оцінки відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, суд першої інстанції звернув увагу на те, що підставою для негативного висновку стала невідповідність судді показнику «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

22. Суд першої інстанції, оцінюючи мотиви ВККС України, на підставі яких вона дійшла висновку про невідповідність кандидата указаному критерію, виснував, що Комісія фактично сприйняла публічну критику судді ОСОБА_1 за надто м`який вирок як доказ недотримання нею етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності.

23. Виснував і про те, що такий підхід суперечить принципу незалежності судді. Орієнтир на медійну критику як негативний фактор в оцінюванні судді є небезпечним для правосуддя, оскільки суддя може опинитися перед вибором між ухваленням непопулярного, але законного рішення та ризиком негативної оцінки та, як наслідок, обмеження кар`єрного зростання з боку Комісії.

24. Критичні оцінки судді чи його рішень у медіа-просторі, суспільний резонанс навколо судових справ, є суб`єктивними чинниками і цілком залежать від авторів публікацій та коментаторів. Натомість незалежність судді вимагає, щоб якість роботи судді визначалась за його об`єктивними суддівськими уміннями та доброчесністю, а не за емоційною реакцією суспільства чи інших органів, зокрема Комісії.

25. Перевіряючи обґрунтованість рішення ВККС України у частині оцінки відповідності ОСОБА_1 критерію особистої компетентності, суд першої інстанції не погодився висловленими у цій частині зауваженнями.

26. Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду констатував, що в оскаржуваному рішенні Комісії не зазначено, а під час судового засідання представник Комісії не довів, як скасування вироку суду корелюється з показником рішучості судді. Комісія також не дослідила і не враховувала причин призначення м'якого покарання, зміни кваліфікації злочину прокурором, думки потерпілої та особи обвинувачених.

27. Хоч оцінка вироку не є повноваженням Комісії під час кваліфікаційного оцінювання, суддя ОСОБА_1 пояснила, чому ухвалила саме такий вирок. Її поведінка як судді під час розгляду та вирішення справи, яка викликала суспільний резонанс та певною мірою обурення, має оцінюватися окремо від суті вироку. Однак, за висновком суду першої інстанції, такої оцінки Комісія не надала, залишила без реагування доводи кандидата й поклала в основу рішення лише факт скасування вироку судом апеляційної інстанції і переконаність кандидата у законності ухваленого нею вироку, незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення.

28. Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що в оскаржуваному рішенні Комісії лише процитовано висновок ГРД, однак Комісія не надала у висновку обставинам щодо справи № 936/108/21 жодної власної оцінки. Відповідно, у цій частині рішення взагалі не містить мотивів, якими керувалася Комісія під час оцінки доброчесності судді ОСОБА_1 за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

29. У підсумку Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, за які саме порушення і на скільки знижено бали, чому їх загальний підсумок становить 0 балів із 300 можливих, якщо за кожне суттєве порушення кількість може бути знижено лише на 15 балів.

30. Указані висновки стали підставою для задоволення позову. Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги

31. ВККС України не погодилася з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2026 року та подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

32. На обґрунтування своїх доводів Комісія вказала, що вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

33. Жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії при вирішенні питання відповідності судді визначеним у законі критеріям у процесі кваліфікаційного оцінювання, та перебирати на себе його повноваження.

34. Комісія, відповідно до пункту 2.15 розділу 2 Положення № 20/зп-25, здійснює оцінювання на підставі дослідження інформації, що міститься в досьє (зокрема письмових пояснень кандидата), співбесіди.

35. Так, зміст оскаржуваного рішення Комісії вказує на те. що висновок про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію особистої компетентності, а також доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті» Комісія зробила на підставі результатів дослідження досьє кандидата, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками.

36. З огляду на наведене суд першої інстанції неправильно вважав, що підставами для означених висновків Комісії стали лише обставини, пов`язані з розглядом суддею ОСОБА_1 двох кримінальних справ: № 936/285/22 та № 936/108/21.

37. У оскаржуваному рішенні Комісії міститься узагальнена, але змістовна оцінка позивачки за всіма показниками критерію особистої компетентності. Комісія наголошувала, що ОСОБА_1 не отримано нуль балів за відповідний показник, а сам факт надання відповідей під час співбесіди на всі запитання не гарантує кандидату виставлення найвищого бала - 50 балів за цим критерієм.

38. Також суд першої інстанції виснував, що в оскаржуваному рішенні Комісії не зазначено, як скасування вироку від 16 лютого 2023 року у справі № 936/285/22 (під головуванням судді ОСОБА_1) суду корелюється з показником «рішучість» судді. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції від 11 серпня 2023 року не містить обставин чи мотивів, що мають стосунок до оцінки «рішучості» судді.

39. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зауважив, що Комісія не досліджувала і не враховувала причини призначення м`якого покарання, зміни кваліфікації злочину прокурором, думки потерпілої та особу обвинувачених.

40. На переконання Комісії, такі висновки є безпідставним, оскільки в цьому випадку суд фактично вказує, які саме дії має вчиняти Комісія в межах проведення кваліфікаційного оцінювання, що свідчить про наявність ознак втручання суду у дискреційні повноваження Комісії.

41. Окремо зауважує про неправильні висновки суду першої інстанції, які стосуються оцінки «рішучості» судді ОСОБА_1

42. Комісія з означеного приводу в оскаржуваному рішенні вказала, що судові рішення, в прийнятті яких, як вважає ОСОБА_1 , проявила рішучість та відповідальність, були скасовані судом апеляційної інстанції. При цьому кандидат зауважила, що й досі переконана в законності цих рішень, незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення. У разі повторного розгляду цих справ вона б прийняла ідентичні рішення.

43. Фактично такі твердження кандидата ОСОБА_1 свідчать про недостатній рівень її відповідальності, який є складовою показника «рішучість та відповідальність», зокрема, перед суспільством. Оскільки позивачка під час співбесіди демонструвала стійке несприйняття позиції суспільства, не визнавала допущених нею помилок, на які вказав суд апеляційної інстанції, а також продемонструвала нездатність критично аналізувати свої дії та рішення, це свідчить про неналежний рівень відповідності позивачки показнику «рішучість та відповідальність», що корелюється із числовим вираженням виставленої оцінки.

44. Комісія вважає, що в оскаржуваному рішенні в достатньому обсязі наведені підстави та мотиви встановленої оцінки ОСОБА_1 за показниками критерію особистої компетентності. Відтак формуванню оцінки сприяли надані позивачкою письмові пояснення, проведена співбесіда із ОСОБА_1 , інформація, яка за внутрішнім переконанням членів Комісії мала значення для проведення кваліфікаційного оцінювання, зокрема щодо скасування раніше ухвалених суддею рішень та наслідків її дій як судді, які мали місце в процесі розгляду нею справ.

45. Тому наведені судом першої інстанції доводи в його рішенні стосовно критерію особистої компетентності не відповідають дійсним обставинам справи, є помилковими та необґрунтованими.

46. Відповідач наполягає, що суд першої інстанції не врахував, що Закон № 1402-VІІІ визначив межі дискреційних повноважень Комісії щодо проведення конкурсних процедур, зокрема на зайняття посади судді апеляційного суду, та реалізації Комісією визначеного їй на підставі Закону № 1402-VІІІ та Положення № 20/зп-25 права під час такого оцінювання враховувати ті обставини, які можуть вказувати на відповідні порушення правил та/або норм. А фактично висловив незгоду з викладеними Комісією мотивами та вказав, що орієнтир на медійну критику як негативний фактор в оцінюванні судді є небезпечним для правосуддя, оскільки суддя може опинитися перед вибором між ухваленням непопулярного, але законного рішення та ризиком негативної оцінки та, як наслідок, обмеження кар`єрного зростання з боку Комісії.

47. Комісія звернула увагу й на неправильність висновків суду першої інстанції, який уважав, що професійна компетентність та доброчесність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 оцінена Комісією на підставі критики рішень, висловленої у засобах масової інформації та в інтернет-мережі.

48. Наведені обставини не покладались в основу оцінки рівня саме професійної компетентності ОСОБА_1 , оскільки зі змісту оскаржуваного рішення рівень професійної компетентності ОСОБА_1 встановлений на підставі результатів складеного нею кваліфікаційного іспиту та становить 346,5 бала із 400 можливих. З огляду на це Комісія виснувала, що ОСОБА_1 підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності, а отже, такі висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, ураховуючи й те, що означений критерій у межах поданого позову позивачкою не оскаржувався.

49. Водночас, оскільки Комісія виснувала про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критеріїв доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті», це слугувало підставою для загального висновку про невідповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, і, як наслідок, виставлення оцінки в нуль балів.

50. Установлення Комісією невідповідності кандидата певному показнику (згідно з пунктом 5.10 розділу 5 Положення № 20/зп-25) не передбачає автоматичного застосування пункту 5.12 розділу 5 Положення № 20/зп-25 про кваліфікаційне оцінювання, де кількість балів може бути знижена на 15 за виявлене порушення.

51. Тобто зниження на 15 балів за кожне виявлене порушення є лише правом Комісії, а не обов`язком. Оцінка Комісією рівня суттєвості порушення, як і висновок про невідповідність або наявність обґрунтованого сумніву відповідному показнику критеріїв кваліфікаційного оцінювання, залежить від обставин справи та внутрішнього переконання кожного члена Комісії.

52. З огляду на це суд першої інстанції неправильно застосував норми Положення № 20/зп-25 та помилково зроблений висновок про відсутність підстав у Комісії виставляти нуль балів за критеріями доброчесності та професійної етики, обмежившись констатацією лише «суттєвості» порушення як обов`язкового наслідку виявленого порушення. А також повністю проігнорував дискрецію Комісії щодо свободи розсуду в оцінці виявлених порушень та встановлених обставин, які можуть свідчити не тільки про їх суттєвість, але й про «невідповідність» або наявність «обґрунтованого сумніву» у відповідності кандидата показникам критерію доброчесності та професійної етики, як про це наведено в пункті 5.10 розділу 5 Положення № 20/зп-25.

53. Установлені обставини окремо та у своїй сукупності стали підставою для наявності в Комісії висновку про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті», оскільки, перебуваючи в статусі судді, ОСОБА_1 допустила дії, які завдали шкоди авторитету правосуддя, а отже викликають обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, в тому, що вона здатна виконувати свої обов`язки чесно, неупереджено та незалежно. Твердження суду першої інстанції на відсутність мотивів власної оцінки в оскаржуваному рішенні Комісії стосовно справи № 936/108/21 не відповідає дійсності, оскільки висновки, наведені Комісією, стосуються обох ухвалених ОСОБА_1 рішень - як у справі № 936/285/22, так у справі № 936/108/21, на які звертала увагу ГРД.

54. Висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо протиправності оскаржуваного рішення Комісії у зв`язку з нібито порушенням принципу незалежності суддів (статті 126, 129 Конституції України) не свідчить про наявність підстав для скасування рішення Комісії, визначених спеціальним законом - статтею 88 Закону № 1402-VІІІ, а фактично зводяться до незгоди з дослідженими Комісією обставинами та викладеними нею мотивами. Водночас суд неправильно застосував норми матеріального права та здійснив переоцінку дослідженим Комісією обставинам, що також свідчить про вихід суду за межі повноважень судового контролю. Позиція позивачки щодо апеляційної скарги ВККС України

55. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу ВККС України не погоджується з наведеними в ній доводами, стверджує, що вони не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в рішенні від 21 січня 2026 року про підстави для задоволення позовних вимог.

56. На переконання позивачки, суд першої інстанції правильно зауважив, що підставами як для висновку про невідповідність критерію особистої компетентності, так і висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики стали обставини, пов`язані з розглядом суддею ОСОБА_1 двох кримінальних справ - № 936/285/22 та № 936/108/21.

57. Так, єдиним обґрунтуванням висновку про те, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за цим критерієм, зазначено, що судові рішення, в прийнятті яких, як вважає ОСОБА_1 , вона проявила рішучість та відповідальність, були скасовані судом апеляційної інстанції. При цьому кандидат зауважила, що і досі переконана в законності цих рішень, незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення У разі повторного розгляду цих справ вона б прийняла ідентичні рішення.

58. В апеляційній скарзі зазначено, що в оскаржуваному рішенні Комісії міститься узагальнена, але змістовна оцінка позивачки за всіма показниками критерію особистої компетентності. Комісія наголошувала, що ОСОБА_1 не отримано нуль балів за відповідний показник, а сам факт надання відповідей під час співбесіди на всі запитання не гарантує кандидату виставлення найвищого бала - 50 за цим критерієм.

59. Так, в оскаржуваному рішенні Комісія відзначила, що за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії середній бал за відповідними показниками критерію особистої компетентності становить: 17 балів - рішучість та відповідальність, 19 балів - безперервний розвиток. Також указує, що кожен член Комісії індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику і висловлює своє оціночне судження у вигляді числового значення. Така форма фіксації результату оцінювання є нормативно передбаченою та становить узагальнений висновок про відповідність кандидата певному критерію. Вона не передбачає обов`язку докладно розкривати мотивацію кожного індивідуального бала.

60. Така позиція Комісії, на думку позивачки, є помилковою та не узгоджується з принципом правової визначеності та із судовою практикою. При розгляді аналогічних спорів суди вказували, що несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим. Очевидно, що зниження балів, яке не створює негативних наслідків, може залишитися без детальної мотивації, однак таке зниження балів за критерієм, яке призводить до визнання кандидата такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, має бути належно вмотивоване.

61. Щодо критерію доброчесності та професійної етики в апеляційній скарзі вчергове наголошується, що суддя у будь-якому разі не повинен приймати судові рішення, орієнтуючись виключно на позицію суспільства, однак нейтральне байдуже ставлення до думки тих, кому суддя присягав об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя, неминуче призводить до підриву авторитету судової влади.

62. До того ж в судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити, якою мала б бути реакція судді на позицію суспільства, щоб це не призводило до підриву авторитету судової влади.

63. Щодо доводів апеляційної скарги про встановлені апеляційним судом порушення процесуального закону при ухваленні вироку у справі № 936/285/25, то такі не могли вплинути на визначення міри покарання обвинуваченим, оскільки стосуються процедури судового розгляду, а не оцінки доказів.

64. Крім того, в апеляційних скаргах як прокурора, так і представника потерпілої не оспорювалися фактичні обставини справи чи призначена міра покарання, а заперечувалося тільки звільнення обвинувачених від його відбування на підставі статей 75, 104 КК України з установленням іспитового строку.

65. ВККС України в апеляційній скарзі покликається на те, що зниження на 15 балів за кожне виявлене порушення є лише правом Комісії, а не обов`язком. Оцінка Комісією рівня суттєвості порушення, як і висновок про невідповідність або наявність обґрунтованого сумніву відповідному показнику критеріїв кваліфікаційного оцінювання, залежить від обставин справи та внутрішнього переконання кожного члена Комісії.

66. Відповідач указує, що встановлення Комісією невідповідності кандидата певному показнику (згідно з пунктом 5.10 розділу 5 Положення № 20/зп-25) не передбачає автоматичного застосування пункту 5.12 розділу 5 Положення № 20/зп-25, де кількість балів може бути знижена на 15 за виявлене порушення.

67. Із зазначеного можна зробити висновок, що Комісія на власний розсуд та без додаткового обґрунтування визначає, в якому випадку застосовує пункт 5.10 Положення № 20/зп-25 та кандидату одразу проставляє 0 балів за критерієм, а в якому - пункт 5.12, за яким кількість балів знижується на 15 за кожне порушення.

68. Вказане не відповідає таким елементам принципу верховенства права та якості закону, як передбачуваність та зрозумілість, а таке тлумачення пунктів Положення № 20/зп-25 з боку Комісії, на думку позивачки, є хибним.

69. За доводами позивачки, суд першої інстанції у своєму рішенні правильно виснував, що дискреційні повноваження надають Комісії певну свободу у виборі підходів до оцінки кваліфікації суддів (кандидатів на посаду судді), що є необхідним для забезпечення всебічної оцінки та певної гнучкості у вирішенні індивідуальних справ. Проте ця свобода не є абсолютною і не може слугувати звільненням від обов`язку діяти в межах, у спосіб та на підставі, визначених Конституцією та законами України. Ухвалюючи рішення, Комісія має керуватися визначеною законодавством правовою процедурою з урахуванням всебічної та індивідуальної оцінки обставин (доведених фактів) у кожному окремому випадку, належним чином мотивувати таке рішення. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

70. Указом Президента України від 5 травня 1999 року № 474/99 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Воловецького районного суду Закарпатської області строком на п`ять років. Постановою Верховної Ради України від 17 червня 2004 року № 1813-ІV ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

71. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі - Конкурс).

72. До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернулася ОСОБА_1 як особа, яка відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 28 Закону № 1402-VIII, тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.

73. Рішенням Комісії від 4 березня 2024 року № 1/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

74. Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах та визначено таку черговість етапів його проведення: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

75. За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту (тестування загальних знань у сфері права та знань із загальної спеціалізації) ОСОБА_1 набрала 142 бали. За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту (тестування когнітивних здібностей) - 43 бали. За результатами виконання практичного завдання із кримінальної спеціалізації - 121,5 бала.

76. Отже, загальний результат складеного ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту становить 346,5 бала, що свідчить про підтвердження нею здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

77. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складення кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

78. За результатами спеціальної перевірки ОСОБА_1 уповноважені працівники секретаріату Комісії склали довідку від 10 червня 2025 року № 21.2-248/25. Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України.

79. З наданих на запит Комісії відповідей не було отримано інформації, що перешкоджає ОСОБА_1 зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком. 80. 11 вересня 2025 року на адресу Комісії надійшов висновок ГРД, затверджений 10 вересня 2025 року, в якому зазначено, що кандидат ОСОБА_1 не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки неодноразово допускала поведінку, яка призводила до істотних порушень правил процесу та до значного суспільного резонансу, що негативно вплинуло на авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду. 81. 16 жовтня 2025 року Комісія у складі колегії № 4 провела співбесіду із кандидатом ОСОБА_1 .

82. За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками (рішучість та відповідальність (17, 17, 17) ? середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25 і становить 17; безперервний розвиток (19, 19, 19) ? середній бал розраховано згідно з пунктом 5.7 Положення № 20/зп-25 і становить 19) сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 36 балів із 50 можливих, що нижче 75 % (37,5 бала) максимально можливого бала. Тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

83. Оцінюючи відповідність кандидата за критерієм соціальної компетентності, Комісія встановила, що ОСОБА_1 продемонструвала належний рівень соціальної компетенції. За цим критерієм загальний бал становить 38,17. Тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію соціальної компетентності.

84. Щодо відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики Комісія дійшла висновку, що за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цими критеріями, становить 0 балів із 300 можливих, що є нижче 75 % (225 балів) максимально можливого бала, що свідчить про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

85. Рішенням від 16 жовтня 2025 року № 500/ас-25 Комісія визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

86. Не погодившись із рішенням № 500/ас-25, позивачка звернулася до суду із цим позовом. Рух апеляційної скарги

87. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 18 лютого 2026 року відкрила апеляційне провадження за скаргою ВККС України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2026 року, а ухвалою від 25 березня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи на 4 червня 2026 року. Позиція Великої Палати Верховного Суду Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

88. Згідно із частиною другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

89. Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

90. Аналогічні за змістом вимоги до особи, яка може бути призначена на посаду судді, закріплені у статті 69 Закону № 1402-VIII.

91. Статтею 28 Закону № 1402-VIII визначено додаткові, спеціальні вимоги до кандидатів на посаду судді апеляційного суду: суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

92. Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

93. Згідно із частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 цього Закону.

94. Частина четверта статті 79-3 Закону № 1402-VIII визначає, серед іншого, що відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді.

95. Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено у главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII.

96. Частиною першою статті 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

97. Відповідно до положень частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

98. Згідно із частиною дев`ятою статті 85 Закону № 1402-VIII співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє.

99. Частина перша статті 88 Закону № 1402-VIII визначає, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

100. Частина друга цієї статті передбачає, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

101. Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

102. Згідно із частиною п`ятою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

103. Частина восьма статті 101 Закону № 1402-VIII передбачає, що рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Щодо меж судового контролю рішення ВККС України за результатами кваліфікаційного оцінювання

104. За правилами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

105. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

106. Отже, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; чи були враховані усі обставини, що мають значення для прийняття рішення; чи ухвалене таке рішення неупереджено, добросовісно, розсудливо.

107. Повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб`єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися в здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

108. Водночас межі дискреції ВККС України у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

109. Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС України, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

110. Таким чином, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС України дійшла відповідних висновків.

111. ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

112. Однак нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС України щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними. Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

113. Аналогічних висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 12 та 19 березня 2026 року у справах № 990/261/25, № 990/329/25.

114. Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції, не встановила обставин чи підстав для скасування рішення № 500/ас-25, визначених пунктами 1- 3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

115. Водночас оскаржуване рішення з урахуванням доводів позивачки у цій справі потребує всебічної оцінки судом на предмет його відповідності вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

116. Зі змісту рішення № 500/ас-25 убачається, що підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, стала її невідповідність критеріям особистої компетентності та доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

117. Суд першої інстанції установив, що підставами як для висновку про невідповідність критерію «особистої компетентності», так і висновку про невідповідність критеріям «доброчесності та професійної етики» стали обставини, пов`язані з розглядом суддею ОСОБА_1 двох кримінальних справ № 936/285/22 та № 936/108/21. Щодо встановлення відповідності кандидата критерію особистої компетентності

118. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення ВККС України, критерій особистої компетентності ОСОБА_1 члени Комісії оцінили такими балами: за показником «рішучість та відповідальність» - 17, 17, 17 балів, середній бал - 17; за показником «безперервний розвиток» - 19, 19, 19 балів, середній бал -

19. Сумарний бал за цим критерієм - 36,00 із 50 можливих, що є нижчим за 75 відсотків (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

119. Відповідно до пункту 2.4 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

120. Згідно з пунктом 2.5 Положення № 20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

121. Пункт 2.6 цього Положення визначає, що відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

122. Відповідно до пункту 2.7 Положення № 20/зп-25 безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку. Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

123. Згідно з пунктом 2.15 згаданого Положення показники критерію особистої компетентності оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

124. Відповідно до підпункту 5.6.1.2 цього Положення вага критерію особистої компетентності під час кваліфікаційного оцінювання складає 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів.

125. Пункт 5.7 Положення № 20/зп-25 визначає, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала. У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

126. З наведеного правового регулювання убачається, що ВККС України на виконання наданих їй частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість та відповідальність» та «безперервний розвиток».

127. Ці показники оцінюються членами ВККС України за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому ВККС України є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

128. ВККС України вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість та відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб`єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов`язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

129. Повертаючись до суті спору слід зазначити, що, установлюючи відповідність ОСОБА_1 критерію особистої компетентності, Комісія оцінювала такі показники, як «рішучість та відповідальність», а також «безперервний розвиток».

130. Оцінюючи ці показники Комісія послалася на те, що «у своєму листі кандидат зазначила, що здатна приймати зважені рішення та діяти навіть в умовах тиску. Окрім того, кандидат вказала, що її рішучість проявлялась, на її погляд, в ухваленні «непопулярних» судових рішень, що не були підтримані суспільством, але такі рішення були законними та обґрунтованими. Під час співбесіди ОСОБА_1 уточнила, що в цьому випадку йдеться насамперед про психологічний тиск, якого вона зазнавала під час розгляду двох резонансних справ. Ухвалення рішень у цих справах супроводжувалось численними публікаціями неприємного змісту, закликами до фізичної розправи, однак кандидат не звертала на це уваги, продовжувала судовий розгляд справ, проявляючи рішучість та відповідальність. У зв`язку з тим, що на її адресу надходили телефонні дзвінки та повідомлення з погрозами, вона подала заяву до Вищої ради правосуддя. Водночас під час співбесіди було з`ясовано, що судові рішення, в прийнятті яких, як вважає ОСОБА_1 , вона проявила рішучість та відповідальність, були скасовані судом апеляційної інстанції. При цьому кандидат зауважила, що і досі переконана в законності цих рішень, незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення. У разі повторного розгляду цих справ вона б прийняла ідентичні рішення.

131. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, оцінюючи вмотиваність оскаржуваного рішення у цій частині, вказав на те, що у рішенні Комісія не зазначила, а під час судового засідання представник відповідача не довів, як скасування вироку суду (справа № 936/285/22) корелюється з показником «рішучість» судді. Комісія також не дослідила і не враховувала причин призначення м`якого покарання, зміну кваліфікації злочину прокурором, думку потерпілої та особу обвинувачених.

132. У контексті цього суд першої інстанції зазначив, що попри те, що оцінка вироку не є повноваженням Комісії під час кваліфікаційного оцінювання, суддя ОСОБА_1 пояснила, чому ухвалила саме такий вирок. Її поведінка як судді під час розгляду та вирішення справи, яка викликала суспільний резонанс та певною мірою обурення, має оцінюватися окремо від суті вироку. Однак такої оцінки Комісія не надала, залишила без реагування доводи кандидата й поклала в основу рішення лише факт скасування вироку судом апеляційної інстанції і переконаність кандидата у законності ухваленого нею вироку, незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення.

133. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що судовий контроль за рішеннями Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію кваліфікаційного оцінювання. Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноваженим складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до дискреційних повноважень Комісії.

134. Варто нагадати, що оцінка таких особистісних якостей кандидата, як рішучість і відповідальність, ґрунтується на внутрішньому переконанні та професійному судженні членів Комісії.

135. Водночас зміст рішення суду першої інстанції свідчить про те, що суд фактично здійснив власну переоцінку висновків Комісії, сформованих на підставі її внутрішнього переконання під час визначення оцінки за показниками критерію особистої компетентності.

136. ВККС України у рішенні № 500/ас-25 на обґрунтування свого висновку вказала, що судові рішення, в прийнятті яких, як вважає ОСОБА_1 , проявила рішучість та відповідальність, були скасовані судом апеляційної інстанції. При цьому кандидат зауважила, що і досі переконана в законності цих рішень, незважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції порушення. У разі повторного розгляду цих справ вона б прийняла ідентичні рішення.

137. Такий висновок жодним чином не вказує на те, що Комісія надавала свою оцінку рішенням, прийнятим суддею ОСОБА_1 Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами відповідача в розрізі того, що фактично такі твердження ОСОБА_1 свідчать про недостатній рівень її відповідальності, який є складовою показника «рішучість та відповідальність», зокрема, перед суспільством. Позивачка під час співбесіди демонструвала стійке несприйняття позиції суспільства, не визнавала допущених нею помилок, на які вказав суд апеляційної інстанції, а також продемонструвала нездатність критично аналізувати свої дії та рішення, це свідчить про неналежний рівень відповідності показнику «рішучість та відповідальність», що корелюється із числовим вираженням виставленої оцінки.

138. Велика Палата Верховного Суду критично ставиться до висновку суду першої інстанції про те, що Комісія не досліджувала і не враховувала причин призначення м`якого покарання, зміну кваліфікації злочину прокурором, думку потерпілої та особу обвинувачених [щодо справи № 936/285/22], адже надання такої оцінки виходить за межі її повноважень у контексті проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

139. Також є необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності мотивів оцінки окремо показнику «рішучість», оскільки цей показник є складовою єдиного комплексного показника «рішучість та відповідальність» і не підлягає самостійному оцінюванню окремо від іншої його складової. Оцінювання цього показника здійснюється комплексно у сукупності обох елементів. Комісія, оцінивши суддю ОСОБА_1 за показником «рішучість та відповідальність», надала оцінку саме зазначеному комплексному показнику в цілому та за результатами оцінювання виставила відповідний бал.

140. Велика Палата Верховного Суду вважає, що сукупність наведених вище обставин не дає підстав вважати свавільним висновок Комісії, викладений у цій частині оскаржуваного рішення. Щодо встановлення відповідності кандидата критерію доброчесності та професійної етики

141. За змістом оскаржуваного рішення, ВККС України визначила сумарний бал, отриманий за критеріями доброчесності та професійної етики - 0 балів із 300 можливих, що є нижче 75 % (225 балів) максимально можливого бала. На підставі цього, Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики за показником «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

142. Відповідно до пункту 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

143. Для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя (пункт 2.14 Положення № 20/зп-25).

144. Згідно з пунктом 2.15 цього Положення показники критеріям доброчесності та професійної етики оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

145. Відповідно до пункту 5.8 згаданого Положення вага критеріїв доброчесності та професійної етики складає 300 балів.

146. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (пункт 5.9 Положення № 20/зп-25).

147. Згідно з пунктом 5.10 Положення № 20/зп-25 суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

148. Згідно з пунктами 2.13 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: «Незалежність», «Чесність», «Неупередженість», «Сумлінність», «Непідкупність», «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «Законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статус» (підпункти 2.13.1, 2.13.2, 2.13.3, 2.13.4, 2.13.5, 2.13.6, 2.13.7). 149. 17 грудня 2024 року Вища рада правосуддя рішенням № 3659/0/15-24 затвердила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) з метою визначення критеріїв доброчесності та професійної етики, однакових принципів їх застосування всіма суб`єктами оцінювання (далі - Єдині показники).

150. Згідно з пунктом 17 Єдиних показників суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті, якщо, зокрема, перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов`язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

151. Пункт 5.11 Положення № 20/зп-25 визначає, що під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

152. Відповідно до пункту 5.12 цього Положення кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

153. Істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії (пункт 5.13 Положення № 20/зп-25).

154. Доброчесність та професійна етика - це взаємопов`язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Цей комплекс також включає законність джерел походження майна кандидата на посаду судді, відповідність рівня його життя та життя членів його сім`ї задекларованим доходам, а також узгодженість способу життя кандидата із його попереднім правовим статусом.

155. Доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права.

156. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

157. Критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

158. Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах об`єктивного ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов`язків та здійсненні правосуддя.

159. За визначенням терміна, який подано у Сучасному словнику з етики, доброчесністю є позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості.

160. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб кандидат на посаду судді, як і суддя, не допускав будь-якої неналежної (недоброчесної, неетичної) поведінки як у професійній діяльності, так і в особистому житті, яка може поставити під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, що негативно вплине на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням.

161. Легітимна мета вимірювання доброчесності полягає в здобутті доказів умисного порушення норм суддівської етики чи свідомого нехтування стандартами поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, а також допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

162. У контексті наведеного Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

163. З оскаржуваного рішення Комісії вбачається, що підставою для негативного висновку стала також невідповідність позивачки показнику «Дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті».

164. В аспекті наведеного вище, покликаючись на висновок ГРД щодо розгляду позивачкою резонансних справ № 936/285/22 (стосовно сексуального насильства) та № 936/108/21 (стосовно голови Воловецької громади), Комісія зазначила, що під час співбесіди ОСОБА_1 неодноразово наголосила, що вважає судові рішення, про які вказує ГРД, законними, зважаючи на їх скасування судом апеляційної інстанції. Також із відповідей під час співбесіди вбачається стійке несприйняття суддею позиції суспільства, невизнання допущених помилок, на які вказав суд апеляційної інстанції, а також нездатність критично аналізувати свої дії та рішення.

165. Стосовно справи № 936/285/22 ВККС України установила, що Воловецьким районним судом Закарпатської області під головуванням судді ОСОБА_1 16 березня 2023 року було ухвалено вирок, яким обвинувачених визнано винними у вчиненні злочину за частиною третьою статті 153 КК України та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку у два роки. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 серпня 2023 року скасовано вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 16 березня 2023 року та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі. Воловецький районний суд Закарпатської області вироком від 7 лютого 2025 року у справі № 936/285/22 одного з обвинувачених визнав винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 153 КК України, та призначив нове покарання у вигляді 6 (шість) років позбавлення волі. Також Комісія взяла до уваги звернення адвоката потерпілої у цій справі, в якому зазначено про низку процесуальних порушень, допущених суддею при ухваленні вказаного судового рішення, які також були визнані і встановлені судом апеляційної інстанції.

166. Стосовно справи № 936/108/21 ВККС України установила, що виправдувальний вирок від 7 жовтня 2022 року в цій справі був скасований судом апеляційної інстанції відповідно до ухвали від 15 квітня 2024 року. При цьому суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції допустив неповне та поверхневе дослідження фактичних обставин; ухвалений вирок містить істотні недоліки, зокрема викладені висновки не підтверджено наведеними у ньому доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, у зв`язку із чим такий вирок не може бути визнано законним та обґрунтованим.

167. Дослідивши оскаржуване рішення ВККС України Велика Палата Верховного Суду констатує, що у ньому відображено мотиви, з яких члени Комісії виходили, базуючись на внутрішньому переконанні, спростовуючи презумпцію відповідності позивачки цим критеріям. Висновки суду першої інстанції здебільшого зводяться до незгоди з мотивами Комісії, що наведені в оскаржуваному рішенні, які, однак, ґрунтуються на внутрішньому переконанні кожного з членів ВККС України.

168. Висновок суду першої інстанції про те, що Комісія фактично сприйняла публічну критику судді ОСОБА_1 за надто м`який вирок як доказ недотримання нею етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності, є власною інтерпретацією позиції ВККС України та не відповідає змісту оскаржуваного рішення. Висновки Комісії ґрунтувалися не лише на суспільному резонансі чи публічній оцінці ухвалених рішень, а на сукупності установлених обставин, зокрема характері допущених порушень, їх наслідках для авторитету правосуддя, а також поведінці кандидата під час співбесіди.

169. З-поміж іншого, відповідно до змісту оскаржуваного рішення із відповідей кандидата під час співбесіди вбачалося стійке несприйняття суспільної критики, невизнання допущених помилок, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, а також відсутність здатності до критичного аналізу власних дій та прийнятих рішень. Такі обставини у своїй сукупності були враховані Комісією при оцінюванні відповідності кандидата показнику дотримання етичних норм і бездоганної поведінки у професійній діяльності та не зводилися виключно до негативної суспільної реакції на ухвалене судове рішення.

170. Безумовно, оцінювання судді на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики не може ґрунтуватися на факті ухвалення ним певного судового рішення, його подальшого скасування судом вищої інстанції чи наявності суспільної критики такого рішення. Інший підхід створював би ризик втручання у здійснення правосуддя та суперечив би гарантіям незалежності судді, оскільки суддя не може нести відповідальність лише за зміст своєї правової позиції чи за негативне сприйняття ухваленого рішення окремими особами або суспільством загалом. Проте, як уже зазначено вище, Комісія оцінювала не зміст судового рішення і не суспільну реакцію на нього, а поведінку кандидата та її відповідність вимогам, що ставляться до судді з точки зору професійної етики, доброчесності та формування довіри суспільства до суду.

171. З урахуванням установлених обставин ВККС України дійшла висновку про невідповідність кандидата показнику «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», встановивши 0 балів за цим критерієм. Відповідно до пункту 5.10 Положення № 20/зп-25 встановлення невідповідності або наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності хоча б одному з показників критерію доброчесності та професійної етики є підставою для висновку про невідповідність кандидата такому критерію загалом.

172. Наведені позивачкою підстави для скасування рішення Комісії зводяться переважно до незгоди з внутрішнім переконанням членів Комісії, яке сформовано в межах наданих законом дискреційних повноважень. За спірних правовідносин, переоцінка судом мотивів, покладених Комісією в основу рішення, та їх викладення в іншому змісті означала б неправомірне втручання у дискреційні повноваження незалежного органу, відповідального за формування доброчесного та професійного суддівського корпусу.

173. Підсумовуючи Велика Палата Верховного Суду зазначає, що підстави для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, не були формальними, номінальними чи декларативними. Викладені у рішенні Комісії мотиви не є довільними чи нераціональними. Відсутні й підстави вважати, що реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання щодо ОСОБА_1 була свавільною.

174. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення ВККС України № 500/ас-25 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправним і скасування цього рішення відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

175. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

176. За правилами частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

177. Згідно із частиною другою цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

178. Ураховуючи висновки, викладені в мотивувальній частині цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 317, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України задовольнити. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 990/557/25 скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним і скасування рішення відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. А. Губська Судді:О. О. Банасько О. В. Білоконь О. Л. Булейко М. М. Гімон А. А. Ємець В. В. Король О. В. Кривенда М. В. Мазур Н. М. Мартинюк С. О. Погрібний Н. С. Стефанів Т. Г. Стрелець М. Ю. Тітов І. В. Ткач В. Ю. Уркевич