Постанова КЦС ВС № 335/8718/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ справа № 335/8718/23 провадження № 61-15517св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 травня 2024 року під головуванням судді Шалагінової А. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Полякова О. З., Трофимової Д. А. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Масловець Людмила Сергіївна, ОСОБА_4 , про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив встановити факт постійного проживання позивача з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

2. В обґрунтування позову зазначав, що він є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Мати за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично з 2006 року і до смерті проживала разом з родиною за адресою: АДРЕСА_1 .

4. ОСОБА_1 також проживав разом із ними, однак згодом переїхав до м. Запоріжжя.

5. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді рухомого та нерухомого майна, яке розташоване на тимчасово окупованій території.

6. З метою оформлення спадкових прав батько ОСОБА_3 та брат ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. із заявами про прийняття спадщини, у зв`язку із чим 05 квітня 2022 року була заведена спадкова справа № 56/2022.

7. Позивач також звернувся із заявою про прийняття спадщини, однак пізніше - 08 червня 2023 року.

8. У зв`язку із тим, що на день смерті спадкодавця позивач не був зареєстрований з нею за однією адресою та не подав у визначений статтею 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини, приватний нотаріус постановою від 12 червня 2023 року № 334/02-31 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому відмовив. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 09 травня 2024 року позов ОСОБА_2 задовольнив.

10. Встановив факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

11. Запорізький апеляційний суд постановою від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 травня 2024 року без змін.

12. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

13. Місцевий суд вважав, що позивач разом із спадкодавцем ОСОБА_5 був зареєстрований за різними адресами, що свідчить про відсутність необхідних документів на підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, однак суд, з урахуванням обставин, встановлених у судовому засіданні, та наданих позивачем доказів на їх підтвердження, вважав за можливе встановити цей факт. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

14. У поданій у листопаді 2024 року до Верховного Суду касаційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шкабуро О. В. просив рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

15. Наведені у касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

16. Представник заявника зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 30 червня 2020 року у справі № 175/4630/16-ц та від 23 грудня 2019 року у справі № 303/1816/17.

17. Вказує, що суди не врахували тієї обставини, що для застосування приписів частини третьої статті 1268 ЦК України необхідно встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем станом на час відкриття спадщини. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

18. У поданому у грудні 2024 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

19. Позивач зазначає, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, дослідив усі зібрані у справі докази та правильно вважав, що позов підлягає задоволенню.

20. Вказує, що наведені у касаційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, адже у наведених представником заявника справах викладені правові висновки, викладені за відмінного від обставин цієї справи правового регулювання та відмінних фактичних обставин.

21. Зауважує, що він, як позивач, у судовому засіданні підтвердив факт проживання разом із матір`ю з часу народження і до часу відкриття спадщини. Рух справи в суді касаційної інстанції

22. Верховний Суд ухвалою від 27 листопада 2024 року відкрив провадження у цій справі та витребував справу із Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.

23. Справа № 335/8718/23 надійшла до Верховного Суду 09 грудня 2024 року. Фактичні обставини справи, з`ясовані судами

24. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке було видане повторно Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 07 червня 2023 року, актовий запис № 549 від 23 листопада 2021 року, вчинений Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 13, том 1).

25. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді рухомого та нерухомого майна.

26. Позивач ОСОБА_2 є сином померлої ОСОБА_5 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 15 червня 2023 року серії НОМЕР_2 , актовий запис від 20 лютого 1996 року № 32, який був вчинений Пологівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а. с. 14, том 1).

27. За життя ОСОБА_5 заповіту не залишила.

28. ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України.

29. Крім позивача, спадкоємцями першої черги є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (син та чоловік померлої), які у визначений законом строк звернулись до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. із заявами про прийняття спадщини від 03 травня 2022 року та від 05 квітня 2022 року відповідно, а також ОСОБА_4 - мати ОСОБА_5 , яка із заявою про прийняття спадщини не зверталась.

30. З метою оформлення спадщини ОСОБА_2 08 червня 2023 року звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Масловець Л. С. із заявою про прийняття спадщини (а. с. 130, том 1), однак приватний нотаріус постановою від 12 червня 2023 року № 334/02-31 відмовла у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки позивач і ОСОБА_5 на час відкриття спадщини були зареєстровані за різними адресами, у той же час позивач ОСОБА_2 не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строк, встановлений статтею 1270 ЦК України (а. с. 133, том 1).

31. Суди встановили, що з відмітки у паспорті громадянина України НОМЕР_3 , який був виданий Пологівським РС УДМС України в Запорізькій області 22 грудня 2012 року ОСОБА_2 , позивач зареєстрований з 04 листопада 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11, том 1).

32. ОСОБА_5 за життя була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

33. На підтвердження факту сумісного проживання позивача разом з ОСОБА_5 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_1 , позивач надав акт спільного проживання від 22 серпня 2023 року, який був складеного комісією у складі депутата Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області Деркача О. А., мешканців м. Пологи (сусідів): ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 15, том 1) та довідку Виконавчого комітету Пологівської міської ради від 16 серпня 2023 року № 471/05-13 (а. с. 19, том 1).

34. Допитані в судовому засіданні як свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили факт проживання позивача разом з ОСОБА_5 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_1 . Позиція Верховного Суду

35. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

37. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

39. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

42. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

43. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

44. Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.

45. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

46. Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

47. Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

48. Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

49. Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

50. Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

51. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

52. Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15, від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19.

53. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

54. Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

55. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

56. Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

57. Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи в санаторії тощо).

58. Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

59. Позивач, звертаючись до суду із позовом, вказував, що не був зареєстрований разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 за однією адресою, проте до дня її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживав разом з нею.

60. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

61. Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року в справі № 175/4514/20.

62. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

63. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

64. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

65. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи позивача та подані ним докази, дійшов правильного висновку, що позивач довів належними, достатніми та достовірними доказами факт його спільного проживання з матір`ю ОСОБА_5 на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

66. Вказана обставина підтверджена актом спільного проживання від 22 серпня 2023 року (а. с. 15, том 1), довідкою Виконавчого комітету Пологівської міської ради від 16 серпня 2023 року № 471/05-13 (а. с. 19, том 1). Також викладене підтвердили допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яким суди надали належну оцінку.

67. Таким чином, встановивши, що за життя ОСОБА_5 , позивач хоч і не був зареєстрований за однією адресою з матір`ю, однак з 2006 року постійно проживав разом до її смерті, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, показаннями свідків, суди обґрунтовано вказували на доведеність позивачем факту постійного проживання з матір`ю на час її смерті.

68. Наведеним спростовується арґумент касаційної скарги про те, що суди не врахували тієї обставини, що для застосування приписів частини третьої статті 1268 ЦК України необхідно встановити обставину постійного проживання зі спадкодавцем станом на час відкриття спадщини, оскільки викладене спростовується матеріалами справи та правильними висновками судів щодо цієї обставини.

69. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.

70. Аргумент касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 та від 23 грудня 2019 року у справі № 303/1816/17 колегія судів відхиляє, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які викладені у цій справі означеним висновкам Верховного Суду не суперечать, а узгоджуються із ними.

71. Довід касаційної скарги про неврахування судами правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 175/4630/16-ц колегія суддів відхиляє, оскільки фактичні обставини та нормативно правове регулювання у наведеній представником заявника справі та справі, яка є предметом касаційного перегляду не тотожні.

72. Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

74. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують. Щодо судових витрат

75. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

76. Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду П О С Т А Н О В И В : 1 Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2 Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 09 травня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін. 3 Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров