Постанова КГС ВС № 910/9482/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/9482/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С. В., Вронської Г. О., за участю секретаря судового засідання - Дуб С.І., за участю представників учасників справи: позивача (скаржника) - Семеняки В. В. (адвокат), відповідача 4 - Іваницької О. В. (адвокат), ОСОБА_1 (скаржника) - ОСОБА_1 (особисто), Тарасова С. О. (адвокат), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 (головуюча - Корсак В. А., судді: Алданова С. О., Євсіков О. О.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко";

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Алко";

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Кондитер";

5. ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Інвестбуд" про солідарне стягнення коштів, ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог У липні 2024 року Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - Банк, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі - ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" (далі - ТОВ "Петрус-Алко"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Алко" (далі - ТОВ "ЛВР Алко"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Кондитер" (далі - ТОВ "ЛВР Кондитер") та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 82 091 758,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням позичальниками - ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" і ТОВ "Петрус-Алко", які є й солідарними боржниками (поручителями), та ТОВ "ЛВР Алко", ТОВ "ЛВР Кондитер" і громадянкою України ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди № 1372 від 27.05.2003 та договорами поруки № 12/190/495 від 08.09.2021, № 12/190/496 від 08.09.2021, № 12/190/283 від 16.02.2021, № 12/190/282 від 16.02.2021, № 12/190/387 від 19.05.2021.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 27.05.2003 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (в подальшому змінено найменування на - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк") та групою підприємств - Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Ласощів", Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрус", Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитер-Інвест" (позичальники) було укладено Генеральну кредитну угоду № 1372 (надалі - Генеральна угода), відповідно до пункту 1.1 якої кредитор зобов`язався надавати будь-якому з позичальників кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках даної Угоди і які після їх підписання стають її невід`ємними частинами. Додатковою угодою №6 від 14.04.2004 до вказаної Генеральної угоди до складу учасників Генеральної угоди в якості позичальника введено ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор". Додатковою угодою № 1372/42 від 26.07.2010 до Генеральної угоди включено до складу позичальників нового учасника - ТОВ "Петрус-Алко". Сторонами Генеральної угоди неодноразово вносились зміни до вказаної угоди, зокрема, до складу позичальників. Відповідно до пункту 1.2 Генеральної угоди в редакції додаткової угоди від 29.05.2020 № 1372/70, укладеної між кредитором - Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та позичальниками - ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор", ТОВ "Петрус-Алко", ТОВ "Петрус-Кондитер", загальний ліміт кредитування визначено у розмірі 100 000 000,00 грн, останній день строку дії загального ліміту - 31.05.2023 або інша дата, визначена відповідно до ст. 9 Генеральної угоди. Додатковою угодою № 1372/72 до Генеральної угоди сторони дійшли згоди про виключення зі складу позичальників ТОВ "Петрус-Кондитер", у зв`язку з чим позичальниками за Генеральною угодою залишились ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко". У рамках Генеральної угоди 18.06.2015 між Банком та ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" укладено Кредитний договір № 010/Р1-01-05-1-0/033-15, відповідно до пункту 1.1 якого кредитор (Банк) зобов`язується надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 15 500 000,00 грн, а позичальник зобов`язується використати його за цільовим призначенням, виконати всі обов`язки, що витікають з умов договору і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору. З урахуванням додаткових угод до Кредитного договору № 010/Р1-01-05-1-0/033-15, останнім днем строку дії ліміту кредитної операції визначено 31.07.2022 зі сплатою процентної ставки в розмірі 14,0% річних. Відповідно до Кредитного договору № 010/Р1-01-05-1-0/033-15 Банком надано ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" кредит на загальну суму 25 000 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується наданими до даної заяви банківською випискою по вказаному рахунку та меморіальними ордерами на підставі заяв Позичальника, а саме: 19.05.2015 надано кредитні кошти відповідачу-1 в сумі 10 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1; 22.06.2015 надано кредитні кошти відповідачу-1 в сумі 5 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 010/Р1-01-05-1-0/033 від 22.06.2015; 22.02.2021 надано кредитні кошти відповідачу-1 в сумі 3 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 010/Р1-01-05-1-0/033 від 22.02.2021 за листом позичальника на видачу кредитних коштів № 99 від 22.02.2021; 23.02.2021 надано кредитні кошти відповідачу-1 в сумі 3 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 010/Р1-01-05-1-0/033 від 23.02.2021 за листом позичальника на видачу кредитних коштів № 101 від 23.02.2021; 24.02.2021 надано кредитні кошти відповідачу-1 в сумі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 010/Р1-01-05-1-0/033 від 24.02.2021 за листом позичальника на видачу кредитних коштів № 103 від 24.02.2021; 18.03.2021 надано кредитні кошти відповідачу-1 в сумі 2 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 010/Р1-01-05-1-0/033 від 18.03.2021 за листом позичальника на видачу кредитних коштів № 131 від 18.03.2021. 19.05.2021 в межах Генеральної угоди між позивачем (кредитор) та ТОВ "Петрус-Алко" (позичальник) укладено Кредитний договір № 010/190/203, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит в межах ліміту кредитної операції - 58 000 000,00 грн; вид ліміту, особливості використання: відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів траншами на підставі повідомлення про вибірку кредитних коштів. Останній день строку дії ліміту кредитної операції - 31.07.2022 (пункт 1.8 Кредитного договору № 010/190/203 в редакції додаткової угоди № 010/190/203/1 від 24.06.2022). На умовах Кредитного договору № 010/190/203, на підставі письмових повідомлень про вибірку кредитних коштів позичальника, згідно із додатком №1 до цього Договору, позивачем надано відповідачу-2 кредитні кошти шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника, зокрема: 1) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/1 від 15.07.2021 позивачем було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 15.07.2021 по 13.08.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,0% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/1/6 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 010/190/203, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.07.2021 № 1; 2) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів №010/190/203/3 від 16.07.2021, позивачем було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 16.07.2021 по 13.08.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/3/6 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2021 № 1 позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 000 000,00 грн; 3) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/4 від 16.07.2021, Банком було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 16.07.2021 по 14.09.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/4/5 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2021 № 6 позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/4 від 16.07.2021 в сумі 5 000 000,00 грн; 4) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/5 від 16.07.2021, Банком було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 16.07.2021 по 13.08.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/5/6 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 16.07.2021; 5) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/6 від 16.07.2021, Банком було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 16.07.2021 по 14.09.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/6/5 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 16.07.2021; 6) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/7 від 17.09.2021, Банком було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 17.09.2021 по 16.11.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/7/4 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 17.09.2021; 7) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/8 від 17.09.2021, Банком було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу з 17.09.2021 по 16.11.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, №010/190/203/8/4 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 5 000 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 17.09.2021; 8) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів №010/190/203/9 від 20.09.2021, позивачем було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 850 000,00 грн, з терміном надання траншу з 20.09.2021 по 16.11.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/9/4 від 29.06.2022р., продовжено термін траншу в сумі 5 850 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 850 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 20.09.2021; 9) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/10 від 20.09.2021, Банком було надано кредитні кошти (транш) на загальну суму 5 500 000,00 грн, з терміном надання траншу з 20.09.2021 по 16.11.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, № 010/190/203/10/4 від 29.06.2022р, продовжено термін траншу в сумі 5 500 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 5 500 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 20.09.2021; 10) згідно із Повідомленням про вибірку кредитних коштів № 010/190/203/11 від 20.09.2021, позивачем було надано ТОВ "Петрус-Алко" кредитні кошти (транш) на загальну суму 6 650 000,00 грн, з терміном надання траншу з 20.09.2021 по 16.11.2021. За користування кредитними коштами встановлено процентну ставку у розмірі 11,5% річних. Повідомленнями про продовження строку траншу, зокрема, №010/190/203/10/4 від 29.06.2022, продовжено термін траншу в сумі 6 650 000,00 грн, з терміном надання траншу по 31.07.2022. Встановлено процентну ставку у розмірі 14% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши кредитні кошти відповідачу-2 в сумі 6 650 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1 від 20.09.2021. 18.06.2015 в рамках Генеральної угоди, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ТОВ "Петрус-Алко" (позичальник) було укладено Кредитний договір № 010/56-4/1096, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 13 000 000,00 грн, а позичальник зобов`язується використати його за цільовим призначенням, виконати усі обов`язки, що витікають із умов договору, і здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору. З урахуванням додаткових угод до Кредитного договору № 010/56-4/1096, кредитором надано позичальнику кредит з Лімітом кредитування 13 000 000,00 грн. Останнім днем строку дії Ліміту Кредитної операції визначено 31.07.2022 зі сплатою процентної ставки в розмірі 14,0% річних. Позивач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором № 010/56-4/1096, надавши відповідачу-2 кредит на загальну суму 13 000 000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується банківською випискою по вказаному рахунку та платіжними інструкціями від 22.06.2015 № 1 та від 26.06.2015 №

2. Пунктами 6.1 Кредитних договорів встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснити погашення Основної заборгованості з 01.05.2016 по Кінцевий термін погашення Кредиту - до 31.07.2022. Відповідно до пунктів 6.3 Кредитних договорів вимоги Кредитора щодо погашення заборгованості Позичальника за Договором підлягають задоволенню у такій послідовності: - погашення простроченої до сплати Основної заборгованості Позичальника; - сплата прострочених комісій; - повернення Основної заборгованості Позичальника; - сплата пені, неустойки та штрафів за неналежне виконання зобов`язань за Договором; - сплата прострочених процентів; - сплата процентів; - сплата комісій; - сплата інших платежів, передбачених Договором або Договорами забезпечення. Позичальник надає Кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості. За запитом Позичальника, Кредитор інформує Позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості. Виконання зобов`язань позичальників (відповідачів 1, 2) за вищевказаними кредитними договорами в рамках Генеральної угоди було забезпечено поруками, а саме: ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" відповідно до договору поруки № 12/190/282 від 16.02.2021 за виконання зобов`язань, зокрема, ТОВ "Петрус-Алко" перед позивачем; ТОВ "Петрус-Алко" відповідно до договору поруки № 12/190/283 від 16.02.2021 за виконання зобов`язань, зокрема, ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" перед банком; ТОВ "ЛВР Алко" відповідно до договору поруки № 12/190/495 від 09.09.2021 за виконання зобов`язань ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко" перед Банком; ТОВ "ЛВР Кондитер" відповідно до договору поруки № 12/190/496 від 09.09.2021 за виконання зобов`язань ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко" перед Банком; ОСОБА_2 відповідно до договору поруки № 12/190/387 від 19.05.2021 за виконання зобов`язань ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко" перед Банком. 04.07.2023 позивачем на поштові адреси відповідачів 1, 2, 3, 4, 5 направлено претензії (вимогу-повідомлення) від 26.06.2023 № 188/2/452 про повне погашення заборгованості позичальників - ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко" за кредитними договорами № 010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, № 010/190/203 від 19.05.2021 та № 010/56-4/1096 від 18.06.2015 в рамках Генеральної угоди на суму 103 450 328,76 грн, з відповідним розрахунком заборгованості станом на 15.06.2023.

3. Короткий зміст судових рішень 19.05.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю, стягнув солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість у розмірі 82 059 758,34 грн та з кожного відповідача по 169 568,00 грн судового збору. Суд першої інстанції виходив з того, що факт надання Банком кредитних коштів та факт порушення відповідачами 1, 2 своїх зобов`язань в частині повного їх повернення у встановленому кредитними договорами порядку і строки підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачами. При цьому, місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача 4 на те, що позивач з 30.06.2015 безпідставно здійснював зарахування сплачених ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко" відсотків за користування кредитом. 22.12.2025 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції змінив, стягнув солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість у розмірі 70 541 909,28 грн, а у стягненні 11 520 849,06 грн відмовив. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на положення пунктів 6.1 Кредитних договорів № 010/P1-01-05-1-0/033-15 та № 010/56-4/1096 від 18.06.2015, згідно з якими позичальники зобов`язані здійснити погашення основної заборгованості в межах встановленого строку - з 01.05.2016 по кінцевий термін погашення кредиту, та беручи до уваги, що цей кінцевий термін неодноразово продовжувався сторонами шляхом укладення відповідних додаткових угод, останніми з яких встановлено граничну дату виконання зобов`язання - 31.07.2022, тому усі грошові кошти, сплачені ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" і ТОВ "Петрус-Алко", після 31.07.2022, відповідно до пунктів 6.3 Кредитних договорів мають спрямовуватись виключно в рахунок погашення основної заборгованості. Таким чином, проведене Банком зарахування в рахунок сплати нарахованих відсотків є помилковим. Суд апеляційної інстанції навів свій розрахунок шляхом перерахування (зарахування) здійснених позичальниками платежів після 31.07.2022 в рахунок погашення основної заборгованості (тіла кредиту).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк". Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи 14.01.2026 Банк подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах про зарахування всіх сплачених коштів поза межами строку кредитування в рахунок погашення основної заборгованості, зокрема, статті 534 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку зі статтями 625, 1048, 1050, 1212 Цивільного кодексу України, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Скаржник також зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, розрахунки заборгованості, з яких чітко і однозначно слідує, що в період з 01.02.2022 по 31.07.2022, тобто в межах строку кредитування, позичальниками не сплачувались належним чином проценти за користування кредитом і погашення таких процентів проводилось поза межами строку кредитування. Скаржник зазначає, що наведені в оскаржуваній постанові розрахунки суперечать пунктам 84, 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України). ТОВ "ЛВР Кондитер" подано відзив на касаційну скаргу АТ "Райффайзен Банк", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано наступним: - судом апеляційної інстанції правомірно констатовано, що пунктами 6.1 Кредитних договорів (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що позичальник зобов`язаний здійснити погашення Основної заборгованості з 01.05.2016 по Кінцевий термін погашення Кредиту - до 31.07.2022; - сторонами Кредитних договорів визначено інший порядок погашення вимог кредитора, що є відмінний від положень норми статті 534 ЦК України, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства; - здійснюючи тлумачення умов пунктів 6.3 Кредитних договорів суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що абзац перший цього пункту містить чітке визначення черговості погашення заборгованості (першочергово погашенню підлягає прострочена до сплати Основна заборгованість Позичальника), в той час як в абзаці другому цього пункту наведена умова, при якій Банк має право самостійно визначати черговість погашення без врахування такого порядку.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 . Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи 16.01.2026 ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати й направити справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції фактично вирішив питання щодо його прав, інтересів та (або) обов`язків, оскільки оскаржуване судове рішення безпосередньо стосується його прав та інтересів, як поручителя, а заявлені підстави позову ґрунтуються на Кредитних договорах, виконання зобов`язань за якими забезпечено, договорами поруки, укладеним між Банком та ОСОБА_1 ; оскаржуване судове рішення має вплив на права, інтереси та обов`язки поручителя ОСОБА_1 , який поручався перед кредитором - за боржників ТОВ "ЗЛГЗ " Златогор" та ТОВ "Петрус-Алко". Окрім того, скаржник зазначає, що позивач у цій справі на підставі оскаржуваного судового рішення набув право на стягнення встановленого судом апеляційної інстанції розміру боргу з поручителя ОСОБА_1 , про що кредитор і наголошує у надісланій претензії № 188/2/869 від 31.12.2025. Скаржник також зазначає, що апеляційний господарський суд не забезпечив участь ОСОБА_1 у розгляді справи № 910/9482/24, що призвело до постановлення незаконного судового рішення та порушення права останнього на справедливий суд, право на який він має згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, скаржник вважає, що судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України). Банк подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги. Відзив обґрунтовано тим, що: - згідно з частиною першою статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. АТ "Райффайзен Банк" використав своє право, визначене частиною першою статті 543 ЦК України, на пред`явлення позову у справі № 910/9482/24 про стягнення в судовому порядку заборгованості з боржників та деяких поручителів; - рішення суду у справі № 910/9482/24, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для скаржника - ОСОБА_1 за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в касаційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі, оскільки ОСОБА_1 під час судових розглядів Господарського суду міста Києва у справах № 910/561/26 та № 910/597/26 про стягнення з нього грошових коштів не позбавлений права спростовувати суму, в межах якої здійснюється стягнення, та надавати свої міркування з цього приводу. Учасники справи № 910/9482/24 не вправі посилатися на встановлену суму заборгованості як на преюдиційний факт у спорі з ОСОБА_1 , який не є відповідачем у цій справі. ТОВ "ЛВР Кондитер" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано наступним: - право кредитора вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо встановлено Законом; - серед підстав позову у справі №910/9482/24 відсутні Договір поруки №010/Р1-01-05-1-0/033-15п від 18.06.2015 та Договір поруки №12-56-4/1471 від 18.06.2015 (з наступними змінами і доповненнями), укладені позивачем з ОСОБА_1 , наявністю яких останній обґрунтовує доводи своєї касаційної скарги, що свідчить про безпідставність його тверджень про те, що він є учасником правовідносин, щодо яких суди попередніх інстанцій розглянули та вирішили спір про його права, інтереси та (або) обов`язки, оскільки правовідносини, які випливають з кредитних договорів та договорів поруки, стороною яких не є ОСОБА_1 ; - ТОВ "ЛВР Кондитер" зазначає про відсутність порушення прав, обов`язків чи законних інтересів ОСОБА_1 оскаржуваним судовим рішенням у справі № 910/9482/24, оскільки з його змісту вбачається, що судом апеляційної інстанції жодним чином не вирішувалося питання про його права, інтереси та/або обов`язки, що нівелює доводи і твердження його касаційної скарги в цій частині. ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, в яких просив врахувати те, що під час укладання додаткових угод до Кредитного договору № 010/Р1-01-05-1-0/033-15 від 18.06.2015, які є предметом судового розгляду у справі № 910/9482/24, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "ЗЛАТОГОР" - ОСОБА_3 був мертвий з 17.04.2008, і не міг фізично підписати з позивачем додаткові угоди до кредитного договору. На підтвердження таких доводів ОСОБА_1 додав лист Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На спростування таких аргументів ОСОБА_1 , ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" подало додаткові пояснення, в яких зазначило, що із змісту листа Міністерства юстиції України від 30.03.2026 №43659/53450-33-26/19.3.1 вбачається, що вказаний в ній громадянин, анкетні дані якого збігаються лише в частині прізвища, ім`я та по-батькові з анкетними даними генерального директора Товариства ОСОБА_3 , є лише однофамільцем останнього, що підтверджується їх різними датами народження, зокрема, датою народження зазначеного у вищевказаному листі громадянина ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_3 , в той час як датою народження директора Товариства ОСОБА_3 є ІНФОРМАЦІЯ_4 року. На підтвердження цих аргументів до додаткових пояснень додано, зокрема, копію паспорта директора Товариства ОСОБА_3 .

6. Позиція Верховного Суду Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 . Суд зазначає таке. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті). Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За змістом частини першої статті 287 ГПК України право подати касаційну скаргу на судове рішення мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом з тим судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття судового рішення є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, або у його резолютивній частині суд зазначив про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (такий правовий висновок, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г). У справі, що переглядається, предметом спору є вимоги Банку до позичальників і поручителів про солідарне стягнення 82 091 758,34 грн. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України). Тому з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором позичальника (боржника за основним зобов`язанням) і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо. У даній справі Банк скористався своїм правом, передбаченим статтею 543 ЦК України, та звернувся із позовом до обраних ним позичальників і поручителів. Разом з тим, ОСОБА_1 не є учасником цього спору, а позов не містить будь - яких вимог до нього. Також, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні висновки суду про права та обов`язки ОСОБА_1 та у резолютивній частині постанови суд не зазначав про його права та обов`язки. Водночас, за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи. При цьому, неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили. Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21. Відтак, рішення суду у справі № 910/9482/24, яким вирішено спір між визначеним колом осіб, учасником якого ОСОБА_1 не є, щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не матиме преюдиційного характеру для скаржника - ОСОБА_1 за основним кредитним зобов`язанням, оскільки у разі розгляду судами спорів між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів останній не позбавлений права спростовувати суму, в межах якої можливе здійснення стягнення, та надавати свої міркування з цього приводу. При цьому, учасники справи № 910/9482/24 позбавлені права посилатися на встановлену суму заборгованості у цій справі, як на преюдиційний факт у спорі з ОСОБА_1 , який не є учасником у цій справі. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції в цьому випадку не вирішено спір про права ОСОБА_1 ; в оскаржуваному рішенні не міститься судження про права, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах; у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не наділено новими правами чи покладено на нього нові обов`язки, або змінено його наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі № 910/9482/24. Щодо касаційної скарги Банку Суд зазначає таке. Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди Банку із висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 11 520 849,06 грн. Відтак, відповідно до вимог статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині. Підставою для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 534, 601, 625, 1048, 1050, 1212 ЦК України. Надаючи оцінку наведеним аргументам Суд зазначає таке. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати: - можливість укласти договір або утриматися від його укладення; - можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи, зокрема, зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Приписи частин другої та третьої статті 6 ЦК України встановлюють, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто, особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин. Норми частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами. За змістом статті 534 ЦК України, на неправильне застосування якої посилається скаржник, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, пункти 6.3 Кредитних договорів визначають, що вимоги Кредитора щодо погашення заборгованості Позичальника за Договором підлягають задоволенню у такій послідовності: - погашення простроченої до сплати Основної заборгованості Позичальника; - сплата прострочених комісій; - повернення Основної заборгованості Позичальника; - сплата пені, неустойки та штрафів за неналежне виконання зобов`язань за Договором; - сплата прострочених процентів; - сплата процентів; - сплата комісій; - сплата інших платежів, передбачених Договором або Договорами забезпечення. Позичальник надає Кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості. За запитом Позичальника, Кредитор інформує Позичальника про застосовану черговість погашення заборгованості. Тобто, в межах наданого статтею 534 ЦК України, як диспозитивною нормою, права визначити іншу черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі, керуючись принципом свободи договору (статті 3, 627 ЦК України), сторони встановили іншу черговість зарахування платежів у разі наявності заборгованості за укладеними Кредитними договорами. Банк у касаційній скарзі не погоджується із тлумаченням судом апеляційної інстанції положень пунктів 6.3 Кредитних договорів, якими регулюються питання зарахування платежів спрямованих на погашення заборгованості. Згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього ж Кодексу. Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину. Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину (постанови Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 915/692/19, від 05.02.2020 у справі № 910/15161/18, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 19.12.2023 у справі № 925/1205/22, від 13.09.2023 у справі № 757/5305/13-ц, від 11.10.2023 у справі № 753/13820/16-ц, від 13.03.2024 у справі № 686/16312/22). У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14 викладено правову позицію, відповідно до якої згідно з частиною першою статті 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 Цивільного кодексу України. У частинах третій та четвертій статті 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту, (ґ) подальшої поведінки сторін, (д) тексту типового договору, (е) інших обставин, що мають істотне значення. У разі, якщо ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору щодо порядку проведення розрахунку, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem. Аналогічні висновки також наведені в постановах Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 910/16328/19, від 23.12.2021 у справі № 910/17027/20, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 тощо. Здійснюючи тлумачення умов договорів суд апеляційної інстанції встановив, що в пунктах 6.3 Кредитних договорів міститься чітке визначення черговості погашення заборгованості (абзац перший цих пунктів). Утім, в абзаці другому цього пункту наведена умова, при якій Банк має право самостійно визначати черговість погашення без врахування такого порядку. Тобто, за висновками суду апеляційної інстанції, цим абзацом фактично нівелюється узгоджений за взаємною домовленістю сторін порядок (черговість) зарахування оплачених коштів кредитної заборгованості першого абзацу, на застосуванні якого розраховувала інша сторона - Позичальник при укладені Кредитного договору. З огляду на таке тлумачення пунктів 6.3 Кредитних договорів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення Банком порядку зарахування заборгованості, що стало наслідком відмови у позові в частині стягненні 11 520 849,06 грн. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх помилковими, оскільки попри встановлений порядок погашення заборгованості в абзаці першому пунктів 6.3 Кредитних договорів, в абзаці другому цих пунктів саме Позичальники погодилися надати Кредитору право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості ніж встановлена абзацом першим. Тобто в абзаці другому пунктів 6.3 Кредитних договорів сторони також за взаємною згодою узгодили право Кредитора змінювати встановлений в абзаці першому порядок погашення заборгованості. І такі умови Кредитних договорів не містять неясностей та суперечностей у трактуванні їх положень. Відтак, здійснивши неправильне/помилкове тлумачення умов Кредитних договорів суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованих висновків про порушення Банком порядку зарахування заборгованості, які стали підставою для відмови у позові в частині стягненні 11 520 849,06 грн. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність зміни рішення суду першої інстанції шляхом зміни його резолютивної частини.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно із пунктом 3 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Частиною першої статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі № 910/9482/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 296 ГПК України, та про скасування постанови суду апеляційної інстанції і з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

8. Судові витрати Відповідно до статті 129 ГПК України Верховний Суд здійснює розподіл судових витрат у цій справі. Понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 276 500,38 грн ((1,5% від 11 520 849,06 грн) х 200% х 0,8), який підлягав сплаті за подання касаційної скарги, стягуються на його користь з відповідачів. Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі № 910/9482/24 закрити.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" задовольнити.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі № 910/9482/24 скасувати.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі № 910/9482/24 залишити в силі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаська область, 19700; ідентифікаційний код 31082518) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 14305909) 55 300,07 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус-Алко" (вул. Святошинська, 32 м. Київ, 03115; ідентифікаційний код 36942172) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 14305909) 55 300,07 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Алко" (вул. Промислова, буд. 4, с. Добропілля, Промзона № 1, Покровський район, Донецька область, 85032; ідентифікаційний код 42784646) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 14305909) 55 300,07 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВР Кондитер" (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33Б, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код 43327309) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 14305909) 55 300,07 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

9. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011; ідентифікаційний код 14305909) 55 300,07 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуюча І. Кондратова Судді С. Бакуліна Г. Вронська