Постанова 4876 № 908/1276/21(908/81/25)

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/1276/21(908/81/25) Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач, суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є. секретар судового засідання Жолудєв А.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 (суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/1276/21(908/81/25) за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ" до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" до відповідача-2: Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка про стягнення заборгованості в межах справи № 908/1276/21 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" ВСТАНОВИВ: До Господарського суду Запорізької області 07.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" та ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО "ПРОГРЕС" ІМЕНІ АКАДЕМІКА О.Г.ІВЧЕНКА про стягнення 951 377,53 грн, для розгляду в межах справи № 908/1276/21 про банкрутство відповідача-1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 у справі №908/1276/21 (908/81/25) позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка (ел. пошта progress@ivchenko_progress.com, адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2, ЄДРПОУ 14312921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ», ЄДРПОУ 42035114, загальну суму боргу за фактично виконані додаткові роботи у розмірі 951 377,53 грн (дев`ятсот п`ятдесят одна тис. триста сімдесят сім грн 53 коп.), в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка (ел. пошта progress@ivchenko_progress.com, адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2, ЄДРПОУ 14312921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ», ЄДРПОУ 42035114 судові витрати: суму судового збору у розмірі 14 270 грн 66 коп. (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят грн. 66 коп.) та 65 700,00 грн (шістдесят п`ять тисяч сімсот грн 00 коп.) оплати за проведену судову будівельно-технічну експертизу. Не погодившись з вказаним рішенням Акціонерним товариством "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 у справі № 908/1276/21 (908/81/25) в частині стягнення загальної суми боргу за фактично виконані додаткові роботи у розмірі 951 377,53 грн (дев`ятсот п`ятдесят одна тис. триста сімдесят сім грн 53 коп.) та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в частині стягнення загальної суми боргу за фактично виконані додаткові роботи у розмірі 951 377,53 грн (дев`ятсот п`ятдесят одна тис. триста сімдесят сім грн 53 коп.) та відмовити в позові в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що: - підставою звернення Позивача до суду стала відмова Відповідача 2 сплачувати додатково виконані Позивачем роботи, не передбачені умовами наведеного договору та проектно - кошторисною документацією, що є його невід`ємною частиною на суму 951377,53 грн. Суд, встановивши, що додаткові роботи, що є предметом дослідження у цій справі не передбачені умовами договору підряду, в тому числі дефектним актом та проектно - кошторисною документацією у відповідності до якої виконувався договір, мав застосовувати норми права, які регулюють права та обов`язки Сторін, у разі виникнення потреби у виконанні додаткових робіт, не передбачених умовами договору підряду та проектно - кошторисною документацією; - суд не врахував, що предметом заявлених позовних вимог були саме додаткові роботи, не передбачені умовами Договору, про необхідність виконання яких підрядник (Позивач), належним чином не повідомляв замовника (Відповідача2). Також з урахуванням направлення Акту виконаних додаткових робіт після фактичного виконання робіт - у передбаченому порядку не погоджував. З урахуванням викладеного суд помилково дійшов висновку що: - Відповідач 2 не надав заперечень, зауважень або мотивованої відмови від підписання Акту фактично виконаних додаткових робіт, тому вони вважаються наданими та прийнятими останнім - оскільки об`єктивно такі роботи не приймались взагалі, оскільки обов`язок їх приймання відповідно до вимог статей 853, 882 ЦК України у Відповідача 2 не виник. Відповідно останній не міг надати будь які зауваження або претензії до таких робіт; - додатково виконані роботи здійснювались в межах погодженого Сторонами кошторису (4591929,30 грн на момент укладання договору) - оскільки перелік додатково виконаних робіт не передбачений умовами договору та проектно - кошторисною документацією. Крім того загальна сума договору була зменшена додатковою угодою № 1 від 25.12.2023 року до суми фактично виконаних та прийнятих, відповідно умов договору підрядних робіт. - виходячи із приписів статей 853, 882 ЦК України, а також з того, що підряднику у випадку виконання додаткового обсягу робіт, не передбаченого умовами Договору і не погодженого із замовником, достатньо направити акт приймання-передачі виконаних робіт після фактичного виконання робіт, оскільки як зазначено вище, обов`язок щодо оплати таких додаткових непогоджених робіт у замовника не виникає; - судом ухвалене рішення на підставі не повно з`ясованих обставин, що мають значення для вирішення справи, без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, що призвело до неправильного вирішення справи. Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду. Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду. 14.11.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. В судовому засіданні 03.06.2026 брали участь представники відповідача-2 (апелянта) та позивача. Відповідач-1, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини відсутності суд не проінформував. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). «Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду. Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану. Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany). Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02). Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для здійснення апеляційного провадження та відсутність перешкод у продовженні слухання, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника відповідача-1. Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності. Представники відповідача-2 в судовому засіданні 03.06.2026 просили суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове - про відмову у позові. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін. Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав. За змістом обґрунтування позовних вимог, з яким погодився суд першої інстанції, між ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» як, Підрядником та ДП «Івченко-Прогрес» , Відповідачем2 (Замовником) 18.12.2023 року було укладено Договір № 1306, за яким роботи виконувалися згідно проекту №63Т-1286-2 «Капітальний ремонт силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3, рядках К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2.Коригування 2». П. 1.1 Договору сторони погодили, що Замовник доручає і оплачує, а Підрядник зобов`язується власними силами у встановлені строки виконати та здати Замовнику роботи з виконання державних цільових програм реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу, розроблення, освоєння і впровадження нових технологій, нарощування наявних виробничих потужностей для виготовлення продукції оборонного призначення (Капітальний ремонт силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3, р. К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова,

2. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що обсяг та вартість робіт встановлені в проектно-кошторисній документації (Додаток 1 до Договору). Пунктом 3.1. сторонами погоджено, що загальна вартість робіт, передбачених цим Договором, визначається в кошторисній документації (Додаток №1) та складає 4 591 929,30 грн (чотири мільйони п`ятсот дев`яносто одна тисяча дев`ятсот двадцять грн 30 коп.), в т.ч. ПДВ 756 321,55 грн. Порядок розрахунків встановлено сторона у п 3.5.1 Договору, за яким Замовник сплачує Підряднику за виконані та прийняті роботи протягом 5 (п`яти) календарних днів після підписання Сторонами Актів здачі-приймання виконаних робіт. Фінансування здійснювалось за державні кошти, передбачені ДБ України на 2023 рік, за Державною програмою КПКВК 2601030. 25.12.2023 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, якою п.3.1. викладено в іншій редакції, а саме «Загальна вартість Робіт, передбачених цим Договором, визначається в кошторисній документації (Додаток №1) та складає 2 038 394, 58 грн (два мільйони тридцять вісім тисяч дев`яносто чотири гривні 58 коп., в тому числі ПДВ 339732,43 грн)». По закінченню робіт сторонами було підписано акти виконаних робіт та ДП «Прогрес» оплачено Позивачу виконані роботи згідно Додаткової угоди №1 від 25.12.2023 року. У травні 2024 року Позивач звертався до Відповідача 2 ДП «Прогрес» з питання підписання актів та отримання оплати за додаткові роботи, які був змушений здійснити Позивач. ДП «Прогрес» було відмовлено у підписанні актів на додатково виконані роботи та в їх оплаті. Після закінчення виконання робіт здійснювалось коригування робочого проекту №63Т-1286-2 «Капітальний ремонт силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3, рядках К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова,

2. Коригування 2», з внесенням змін у проектно-кошторисну документацію. 31.07.2024 року ТОВ «Експертна компанія «Основа» було проведено експертний звіт (позитивний) проекту з «Капітального ремонту силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3, рядках К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2.Коригування 2» за Договором № 1306 від 18.12.2023 року, з якого вбачається, що після корегування й встановлено наявність додаткових робіт, що не увійшли до первісного об`єму робіт та кошторису, та надано Дефектний акт, але зазначено, що Договори на виконання вказаних додаткових робіт ДП «Прогрес» не укладалися. Відповідач 2 ДП «Прогрес», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Івченко-Прогрес», ані під час дії Договору №1306, ані після отримання Звіту ТОВ «Експертна компанія «Основа», на звернення Позивача акти виконаних додаткових робіт (КБ-2в) і довідки про вартість фактично виконаних додаткових будівельних робіт і використаних матеріалів, не підписав, додаткові роботи не оплатив. 04.08.2025 до суду надійшов висновок судового експерта Редькина Ю.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, згідно якого обсяги та вартість фактично виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» на об`єкті виробничо-механізованого корпусу №132 в осях 1-3 рядах К-У ДП «ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО «ПРОГРЕС» ІМЕНІ АКАДЕМІКА О.Г ІВЧЕНКА за Договором №1306 від 18.12.2023, укладеним між ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» та ДП «Івченко-Прогрес», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Івченко-Прогрес», станом на момент дослідження 17.06.2025р повністю відповідають обсягам та вартості зазначених у звітний документації а саме у Акті приймання додатково виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року на загальну суму: 951 377,53 грн, з урахуванням Акту №1 за грудень 2023 на загальну суму: 2 038 344,58 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що замовник зобов`язаний прийняти виконанні роботи та оскільки відповідач не заявив при отриманні акту виконаних робіт про недоліки, останній втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов Договору або недоліки у виконаній роботі у відповідності до частини першої статті 853 ЦК України, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача боргу за виконані додаткові роботи в розмірі 951377,53 грн. Водночас, зважаючи на той факт, що Договором встановлено строк позовної давності 6 місяців та те, що дія його припинилася 01.05.2024, а позов подано у січні 2025 року, господарський суд виснував, що у позовній вимозі до ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" слід відмовити. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне. До Господарського суду Запорізької області 07.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІЯ СТРОЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" та ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЗАПОРІЗЬКЕ МАШИНОБУДІВНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО "ПРОГРЕС" ІМЕНІ АКАДЕМІКА О.Г.ІВЧЕНКА про стягнення 951 377,53 грн, для розгляду в межах справи № 908/1276/21 про банкрутство відповідача-1. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» посилалося на те, що між ним, як Підрядником та Відповідачем (Замовником) 18.12.2023 року було укладено Договір № 1306 (далі - Договір), за яким роботи виконувалися згідно проекту №63Т-1286-2 «Капітальний ремонт силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3, рядках К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2.Коригування 2». Позивач вказує, що при виконанні робот за Договором № 1306 виникла необхідність проведення додаткових, не передбачених договором робіт в наслідок невідповідності технічної документації необхідному обсягу робіт. Позивач посилався на те, що як погоджені роботи, так і додаткові фактично виконані роботи, було ним виконано у відповідності до вимог закону, однак Відповідач 2, АТ "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка (правонаступник ДП ЗМКБ «Прогрес») підписано та оплачено лише акти виконання основних робіт. Так, Позивач зазначає, що АТ ЗМКБ «Прогрес» було здійснено корегування робочого проекту №63Т-1286-2 «Капітальний ремонт силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3, рядках К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова,

2. Коригування 2», що призвело до внесення змін у проектно-кошторисну документацію зазначеного об`єкту(та/або яким змінено обсяг та окремі види робіт, конструктивні елементи), вже після закінчення виконання робіт за Договором № 1306 від 18.12.2023 року, та в проект Відповідачем АТ «Прогрес» внесено фактично виконані ним додаткові роботи. Зважаючи на те, що додаткові роботи було фактично прийнято АТ ЗМКБ «Прогрес» без зауважень, Позивач вважає, що Відповідач повинен оплатити фактично отримані додаткові роботи, на підтвердження виконання яких та їх обсягу подав Клопотання про проведення судової будівельно-технічної експертизи, яке задоволено судом. На цих підставах позивач просить суд задовільнити позовні вимоги та стягнути з Відповідача суму боргу за фактично виконані додаткові роботи. У відзиві АТ «Прогрес» зазначає, що ним було сплачено кошти за актами, що було підписано сторонами згідно Додаткової угоди №1 до Договору у зв`язку з зменшенням обсягу робіт, якою п.3.1. викладено в іншій редакції, а саме «Загальна вартість Робіт, передбачених цим Договором, визначається в кошторисній документації (Додаток №1) та складає 2 038 394,58 грн (два мільйони тридцять вісім тисяч дев`яносто чотири гривні 58 коп., в тому числі ПДВ 339 732,43 грн)» та оплачено виконані роботи, що передбачено цією угодою. Таким чином, Відповідач-2 вказує, що на підставі Додаткової угоди №1, у зв`язку з зменшенням обсягу робіт , якою п.3.1. викладено в іншій редакції, а саме «Загальна вартість Робіт, передбачених цим Договором, визначається в кошторисній документації (Додаток №1) та складає 2 038 394,58 грн (два мільйони тридцять вісім тисяч дев`яносто чотири гривні 58 коп., в тому числі ПДВ 339 732,43 грн)», які ним сплачено у повному обсязі. Щодо додаткових робіт, про виконання яких зазначає Позивач, Відповідач-2 вказує, що так дійсно було фактично виконані зазначені роботи на вказаному об`єкті, внаслідок чого вони були включені до коригування робочого проекту №63Т-1286-2 «Капітальний ремонт силових конструкцій виробничо-механічного корпусу №132 в осях 1-3 , рядках К-У ДП «Івченко-Прогрес» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Іванова,

2. Коригування 2», з внесенням змін у проектно-кошторисній документації, та було здійснено експертний звіт (позитивний) проекту ТОВ «Експертна компанія «Основа» 31.07.2024 р. Однак, зважаючи на те, що саме письмово Позивач звернувся до Відповідача-2 лише у травні 2024 року та у вересні 2024 року, з наданням на думку Відповідача-2 неповного пакету документів, та те, що експертний звіт (позитивний) проекту це є лише відображенням обсягу робіт, він вважав, що вказані додаткові роботи не підлягають оплаті. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд в позові відмовити повністю. ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" подало до суду відзив за змістом якого підтверджує, що 21 грудня 2023 року було укладено Договір поруки № 21/12/2023, на забезпечення виконання обов`язків ДП «Івченко-Прогрес» між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ», та ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ" («Поручитель»). Однак, Відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами, з огляду на те, що зазначений Договір припинив свою дію згідно Додаткової угоди від 30.04.2024 року. Так, до Відзиву ТОВ "АРЕДДІТУМ-ІНВЕСТ", долучено копію Додаткової угоди, якою сторони змінили пункти 4.2, 5.3 та 5.5 Договору, а саме: Строк поруки за цим Договором встановлюється з моменту підписання Договору Сторонами та діє до 01.05.2024 року, Договір діє до 01.05.2024 року, позовна давність становить 6 місяців. З огляду на зазначене з посиланням на приписи ст.559 ЦК України, вбачає, що строк дії Договору та строк поруки закінчився, відповідно він не має солідарної відповідальності за невиконання зобов`язань АТ «Прогрес» та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, висунутих до нього на підставі цього Договору поруки. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 лише в частині задоволення позову в частині задоволення позовних вимог, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість рішення в іншій (неоскаржуваній) частині. За своєю правовою природою вказаний договір є договором підряду, тому до взаємовідносини, що виникли між сторонами на підставі вказаного договору застосовуються норми параграфів 1 та 3 глави 61 ЦК України. Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України). Частиною 1 ст. 854 ЦК України визначено, що у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином. За приписами ч.ч. 1-4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Як свідчать обставини справи, підставою звернення Позивача до суду стала відмова Відповідача 2 сплачувати додатково виконані Позивачем роботи, не передбачені умовами наведеного договору, та проектно - кошторисною документацією, що є його невід`ємною частиною на суму 951 377,53 грн. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Акти виконаних додаткових робіт (КБ-2в) і довідки про вартість фактично виконаних додаткових будівельних робіт і використаних матеріалів, відповідач не підписав, обґрунтованих заперечень не надав, коштів не сплатив, визнаючи при цьому, що фактично додаткові роботи було виконано в наслідок чого Замовник вніс зміни та корегування до проекту, однак з запізненням. Підставою відмови в підписанні Актів Відповідач 2 зазначив лише те, що попередня редакція Проекту не включала фактично виконаних додаткових робіт Позивачем, та витрати не було закладено в Кошторис до корегування проекту з їх врахуванням, зазначивши, що у разі суперечності про обсяг та вид фактичного виконаних Позивачем робіт , він має право звернутися до суду. При цьому АТ «Івченко-Прогрес» не надав докази того, що додаткові роботи виконано Позивачем з порушенням, як і не надав доказів звернення до Позивача з претензіями щодо якості додаткових робіт. Натомість і Звітом ТОВ «Експертна компанія «Основа» і висновком судового експерта Редькина Ю.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи підтверджено наявність додаткових робіт та їх відповідність обсягам та вартості зазначених у звітний документації а саме у Акті приймання додатково виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року на загальну суму: 951 377,53 грн, з урахуванням Акту №1 за грудень 2023 на загальну суму: 2 038 344,58 грн. В свою чергу, Відповідач 2 доказів мотивованої відмови від прийняття таких робіт не надав, тому останній зобов`язаний прийняти та оплатити зазначені в акті роботи. Проте погодитися з такими висновками суду неможливо з огляду на наступне. Застосовуючи норми статей 853, 882 ЦК України господарським судом не взято до уваги, що вказаний обов`язок стосується прийняття робіт, виконаних підрядником саме відповідно до договору підряду (тобто до його умов) в той час коли предметом заявлених позовних вимог були саме додаткові роботи, не передбачені умовами Договору. Як зазначалось вище, судом було встановлено виконання Відповідачем 2 умов договору підряду від 18.12.2023 року № 1306 в повному обсязі, що в свою чергу свідчить про додержання ДП «Івченко - Прогрес», правонаступником якого є АТ «Івченко - Прогрес» вимог статті 853 ЦК України. В той же час, встановивши, що додаткові роботи, що є предметом дослідження у цій справі не передбачені умовами договору підряду, в тому числі дефектним актом та проектно - кошторисною документацією у відповідності до якої виконувався договір, суду належало застосувати норми права, які регулюють права та обов`язки Сторін, у разі виникнення потреби у виконанні додаткових робіт, не передбачених умовами договору підряду та проектно-кошторисною документацією. Зокрема, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 877 ЦК України підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це Замовника. У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності. Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва. При цьому обов`язок завчасного попередження Замовника про будь - які обставини, що впливають на виконання договору підряду встановлений також статтею 847 ЦК України, відповідно до якої Підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника: І) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника: 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи: 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи. Частиною 1 статті 848 ЦК України встановлено, що у разі якщо замовник, незважаючи на своєчасне попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісний або непридатний матеріал, не змінить вказівок про спосіб виконання роботи або не усуне інших обставин, що загрожують якості або придатності результату роботи, підрядник має право відмовитися від договору підряду та право на відшкодування збитків. Аналогічні умови містяться і у договорі від 18.12.2023 року № 1306, а саме п.5.2.12 Договору визначено, що Підрядник (Позивач) зобов`язаний у письмовій формі повідомити (за будь - яких обставин) Замовника про обставини, що загрожують міцності, придатності та якості Робіт, виконання яких передбачено даним договором. Згідно з п. 2.5 Договору зупинення робіт за цим договором з ініціативи підрядника допускається тільки у випадку виникнення або загрози виникнення при подальшому виконанні цих робіт ненормованих деформацій будівельних конструкцій, втрати їх несучої здатності, аварій чи обрушень. В разі виникнення зазначених обставин, підрядник зобов`язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше, ніж через 24 години письмово повідомити Замовника про виникнення або загроз виникнення таких обставин та надати документи, що обґрунтовують таке зупинення. Зміни і доповнення даного договору здійснюються шляхом укладання письмових додаткових угод (п. 10.2 Договору). При вирішенні даної справи апеляційний суд враховує висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 про те, що застосовуючи норми статей 847, 848 ЦК України, належить враховувати, що у разі виникнення потреби у виконанні додаткових робіт, не передбачених твердим кошторисом, однак без виконання яких неможливо виконати роботи, які були передбачені договором підряду, підрядник не може вимагати від замовника оплати цих додаткових робіт, якщо не доведе, що необхідність їх виконання не могла бути передбачена до початку виконання робіт за договором підряду з повідомленням замовника про необхідність збільшити кошторис; а також що зупинення виконання робіт до узгодження із замовником збільшення кошторису було неможливе або недоцільне в інтересах замовника. При цьому повідомлення підрядником замовника про необхідність виконання додаткових робіт та збільшення твердого кошторису повинно передувати фактичному виконанню додаткових робіт, інакше підрядник не може вимагати від замовника оплати таких робіт. З огляду на вищенаведене, до предмету доказування належить встановлення наступних обставин: - чи виконав Позивач свій обов`язок, щодо належного та своєчасного повідомлення Відповідача 2 про необхідність виконання додаткових робіт, не передбачених умовами договору, внесення змін до проектно - кошторисної документації; - чи було таке повідомлення здійснено до початку фактичного виконання додаткових робіт; - чи надавав Відповідач 2 у відповідь згоду на виконання додаткових робіт; - чи наявні обставини, за якими негайні дії Позивача були необхідними в інтересах Замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва. Так, з акту додаткових робіт слідує, що роботи виконувались в грудні 2023 року. Позивач звернувся до Відповідача 2 з вимогою підписати Акт виконаних додаткових робіт та оплатити в травні 2024 року. Доказів звернення до Відповідача 2 до початку фактичного виконання робіт (грудень 2023 рік) матеріали справи не містять. Також Позивачем не надано жодних доказів, що виконані додаткові роботи були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва. В той же час, підписані Сторонами 25.12.2023 без зауважень Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за грудень 2023 року та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат КБ-3 за грудень 2023 року на суму 2 038 394,58грн, а також Додаткова угода № 1 від 25.12.2023 року, якою зменшена загальна вартість робіт до 2 038 394,58 грн (два мільйони тридцять вісім тисяч дев`яносто чотири гривні 58 коп., (до суми прийнятих робіт за актом) повністю спростовують неможливість виконання підрядних робіт без виконання додаткових робіт. При цьому жодних змін до договору підряду в частині необхідності виконання додаткових робіт в порядку, передбаченому п. 10.2 договору не вносилось. Варто наголосити, що предметом заявлених позовних вимог були саме додаткові роботи, не передбачені умовами Договору, про необхідність виконання яких підрядник (Позивач) належним чином не повідомляв замовника (Відповідача-2), при цьому погодження сторонами виконання додаткових робіт не відбулось, а Акт виконаних додаткових робіт був направлений Позивачем вже після фактичного виконання робіт та підписання Акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2 за грудень 2023 року на загальну суму 2 038 394,58 грн без жодних застережень. Таким чином, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що Відповідач-2 не надав заперечень, зауважень або мотивованої відмови від підписання Акту фактично виконаних додаткових робіт, тому вони вважаються наданими та прийнятими останнім - оскільки об`єктивно такі роботи не приймались взагалі, адже обов`язок їх прийняття відповідно до вимог статей 853, 882 ЦК України у Відповідача-2 не виник. Відповідно останній не міг надати будь які зауваження або претензії до таких робіт. Так само, суд помилково вважав, що додатково виконані роботи здійснювались в межах погодженого Сторонами кошторису (4 591 929,30 грн на момент укладання договору), в той час як перелік додатково виконаних робіт не передбачений умовами договору та проектно - кошторисною документацією. Крім того, поза увагою господарського суду залишились обставини того, що загальна сума договору була зменшена додатковою угодою № 1 від 25.12.2023 року до суми фактично виконаних та прийнятих відповідно до умов договору підрядних робіт, а саме вартістю 2 038 394,58 грн. У цих висновках колегія суддів врахує позицію Верховного Суду у постанові від 14.05.2024 у справі № 910/8652/23, який наголосив, що суди, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованість перед позивачем за актом приймання-передачі виконаних робіт у розмірі 1 274 831,55 грн, не врахували, що предметом заявлених позовних вимог були саме додаткові роботи, не передбачені умовами Договору, про необхідність виконання яких підрядник, відповідно до встановлених фактичних обставин належним чином не повідомляв замовника. Також з урахуванням направлення додаткової угоди № 1 до Договору після фактичного виконання робіт - у передбаченому порядку не погоджував. Звідси суди помилково виходили із приписів статей 853, 882 ЦК України, а також з того, що підряднику у випадку виконання додаткового обсягу робіт, не передбаченого умовами Договору і не погодженого із замовником, достатньо направити підписаний в односторонньому порядку акт приймання-передачі виконаних робіт і додаткову угоду до договору після фактичного виконання робіт, оскільки як зазначено вище, обов`язок щодо оплати таких додаткових непогоджених робіт у замовника не виникає. Верховний Суд в цій частині звернувся до власних правових висновків, наведених у постанові від 21.03.2023 у справі № 910/11215/20. Щодо посилання Позивач на те, що ТОВ «Експертна компанія «Основа» 31.07.2024 р. було проведено експертний звіт (позитивний) проекту Відповідача, до якого увійшли додаткові роботи виконані Позивачем, то необхідно зазначити, що таким встановлено після коригування проекту наявність виконаних додаткових робіт, що не увійшли до первісного об`єму робіт та кошторису, та надано Дефектний акт, але зауважено, що Договори на виконання вказаних додаткових робіт з ДП «Прогрес» не укладалися та відповідно такі роботи не погоджувалися. При цьому як Звіт ТОВ «Експертна компанія «Основа» так і висновок судового експерта Редькина Ю.М. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи не доводять неможливість передбачити необхідність виконання додаткових робіт до початку виконання робіт за договором підряду та не підтверджують, що виконання таких без погодження з Замовником було неможливе або недоцільне в його інтересах. Сам Позивач визнав достатнім відповідно до умов Договору обсяг робіт на суму 2038394,58 грн, виконаний на зменшену загальну вартість робіт підписаною ним же Додатковою угодою № 1 від 25.12.2023. Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє документальне підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо. У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12.07.1988, серія A № 140, с. 29, п. 46). Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011). Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Слід наголосити, що зазначені неправильне застосування господарським судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів є достатніми підставами для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позовних вимог. Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Зважаючи на результат апеляційного перегляду справи та вирішення справи, суд відповідно змінює розподіл судових витрат наступним чином: витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на Позивача та з останнього належить стягнути на користь Відповідача-2 витрати зі сплати судового збору за подання ним апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 у справі № 908/1276/21(908/81/25) задовольнити. Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 у справі №908/1276/21(908/81/25) в частині стягнення з Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» загальної суми боргу за фактично виконані додаткові роботи у розмірі 951 377,53 грн та судових витрат: суми судового збору у розмірі 14 270,66 грн 66 та 65 700,00 грн оплати за проведену судову будівельно-технічну експертизу - скасувати. Постановити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Судові витрати у справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛІМПІЯ СТРОЙ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 45, офіс 34, код ЄДРПОУ 42035114) на користь Акціонерного товариства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "ПРОГРЕС" ім. академіка О.Г.Івченка (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, 2, код ЄДРПОУ 14312921) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 21 405,99 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 17.06.2026 Головуючий суддя В.Ф. Мороз Суддя Ю.Б. Парусніков Суддя А.Є. Чередко