Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/4746/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4746/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Чус О.В., Дарміна М.О. секретар судового засідання: Скородумова Л.В. представники сторін: від позивача: Кемінь В.В. від відповідача: Смірнов А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. (суддя Кеся Н.Б., м. Дніпро, повний текст рішення складено 21.11.2025р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО", м.Дніпро про стягнення 430 888,29 грн. ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО", в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь борг за Договором за поставлений природний газ у січні 2025 року у загальній сумі 430888,29 грн, у тому числі: основний борг у сумі 347 086,98 грн, 3% річних у сумі 5705,63 грн, пеня 58785,69 грн, інфляційні втрати у сумі 19312,99 грн та судові витрати, а саме: 5170,66 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом даної справи. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4746/25 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" борг за Договором за поставлений природний газ у січні 2025 року у загальній сумі 430888,29 грн., у тому числі: основний борг у сумі 347 086,98 грн., 3% річних у сумі 5705,63 грн., пеня 58785,69 грн., інфляційні втрати у сумі 19312,99 грн. та судовий збір у розмірі 5170,66 грн.. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО", через систему "Електроний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4746/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" про розстрочення виконання рішення суду задовольнити, відстрочити виконання судового рішення строком на шість місяців з дня його ухвалення.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник зазначає наступне. Відповідач виступає у спірних правовідносинах як колективний споживач від імені всіх фізичних осіб співвласників, що є кінцевими споживачами природного газу, поставленого за цим договором для виробництва теплової енергії з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. А відтак, відповідач - відноситься до категорії осіб, на яких розповсюджуються положення абз. 1 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 щодо заборони на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором). Також Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення та зменшити суму неустойки. В обґрунтування розстрочення виконання рішення та зменшення суми неустойки Відповідач посилається на те, що він не є фактичним споживачем газу, а є підприємством комунальної форми власності з основним напрямком діяльності Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, яке не вправі впливати на цінову політику в сфері надання послуг з постачання теплової енергії, та в повній мірі на стан розрахунків споживачів за надані послуги. Відповідач припускає, що одночасне стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 430 888,29 грн наряду із загрозою банкрутства, економічно необґрунтованими тарифами, існуванням тривалої заборони на нарахування санкцій та припинення послуг з теплопостачання за наявність боргу, існуванням законодавчих обмежень користування своїми коштами на банківських рахунках на фоні першочергово нерівного матеріального становища сторін, є прямим свідченням порушення балансу їх інтересів. Спожитий природний газ в даному випадку використовувався не для власних потреб Відповідача, а для забезпечення жителів м. Синельникове послугою з теплопостачання. Відповідач просить зменшити розмір пені, що стягується з Відповідача на 90 відсотків, враховуючи те, що розмір пені, що підлягає стягненню, оскільки всі нарахування (пеня, 3% річних та інфляційні втрати) складають значний розмір порівняно з сумою невиконаного зобов`язання. Загальна сума нарахувань не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи. Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав. Згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4746/25. Матеріали справи №904/4746/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025р. відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4746/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків. Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2025р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.04.2026 р.. Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2026р. судове засідання у справі № 904/4746/25 призначене на 08.04.2026р. о 15:00 год вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС. 07.04.2026р. в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку, у зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Чус О.В. у відпустці, розгляд справи в судовому засіданні не відбувся. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026р. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі №904/4746/25 призначено в судове засідання на 17.06.2026р.. У судовому засіданні 17.06.2026р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" (Боржник), укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (Договір). Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України. За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України від 09.04.2015р. №329-VIII Про ринок природного газу (далі - Закон №329), постачальник останньої надії це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу. За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу. Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС). Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС. Так, відповідно до п.1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом З розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії". Отже, між Позивачем та Відповідачем укладено Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем, тому до такого договору застосовуються положення Цивільного кодексу України. 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ", на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України". При цьому, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі-Кодекс ГТС). Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. При цьому, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку Позивач та Відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС. Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави З розділу IV Кодексу ГТС). Таким чином, Позивач та Відповідач, як суб`єкти ринку природного газу має право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей. Оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у Відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, тобто Позивача. Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії визначається в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії на інформаційній платформі. Тож, Оператором ГТС об`єми природного газу, спожитого Відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем. Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG). Так, відповідно до підпункту 4.2 розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв`язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами. Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ0001730K200K (Відповідач) був закріплений за постачальником останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період: 02.01.2025 по 24.01.2025. Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника останньої надії ТОВ ГК Нафтогаз України (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить з 02.01.2025 по 24.01.2025 - 15,02820 тис. куб.м. Факт включення Відповідача до реєстру споживачів Позивача як постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля Позивача як постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 27.06.2025 № ТОВВИХ-25-10062, інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0001730K200K, довідкою форми 10, видною ТОВ Газорозподільні мережі України (арк.с. 46-49). Позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу. З 1 жовтня 2021 року ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102. У відповідності до п.4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (Архів ціни ПОН для непобутових споживачів - додається у вигляді роздруківки на паперовому носії). Разом із цим, відповідно до пункту 4.3 Договору, Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено). На виконання вказаного пункту Позивачем направлялись на адресу Відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані (рахунки на оплату додаються). Порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4 Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. То, як зазначає Позивач у позові, ним було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов`язання, відповідно до умов Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі. Всього було поставлено природного газу на загальну суму 533786,98 грн. У січні 2025 року Позивач поставив Відповідачу природний газ в об`ємі 15,02820 тис. куб. м. на суму 533 786,98 грн, що підтверджується підписаним у двосторонньому порядку актом №2407 приймання-передачі природного газу (арк.с. 23). Відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті отриманого природного газу здійснив частково у розмірі 186700,00 грн, внаслідок чого заборгованість останнього склала 347086,98 грн основного боргу. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 Договору). Згідно з розрахунком Позивача (арк.с. 13) сума пені складає 58782,69 грн, яка нарахована за період з 01.03.2025 по 31.07.2025. Сума пені розрахована на суму боргу з правильним визначенням періоду прострочення та правильним застосуванням розміру облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки. На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 5705,63 грн 3% річних, за період з 01.03.2025 по 31.07.2025 року та 19312,99 грн інфляційних втрат за період з березня по липень 2025 року. За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційних скаргах, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарг слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного. Задовольняючи позов, місцевий господарський суд послався на те, що: позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, суд не знайшов підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду відсутні, оскільки Боржник не надав належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, Боржником не надані будь-які докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення. Крім того, Господарськийсуд не знайшов підстав для зменшення пені, оскільки Відповідач не надав обгрунтування та доказів, які свідчать про те, що сума нарахувань не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). (стаття 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. Згідно підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників). Відповідно до ч. 1,3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Згідно пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем у період з 02.01.2025 по 24.01.2025 природного газу на загальну суму 533 786,98 грн, його часткову оплату (186700,00 грн) підтверджено долученими до матеріалів справи актом приймання-передачі природного газу № №2407. Докази виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в повному обсязі та здійснення оплати вартості всього отриманого природного газу в матеріалах справи відсутні. Станом на час винесення рішення судом першої інстанції, доказів добровільної та повної оплати вартості поставленого позивачем у січні 2025 року природного газу відповідачем не було надано. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 347 086,98 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 58785,69 грн., апеляційний суд зазначає наступне. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін). Відповідно до пункту 4.5. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Розрахунок пені, що підлягає стягненню за цим позовом здійснено з наступного дня, від дня прострочення основного зобов`язання. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов договору складає 58 782,69 грн.. Відповідачем було подано суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, в задоволенні якого судом першої інстанції відмовлено. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу чи пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, бо він може бути несправедливим щодо Відповідача, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання Відповідачем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18). З матеріалів цієї справи вбачається, що відповідачем не надано доказів того, що сплата пені у визначеному в позовній заяві розмірі може унеможливити виконання відповідачем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, що цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для нього. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 сформульовано висновок про те, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Обов`язок Відповідача зі сплати вказаної пені підлягає виконанню в силу вимог статей 204, 612, 629 ЦК України. Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14. Зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Крім того, при вирішенні питання про зменшення пені, суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19). В той же час, у даній справі нараховані штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 58 782,69 грн не є надмірно великими в порівнянні із заборгованістю за Договором за поставленого природного газу у розмірі 347 086,98 грн. Сума неустойки (пені) у співвідношенні до суми несвоєчасно сплаченого основного боргу становить 16,9 %. Тобто, стягнення пені у такому розмірі не набуде карального характеру для відповідача. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, яка заявлена до стягнення, на 99%. Що стосується 3% річних та інфляційних. Відповідно дод ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки прострочення оплати грошового зобов`язання мало місце, позивач обгрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення. Інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню у сумі заявленій позивачем, як і зазначено судом першої інстанції. Щодо відстрочки виконання рішення суду. Відповідно до статті 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю. У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Тобто, підставою для відстрочення виконання рішення має бути існування об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення. Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення. Питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення. Також колегія суддів зазначає, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, п. 43). З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Тобто, в цьому контексті для визнання поважними причин затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов`язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004 у справі "Жовнер проти України" (заява N 56848/00) зазначено, що стаття 1 Першого Протоколу вимагає, перш за все і особливо, щоб втручання державної влади у використання права на майно було законним. Суду належить з`ясувати, чи дотримується справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і вимогами основних прав громадян. Пошук подібної рівноваги повністю віддзеркалюється в структурі статті 1, отже, і в другому абзаці: повинно існувати пропорційно обґрунтоване співвідношення між зазначеною метою і засобами, що використовуються. Контролюючи виконання цієї вимоги, Суд визнає за державою певну свободу розсуду як для вибору способів впровадження, так і для вирішення, чи є їх наслідки виправданими та відповідають загальному інтересу у спробі досягти зазначеної мети закону. Так, викладені відповідачем в апеляційній скарзі твердження про наявність ряду чинників, які утруднюють виконання рішення суду зараз, не підтверджені належними та допустимими доказами. Також, відповідач не надав жодних доказів того, що спірна заборгованість буде врегульована у визначеному законом порядку у строк, встановлений процесуальним законодавством для відстрочення виконання рішення у цій справі згідно з ст. 331 ГПК України. При цьому, скрутне фінансове становище чи невиконання споживачами та контрагентами своїх зобов`язань перед боржником, на що посилається скаржник, не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Відсутність відповідних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Колегія суддів відзначає, що посилання відповідача лише на складний фінансовий стан без визначення реальної перспективи виконання судового рішення не може бути підставою для відстрочення такого виконання. У цьому контексті колегія суддів враховує приписи статті 96 ЦК України, відповідно до яких юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надані докази, які свідчать про існування виключних обставин, які дають підстави для відстрочки виконання судового рішення. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів. Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, що виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права. Отже, доводи заявників апеляційних скарг про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження. За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника. На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДТРАНСТОРГ ДНІПРО" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2025р. у справі № 904/4746/25 - залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Повна постанова підписана 18.06.2026р. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя М.О. Дармін