Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/2004/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18.06.2026 року м.Дніпро Справа № 904/2004/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач) суддів: Чус О.В., Верхогляд Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" про ухвалення додаткової постанови по справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні Позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнібуд Енергосервіс" про стягнення 1 153 059 грн. ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" пені 209 379 грн., штрафу 206 430 грн., штрафу 737 250 грн. та судових витрат у справі. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 р. в задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" вартість експертизи 120 000 грн. Не подившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Дніпропетровської області від 02.09.2025 р. у справі № 904/2004/25 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" було зазначено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу, які Відповідач очікує понести, у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, у загальному розмірі складає 60 000,00 грн.. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2026р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 р. у справі № 904/2004/25 залишено без змін. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Скаржника. 08.06.2026р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява (без вихідного номера) про ухвалення додаткової постанови у справі. Водночас, 08.06.2026р., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла друга заява (з вих. №1 від 08.06.2026р.), про ухвалення додаткової постанови у справі, в якій, зокрема, заявник просить не приймати до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення від 08.06.2026р., а прийняти до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення (з вих.№1 від 08.06.2026р.) та стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 50 000,00 грн., які понесені Відповідачем у зв`язку з розглядом справи № 904/2004/25 в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2026р. прийнято до розгляду заяву ТОВ "Дорекс-Безпека Руху" (з вих.№1 від 08.06.2026р.), про ухвалення додаткової постанови. Розгляд питання щодо ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат у справі №904/2004/25 призначено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. АТ "Українська залізниця" встановлено строк для надання своїх заперечень стосовно поданої заяви ТОВ "Дорекс-Безпека Руху". У встановлений строк, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" подало клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, згідно якого позивач не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем, у сумі 50 000,00 грн., та вважає їх такими, що не відповідають критеріям розумності їх розміру та реальності адвокатських витрат. Позивач зазначає, що неспівмірність суми фіксованого гонорару обумовлена тим, що за підготовку відзиву на апеляційну скаргу встановлена фіксована сума 20 000 грн., тоді як така ж сума була встановлена відповідачем і за підготовку та подання відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції, для чого було опрацьовано весь масив доказів та підготовлено додаткові клопотання. При підготовці відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача використовував наявну доказову базу, не збирались додаткові матеріали та документи, не оформлювались додаткові адвокатські запити, заяви або клопотання, не проводились експертизи, у зв`язку з чим відповідачем був затрачений значно менший обсяг часу та зусиль на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, ніж на підготовку відзиву на позовну заяву. Позивач також вказує, що за участь у судових засіданнях в апеляційній інстанції встановлена фіксована сума 15 000 грн. за одне засідання, що є значно завищеною у порівнянні з фіксованою сумою 8 000 грн., яка була встановлена відповідачем за участь у судових засіданнях у Господарському суді Дніпропетровської області. Встановлені відповідачем суми є також значно завищеними та неспіврозмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Крім того, позивач звертає увагу суду на фінансовий стан обох сторін, посилаючись на п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, та зазначає, що АТ "Українська залізниця" є підприємством державного сектору економіки, яке відноситься до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Позивач вказує, що в умовах воєнного стану товариство зазнає значних збитків внаслідок знищення або пошкодження майна, загибелі працівників через ракетні та артилерійські обстріли, а загальні фактичні витрати на відновлення об`єктів залізничної транспортної інфраструктури станом на 03.11.2025р. склали 1 272 млн. грн., розмір прямих збитків становить 83 067 млн. грн., а за 9 місяців 2025р. АТ "Укрзалізниця" отримало чистий збиток 7,3 млрд.грн. Позивач вважає співмірним зі складністю справи, виконаною адвокатом роботою, розумним, справедливим та обґрунтованим розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн. (5 000,00 грн. за участь в одному судовому засіданні Ч 2 судових засідання + 10 000,00 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу) та просить суд зменшити розмір судових витрат до 20 000,00 грн.. ТОВ "Юнібуд Енергосервіс" не скористалося правом подати пояснення щодо заяви про ухвалення додаткової постанови. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Частиною 1 ст. 244 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 3 ст. 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 ГПК України). Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару, у цьому контексті, означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. У постанові від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2021р. у справі № 755/9215/15ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18. Як вже зазначалось вище, у відзиві на апеляційну скаргу, Відповідач повідомив суд, що орієнтовний розмір понесених витрат на правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи становить 60 000 грн. 08.06.2026р., від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла друга заява (з вих. №1 від 08.06.2026р.), про ухвалення додаткової постанови у справі, в якій, зокрема, заявник просить не приймати до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення від 08.06.2026р., а прийняти до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення (з вих.№1 від 08.06.2026р.) та стягнути з позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 50 000,00 грн., які понесені Відповідачем у зв`язку з розглядом справи № 904/2004/25 в суді апеляційної інстанції. З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд зазначає, що заява Відповідача про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 50 000,00 грн. була зроблена Відповідачем з урахуванням строків, визначених ч. 8 ст. 129 ГПК України. На підтвердження понесених витрат Відповідачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової (правничої) допомоги: № 05/05/2025 від 05.05.2025р., додатку № 2 від 17.10.2025р. до договору про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025 р.; додатку № 3 від 31.10.2025р. до договору про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025 р.; акту наданих послуг від 04.06.2026р. за договором про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025 р.; ордеру на надання правничої допомоги серія АА № 1635008 від 14.10.2025р. на ім`я адвоката Улибіної Вікторії Олександрівни; рахунку-фактури № 1-25/06-26 від 04.06.2026р., на суму 50 000,00грн., без ПДВ, платіжної інструкції № 11280 від 08.06.2026 р., на суму 50 000,00 грн.. З наданих Заявником доказів вбачається, що 05.05.2025р., між Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Локарт" та ТОВ "Дорекс-Безпека Руху" укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №05/05/2025, за умовами якого Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо забезпечення надання силами конкретного адвоката або групи адвокатів (далі - Адвокат або Адвокатське об`єднання) правової допомоги Клієнту ( особі, в інтересах якої укладено цю Угоду ), з наступних питань та у таких обсягах, а саме: захист законних прав та інтересів Клієнта під час розгляду справи № 904/2004/25 в усіх судових інстанціях. У відповідності до п. 4 договору, за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар, що визначається Сторонами і викладається в окремому додатку до Договору. Відповідно до п. 16 договору, дана Угода носить строковий характер та діє до 31.12.2025 р. Згідно умов договору, 17.10.2025р., сторони уклали додаток №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025 р., за умовами п. 1 якого, на виконання п.4 Договору, Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар за представництво його інтересів у справі № 904/2004/25 в суді апеляційної інстанції, у розмірі 60 000 грн., який складається з: ( 4.1.1.) фіксованого розміру, який становить 20 000 грн. за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу; (4.1.2.) фіксованого розміру, який становить 10 000 грн. за підготовку та подання заперечень щодо відповіді на відзив на апеляційну скаргу; (4.1.3) фіксованого розміру, який становить 15 000 грн. за одне (І) судове засідання за представництво в суді. Сторони погодили закласти участь Адвоката та Адвокатського об`єднання у кількості 2 (двох) судових засідань. Відповідно до п. 2 додатку до договору, Сторони погодили, що оплата послуг здійснюється на підставі виставленого рахунку Адвокатським об`єднанням впродовж 5 (п`яти) робочих днів після розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" та прийняття рішення у формі постанови по цій справі. Тобто, сторони передбачили розмір винагороди Адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги у цій справі під час розгляду у Центральному апеляційному господарському суді у фіксованій грошовій сумі в національній валюті України (гривні). Договір та Додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Згідно умов договору, 31.12.2025р., сторони уклали додаток № 3 до договору про надання правової (правничої) допомоги: № 05/05/2025 від 05.05.2025 р., за умовами п. 1 якого, Сторони дійшли згоди пролонгувати строк дії Договору та викласти в. 16 Договору в наступній редакції: «(16) Дана Угода носить строковий характер, та діє до 31 грудня 2026 року. Продовження дії цієї Угоди можливе, за взаємної згоди сторін, шляхом її пролонгації.» Відповідно до п. 2 Додаткової угоди, у всьому іншому, що не передбачено умовами цієї Додаткової угоди, Сторони керуються умовами Договору та нормами чинного законодавством України. Відповідно до п. 3 додаткової угоди, ця Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання обома Сторонами та діє протягом строку Договору. Додаткова угода до договору підписано сторонами та скріплено печаткою Клієнта. 04.06.2026 р., сторонами договору було підписано та скріплено печатками сторін Акт наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 05/05/2025 від 05.05.2025р., за умовами п. 1 якого, Адвокатом в інтересах Клієнта в межах справи № 904/2004/25, яка розглядалася Центральним апеляційним господарським судом, розгляд якої завершився 03.06.2026р., були надані наступні послуги: - підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу від 20.10.2025р. - фіксований розмір, який становить 20 000 грн.; - участь в судових засіданнях 11.02.2026 р., 03.06.2026р. безпосередньо за місцезнаходженням Центрального апеляційного господарського суду - фіксований розмір який становить 15 000 грн. за одне судове засідання, що загалом становить 30 000 грн.; Відповідно до п. 2 Акту, загальна вартість наданих послуг становить 50 000 грн. за участь та представництво інтересів Клієнта в межах справи № 904/2004/25, що розглядалася в суді апеляційної інстанції. Відповідно до п. 3 Акту, Сторони один до одного не мають претензій. Тобто, Сторони підтверджують, що послуги надані в повному та належному обсязі. Адвокатське об`єднання виставило ТОВ "Дорекс-Безпека Руху" рахунок фактуру № 1-25/06-25 від 04.06.2026р., на суму 50 000,00 грн. за надану правову допомогу за договором №05/05/2025 від 05.05.2025р.. Відповідно до платіжної інстанції №11280 від 08.06.2026 р., на суму 50 000,00 грн., Адвокатське об`єднання підтверджує факт, що грошові кошти за надану правничу допомогу, відповідно до договору про надання правничої допомоги №05/05/2025 від 05.05.2025р. та рахунку-фактури № 1-25/06-25 від 04.06.2026р., у розмірі 50 000,00 грн., ТОВ "Дорекс-Безпека Руху" сплачені. При вирішенні питання розподілу витрат позивача на правничу допомогу суд враховує правові висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. по справі № 922/445/19, згідно з якими, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу (постанова КГС ВС від 11.08.2025р. у справі № 910/9025/24, від 06.08.2025р. у справі №909/459/24). У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує на підставі наданої заяви, яка вказує на неспівмірність витрат, наданим послугам. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 р. у справі № 911/471/19. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц). Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 15.09.2021р. у справі №924/675/20, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менше, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і в п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009р., справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015р.). Згідно з висновком ЄСПЛ, викладеним у рішенні від 02.06.2014р. у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст.123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022р. у справі №911/27/17). У розгляді заяви суд, зокрема, враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021р. у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023р. у справі № 927/153/22). На підставі викладеного, проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що немає очевидних підстав стверджувати, що необхідна підготовка до розгляду цієї справи при апеляційному її перегляді (підготовка відзиву) вимагала значного обсягу юридичної роботи та потребувала значних витрат часу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху". З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що виходячи із загальних засад цивільного та процесуального законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти справи у сукупності, розмір заявлених витрат представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" на правничу допомогу у вказаній сумі не відповідає критерію розумності та справедливості їх розміру, є неспівмірними з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг, а тому, мають надмірний характер. Отже, їх розмір є завищеним, що для Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" буде становити надмірний фінансовий тягар, а тому, з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування понесених судових витрат на правничу допомогу, заперечень, заявлених позивачем, судова колегія вважає, що останні підлягають задоволенню на суму 25 000,00 грн. Така сума, на переконання судової колегії, є обґрунтованою, відповідає критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності її розміру, є співрозмірною зі складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданими послугами). Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" про покладення на Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/2004/25 та такою, що потребує часткового задоволення, на суму 25 000,00 грн., з відмовою в іншій частині. Керуючись ст. ст. 126, 129, 244, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/2004/25 задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорекс-Безпека Руху" судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу, в розмірі 25 000,00 грн., про що видати наказ. У задоволенні заяви в іншій частині - відмовити. Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної додаткової постанови в порядку, встановленому ст. ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя І.М. Кощеєв Суддя О.В. Чус Суддя Т.А. Верхогляд