Постанова 4870 № 909/1258/25

від 10.06.2026 ·

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1258/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Іванчук С.В., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Калуської міської ради на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі за позовом Калуської міської ради, м. Калуш до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко», м. Калуш про визнання укладеним договору оренди землі за участю представників: позивача, апелянта: М. Бреславська відповідача: не прибув. ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 позов задоволено частково, визнано укладеним договір оренди землі в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 08.05.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, Калуська міська рада направила до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.05.2026 та від 12.12.2025, викопіювання з індексно-кадастрової карти масштабу 1:25000; скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційний розгляд на 10.06.2026. У судове засідання 10.06.2026 прибув представник позивача/апелянта, підтримав вимоги за апеляційною скаргою. У прохальній частині апеляційної скарги просив визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.05.2026, Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.12.2025, викопіювання з індексно-кадастрової карти масштабу 1:25000. У судове засідання 10.06.2026 представник відповідача не прибув, причин неприбуття не повідомив. Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження від 18.05.2026 була надіслана відповідачу до електронного кабінету у системі ЄСІТС. В силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє (ч. 7 ст. 242 ГПК України). Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999). Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"); організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010). Відповідно вимог ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України). Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, колегія суддів вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності апелянта за наявними матеріалами справи. За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів повідомлення учасників справи про розгляд заяви. Апеляційну скаргу розглянуто в межах процесуальних строків, визначених ст. 273 ГПК України. Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на подання доказів та їх долучення до матеріалів справи, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні, оскільки заявником не доведено виняткового випадку неможливості не надання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, відповідно до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України.

1. Короткий зміст позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, у власності якого знаходиться нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці позивача, ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки, що позбавляє позивача можливості отримувати дохід від цієї ділянки у вигляді орендної плати, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 позов задоволено частково, визнано укладеним договір оренди землі в редакції, що викладена в резолютивній частині рішення суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що рішення про консервацію земельної ділянки площею 2,6351 га з кадастровим номером 2610400000:04:001:0038 Калуською міською радою не приймалось, а тому зазначені в законі обмеження не застосовуються. Аналіз поданого позивачем проекту договору, який надсилався відповідачу та який викладений у позовній заяві свідчить про те, що зміст зазначеного договору визначений на основі типового договору оренди землі та містить усі істотні умови, передбачені ст.15 Закону. Судом зазначено, що в п. 5 проекту договору в редакції позивача вказано, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Разом з тим, як зазначив відповідач та не заперечив позивач, земельна ділянка з кадастровим номером №2610400000:03:001:0038 площею 2,6351 га утворилась в результаті поділу земельної ділянки, на якій зокрема знаходиться Домбровський кар`єр. З огляду на те, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:04:001:0002 площею 402,3276 га, на якій знаходиться Домбровський кар`єр, та враховуючи, що внаслідок тривалого промислового використання зазначена земельна ділянка зазнала значного техногенного впливу і потребує застосування спеціальних заходів, що може негативно впливати на земельну ділянку з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038 і перешкоджати її ефективному використанню, суд дійшов висновку викласти пункт 5 договору в такій редакції: "5. Земельна ділянка, яка передається в оренду має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:04:001:0002 площею 402,3276 га, на якій знаходиться Домбровський кар`єр". Стосовно доводів відповідача про неприпустимість поділу земельної ділянки, на якій розташований цілісний технологічний об`єкт - Домбровський кар`єр на дві окремі земельні ділянки, а саме: земельну ділянку з кадастровим номером 2610400000:04:001:0002 площею 402,3276 га для розміщення Домбровського кар`єру та відвалів (вул. Шахтарська, 5) і земельну ділянку з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038 площею 2,6351 га для розміщення виробничої бази (вул. Шахтарська, 7), місцевий господарський суд зазначив, що питання правомірності чи неправомірності поділу вказаної земельної ділянки не є предметом дослідження у цій справі, а відтак такі доводи відповідача не впливають на суть спору. Місцевий господарський суд виклав друге речення п. 12 договору у такій редакції: "стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати орендної плати у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день". Перше речення (в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки) п.26 договору "Обов`язки орендаря" виключено судом, оскільки договір у цьому випадку укладається в судовому порядку. Також місцевим судом виключено п.35 договору, оскільки він стосується укладення договору сторонами, а в разі укладення договору в судовому порядку, договір набирає чинності з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. 08.05.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, Калуська міська рада направила до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить: визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.05.2026 та від 12.12.2025, викопіювання з індексно-кадастрової карти масштабу 1:25000; скасувати Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задоволити повністю. Доводи апеляційної скарги: - встановлені в рішенні обставини не підтверджуються доказами у справі; - земельні ділянки кадастровим номером 2610400000:03:001:0038 та 2610400000:04:001:0002 не є суміжними, не утворилися в результаті поділу; - необхідно дослідити додатково Витяги з Державного земельного кадастру про зазначені ділянки, викопіювання з індексно-кадастрової карти.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подавав. Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 05.04.2018 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: цеху технологічного автотранспорту, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Шахтарська, буд.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції. Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розміщено нерухоме майно. Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне. 7.1. Щодо обов`язку відповідача укласти договір оренди землі. Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом. У статті 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Разом з тим повноваження власника певним чином обмежуються, бо згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України є договори та інші правочини. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Питання укладення договору, його форми та визначення моменту укладення передбачені у загальній частині ЦК України. Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У частинах першій, четвертій статті 639 ЦК України вказано, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. У частинах першій та другій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України "Про оренду землі" № 161-XIV, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV). Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди земельної ділянки є двостороннім, консесуальним, строковим та оплатним (Постанова ВП ВС від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19). Як вірно встановлено місцевим господарським судом, Калуська міська рада 26.06.2025 прийняла рішення № 4328 про надання в оренду відповідачу спірної земельної ділянки, у зв`язку з наявністю у відповідача права власності на нерухоме майно, яке на ній розташоване. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема будівлю або споруду, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Отже, у разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 05.04.2018 проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: цеху технологічного автотранспорту, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Шахтарська, буд.

7. Власником цього майна є ТОВ "Оріана-Еко", розмір частки 997/1000. Зазначений об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці комунальної власності площею 2,6351 га, кадастровий номер 2610400000:04:001:0038, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Таким чином, на спірній земельній ділянці 2610400000:04:001:0038 знаходиться нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності. У ч. 3 ст. 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує. Право власності позивача на об`єкт нерухомості зареєстроване у встановленому законом порядку та не припинене. Законодавство не ставить обов`язок здійснювати плату за землю в залежність від можливості отримання прибутку чи ведення активної господарської діяльності на ній, а пов`язує його з фактом володіння нерухомістю та користування землею. Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 84). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (Постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (Постанова ВП ВС від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)). Статтею 1 Закону України "Про охорону земель" визначено, що консервація земель - припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов`язаних із такою консервацією, забороняються (ст. 51 Закону України "Про охорону земель"). У ст. 51 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що консервація земель здійснюється відповідно до робочого проєкту землеустрою щодо земель комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, які відповідно до ст. 122 ЗК України приймають рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування; рішення органів місцевого самоврядування про консервацію земель може прийматися за власною ініціативою або за поданням органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель. Рішення про консервацію земельної ділянки площею 2,6351 га з кадастровим номером 2610400000:04:001:0038 Калуською міською радою не приймалось, тому зазначені в законі обмеження на передачу спірної земельної ділянки в оренду не застосовуються. Отже, судом першої інстанції правомірно відхилено доводи відповідача та встановлено обов`язок власника нерухомого майна укласти договір оренди земельної ділянки з її власником. 7.2. Щодо перевірки правильності визначених умов договору оренди судом. У п. 12 проєкту договору зазначено, що пеня стягується за кожний календарний день прострочення сплати орендної плати, включаючи день погашення. Як правильно встановлено місцевим судом, у пункті 14 Типового договору такі умови не передбачені і вони суперечать положенням ст. 252, 253, 255, 549 ЦК України, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання (Постанова КГС ВС від 08.05.2019 у справі № 910/9078/18). Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано викладено 2 речення п.12 договору у такій редакції: "стягується пеня за кожний календарний день прострочення сплати орендної плати у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день". Перше речення (в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки) п.26 договору "Обов`язки орендаря" правомірно виключено судом першої інстанції, оскільки договір у цьому випадку укладається в судовому порядку. Щодо пункту 35 проєкту договору оренди, то згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов`язання змінюється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили. Наведені норми права передбачають, що зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. При цьому якщо договір змінений судом, то зобов`язання змінюється з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили (Постанова ВП ВС від 16 лютого 2021 року у справі № 921/530/18). Тому, місцевим господарським судом правомірно виключено п.35 договору, оскільки він стосується укладення договору сторонами, а в разі укладення договору в судовому порядку, договір набирає чинності з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Отже, у цій частині доводи апеляційної скарги щодо повного скасування судового рішення, постановленого щодо відмови у задоволенні позовних вимог, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом. 7.3. Щодо права суду самостійно формулювати умови договору оренди землі під час вирішення спору про визнання укладеним такого договору в редакції однієї із сторін. Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6, 627 ЦК України, законодавець визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору. Однак, закріпивши принцип свободи договору в ЦК України, законодавець разом із тим передбачив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За змістом ст. 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 затверджений Типовий договір оренди землі. Аналіз долучених до справи доказів підтверджує, що зміст договору оренди визначений позивачем на основі типового договору оренди землі. Відповідно до статті 648 та частини 1 статті 649 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Таким чином, на відміну від типового договору, від змісту якого сторони не можуть відступати, умови примірного договору сторони мають право змінювати або доповнювати (Постанова КГС ВС від 14 травня 2026 року у cправі № 904/4549/24). Укладення договору оренди земельної ділянки із земель комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів (ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»). Саме орган місцевого самоврядування уповноважений визначати істотні умови такої оренди, а за відсутності такого рішення істотні умови не можуть бути визначені судом або орендарем одноособово в позовній заяві. Подібні висновки викладені у Постанові КГС ВС від 09.04.2024 у справі № 902/453/23. Таким чином, вирішуючи спір щодо укладення договору оренди землі, суд уповноважений: - визначити відсутність або наявність обов`язку сторін на укладення відповідного договору; - проаналізувати його умови на предмет дотримання норм законодавства, - оцінити положення договору на предмет відповідності умовам типового договору; - надати оцінку пропозицій щодо редакції окремих положень договору, котрі були запропоновані кожною із сторін. Суд не уповноважений: замінювати волевиявлення обох сторін шляхом визначення умов договору оренди самостійно, за відсутності: - прямої законодавчої норми, яка передбачала б обов`язковість включення відповідної умови до тексту договору або - оферти щодо відповідної умови договору, яка направлена однією із стороні та протиправно не акцептована іншою стороною. Згідно встановлених апеляційним судом обставин, органом місцевого самоврядування прийнято рішення про №4328 "Про регулювання орендних відносин ТОВ "Оріана-Еко", на основі якого складено проєкт договору оренди землі та запропоновано його укладення відповідачу на визначених орендодавцем умовах. Відповідач заперечував наявність обов`язку стосовно укладення договору оренди земельної ділянки в цілому, не пропонуючи інших умов договору оренди, зокрема в частині викладення п. 5 договору в іншій редакції. Таким чином, за відсутності пропозицій іншої сторони щодо зміни редакції п. 5 договору оренди землі, у суду першої інстанції були відсутні достатні передумови для самостійного визначення змісту умови договору оренди земельної ділянки. Отже, у цій частині вирішених позовних вимог рішення суду першої інстанції суперечить вимогам ст. ст. 6, 627, 629, 648, 649 ЦК України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі». 7.4. Щодо оцінки дотримання норм законодавства при визначенні судом першої інстанції недоліків земельної ділянки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню. Місцевий господарський суд зазначив, що спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:04:001:0002 площею 402,3276 га, на якій знаходиться Домбровський кар`єр, та враховуючи, що внаслідок тривалого промислового використання зазначена земельна ділянка зазнала значного техногенного впливу і потребує застосування спеціальних заходів, що може негативно впливати на земельну ділянку з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038 і перешкоджати її ефективному використанню, суд дійшов висновку викласти пункт 5 договору в такій редакції: "5. Земельна ділянка, яка передається в оренду має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:04:001:0002 площею 402,3276 га, на якій знаходиться Домбровський кар`єр". Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст. 13 ГПК України). Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України). Суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження висновків суду першої інстанції відносно тих обставин, що земельна ділянка з кадастровим номером №2610400000:03:001:0038 площею 2,6351 межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:04:001:0002 площею 402,3276 га. Крім того, обмеження у використанні земель повинні узгоджуватись з вимогами нормативно-правових актів, котрі регулюють дане питання. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2021 р. № 654 затверджено Класифікацію обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території. Пунктом 2 Постанови установлено, що: визначені Класифікацією обмеження у використанні земель, які були встановлені іншою документацією на дату початку розроблення комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, відображаються відповідно до такої документації; у комплексному плані просторового розвитку території територіальної громади, генеральному плані населеного пункту, детальному плані території відображаються межі та правові режими, встановлені до та під час їх розроблення, не визначені цією Класифікацією обмеження у використанні земель, зазначені в додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051. Таким чином, відповідні обмеження використання спірної земельної ділянки могли встановлюватись: - комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, - генеральним планом населеного пункту, - детальним планом території, - іншою документацією, розробленою на дату початку розроблення таких планів; - відомостями державного земельного кадастру. Однак, матеріали справи не містять відповідних документів, із визначенням межі та правового режиму, встановленого до або під час розроблення плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території. Також, судом першої інстанції не враховано, що обмеження у використанні спірної земельної ділянки повинні впливати на її використання за цільовим призначенням, визначеним у предметі договору оренди, а саме: «для розміщення виробничої бази (код виду цільового призначення: 11.02)». Тобто, перешкоджати використанню земельної ділянки з метою експлуатації розміщених на ній об`єктів нерухомого майна. Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №1051 від 17.10.2012 відповідна земельна ділянка віднесена до категорії: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (11.02). При цьому, вид цільового призначення земельних ділянок: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, має інший код виду цільового призначення (11.01). Перелік обмежень щодо використання земель та земельних ділянок встановлено Додатком 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051. Однак, визначені судом недоліки (обмеження), що можуть перешкоджати її ефективному використанню, не підпадають під жоден із видів обмежень використання земель та земельних ділянок, передбачених нормативно-правовим актом. Тому, визначена судом першої інстанції редакція п. 5 договору оренди землі не відповідає нормам матеріального права. Додатково суд апеляційної інстанції зауважує, що обставини наявності недоліків, ґкі можуть перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України). Водночас, зі змісту Акту комісійного обстеження Домбровського кар`єру від 30.12.2025, Листа Державної екологічної інспекції Карпатського округу від 05.01.2026 (т. 1 а.с. 82-89) не вбачається встановлення техногенної та екологічної небезпеки саме на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038. Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, відповідно доводи апелянта є обґрунтованими в частині помилкової зміни судом першої інстанції змісту п. 5 договору оренди землі.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: змінити рішення. Враховуючи вірні висновки суду першої інстанції стосовно наявності у відповідача обов`язку укласти договір оренди, однак помилкове викладення п. 5 договору оренди землі у редакції, яка є відмінною від пропозицій орендодавця, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 в частині викладеної редакції п. 5 Договору оренди землі між Калуською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" на земельну ділянку площею 2,6351 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038 та викладення у резолютивній частині постанови редакції відповідного пункту договору, яка запропонована позивачем, а саме: «

5. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню». Одночасно, в іншій частині Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 слід залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат. Відповідно вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України). При зверненні з апеляційною скаргою відповідач сплатив 4 542,00 грн. З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги сплачений апелянтом судовий збір в сумі 2 271,00 грн за подачу апеляційної скарги покладається на відповідача; судовий збір за подання апеляційної скарги на суму 2 271,00 грн суд залишає за апелянтом. Керуючись ст. ст. 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Калуської міської ради на Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 задовольнити частково.

2. Змінити Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 в частині викладеної редакції п. 5 Договору оренди землі між Калуською міською радою (ідентифікаційний код 33578261) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (ідентифікаційний код 41136873) на земельну ділянку площею 2,6351 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038.

3. Визнати укладеним п. 5 Договору оренди землі між Калуською міською радою (ідентифікаційний код 33578261) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (ідентифікаційний код 41136873) на земельну ділянку площею 2,6351 га з кадастровим номером 2610400000:03:001:0038 в наступній редакції: «

5. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню».

4. В іншій частині Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2026 у справі №909/1258/25 - залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріана-Еко" (77304, вул. Євшана, 9 м. Калуш, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 41136873) на користь Калуської міської ради (77300, вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область код ЄДРПОУ 33578261) 2 271,00 грн судових витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 2271,00 грн - залишити за апелянтом.

7. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.

8. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 10.06.2026. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови). Повна постанова складена 18.06.2026. Головуючий суддя Міліціанов Р.В. Суддя Іванчук С.В. Суддя Степанюк Н.Л.

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4870 № 909/1258/25

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше