Постанова Одеський апеляційний суд № 522/3183/24-Е

Номер провадження: 22-ц/813/658/26 Справа № 522/3183/24-Е Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У лютому 2024 року позивач в особі представника ОСОБА_3 29.02.2024 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 328502,35 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що17.12.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей на загальну суму 145 907,70 грн, що в еквіваленті становило 5 394 долари США. Сторони домовилися про повернення позики до 17.04.2022 та про те, що розмір повернутої позики відповідатиме доларовому еквіваленту. Станом на день подання позову відповідач не робив виплати щодо повернення позики, від зустрічей з позивачем відмовляється. Пунктом 8 договору передбачено сплату штрафу у розмірі 5% та пені у розмірі 10%, тому всього заборгованість складає 274 482,35 грн. Сума заставної штрафної санкції передбаченої п.36 Договору застави транспортного засобу, укладеного між сторонами становить 54 020 грн. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за Договором позики від 17 грудня 2021 року у розмірі 145 907 (сто сорок п`ять тисяч дев`ятсот сім) гривень 70 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 19 227 (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять сім) гривень 21 копійка. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Заочне рішення суду вмотивовано тим, що вимоги про стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі 145 907,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд прийшов до висновку про їх незадоволення, оскільки у період воєнного стану. Судові витрати вирішені в порядку ст. 141 та ст. 137 ЦПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, незаконним та просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики від 17 грудня 2021 року у розмірі 208 262,34 (двісті вісім тисяч, двісті шістдесят дві гривні) 34 копійки. В іншій частині заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.07.2024 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, вмотивована тим, що сторони договору позики домовилися про встановлення «валютного застереження», а тому сума, що підлягала сплаті у гривні, на підставі п. 3.1. вказаного договору, має визначатися за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ «КБ ПРИВАТБАНК» станом на дату повернення позики (частини позики). Зауважується, що комерційний курс продажу доларів США, на дату складання позову становив 38,61 грн за 1 дол. США, і станом на день подання позову відповідач не робив виплати щодо повернення позики, відтак, сума, що підлягає стягненню з відповідача станом на день складання позову (20.02.2024) дорівнює 208 262,34 (двісті вісім тисяч, двісті шістдесят дві гривні) 34 копійки, що в еквіваленті на день складання позову, за комерційним курсом продажу доларів США, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» (38,61 грн. за 1 дол. США), становить 5 394,00 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) долара США 00 центів. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Учасники провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та порядок розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду або розгляд справи в режимі відеоконференції не подавали. Скаржник ОСОБА_1 та його адвокат Непомнящий О.М. повідомлені шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про його доставку. Судова повістка надіслана відповідачу ОСОБА_2 повернулась на адресу суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», але з огляду на положення п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, відповідач вважається таким, що отримав цю поштову кореспонденцію, а відтак і повідомлений про розгляд справи. Неявка в судове засідання зазначених вище учасників справи, зважаючи на положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб. Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Фактичні обставини справи, встановлені судом 17 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей, згідно п.1 якого, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошову суму у розмірі 145 907,70 грн, що в еквіваленті на день підписання договору, за комерційним курсом купівлі доларів США, постановленим ПАТ КБ «ПриватБанк» (27,05 грн за 1 дол. США) становить 5 394 долара США (а.с.29). Сторони домовилися, що позичальник зобов`язаний повернути таку ж суму грошових коштів в повному обсязі до 17.04.2022 включено, який може бути продовжено за взаємною згодою сторін (п. 3 Договору). Пунктом 3.2 сторони погодили графік повернення коштів, тобто сплата всієї суми чотирма частинами. Пунктом 8 Договору позики закріплено, якщо Позичальник своєчасно не поверне суму позики (та/або її частину) у встановлений строк, Позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу Позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 100 % (сто процентів) річних від простроченої суми, пеню у розмірі 10% (десять процентів) від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, за кожний день прострочення та за кожне відповідне неналежне виконання умов цього договору, а також штраф у розмірі 5 % (п`ять процентів) від суми позики, зазначеній у п.

1. Цього Договору, за кожне порушення строків сплати позики. 17 грудня ОСОБА_2 написав розписку, якою підтримав отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 145 907,70 грн (а.с.23). Того ж дня, 17 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір застави транспортного засобу, зареєстрований в реєстрі за №2912 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Бежаном А.В. (а.с.30-32). Згідно п.п.1, 2 Договору застави, Заставодавець з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, зазначеного в п. 2 даного договору, передає в заставу Заставодержателю, а Заставодержатель приймає від Заставодаєця в заставу на умовах, визначених даним договором, майно, зазначене в п. 5 даного договору. Даним договором забезпечується виконання зобов?язань ОСОБА_2 перед Заставодержателем за договором позики грошей, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 грудня 2021 року, надалі за текстом - основний договір, а саме: повернення позики у розмірі 145 907,70 грн. (Сто сорок п?ять тисяч дев?ятсот сім гривень 70 копійок) в строк до 17.04.2022 р. (сімнадцятого квітня дві тисячі двадцять другого року). Предметом застави є транспортний засіб марки Hyundai, модель VERACRUZ, 2008 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований 14 листопада 2020 року Центром 5147 (пункт 5 Договору застави). Пунктом 36 Договору застави, передбачено, що у разі порушення заставодавцем умов, передбачених у п.20 Договору позики, тобто у разі невиконання або неналежного виконання умов договору позики, заставодавець сплачує заставодержателю пеню у розмірі 1 відсоток від зазначеної у п.7, тобто 146 000 грн, суми за кожен день прострочення. Рух справи 12.08.2024 року через підсистему «Електронний Суд» від ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Непомнящий О.М. на заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 112.07.2024 року подана апеляційна скарга. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08..2024 року, для розгляду вищезазначеної апеляційної скарги визначено склад колегії головуючий суддя: Дришлюк А.І., судді учасники колегії: Драгомерецький М.М., Громік Р.Д. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.08.2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.08.2024 року підготовка справи до апеляційного розгляду закінчена, справу призначено до розгляду. Відповідно до розпорядження №2603 від 24.04.2025 року проведено повторний автоматизований розподіл справи, підстава: відрахування судді Дришлюка А.І. зі штату Одеського апеляційного суду у зв`язку з припиненням повноважень судді. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2025 року, головуючим суддею по справі визначено суддю Карташова О.Ю. Відповідно до розпорядження № 4227 від 08.07.2025 року здійснено заміну суддів учасників колегії. Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 року, до складу учасників колегії по справі визначено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується, в частині суми заборгованості за Договором позики від 17.12.2021 року, а тому в цій частині і переглядається апеляційним судом. Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України). За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)». У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Установлено, що на підтвердження укладення договорів позики з ОСОБА_2 позивач подав договір позики від 17.12.2021 року. З аналізу змісту вказаного договору який підписаний сторонами встановлено, що ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 145 907,70 грн, що в еквіваленті на день підписання договору, за комерційним курсом купівлі доларів США, постановленим ПАТ КБ «ПриватБанк» (27,05 грн за 1 дол. США) становить 5394 долара США. Відповідно до розписки, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 145 907, 70 грн, які зобов`язується повернути до 17.04.2022 року. Доказів належного виконання зобов`язань відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведення факту існування між сторонами договірних правовідносин та підстав стягнення грошових коштів. Разом з тим, при визначенні суми коштів які підлягають стягненню, судом першої інстанції залишено поза увагою п. 3.1. Договору позики, якій підписаний сторона і який є чинним і не оспорювався в судовому порядку, яким встановлено, що у випадку зміни курсу гривні до долара США, позика підлягає поверненню, таким чином, щоб розмір повернутої позики (частини позики) відповідав доларовому еквівалентові позики за комерційним курсом продажу доларів США, що буде встановленим АТ «КБ ПРИВАТБАНК» станом на дату повернення позики (частини позики). Таким чином, оскільки сторони визначили у договорі еквівалент у доларах США у розмірі 5 394,00 доларів США, то стягненню підлягає заборгованість у гривні за курсом НБУ для визначеної сторонами іноземної валюти на час стягнення боргу. Аналогічні висновки викладені у Поставові Верховного суду України від 13.12.2023 у справі № 754/5522/22. Крім того, за загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно- правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами. За таких обстави, оскільки в матеріалах справи станом на день подання позову відсутні докази того, що відповідач робив виплати щодо повернення позики, відтак, сума, що підлягає стягненню з відповідача станом на день складання позову відповідно комерційному курсу продажу доларів США АТ «КБ ПРИВАТБАНК» становив 38,61 грн за 1 дол. США, то сума яка підлягає стягненню дорівнює 208 262,34 (двісті вісім тисяч, двісті шістдесят дві гривні) 34 копійки, що в еквіваленті на день складання позову становить 5 394,00 (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири) долара США 00 центів. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє відображення під час апеляційного розгляду, а тому апеляційна скарга є такою, що підлягає задоволенню. Крім того, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги і відповідно зміни судового рішення, апеляційний суд змінює витрати на правову допомогу, керуючись пропорційностю задоволених вимог. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині розміру стягуваної заборгованості шляхом її збільшення з 145907,70 грн до 208262,34 грн та розмір стягнених судових витрат з 19227,21 грн до 27441,40 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору в апеляційній інстанції в розмірі 3123,90 грн. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 липня 2024 року, в оскарженій частині змінити, збільшити розмір стягуваної заборгованості з 145907,70 грн до 208262,34 грн та розмір стягнених судових витрат з 19227,21 грн до 27441,40 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в апеляційній інстанції в розмірі 3123,90 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.В. Кострицький Ю.П. Лозко