Постанова Одеський апеляційний суд № 495/5463/22

Номер провадження: 22-ц/813/4574/26 Справа № 495/5463/22 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С., за участю секретаря Скрипченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення. 08 жовтня 2025 року адвокат Стрезєв А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя, ухваленого 03 січня 2024 року. Заява вмотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився та не був присутнім у судовому засіданні, оскільки він не був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Також вказує, що, як йому відомо, суддю ОСОБА_3 було відсторонено від здійснення правосуддя у період з 23 січня 2023 року по 09 березня 2024 року, тому вони очікували на перерозподіл даної справи, оскільки ніяких викликів у судові засідання не отримували, копію заочного рішення також ані адвокат, ані відповідач у справі не отримували. Таким чином, як вказує заявник, його причина неявки у судове засідання є поважною. Окрім того, як вказує адвокат Стрезєв А.І. в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 , при ухваленні рішення судом не були враховані докази, доводи та думка сторони відповідача, оскільки, як вважає заявник (відповідач у справі) майно, поділ якого був здійснений судом, є майном, набутим відповідачем за час шлюбу внаслідок приватизації, тобто це майно є таким, що не підлягає поділу. З урахуванням наведеного вище, тобто поважності причини неявки ОСОБА_1 та його представника, а також того, що судом не були враховані доводи сторони відповідача, при ухваленні рішення, адвокат Стрезєв А.І. в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 просив суд задовольнити заяву та скасувати заочне рішення, та призначити справу до розгляду у загальному порядку. Позиція сторони позивача у суді першої інстанції. Позивачка у справі ОСОБА_2 , її представник адвокат Каланжов В.І. у судовому засідання заперечували проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення, та зазначили, що відповідач та його представник брали участь у розгляді справи, заявляли клопотання, які були задоволені судом, виражали свою думку, тобто були достеменно обізнані про те, що дана справа розглядається судом. Також звернули увагу суду на той факт, що судом першої інстанції при ухваленні рішення була надана оцінка доказам та доводам сторони відповідача, що відображено у самому тексті рішення. Також, вказали, що оцінка та дослідженні доказів, на підставі яких суд першої інстанції ухвалив рішення, є прерогативою суду апеляційної інстанції, і це буде виходом за межі повноважень, встановлених для суду першої інстанції. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Стрезєва А.І. про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя залишено без розгляду. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справу необхідно направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд першої інстанції, залишаючи заяву про перегляд заочного рішення без розгляду послався на те, що у своїй заяві про перегляд заочного рішення, адвокат Стрезєв А.І. в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 , обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, ухваленого 03 січня 2025 року, посилається на те, що ані відповідач, ані він, як представник, маючи електронний кабінет, не були повідомлені про час та дату судового засідання та про ухвалення заочного рішення у даній справі та його копію не отримували. З матеріалів справи вбачається, що 08 жовтня 2025 року адвокат Стрезєв А.І. в інтересах відповідача у справі ОСОБА_1 , подав відповідну заяву на ознайомлення із матеріалами даної справи, отримання копії заочного рішення, та, 08 жовтня 2025 року подав до суду дану заяву про перегляд заочного рішення. Як вбачається з заяви про перегляд заочного рішення, прохальна частина даної заяви містить клопотання про поновлення пропущеного строку на подання цієї заяви, однак, дана заява не містить жодного обґрунтування поважності причини пропуску строку для подання цієї заяви, жодного посилання на обставини, що об`єктивно перешкоджали заявнику звернутись до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що і відповідач ОСОБА_1 , і його представник адвокат Стрезєв А.І. були обізнані про існування в суді даної справи, про що свідчать подання відзиву на дану позовну заяву, неодноразові клопотання представника відповідача адвоката Стрезєва А.І. про відкладення розгляду справи, про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів, які були розглянуті судом по суті, та по яким були винесені відповідні ухвали. Разом з тим, суд першої інстанції не заперечував, що матеріали справи не містять судових повісток про виклик сторони відповідача у судове засідання, призначене на 03 січня 2024 року, та не містять зворотного повідомлення про вручення відповідачу копії заочного рішення після його ухвалення. Проте суд також врахував, що згідно із загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.01.2024 надіслано для оприлюднення 07.02.2024, зареєстровано 07.02.2024, забезпечено надання загального доступу 08.02.2024. Отже, у відповідача була об`єктивна можливість ознайомитися з текстом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Як вбачається із заяви, із вказаною заявою про перегляд заочного рішення адвокат Стрезєв А.І. в інтересах ОСОБА_1 звернуся лише в жовтні 2025 року (через 1 рік та 9 місяців після ухвалення заочного рішення), тобто зі значним пропуском установленого в частині другій статті 284 ЦПК України строку. Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на таке. За ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин. Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61). Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Зокрема, ЄСПЛ у справах «+4 посилання» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»). У контексті справи, яка переглядається, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності. Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (частини третя, четверта статті 284 ЦПК України). Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення. Колегія суддів зауважує, що частина 3 статті 283 ЦПК України пов`язує питання поновлення строку із зверненням із заявою про перегляд заочного рішення саме з моментом отримання повного заочного рішення. У разі звернення у двадцятиденний строк з моменту отримання повного тексту судового рішення із клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, то такий строк підлягає поновленню. З матеріалів справи вбачається, що заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 січня 2024 року ухвалено за відсутності сторін у справі. Матеріали справи взагалі не містять доказів вручення заочного рішення стороні відповідача, відсутні такі відомості і у кабінеті Електронного Суду. Як вказує суд першої інстанції, так і не заперечується стороною відповідача, адвокат Стрезєв А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , з матеріалами справи, у тому числі із заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 січня 2024 року ознайомився 08 жовтня 2025 року. Таким чином, апеляційний суд зазначає, що саме 08 жовтня 2025 року є днем вручення повного заочного рішення суду стороні відповідача. Із заявою про перегляд заочного рішення адвокат Стрезєв А.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся 08 жовтня 2025 року. Також у заяві про перегляд заочного рішення міститься клопотання про визнання причин пропуску строку на перегляд заочного рішення з поважних причин та поновити його. Однак суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що адвокат відповідача брав участь у справі, подавав клопотання, міг отримати інформацію про заочне рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень. Водночас суд першої інстанції проігнорував той факт, що ч. 3 ст. 283 ЦПК України встановлює імперативні приписи про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення саме із моментом отримання такого рішення. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права та дійшов хибного висновку про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення. Щодо заяви адвоката Каланжова В.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про залишення апеляційної скарги без руху. 06 квітня 2026 року адвокат Каланжов В.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав заяву про залишення апеляційної скарги без руху, яка вмотивована тим, що апеляційна скарга нібито була передана кур`єрській службі ТОВ «Двадцять п`ять годин» 11 листопада 2025 року, однак фактично надійшла до Одеського апеляційного суду лише 08 січня 2026 року, тобто зі значним часовим розривом. При цьому надані документи не усувають сумнівів щодо дійсної дати подання апеляційної скарги, а також не дають можливості суду об`єктивно перевірити цю дату у спосіб, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів. Як вже зверталась стороною позивача увага на правову позицію Верховного Суду щодо оцінки документів кур`єрської служби ТОВ «Двадцять п`ять годин». Зокрема, Верховний Суд у справі № 522/15106/18 від 28 лютого 2025 року виходив із того, що для підтвердження дати подання процесуального документа мають бути надані належні й допустимі докази, які дозволяють перевірити дату відправлення та оплату послуг поштового зв`язку; самі лише копії накладних та документи з внутрішніми суперечностями можуть бути визнані недостатніми. Також Правила надання послуг поштового зв`язку визначають, що підтвердженням оплати послуг є належний розрахунковий документ установленого змісту. Таким чином, на момент відкриття апеляційного провадження суд мав перевірити, чи дійсно скаржником усунуто недоліки, на які було вказано в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, та чи надано належні докази дати подання скарги і, відповідно, підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. Частини другачетверта статті 357 ЦПК України прямо пов`язують відкриття апеляційного провадження з належним усуненням недоліків і з наявністю поважних підстав для поновлення строку, а стаття 359 ЦПК України передбачає вирішення питання про відкриття провадження лише після надходження належної заяви про усунення недоліків. Водночас ЦПК України не містить прямої норми, яка б забороняла суду апеляційної інстанції усунути власну процесуальну помилку у випадку, коли апеляційне провадження було відкрито попри фактичне неусунення недоліків апеляційної скарги. Так, стаття 357 ЦПК визначає підстави та порядок залишення апеляційної скарги без руху, стаття 359 порядок відкриття апеляційного провадження, а стаття 365 надає судді-доповідачу право вчиняти інші дії, пов`язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Отже, системне тлумачення цих норм дає підстави стверджувати, що у разі очевидного передчасного відкриття провадження суд не позбавлений можливості повернутися до стадії вирішення питання щодо належності усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому слід відверто зазначити, що ЦПК прямо не врегульовує окремий механізм такої процесуальної корекції після відкриття провадження, однак і не містить прямої заборони на це. 10 червня 2026 року від адвоката Каланжова В.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надійшли додаткові пояснення на заяву про залишення апеляційної скарги без руху, в якому заявник зазначав, що представником позивача Олар Т.К. було направлено адвокатський запит до ТОВ «Двадцять п`ять годин» щодо дотримання поштовим оператором вимог чинного законодавства в галузі відправлення кореспонденції, на який фактичної відповіді надано не було, а зміст реагування на адвокатський запит зводився на посилання норм щодо поштової таємниці, хоча питання, які ставились не стосувались конфіденційної інформації. Після ігнорування надання запитуваної у запиті інформації представник позивача звернувся до Білгород-Дністровського РВП ГУНП із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а саме за ст. 358 КК України щодо підроблення дати відправлення кореспонденції до суду. На вказане повідомлення працівниками поліції не звернуто уваги, тому заявник був змушений звернутись до слідчого судді та 16.04.2026 р. відповідною ухвалою було зобов`язано слідчого відділу поліції внести відповідні відомості до ЄРДР та відкрити кримінальне провадження. Дана інформація надається у вигляді додаткових пояснень, оскільки стосується заходів, впроваджених стороною позивача вже після дати звернення до суду із клопотанням про залишення апеляційної скарги без руху. Дослідивши дані заяви, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про залишення апеляційної скарги без руху з огляду на таке. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2025 року залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків, а саме: надати докази (якими можуть бути довідка поштового відділення зв`язку (кур`єрської служби доставки), розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція з описом вкладення тощо)) на підтвердження дати направлення представником заявника до суду поштового/кур`єрського відправлення, в якому містилась апеляційна скарга на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2025 року, та дати вручення такого відправлення одержувачем. 26 січня 2026 року від адвоката скаржника надійшла заява про усунення недоліків та надано лист-довідку оператора кур`єрського поштового зв`язку ТОВ «Двадцять п`ять годин», яка містить в собі інформацію, щодо дати направлення представником заявника до суду поштового/кур`єрського відправлення, в якому містилась апеляційна скарга на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2025 року, та дати вручення такого відправлення одержувачем. У листі ТОВ «Двадцять п`ять годин» вказано, що дійсно 26.11.2025 прийнято від адвоката Стрезєва А.І. апеляційну скаргу з додатками, а затримка у доставці виникла через із складні логістичні умови у напрямку Білгород-Дністровський Одеса через тривалі повітряні тривоги та відключення електроенергії. Апеляційним судом прийнято заяву про усунення недоліків і, як наслідок, ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2026 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження. Таким чином, питання щодо поновлення строку та подання відповідних доказів було предметом дослідження колегією суддів під час відкриття апеляційного провадження. Крім того, колегія суддів зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів. Апеляційний суд зазначає, що цивільне процесуальне законодавство не надає суду апеляційної інстанції процесуальної можливості залишати апеляційну скаргу без руху після відкриття провадження у справі, а тому вчинення такої дії буде порушенням ст. 19 Конституції України. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, а тому ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 листопада 2025 року скасувати. Справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 17 червня 2026 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький О.С. Комлева