Постанова 4821 № 711/219/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/995/26Головуючий по 1 інстанції Справа № 711/219/25 Категорія: 305010900 Кондрацька Н.М. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів : Сіренка Ю.В., Василенко Л.І., Карпенко О.В., секретар: Івануса А.Д., учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідачі Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.08.2024 у м. Черкаси по вул. Симиренківська сталась дорожньо-транспортна пригода між транспортним засобом SHINERAY (мотоцикл) д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2024 у справі № 711/6324/24, винним в ДТП визнано ОСОБА_2 . Відповідальність водія мотоцикла SHINERAY д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра». Висновком експерта № 139 від 26.11.2024 встановлено вартість ремонту без урахування зносу в сумі 233 202, 32 грн та вартість ремонту з урахуванням зносу в сумі 92 816, 39 грн. З урахуванням зазначеного, позивач, з урахування заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь позивача розмір несплаченого страхового відшкодування в розмірі 8 787,60 грн та стягнути з винуватця ДТП ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, у розмірі 140 385, 93 грн. Крім того, у позовній заяві зазначено, що внаслідок протиправних винних дій ОСОБА_2 , позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_2 , було нанесено моральну шкоду, яка полягає у глибоких психологічно-душевних стражданнях з приводу неможливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу - AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_2 , яку позивач оцінив в 10 000,00 грн. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 несплачене страхове відшкодування в розмірі 7 487,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням у розмірі 140 385, 93 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000, 00 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра»» на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені витрати судовий збір у розмірі 840,69 грн. Стягнуто з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені витрати на оплату послуг судового експерта автотоварознавця у розмірі 1730,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені витрати на оплату послуг судового експерта автотоварознавця у розмірі 3069,60 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи відповідачами не надано жодних належних доказів того, що наданий позивачем висновок експерта не є правильним або того, що експертом було безпідставно включено пошкодження, які не стосуються даної дорожньо-транспортної пригоди. Відтак, суд вважав, що позовна вимога в частині стягнення з ПрАТ «СК «Саламандра» на користь позивачки несплаченого страхового відшкодування підлягає до задоволення, у розмірі, заявленому позивачем 7 487, 60 грн, при цьому судом враховано, що суд позбавлений можливості вийти за межі заявлених позовних вимог, застосовуючи при цьому наступні розрахунки: (10 795,00 грн + (21 855, 87 грн. + (200 551,52 грн * (1-0,7))/ 1,2 ПДВ) - 1 300, 00 грн - 70 308, 50 грн = 7 537, 60 грн, де: 10 795,00 грн - вартість робіт, 21 855, 87 грн - вартість матеріалів, 200 551,52 грн - вартість запчастин, 0,7 - коефіцієнт фізичного зносу, 1,2 - ПДВ, 1300, 00 грн - франшиза, 70 308,50 грн - часткова сплата страхового відшкодування. Суд також вважав за можливе задовольнити заявлені вимоги позивачки до ОСОБА_2 , зазначаючи, що різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням перебуває за межами лімітів страхових виплат. Суд відхилив доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення з нього відповідних коштів через те, що позивачем фактично відповідні витрати не здійснювались, оскільки поняттям «реальні збитки» охоплюються витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Частково задовольняючи позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 3000,00 грн, суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б надавали можливість беззаперечно встановити таку глибину моральних страждань, які б у матеріальному еквіваленті визначились у сумі 10000 грн, та які б свідчили, що внаслідок пошкодження автомобіля позивач зазнав непоправних негативних наслідків для самопочуття і здоров`я, чи змушений був кардинально змінити звичний спосіб життя. Також судом встановлено, що завдані автомобілю пошкодження не перешкоджали позивачу користуватися таким автомобілем. Не погодившись з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2025 року, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у оскаржуваному рішенні не обґрунтовано підстав відхилення доводів ОСОБА_2 щодо неналежності відомостей у експертному висновку № 139 від 26.11.2024, недопустимості зміни позовних вимог після початку розгляду справи по суті, ліміту страхового відшкодування у сумі 260 000,00 грн та актуальну практику Верховного Суду. 08.04.2026 до Черкаського апеляційного суду від ПрАТ «СК «Саламандра» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що розміру виплати за договором «Автоцивілки» було достатньо для відшкодування встановленого страховиком розміру шкоди, підстави для застосування положень Договору добровільного страхування та здійснення додаткових виплат за таким договором відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими. Заслухавши доповідь судді, представника позивача адвоката Петруніну В.В., відповідача ОСОБА_2 , які з`явилися в судове засідання, дослідивши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке. Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є власницею автомобіля AUDI Q7 д.н.з. НОМЕР_4 . 06.08.2024 у м. Черкаси по вул. Симиренківська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу SHINERAY, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам завдано матеріальних збитків. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2024 у справі № 711/6324/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Черкаського апеляційного суду від 25.10.2024 вказану постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2024 залишено без змін. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, обставини, які встановленні судом та викладені у вказаній постанові в справі про адміністративне правопорушення щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 06.08.2024, за участю автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_3 , та мотоциклу SHINERAY, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , та з вини якого у вказаній дорожньо-транспортній пригоді механічні пошкодження отримали зазначені вище транспортні засоби, доказуванню у даній цивільній справі не підлягають. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра», згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220083105. Страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, завдану майну, становить 160 000,00 грн, розмір франшизи - 1 300,00 грн. 30.08.2024 ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК «Саламандра» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування. 26.11.2026 судовим експертом Березовським А.А. за зверненням ОСОБА_1 було оглянуто автомобіль AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується протоколом огляду ТЗ від 26.11.2024. Відповідно до висновку експерта № 139 від 26.11.2024, складеного судовим експертом Березовським А.А., вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , без урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 233 202, 32 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_4 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу становить 92 816, 39 грн. Під час розгляду справи судом першої інстанції, 18.02.2025 МТСБУ сплатило за рахунок централізованих фондів Бюро 70 358,50 грн страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 . Позивачка вважає проведену ПрАТ «СК «Саламандра» через МТСБУ виплату неповною, оскільки, на її переконання, вартість ремонту транспортного засобу є більшою, ніж сплачено страховиком, що і стало підставою для звернення до суду. Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 1187 ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України). Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі також Закон № 1961-IV, який був чинним станом на момент вчинення ДТП), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з ст. 28 Закону № 1961-IV до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3. Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 06.08.2024 сталася з вини водія ОСОБА_2 , який керуючи транспортним засобом, порушив вимоги ПДР, що призвело до зіткнення транспортних засобів та завдання майнової шкоди майну позивача. Факт порушення ПДР та причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та настанням шкоди підтверджується матеріалами справи, зокрема постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.09.2024 у справі № 711/6324/24, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 25.10.2024. На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Саламандра», а тому спір у справі стосується, зокрема, правильного визначення обсягу відповідальності страховика та особи, яка завдала шкоду. Згідно з висновком експертного дослідження № 139 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача без урахування фізичного зносу становить 233 202 грн 32 коп., тоді як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників становить 92 816 грн 39 коп. Оскільки саме остання сума підлягала покриттю страховиком у межах Закону № 1961-IV, а фактичний розмір шкоди є більшим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність за відшкодування шкоди мала бути покладена виключно на страховика у зв`язку з наявністю договору добровільного страхування цивільної відповідальності («Автоцивілка плюс») на суму 100 000 грн, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Апеляційний суд зазначає, що скаржник помилково ототожнює різні за своєю правовою природою елементи визначення розміру шкоди та порядку її відшкодування, не розрізняючи вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу, розмір страхового відшкодування та остаточний обсяг відповідальності винної особи. Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», чинного станом на 06.08.2024, страхове відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру шкоди, розрахованої у встановленому порядку з урахуванням фізичного зносу складових транспортного засобу, тобто як вартість відновлювального ремонту із застосуванням відповідного коефіцієнта зносу, а не як повна ринкова вартість відновлення без такого зменшення. У свою чергу, різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та сумою страхового відшкодування, визначеного з урахуванням зносу, становить обсяг відповідальності безпосереднього завдавача шкоди у разі перевищення страхової виплати. Оскільки визначене страхове відшкодування (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) в сумі 92 816, 39 грн повністю покривається страховим лімітом (160 000,00 грн), то підстави для залучення додаткового страхового покриття в розмірі 100 000,00 грн відсутні, адже воно застосовується лише в разі, якщо шкода не покривається основним страховим лімітом. Щодо доводів апеляційної скарги про недопустимість висновку експерта № 139 від 26.11.2024, колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2024 ОСОБА_1 направила на адресу ОСОБА_2 лист-запрошення на огляд об`єкта дослідження автомобіля AUDI Q7, д.н.з НОМЕР_2 , який відбудеться 26.11.2024 о 10 год 00 хв за відповідною адресою (накладна № 1801000028157 з описом цінного листа) (т. 1 а.с. 18-19). Відповідно до витягу з сайту Укрпошта, поштове повідомлення з трек-номером № 1801000028157 вручено особисто 25.11.2024 (т. 1 а.с. 19 на звор.). Таким чином, скаржник ОСОБА_2 був повідомлений про проведення огляду транспортного засобу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами надсилання та вручення відповідного повідомлення. Крім цього, відповідач, заперечуючи проти висновків експертного дослідження та посилаючись також на те, що транспортний засіб позивача міг мати пошкодження, отримані внаслідок ДТП 2022 року, не скористався належними процесуальними засобами для спростування наявного в матеріалах справи висновку експерта, зокрема, не заявив клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи чи транспортно-трасологічної експертизи для встановлення характеру пошкоджень, їх причинного зв`язку із ДТП від 06.08.2024 та можливого відмежування від пошкоджень, отриманих у попередній ДТП. Зазначений висновок є належним та допустимим доказом у розумінні статей 7682 ЦПК України, містить повний розрахунок, вихідні дані та математичне обґрунтування, а тому не викликає сумнівів у його достовірності та об`єктивності. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо безпідставності відшкодування моральної шкоди. За змістом п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної шкоди. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Суд першої інстанції, врахувавши характер завданої шкоди, обставини дорожньо-транспортної пригоди, необхідність позивача вживати заходів щодо відновлення свого порушеного права, а також засади розумності та справедливості, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового відшкодування моральної шкоди та визначив її розмір у сумі 3000 грн, що, на думку суду апеляційної інстанції, є помірним, співмірним та таким, що відповідає обставинам справи. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права у зв`язку з прийняттям заяви позивача про зменшення позовних вимог, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Разом з тим, з огляду на те, що часткове страхове відшкодування МТСБУ на рахунок позивача було здійснене вже після проведення першого судового засідання у справі, подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог із формальним відхиленням від строків, передбачених статтею 49 ЦПК України, не може розцінюватися як істотне процесуальне порушення. Таке процесуальне відхилення обумовлене об`єктивною зміною фактичних обставин справи під час її розгляду та спрямоване виключно на приведення розміру позовних вимог у відповідність до невідшкодованої частини шкоди. При цьому вказані дії позивача не вплинули на правильність вирішення спору по суті, не змінили предмета або підстав позову, не обмежили процесуальні права відповідача ОСОБА_2 та не призвели до ухвалення незаконного чи необґрунтованого судового рішення. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять посилань на обставини, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд апеляційної інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», де зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 вересня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення страхового відшкодування, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 17 червня 2026 року. Судді Ю.В. Сіренко О.В. Карпенко Л.І. Василенко