Постанова 4803 № 209/5429/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3999/26 Справа № 209/5429/25 Провадження №22-ц/803/5042/26 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., секретар Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 07 січня 2026 року та від 23 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів (суддя першої інстанції Багбая Є.Д.), - В С Т А Н О В И В: В липні 2025 року ОСОБА_4 звернувся через свого представника до суду о звернувся до ПрАТ «СК «АРКС» звернулось до Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просив позбавити відповідачку батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 6 899,22 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 07 січня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 23 лютого 2026 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів залишено без розгляду. На вказані ухвали суду представником ОСОБА_1 адвокатом Жежель С.С. подано апеляційні скарги, в яких він зазначав, що судом першої інстанції було порушено норми а процесуального права, а також його висновки не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі на ухвалу від 07 січня 2026 року представник позивача зазначав, що у вказаній справі та справі №209/3535/23 відмінні підстави та обставини за яких позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав, тож обставини справ не є тотожними. Зокрема вказував на те, що у справі яка розглядається наявний судовий наказ про стягнення аліментів з матері на утримання дитини, яка відповідачка не виконує у результаті чого утворилась заборгованість , наявні документи про відсутність участі матері у лікуванні сина у 2025 році, а також відомості щодо притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності. В апеляційній сказі на ухвалу від 23.02.2026 року представник позивача зазначає, що суд першої інстанції залишаючи позовну заяв про стягнення пені за аліментами без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача не звернув увагу на те, що матеріали справи містять заяви представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в інших процесах. Крім того суд в оскаржуваній ухвалі не вказав , яким чином неявка позивача перешкоджає відкладенню справи на іншу дату. Враховуючи наведене просив ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 07 січня 2026 року та від 23 лютого 2026 року скасувати, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Сторони не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином. Від представника позивача адвоката Жежель С.С. та представника Служби у справах дітей Кам`янської міської ради надійшла заява про розгляд справи без їх присутності. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закриваючи за провадження у справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині позовних вимог про позбавлення батьківських прав,суд першої інстанції керувався п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України та виходив із того, що позивач вже звертався до суду із аналогічним позовом та рішення постановлене за результатами його розгляду у справі №209/3535/23постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині вимог щодо стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів залишено, суд першої інстанції керувався п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України та виходив із того, що представник позивача у судове засідання 06 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року не з`явився надав заяву про відкладення слухання справи, однак не надав підтвердження поважності причин неявки. Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду з огляду на наступне. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна одночасна наявність трьох складових: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Як вбачається з матеріалів справи та відомостей ЄДРСР Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська 04 березня 2024 року у справі №209/3535/23 ухвалено заочне рішення яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, про позбавлення останньої батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 23.07.2021 року відмовлено. Звертаючись до суду із позовом в рамках справи №209/5429/25 ОСОБА_1 також просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 23.07.2021 року, тобто спір виник між тими самими сторонами щодо одного і того ж предмету. Однак як вбачається зі змісту позовної заяви підстави для звернення із позовом в рамках справи №209/5429/25 відріжняються від підстав звернення із позовом у рамках справи №209/3535/23. Зокрема у справі №209/5429/25 ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачка як мати не виконує свої батьківські обов`язки, зокрема не сплачує аліменти стягнуті з неї на підстав судового наказу від 07 квітня 2025 року, не піклується про виховання та здоров`я дитини що підтверджується довідками відповідних установ від 2025 року. Тобто зазначені обставини виникли після постановлення заочного рішення у справі №209/3535/23, а тому не могли бути підставою на той час для звернення до суду із позовом. Крім того зазначав, що відповідачку притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.4 ст. 185 КК України. Таким чином, у даному випадку не має третьої складової, а саме тотожності обставин, якими обґрунтовується позов у справі №209/5429/25 обставинам у справі №209/3535/23, що унеможливлює застосування положень п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України та закриття провадження у справі №209/5429/25 в частині вимог про позбавлення батьківських прав. Враховуючи наведене ухвала Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 07 січня 2026 року про закриття провадження підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду по суті спору З приводу апеляційної скарги на ухвалу від 23 лютого 2026 року суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами. Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Згідно зі статтею 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його неявка перешкоджає розгляду справи. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження № 61-21428св19), від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21), від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц (провадження № 61-9020св21), від 05 вересня 2022 року у справі № 325/218/21-ц (провадження 61-4672св22). Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України», заява № 36655/02). Отже, суд зобов`язаний відповідним чином реагувати на недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду в разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання. Закон диференціює необхідність врахування судом поважності (неповажності) причин неявки позивача до суду залежно від того, яка це неявка: перша чи повторна. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21). Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Відповідно, навіть за наявності доказів поважності причин неявки позивача суд повинен залишити позовну заяву без розгляду. Вказана норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи (такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 295/13823/14-ц). Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день і час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31 березня 2022 року у справі № 158/2344/20). Водночас згідно з частиною другою статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Вказане узгоджується з висновками викладеними у постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 551/704/21. Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції наголошував на тому що він та його представник не з`явились у судові засідання 06 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року. Як вбачається з матеріалів справи про розгляд справи призначений на вказані вище дати представник позивача повідомлявся через Електронний кабінет, а позивач у вигляді СМС, що є належним повідомленням у розумінні 128 ЦПК України. Крім того, відповідно до ч.5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Як зазначалось вище умовами залишення позовної заяви без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача є: - повторна, тобто друга поспіль неявка позивача в судове засідання; - повідомлення позивача про судове засідання належним чином; - відсутність поважних причин неявки позивача в судове засідання, або неповідомлення позивачем про причини його неявки в судове засідання; - нез`явлення в судове засідання позивача перешкоджає вирішенню спору; - від позивача не надходила заява про розгляд справи за його відсутності. Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії. Однак, з матеріалів справи вбачається, що 30.01.2026 року та 17.02.2026 року від представника позивача надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю у інших судових процесах 06 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року. На вказане суд першої інстанції не звернув уваги та неправомірно залишив позовну заяву без розгляду. Окрім того, ухвала суду від 23 лютого 2026 не містить обґрунтованих висновків про неможливість ухвалення рішення судом першої інстанції з урахуванням наявних у справі доказів. За таких обставин апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду від 23.02.2026 р. підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Як роз`яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись статтями 367, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвали Дніпровського районного суду міста Кам`янське Дніпропетровської області від 07 січня 2026 року та від 23 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 16 червня 2026 року. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк