Постанова Харківський апеляційний суд № 624/587/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 16 червня 2026 року м. Харків справа № 624/587/25 провадження № 22-ц/818/2934/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді: Маміної О.В., Суддів Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М. за участі секретаря Смелянець К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року, постановлене суддею Богачовою Т.В. в с т а н о в и в : У червні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 за кредитним договором №631488216 у розмірі 272323,64 грн, з яких: заборгованість за кредитом: 190281,33 грн, заборгованість по відсотках: 82042,31 грн. Також стягнути судові витрати: 3267,88 грн сплаченого судового збору та 21977,41 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення в частині відмови скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 10.11.2020 року ОСОБА_1 особисто підписав та надав банку Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ "Альфа-Банк". 10.11.2020 року на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви, відповідачу був відкритий поточний рахунок НОМЕР_1 . Позивач виконав умови договору, надав кредитні кошти, а відповідач своєчасно не вносив кошти на погашення. Прострочене тіло кредиту та тіло кредиту складається не тільки з коштів, які використав позичальник за рахунок кредитного ліміту, а також і коштів, які були списані банком в порядку договірного списання, відповідно до умов укладеного між сторонами договору. 190281,33 грн. це заборгованість, за простроченим тілом кредиту, 82042,31 грн. це заборгованість за відсотками, 272323,64 грн. це внесок, який необхідно зробити позичальнику для відновлення мінімального балансу (190281,33 грн. прострочене тіло та 82042,31 грн. відсотки). Деталізований розмір заборгованості був також доданий до позовної заяви. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що в ході розгляду справи позивачем не було доведено факту обізнаності відповідача з умовами кредитного договору №631488216, на підставі якого банком здійснено нарахування та списання овердрафту, процентів за овердрафт, РКО, щомісячних комісій/платежів за страховими пакетами, комісії за обслуговування основної карти, за користування послугою смс-інформування, простроченого тіла кредиту, обґрунтованості сум заявлених до стягнення. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 10.11.2020 року ОСОБА_1 підписано Анкету-Заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк». Зазначений договір відсутній в матеріалах справи. У п.п. 2.1.1. Анкети-Заяви від 10.11.2020 про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» вказано, що «Я, ОСОБА_1 (Прізвище, ім`я та По-батькові), підписанням цієї Анкети-Заяви про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з ПАТ «Альфа-Банк» (далі Договір), підтверджую, що: Анкета Заява про акцепт Публічної пропозиції є акцептуванням Публічної пропозиції у розумінні статті 642 Цивільного кодексу України, моєю згодою на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з ПАТ «Альфа-Банк» (далі Договір) та укладення банківських послуг на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до Договору, що розміщені на www.alfabank.com. 11.11.2020 ОСОБА_1 підписана Оферта на укладення Угоди про обслуговування Кредитної лінії та відкриття Відновлювальної лінії від 11.11.2020. В якій у п. 2 ОСОБА_1 пропонує Банку відкрити рахунок у валюті гривня (надалі рахунок ЕПЗ чи Рахунок), просить повідомити реквізити рахунку та випустити міжнародну платіжну картку MasterCard Debit World строком дії 5 років з моменту випуску. (надалі Кредитна картка»). У п. 3 Оферти визначені умови кредитної лінії, а саме визначено, що максимальна сума кредиту (кредитної лінії) складає 200000 грн; сума доступного кредиту на момент складання Оферти 20000,00 грн; процентна ставка за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 26%. Тип процентної ставки фіксований. У п. 4 Оферти визначені умови сплати платежів: обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Дата сплати ОМП визначається відповідно до умов Додатку №4 до Договору. Платежі з повернення кредиту здійснюватимуться відповідно до Договору. Примірний графік та розрахунок сукупної вартості наведені в Тарифах, які є невід`ємною частиною договору. Банк щомісячно в останній день розрахункового періоду здійснюватиме договірне списання грошових коштів з рахунку № НОМЕР_2 у розмірах, що необхідні для щомісячної оплати страхового платежу (у разі його наявності) згідно з умовами договору. Згідно з паспортом споживчого кредиту процентна ставка дорівнює 26,00 відсотків річних, є фіксованою. Тип картки MasterCard Debit World неіменна/іменна. Строк внесення платежу до 30 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем відкриття картки. Сума щомісячного платежу 919,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6,4 відсотків річних. Абсолютне значення подорожчання кредиту 252 грн./ в міс. Порядок повернення кредиту: щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.; можливе дострокове погашення без додаткових комісій. Наслідками прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит є пеня 35,99. Процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 26%. Штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу, одноразово за кожний факт виникнення прострочки: 100 грн. в день виникнення прострочки, 300 грн. в разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів. Паспортом споживчого кредиту також визначено пільговий період часу (від початку розрахункового періоду), протягом якого за умови повного повернення клієнтом суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, що існувала на кінець останнього дня розрахункового періоду, процентна ставка за користування відновлювальною кредитною лінією, що використана для розрахунків за товари (роботи, послуги) в торгово-сервісних підприємствах та/або сплати суми комісій/проценті чи інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього договору, які клієнт сплачує за здійснення операцій по рахунку СПЗ, встановлюється у розмірі 0,01% від суми операцій з розрахунків за товари (роботи, послуги) в торгово-сервісних підприємствах. У випадку настання обставин, що зумовлюють застосування до відносин клієнта та банка, що регулюються умовами цього договору, умов відповідної програми, до частини коштів кредитної лінії, що використана клієнтом для придбання товару/послуги в мережі партнерів, що вказані в додатку №4 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, умови надання пільгового періоду не застосовуються. Пільговий період для картки «Альфа Connet» - до 62 днів. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», затверджено статут АТ «Сенс Банк». На підтвердження суми заборгованості та складових заборгованості позивачем надано Розрахунок заборгованості за кредитом станом на 22.04.2025 в якому вказано про те, що загальна заборгованість на дату складання довідки становить 272323,64 грн. Виписку з рахунка приватного клієнта № 377532-2025/0429 за розрахунковий період: з 11.11.2020 по 22.04.2025 за рахунком НОМЕР_1 , свідчить наступне, що на останній сторінці виписки наявна інформація: «кінцевий залишок» «-190281,33» грн., «кінцева заборгованість зі сплати комісійних, відсотків» «-82042,31» грн., «внесок до відновлення мінімального балансу» «272323,64» грн. Звертаючись до суду із позовом, АТ «СЕНС БАНК» просив стягнути з відповідача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 631488216 станом на 22.04.2025 складає 272048,78 грн. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Взяті на себе зобов`язання за договором від 11.11.2020 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_1 кредитні ресурси, однак в порушення зазначених умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за договором належним чином не виконав. Як убачається з виписки по рахунку на а.с. 19 ОСОБА_1 отримував кредитні кошти, користувався ними та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою, які було надано банком до суду першої інстанції. Банком в підтвердження боргу ОСОБА_1 надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог банку в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом. Зі змісту анкети заяви убачається, що сторонами було узгоджено порядок надання кредитних коштів, розмір відсотків, термін повернення. Проте, як убачається з виписки по картковому рахунку, крім стягнення відсотків, Банк здійснював списання комісії за обслуговування карток та комісії РКО. Щодо наявності підстав для стягнення комісії колегія суддів зазначає наступне. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частини першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з розрахунково-касовим обслуговуванням/обслуговування основної картки, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. З виписки по рахунку за кредитною карткою ОСОБА_1 вбачається, що станом на 22.04.2025 року, банком неправомірно нараховано позичальнику щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування/обслуговування основної картки на загальну суму 95217,13 грн, яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості. Таким чином стягненню ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» підлягає заборгованість за кредитним договором в розмірі 177106,51 грн. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 в іншій частині, слід відмовити. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» при звернення до суду із позовом було сплачено судовий збір в розмірі 3267,88 грн, із апеляційної скаргою 4901,82 грн. Оскільки позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» задоволено частково, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2125,10 грн підлягає стягненню підлягає судовий збір у розмірі 3187,65 грн з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 23 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 177106,51 грн та судовий збір у розмірі 5312,75 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова