Постанова Чернігівський апеляційний суд № 750/16301/25

Справа № 750/16301/25 Головуючий у 1 інстанції Лямзіна Н. Ю. Провадження № 33/4823/377/26 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого судді - Оседача М.М., за участю захисника адвоката Похилька С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665,60 грн. Як встановив суд, 20 листопада 2025 року о 22 год. 51 хв. в м. Чернігові, по проспекту Миру, 53-А, ОСОБА_1 керував транспортним засобом PEUGEOT 308, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху. Не погодившись із рішенням суду, захисник адвокат Похилько С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну, необґрунтовану та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях його довірителя складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що зупинку транспортного засобу було здійснено без законних на те підстав. На думку апелянта, процедура огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння була порушена, оскільки останній не мав ознак сп`яніння, які б давали підстави для проходження такого огляду. Також, акцентує увагу на тому, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені права ОСОБА_1 , оскільки розгляд справи було здійснено без його участі, що позбавило останнього можливості надати свої пояснення з приводу даних обставин події. Окрім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду із зазначенням поважності причин його пропуску. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності. Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. У відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Згідно ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити апелянту строк на звернення до суду. Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем у закладі охорони здоров`я. Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №519006 від 21.11.2025 року, ОСОБА_1 20 листопада 2025 року о 22 год. 51 хв. в м. Чернігові, по проспекту Миру, 53-А, керував транспортним засобом PEUGEOT 308, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: дуже розширені зіниці очей що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук та неприродна блідість. Від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі ЧОПНЛ у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.5). Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційним судом було досліджено відеозаписи працівників поліції, на яких зафіксовано розвиток подій, що передували складенню протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Як слідує із переглянутих апеляційним судом відеозаписів, працівниками поліції, був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . З огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. Більш того, зі змісту рапорту працівника поліції убачається, що водія було зупинено згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліції України», і це свідчить про законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм, працівник поліції виявив у нього явні ознаки наркотичного сп`яніння і йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, у закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1 погодився, але цього зробити не зміг, пояснюючи тим, що не може з фізіологічних причин здати на аналіз сечу. Також, відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння було зафіксовано і на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП. Згідно з вимогами розділу І п. 3, 4 Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), тобто, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи,мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. У розділі ІІ п. 12 даної Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Як вбачається з матеріалів справи, працівник поліції, після виявлення у ОСОБА_1 відповідних ознак наркотичного сп`яніння (22:55), доставив останнього до закладу охорони здоров`я, для проведення огляду. Враховуючи, що необхідне біологічне середовище ОСОБА_1 так і не здав, що було розцінено лікарем як відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, адже відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Оскільки з моменту зупинки ОСОБА_1 та виявлення в останнього ознак наркотичного сп`яніння до моменту, коли він мав здати необхідне біологічне середовище, минуло відведені законодавцем дві години, а тому, його дії були вірно розцінені лікарем, що мав провести освідування, як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. На думку апеляційного суду, саме усвідомлення ОСОБА_1 можливого виявлення наркотичних речовин в разі проведення лабораторних досліджень його сечі і зумовило таку його поведінку. Апеляційний суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте, ОСОБА_1 та його захисник не скористались процесуальною можливістю та не звертались зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також, ОСОБА_1 та його захисником не надано відомостей про те, що останні звертались до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб працівників поліції. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Тобто, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 так і його захисником, апеляційному суду не надано. Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності. Посилання захисника на порушення прав ОСОБА_1 через розгляд справи у відсутності останнього, не знайшло свого об`єктивного підтвердження, так як ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, проте, ст. 130 КУпАП до цього переліку не входить. Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 достовірно знав про те, що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, і взагалі не цікавився про хід його справи. Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, чого у даному випадку з боку ОСОБА_1 не вбачається. Більш того, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім під час розгляду справи в суді, було поновлене апеляційним судом. Вказана особа належним чином викликана в судове засідання апеляційного суду для дачі пояснення по суті справи. Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання його довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне. Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і апеляційний суд. Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами. Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити захиснику адвокату Похильку С.М. строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу захисника адвоката Похилька С.М. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяМ. М. Оседач