Постанова 4803 № 175/2818/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5969/26 Справа № 175/2818/25 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , Міністерство соціальної політики України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Святогірська міська територіальна громада, розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026року, головуючий у суді першої інстанції Воронков Д.В. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2025року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 , Міністерства соціальної політики України, в якому вимагала визнати припиненим її право власності на житловий будинок у зв`язку з його знищенням та зобов`язати Міністерство соціальної політики поновити 30 денний строк резервування коштів у особистому кабінеті ОСОБА_1 у застосунку «Дія» за житловим сертифікатом ЖС-27.05.2024-7205. Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що вона є власницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 16 січня 2003року та 07 червня 2022року будинок було знищено внаслідок обстрілу, в зв`язку з чим позивач розпочала процедуру оформлення компенсації за знищене майно. Вказувала, що за результатами розгляду звернення позивачу видали житловий сертифікат ЖС-27.05.2024-7205, відповідно до якого, в якості компенсації, на ОСОБА_1 заброньовано кошти в сумі 1 208 485,40грн, які можуть бути використані на будівництво чи купівлю нового житла. Проте для отримання компенсації необхідно припинити право власності на пошкоджене житло, у заявку з чим позивачка звернулася до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради із заявою про державну реєстрацію припинення права власності на об`єкт нерухомості, однак 27 лютого 2025року отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, оскільки спірний будинок був куплений під час перебування позивачки у шлюбі із ОСОБА_3 , а тому, будинок є спільною власністю подружжя. Наголошує, що її колишній чоловік проживав у російській федерації та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Єдиним його спадкоємцем міг бути його син, та з ним позивач не спілкується та не володіє будь-якою інформацією щодо нього. Колишній чоловік ОСОБА_1 за життя ніколи не заявляв жодних претензій щодо оформлення позивачкою документів на компенсацію знищеного майна, жодним чином не користувався своїм правом власності на частку в будинку, не заявляв вимог про поділ житлового будинку, після розлучення не користувався своєю часткою, не здійснював утримання, а отже, фактично відмовився від своєї частки. Тож у зв`язку з цим позивачка наполягала на тому що існують перепони для реалізації отриманого житлового сертифікату та поновлення своїх прав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що визнання припиненим права власності позивачки на спірний житловий будинок, прямо суперечить принципу непорушності права власності спадкоємця ОСОБА_2 , встановленого ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 24 березня 2026року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_4 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026року. В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення суду та просила про задоволення позову в повному обсязі. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції без належних правових підстав виснував про те, що відповідач ОСОБА_2 автоматично залишається власником частини домоволодіння. Вказувала, що суд першої інстанції безпідставно заблокував підтверджене владою право позивачки на отримання компенсації за зруйноване житло. На думку скаржниці, суд не врахував особливих обставин щодо втрати колишнім чоловіком, а наразі і його сином інтересу до житлового будинку позивачки. Зазначала, що після переїзду до держави-агресора у 2009році колишній чоловік жодним чином не брав участі в утриманні будинку, що може свідчити про його відмову від права власності. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 31 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Слов`янського міськрайонного суду Донецької області справу №175/2818/25; та 20 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. 22 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2026року справу призначено до судового розгляду на 16 червня 2026року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами Згідно витягу з Державного реєстру речових прав № 376795156 від 01 травня 2024року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16 січня 2003року повністю належить будинок АДРЕСА_1 . Відповідно акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії російської федерації від 17 травня 2024року, житловий будинок АДРЕСА_1 повністю зруйнований. Об`єкт не придатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність. 27 травня 2024року ОСОБА_1 отримала житловий сертифікат № ЖС-27.05.2024-7205 на житло в якості компенсації за зруйноване житло та за нею було заброньовано кошти в сумі 1 208 485,40грн, які можуть бути використані на будівництво чи купівлю нового житла. Вказане також підтверджується Витягом з державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України від 20 лютого 2025року. Рішенням про відмову у проведення реєстраційних дій № 77513381 від 27 лютого 2025року державним реєстратором прав на нерухоме майно департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомості будинок АДРЕСА_1 , оскільки спірний будинок був куплений під час перебування позивача у шлюбі із ОСОБА_3 , а також через відсутність на долученому акті комісійного обстеження підпису заявника. З копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00000210502 від 27 лютого 2009року, вбачається, що ОСОБА_1 з 04 жовтня 1997року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . З копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 вбачається, що його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20 лютого 2024року.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що визнання припиненим права власності позивачки на спірний житловий будинок, прямо суперечить принципу непорушності права власності спадкоємця ОСОБА_2 , встановленого ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції також виснував, що матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_2 з відповідною заявою про припинення права власності, як власника майна, до державного реєстратора щодо внесення змін до державного реєстру, що стало підставою для відмови у задоволенні позову. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково так як судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи і не правильно застосовані норми матеріального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є правові підстави для захисту прав позивачки шляхом визнання припиненим права власності на знищений будинок за виниклих обставин у справі. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України/. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках /абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України/. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону /частина перша та друга статті 5 ЦПК України/. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Водночас, відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі зокрема знищення майна. Згідно статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення. Відповідно до частини двадцятої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (далі - Закон), право власності отримувача компенсації на знищений об`єкт нерухомого майна припиняється у зв`язку з його знищенням. Державна реєстрація припинення такого права здійснюється відповідно до закону. Державну реєстрацію припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна необхідно здійснити після затвердження уповноваженим органом рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна і до дати нотаріального посвідчення договору про придбання житла з використанням житлового сертифікату або до моменту проведення виплати коштів на будівництво. Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Чинні норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015року № 91127, зокрема, п. 75 та п. 76 Порядку, визначають вичерпний перелік підстав для державної реєстрації припинення права власності за заявою власника - у випадку знищення нерухомого майна або у випадку відмови власника від права власності. Відповідно до преамбули Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» - цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 2102-ІХ, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону, знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним. Відповідно до частини першої статті 2 Закону, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна. Водночас норми статті 8 та статті 10 Закону, визначають різні правові механізми розрахунку та отримання компенсації за знищення чи пошкодження майна відповідно. Отже, однією з умов отримання компенсації за зруйноване майно є державна реєстрація припинення права власності на об`єкт нерухомості, що був знищений. Для припинення права власності на знищене майно потрібні документи про знищення (з реєстрів або акти обстеження), заява власників, документ про право власності. Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015року № 1127, у пункті 75 визначено, що державна реєстрація припинення права власності на об`єкт у зв`язку з його знищенням може проводитися за наявності: 1) відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або 2) витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, поданого заявником чи отриманого державним реєстратором, що містить інформацію про акт комісійного обстеження, категорія пошкоджень об`єкта в якому зазначена відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 №473, як «об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйнований об`єкт)», чи про акт дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об`єкт є знищеним, складений відповідно до Порядку реалізації експериментального проєкту щодо проведення обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, зокрема із застосуванням інформаційних продуктів дистанційного зондування Землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2023 №1185, або 3) поданого заявником акта комісійного обстеження, категорія пошкоджень об`єкта в якому зазначена як «об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйнований об`єкт)», чи акта дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об`єкт є знищеним, або їх копій, засвідчених підписом такого заявника. Та у разі якщо майно перебуває у спільній власності двох або більше осіб відповідна державна реєстрація можлива виключно у разі звернення усіх співвласників одночасно. У даній справі державним реєстратором було відмовлено у державній реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомості фактично з підстав відсутності заяви можливого співвласника нерухомого майна позивачки. Однак, як встановлено та підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №376795156 від 01 травня 2024року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 16 січня 2003року повністю належить будинок АДРЕСА_1 . Водночас вказаний будинок було придбано під час перебування позивачки у шлюбі з ОСОБА_3 , шлюб було розірвано у 2007році, від шлюбу у них народився син ОСОБА_2 . Проте, як вказує позивачка, з 2009року ОСОБА_3 проживав у російській федерації та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Єдиним його спадкоємцем міг бути його син ОСОБА_2 , та з ним позивач не спілкується та не володіє будь-якою інформацією щодо нього. Колишній чоловік ОСОБА_1 за життя ніколи не заявляв жодних претензій щодо оформлення позивачкою документів на компенсацію знищеного майна, протягом тривало часу жодним чином не користувався своїм правом власності на частку в будинку, не заявляв вимог про поділ житлового будинку, після розлучення не користувався своєю часткою, не здійснював утримання, тож фактично втратив інтерес до нерухомого майна. Заразом матеріали справи не містять відомостей про вступ ОСОБА_2 у спадщину після смерті батька. У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, з російською федерацією розірвані всі дипломатичні відносини, відсутній поштовий зв`язок, повідомити відповідача про існування спору неможливо. Тож за таких обставин, у позивачки відсутні будь-які можливості реалізувати отриманий житловий сертифікат та поновити в такий спосіб своє право на знищене житло. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не звернув уваги на вказані вимоги закону та обставини справи і помилково дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання припиненим права власності. Враховуючи встановлені апеляційним судом порушення прав позивачки як власниці знищеного житлового будинку, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для їх захисту шляхом визнання припиненим права власності на знищений будинок. В контексті обставин цієї справи, такий спосіб захисту прав позивача цілком відповідатиме вимогам закону та буде ефективним засобом поновлення порушених прав ОСОБА_1 . Отже з мотивів правового захисту прав особи, потерпілої від агресії російської федерації, апеляційний суд вважає, що немає практичної доступної для позивачки можливості виправити встановлені в даній справі порушення в інший спосіб ніж через визнання припиненим права власності на знищене майно. Щодо решти вимог позову про зобов`язання Міністерства соціальної політики поновити 30 денний строк резервування коштів у особистому кабінеті ОСОБА_1 у застосунку «Дія» за житловим сертифікатом ЖС-27.05.2024-7205, апеляційний суд наголошує, що задоволення таких вимог не буде ефективним способом захисту права, оскільки відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону, строк звернення до визначеної Кабінетом Міністрів України юридичної особи для фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування/фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об`єкт, частки у праві власності на таке майно становить п`ять років з дня видачі житлового сертифіката. Тож, ОСОБА_1 протягом п`яти років має право реалізувати житловий сертифікат, а резервування коштів за житловим сертифікатом є лише одним з етапів цієї процедури, відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити. На викладене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку і не правильно застосував норми матеріального права. Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору понесеного позивачем в судах першої та апеляційної інстанції, апеляційний суд виходить з наступного. За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги, що у даній справі фактично задовольняється основна вимога позову, то судовий збір сплачений позивачем у судах першої та апеляційної інстанції слід стягнути з відповідачів. Тож, оскільки позивачем при зверненні з позовом сплачено 1211,20грн судового збору та з апеляційною скаргою сплачено 1 816,80грн судового збору, з ОСОБА_2 та Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00грн, тобто по 1 514,00грн з кожного. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2026року скасувати та ухвалити нове рішення. Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства соціальної політики України, треті особи: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради, Святогірська міська територіальна громада про визнання права власності на житловий будинок припиненим у зв`язку зі знищенням та зобов`язання вчинити певні дії. Визнати припиненим право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з його знищенням. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 , Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору по 1514,00грн з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 червня 2026року. Судді: