Постанова 4821 № 207/2078/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 року м.Черкаси Справа № 207/2078/25 Провадження № 22-ц/821/1186/26 Категорія 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Карпенко О.В. суддів - Василенко Л.І., Сіренка Ю.В. за участю секретаря Руденко А.О. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», представник позивача Богданова Вероніка Сергіївна, відповідач - ОСОБА_1 , представник відповідача адвокат Вдовиченко Валентина Олександрівна, розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2026року (ухваленого під головуванням судді Мельника А.В. в приміщенні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У квітні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 12.09.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1270-9593. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 15000,00 грн, строк кредитування - 300 днів, базовий період - 14 днів, знижена % ставка - 2,50 % в день, стандартна % ставка - 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Однак, відповідач належним чином не виконувала своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, відсотків, а тому станом на 24.03.2025 має заборгованість в розмірі 148950,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 15000,00 грн, та прострочена заборгованість за нарахованими процентами 133950,00 грн. Зазначає, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 73950,00 грн за умови погашення відповідачкою решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 75000,00 грн. На підставі наведеного, ТОВ « Укр Кредит Фінанс» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 75 000,00 грн та судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Ухвалою Південного районного суду міста Кам`янського від 26.05.2025 цивільну справу № 207/2078/25 за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направлено за підсудністю до Черкаського районного суду Черкаської області. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16.09.2025 направлено цивільну справу за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за підсудністю до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16.03.2026 позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії від 12.09.2023 №1270-9593 у загальному розмірі 75000,00 грн, з яких: 15000,00 грн тіло кредиту; 60000,00 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зазначивши, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах, визначених договором, не повернуто. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 15.04.2026 представник ОСОБА_2 адвокат Вдовиченко В.О. подала, через систему «Електронний суд», апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16.03.2026 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи рішення суду таким, що постановлене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції, не було забезпечено повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Задовольняючи позовні вимоги, суд фактично поклався виключно на внутрішні розрахунки та документи, сформовані позивачем в односторонньому порядку. Наданий позивачем Договір про відкриття кредитної лінії № 1270-9593 від 12.09.2023 не містить підпису відповідача, вказівка про наявність «електронного підпису» не відповідає дійсності та не підтверджена жодним сертифікатом кваліфікованого електронного підпису. Отже, такий договір не набув юридичної сили. Суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність належних доказів виконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором, зокрема, факту надання грошових коштів відповідачу. Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що, на його думку, у відповідача наявна заборгованість за договором, однак позивач не підтвердив документально, яким чином утворилася зазначена заборгованість і з яких конкретно операцій вона складається. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі таких документів можуть складатися зведені облікові документи, проте самі розрахунки, складені позивачем, не мають статусу первинних і не є беззаперечними доказами. Також, є необґрунтованими позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами в сумі 60 000,00 грн., зазначені нарахування є неправомірними, оскільки ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, а отже, на неї повною мірою поширюються пільги та державні гарантії, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На момент укладення кредитного договору № 1270-9593 від 12.09.2023, чоловік відповідачки ОСОБА_3 уже перебував на військовій службі за призовом під час мобілізації. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме: без урахування гарантій передбачених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та є всі підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків з підстав їх необґрунтованості. Відзив на апеляційну скаргу. 13.05.2026 представник ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Богданова В.С. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила судове рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16.03.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вдовиченко В.О. залишити без задоволення. Вказує, що відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для застосування передбаченої п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги щодо не нарахування процентів за кредитним договором, а тому підстави для їх списання відсутні. Відповідач підписала кредитний договір № 1270-9593 від 12.09.2023, відповідно до розділу 12 Договору, електронним підписом одноразовим ідентифікатором А2851, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Перерахування кредитних коштів відбувалось на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 під час заповнення Заявки. Відповідач взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач була ознайомлення з усіма умовами договору та погодилася із ними. Крім того, жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів за ст. 625 ЦК України) позивачем відповідачу не нараховувалися. Фактичні обставини справи З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 12.09.2023 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи вебсайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua), у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів та які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1270-9593 (а.с.10-16). Згідно з п. 4.1., 4.2. позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: дата видачі кредиту - 12.09.2023, сума кредиту 15000,00 грн. Відповідно до п. 4.7 кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки фіксована. Базовий період складає 14 календарних днів (п.4.8). Згідно з п. 4.10 кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 3,00% за кожен день користування кредитом. П. 4.12 договору передбачено, що строк кредитування 300 календарних днів; дата повернення кредиту - 07.07.2024. Відповідно до довідки, позивач 12.09.2023 перерахував відповідачу кредитні кошти за договором №1270-9593 від 12.09.2023 у розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 20). Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1270-9593 від 12.09.2023, станом на 24.03.2025 загальна заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 148950,00 грн, з яких: основний борг 15 000,00 грн, залишок нарахованих відсотків 133950,00 грн.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1270-9593 в електронній формі. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписання договору з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2851. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; пільгова процентна ставка 2,50 % в день; стандартна процентна ставка 3,00 % вдень. Станом на 24.03.2025 загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідача, які виникли на підставі Кредитного договору (сума кредиту і процентів), становить 148950,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом 15000,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами 133950,00 грн. Кредитодавець просив суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме прострочену заборгованість за кредитом 15000,00 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами 60000,00 грн. Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_1 взяті зобов`язання перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 75000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України). В силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У зв`язку з підписанням 12.09.2023 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, електронного Договору про відкриття кредитної лінії № 1270-9593, відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн. Факт отримання коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» Косармигіною С.В. у розмірі 15000,00 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, договором про відкриття кредитної лінії, листом та довідкою про перерахування суми кредиту (а.с. 20). Невід`ємною частиною цього Договору є Правила відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті Товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Кредитний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (пароля), про що свідчить п. 12 договору - реквізити сторін. Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 15000,00 грн. додатково підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 (через партнера АТКБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року) суми кредиту 15000,00 грн., (а.с. 17-19). Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору. За умовами цього договору відповідач зобов`язалася повернути отримані нею грошові кошти у визначений договором строк, однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 73950,00 грн. за умовами погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 75000,00 грн. З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що нарахування ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентів здійснювалося на умов та в сумах, погоджених сторонами. Відтак, матеріалами справи підтверджується, що позичальник ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість (із застосуванням позивачем програми лояльності) в загальному розмірі 75000,00 грн. Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, судом першої інстанцій виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права. Представник ОСОБА_1 адвокат Вдовиченко В.О. в прохальній частині апеляційної скарги просила суд звільнити відповідачку, як дружину військовослужбовця, від сплати нарахованих відсотків за Договором № 1270-9593 від 12.09.2023 відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ, в редакції закону № 3633-ІХ від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. До 18.05.2024 пільги військовослужбовцям та членам їх сімей визначала ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в попередній редакції, яка, зокрема, унормовувала, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Тобто, попередня редакція зазначеної норми закону дружин (чоловіків) військовослужбовця від сплати процентів за користування кредитом не звільняла. Відповідно до правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеної у п. 74 його постанови від 04.09.2024 у справі № 426/4264/19: «У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142». Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Стороною відповідача надано до суду копію довідки, виданою начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 від 01.08.2023, про те, що солдат ОСОБА_3 станом на 23.06.2023 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.123). Колегія суддів відхиляє наданий доказ, оскільки відповідач не надала до суду Довідку про проходження військової служби (форма 5), передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Форма 5 - це довідка про проходження військової служби з військової частини, яку видає військова частина або військовий комісаріат. Цей документ є підтвердженням факту служби і дає доступ до державних гарантій. Твердження апелянта, що позивач не надав суду доказів отримання боржником коштів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки перерахування кредитних коштів за кредитним договором №1270-9593 від 12.09.2023 відбувалося на рахунок відповідача ОСОБА_1 , який вона вказала при оформленні договору. Доказів про неотримання кредитних коштів, відповідач не надала. Кредитні кошти за вказаним договором надавались на особистий картковий рахунок відповідача, відтак всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що укладення договору з боку відповідача не було добровільним, відтак уклавши договір на відповідних умовах, керуючись засадами свободи договору, сторони взяли на себе зобов`язання виконувати їх. При дослідженні умов укладеного договору не виявлено підстав вважати його таким, що може трактуватися як явно несправедливий у визначенні Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про споживче кредитування». Необґрунтованим є посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц, про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», з огляду на те, що такий висновок зроблено у інших кредитних відносинах, які виникли на підставі договору, укладеного в письмовій формі відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, а не в електронній формі з особливостями, встановленими Законом України «Про електронну комерцію». Крім того, ОСОБА_1 не оспорювала укладений між нею та позивачем договір та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не зверталася. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором. У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують. При подачі відповідачем апеляційної скарги Черкаський апеляційний суд ухвалою від 30.04.2026 клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Вдовиченко В.О. задовольнив та відстрочив відповідачці сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи, що за подачу апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в сумі 3633,60 грн, з відповідача ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 3633,60 грн. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Вдовиченко Валентини Олександрівни залишити без задоволення. Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3633,60 грн. за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко Ю.В. Сіренко