Постанова 4805 № 296/13620/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа № 296/13620/25Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е. Категорія 156Доповідач Скітневська О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2026 рокум. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., з секретарем судового засідання Кашенко Л.М., з участю захисника Якимчука Олександра Миколайовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Якимчука О. М. на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду 20.11.2025 о 19 год. 05 хв. у м. Житомирі, по вул. Вітрука, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Якимчук О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ОСОБА_1 не вручений акт огляду відповідно до п.10 Розділу ІІ Інструкції. Звертає увагу на те, що факту зупинки транспортного засобу відповідно до ПДР або ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» не було, оскільки ОСОБА_1 сам зупинився на паркувальному майданчику, та коли він вийшов з автомобіля до нього звернулися військовослужбовці НГУ та повідомили, що він їх підрізав під час руху. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ, що підтверджує порушення ПДР України ОСОБА_1 у виді постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також відсутня роздруківка на лінію «102». Вважає, що направлення на огляд підроблене, бо час в ньому не відповідає часу прибуття працівників поліції на місце події. На думку адвоката, відеозапис руху транспортного засобу є неналежним та недопустимим доказом, оскільки перезнятий на особистий мобільний телефон поліцейського. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху. Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров`я. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, встановлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 20 листопада 2025 року серії ЕПР1 №518781 убачається, що 20.11.2025 о 19 год 05 хв у м. Житомирі, по вул. Вітрука, 5 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом RENAULT з н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в найближчому медичному закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування ТЗ водія відсторонено згідно ст.266 КУпАП (а.с.2). Слід зауважити, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документів підписані ОСОБА_1 без будь-яких зауважень щодо можливих неправомірних дії працівників поліції. Частиною 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться: в протоколі про адміністративне правопорушення від 20.11.2025 серії ЕПР1 №18781, в якому зазначено, що останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с.2); акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким у ОСОБА_1 виявленні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці (а.с.3); направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння (а.с.4); рапорті інспектора взводу №2 роти №4 БУПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Зайця Є., відповідно до якого під час несення служби в складі екіпажу Граніт 102 в м. Житомир, вул.Вітрука, 5А отримали виклик на службовий планшет «Адмінправопорушення», а саме працівниками НГУ за порушення ПДР зупинено ТЗ RENAULT з н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Прибувши на місце події та поспілкувавшись з водієм, в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився (а.с.5); наявних в матеріалах справи відеозаписах (а.с.6). Також судом першої інстанції допитано свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що перебуває з ОСОБА_1 у дружніх стосунках. 20.11.2025 вони разом поверталися з роботи автомобілем, коли їх зупинили працівники Національної гвардії. Останні повідомили, що ОСОБА_1 підрізав їхній транспортний засіб, у зв`язку з чим між ними виник конфлікт, після чого працівники Національної гвардії повідомили про намір викликати патрульну поліцію. Після цього вони з ОСОБА_1 перебували в автомобілі, припаркованому на узбіччі дороги, та очікували прибуття працівників поліції. Під час очікування вирішили випити «Маренго». Також свідок пояснила, що коли прибули працівники поліції, вона не чула, що саме вони говорили ОСОБА_1 , оскільки на той момент уже пішла додому. Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв`язку, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Доводи скарги захисника про те, що транспортний засіб не був зупинений працівниками поліції відповідно до ПДР або ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» не є визначальними для встановлення наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У даному випадку працівники поліції прибули на виклик. Щодо доводів скарги, що в матеріалах справи відсутній будь-який документ, що підтверджує порушення ПДР України ОСОБА_1 у виді постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а також відсутня роздруківка на лінію «102», то слід зазначити, що відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення та роздруківки на лінію «102» не знаходяться у причинному зв`язку з подальшими діями ОСОБА_1 , які регламентуються нормами п.2.5 ПДР. Щодо посилання захисника у апеляційній скарзі на невручення ОСОБА_1 копії акту огляду на стан сп`яніння суд зазначає наступне. У п.10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція) зазначено, що результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі акт огляду). У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння. Аналогічні вимоги закріплено у п.5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 17.12.2008 № 1103 (далі Порядок № 1103). Огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 працівниками поліції не проводився взагалі, оскільки водій відмовився від огляду у встановленому законом порядку. З відеозапису убачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення та доданими до нього документами, також працівник поліції повідомив, що йому надаються копії документів, будь-яких зауважень щодо відсутності документів ОСОБА_3 не виказував, а тому вказана обставина не тягне за собою наслідку у вигляді закриття провадження у справі. Наявність направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я із зазначенням у ньому часу, який не відповідає часу прибуття працівників поліції на місце події не спростовує винності ОСОБА_1 , який відмовився від огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, тому до лікарні не доставлявся. Що стосується доводів захисника про те, що відеозапис руху транспортного засобу є неналежним та недопустимим доказом, оскільки перезнятий на особистий мобільний телефон поліцейського, суд звертає увагу на таке. Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (статті 31, 40) та Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999. З відеозапису, на якому зафіксовано відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, убачається, що його здійснено працівниками поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, із застосуванням портативного відеореєстратора MOTOROLA VB 400 № 475332, 475024, що прямо передбачено Інструкцією. Відповідно до п. 5 розділу ІІ та п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозаписів, засобів фото і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. При цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Як убачається з технічного відеозапису з портативного відеореєстратора працівників поліції, всі значимі обставини для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП були зафіксовані. На диску 1, наявному в матеріалах справи, містяться два відеозаписи, один з яких зафіксовані портативним відеореєстратором MOTOROLA VB 400 № 475332, 475024. Саме на цьому відеозаписі, який зафіксований портативним відеореєстратором відображено відмову від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, що повністю узгоджується з вимогами закону. На іншому відеозаписі відображено рух та зупинка транспортного засобу «RENAULT» з н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Стосовно доводів апелянта, що відеозапис не є належним доказом у справі, оскільки зафіксований на мобільний телефон, то слід зазначити, що даний відеозапис сумнівів щодо його достовірності не викликає, оскільки фіксує лише обставини керування транспортним засобом ОСОБА_1 , які відносяться до зазначеної у протоколі події та не містить ознак фальсифікації, фабрикації чи присутності на відео іншого транспортного засобу, а не автомобіля «RENAULT» з н.з. НОМЕР_1 або іншої особи, а не ОСОБА_1 . Зміст відеозапису і те, що зафіксовані обставини мали місце, ОСОБА_1 не заперечується. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не є неналежним доказом. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З огляду на зазначені положення КУпАП відеозапис, створений або відтворений за допомогою мобільного телефону, може мати доказове значення у справі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано. Враховуючи наведене, доходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги. За таких обставин, відсутні підстави для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 . Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Якимчука Олександра Миколайовича, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 22 травня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяО. Скітневська