Постанова 4802 № 157/310/26

Справа № 157/310/26 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С. Провадження № 22-ц/802/719/26 Доповідач: Осіпук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Осіпука В. В., суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на заочне рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В : У лютому 2026 року ТзОВ «Укр кредит фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом. Покликалось на те, що 06 липня 2024 року між ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1418-0890, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 2000 грн на кредитну картку, строком кредитування 365 календарних днів. Додатковою угодою № 1 від 05 серпня 2024 року до договору про відкриття кредитної лінії кредитодавець надав, а позичальник отримала грошові кошти на суму 1600 грн. Відповідач ОСОБА_1 , підтвердила факт взятих на себе кредитних зобов`язань, а саме, отримавши кредитні кошти, не скористалася наданим їй правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин. Крім того позивач вказував, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 19 січня 2026 року становить 11 736 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 9736 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. У зв`язку із наведеним позивач ТзОВ «Укр кредит фінанс» просив суд стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1418-0890 від 06 липня 2024 року в розмірі 11 736 грн та відшкодувати йому понесені судові витрати. Заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Укр кредит фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1418-0890 від 06 липня 2024 року в сумі 5540 грн 16 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, прийнятим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості розмір денної процентної ставки у розмірі 1% і як наслідок позбавив товариство законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір про відкриття кредитної лінії між сторонами спору укладений у спосіб визначений чинним законодавством України і оскільки умови вказаного кредитного договору позичальником ОСОБА_1 належним чином не виконувались, у зв`язку із чим виникла заборгованість, то вона підлягає стягненню з останньої. Разом з тим визначаючи розмір, відсотків за користування кредитними коштами, які підлягають стягненню, суд вважав, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, як це передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Такий висновок суду є правильний. Встановлено, що 06 липня 2024 року між ТзОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1418-0890, за умовами якого, кредитодавець надав позичальникові кредитні кошти в сумі 2000 гривень шляхом відкриття на ім`я останньої не відновлювальної кредитної лінії і надання грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб, строком на 365 календарних днів, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом перших 180 календарних днів, 1,18 % за кожен день користування кредитом, що застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору. Дата видачі кредиту 06 липня 2024 року і дата його повернення 05 липня 2025 року. Кредитний договір відповідачем ОСОБА_1 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) та укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Укр кредит фінанс» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр кредит фінанс» (Кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Крім того встановлено, що додатковою угодою № 1 від 05 серпня 2024 року до договору про відкриття кредитної лінії кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у розмірі 1600 грн. Зазначена додаткова угода відповідачем також була підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем). Факт перерахування грошових коштів в сумі 2000 грн на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 на підставі укладеного кредитного договору № 1418-0890 від 06 липня 2024 року підтверджується, приєднаною до матеріалів справи квитанцією платіжного сервісу АТ КБ «ПРИВАТБАНК»- LiqPay від 06 липня 2024 року, а на суму 1600 грн підтверджується квитанцією платіжного сервісу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - LiqPay від 05 серпня 2024 року і відповідною довідкою про перерахування кредитних коштів у сумі 3600 грн. З наданого позивачем та приєднаного до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитним договором і додатковою угодою до нього вбачається, що позичальник ОСОБА_1 належним чином зобов`язання з повернення грошових коштів не виконувала, в результаті чого, станом на 19 січня 2026 року, існує заборгованість в сумі 11 736 грн, з яких: 2000 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 9736 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення кредитного договору № 1418-0890 від 06 липня 2024 року та додатковою угодою до нього № 1 від 05 серпня 2024 року між ним і ОСОБА_1 позивач надав електронні докази в паперовій формі. Договір та додаткова угода підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором С1381, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомилася та погодилася з умовами договору та додаткової угоди, які вважаються укладеними у письмовій формі. Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); - з 21 серпня 2024 року включно та надалі 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Договір був укладений 06 липня 2024 року. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Зважаючи на те, що у цій справі договір укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір. У справі, яка переглядається, частково задовольняючи позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з останньої заборгованості за вказаним кредитним договором та додатковою угодою до нього на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, суд першої інстанції врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та визначив розмір заборгованості відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», положення ч. 5 ст. 8 якого передбачають, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, а тому застосовуються саме до кредитних договорів, укладених після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», як і у розглядуваному випадку кредитний договір був укладений 06 липня 2024 року, тобто після набрання чинності згаданим Законом 24 грудня 2023 року. Тому наведене спростовує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині. З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції вірно обрахована заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%, а не 1,5 % та 1,18 % як це було визначено умовами кредитного договору, що не відповідає положенням зазначеного Закону, та із врахуванням здійснених відповідачем платежів у розмірі 2758 грн, що при перерахунку заборгованості мало наслідком зменшення тіла кредиту, на яке нараховувалися відсотки за користування кредитними коштами, та правильно визначено розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 5540 грн 16 коп., з яких: 1194 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 4346 грн 16 коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає. Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд першої інстанції дав вірну правову оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс`залишити без задоволення. Заочне рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 24 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді