Постанова 4803 № 208/11153/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5604/26 Справа № 208/11153/25 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В., Учасники справи: заявник Комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло», боржник ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 25 лютого 2026року, головуючий у суді першої інстанції Похваліта С.М. В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст заявлених вимог 05 вересня 2025року Заводським районним судом міста Кам`янського видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» заборгованість по оплаті за теплопостачання в розмірі 24 957,23грн та 302,80грн судовий збір. У лютому 2026року до суду із заявою про скасування судового наказу звернулась боржник ОСОБА_1 . Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 25 лютого 2026року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу залишено без розгляду та повернуто заявниці. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що боржниця не підтвердила існування спору про право і як наслідок неможливість розглядати справу у наказному порядку. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 16 березня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи Електронний суд апеляційну скаргу на ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 25 лютого 2026року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодилась з висновками суду та висловила вимогу про скасування ухвали про повернення її заяви та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги вказувала, що посилання суду першої інстанції про не підтвердження ОСОБА_1 існування спору про право є безпідставними, оскільки наказне провадження є безспірним, тобто в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, тому відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 18 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу №208/11153/25 витребувано із суду першої інстанції; та 11 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 травня 2026року апеляційну скаргу залишено без руху. 20 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження у справі. 04 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи. Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту ухвали, яку оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виснував, що лише той факт, що договірні зобов`язання у частині оплати заборгованості не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право. Та надважливого значення суд надав тій обставині, що само по собі не бажання боржника сплачувати суми заборгованості за комунальні послуги, не є підставою виникнення спору про право, не є підставою скасування рішення суду у формі наказу, так як така «легкість» повністю знищує саму суть наказного провадження. Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі «Дія 97» проти України» (заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх не лише до сторін провадження, але й до національних судів. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Наказне провадження є особливим спрощеним видом провадження у цивільному судочинстві, спрямованим на прискорене надання судового захисту прав особи, які оцінюються як безспірні, шляхом видачі судового наказу, що одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом, без проведення судового засідання та без здійснення виклику заявника (стягувача) і боржника (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17). З матеріалів справи вбачається, що 05 вересня 2025року Заводським районним судом міста Кам`янського видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП Кам`янської міської ради «Міськшляхтепло» заборгованості по оплаті за теплопостачання в розмірі 24 957,23грн та 302,80грн судовий збір. Відповідно до частини третьої статті 167 ЦПК України судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом. Нормами статті 170 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про скасування судового наказу, а також строки її подання. Згідно з частиною п`ятою статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: документ, що підтверджує сплату судового збору; документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Частиною шостою статті 170 ЦПК України передбачено, що у разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення без розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду. Крім того, відповідно до частини другої статті 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. Повертаючи заяву про скасування судового наказу, суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що само по собі не бажання боржника сплачувати суми заборгованості за комунальні послуги не є підставою виникнення спору про право, та не є підставою скасування рішення суду у формі наказу. Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись. Суд першої інстанції також виснував, що встановлений законом процесуальний строк для подання заяви про скасування судового наказу ОСОБА_1 не пропущений та заява є належно оформленою. Так, у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження /частина 3 статті 171 ЦПК України/. З огляду на зазначені норми права, апеляційний суд приходить до переконання, що у випадку подачі належним чином оформленої заяви про скасування судового наказу з дотриманням строку подання такої заяви, суд вправі тільки скасувати судовий наказ, а стягувач вправі звернутись з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. Тобто, відсутність можливості апеляційного оскарження судового наказу обумовлена процедурою скасування судового наказу, яка передбачає безумовність. Відтак, законодавець розширивши коло предметів вимог, за якими можна видати судовий наказ, виключивши можливість апеляційного оскарження судових наказів та за наявності такої процедури оскарження судових наказів, яка не передбачає залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення, виходив з того, що у випадку незгоди боржника з судовим наказом, такі вимоги стягувача не можна вважати безспірними і вони повинні розглядатись за процедурою спрощеного позовного провадження, у зв`язку з чим судовий наказ повинен бути скасований. У розглядуваній справі суд першої інстанції порушив норми процесуального права, проігнорував імперативні положення частини 3 статті 171 ЦПК України про те, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу та замість цього безпідставно вдався до роздумів про відсутність доказів про наявність спору про право. Тож, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду та повернення ОСОБА_1 її заяви про скасування судового наказу. За наведених умов, колегія суддів приходить до висновку, про порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали. Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, ухвала Заводського районного суду міста Кам`янського від 25 лютого 2026року постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Заводського районного суду міста Кам`янського від 25 лютого 2026року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 16 червня 2026року. Судді: