Ухвала КАС ВС № 320/20920/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 16 червня 2026 року м. Київ справа №320/20920/24 адміністративне провадження № К/990/25559/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №320/20920/24 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву», в якому просив: - визнати протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» щодо непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) та неоформлення і ненадання до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, у відсоткових розмірах відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України №2683 від 01 лютого 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року та премії відповідно до Телеграми Міністра оборони України №2683/з від 01 лютого 2023 року (надбавка за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65%, премії в розмірі - 140%), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року; - зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704 та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43, 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови КМУ №704 із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) визначених з посадового окладу, та окладу за військове звання, перерахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, у відсоткових розмірах відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України №2683 від 01 лютого 2023 року, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року та премії відповідно до Телеграми Міністра оборони України №2683/з від 01 лютого 2023 року (надбавка за особливості проходження служби в мінімальному розмірі - 65%, премії в розмірі - 140%), для проведення перерахунку основного розміру його пенсії з 01 лютого 2023 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року замінено відповідача у справі №320/20920/24 - Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» на його правонаступника - Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року позов задоволено. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 19 травня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №320/20920/24. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) (далі - Сервісний центр, скаржник, відповідач) 03 червня 2026 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» з касаційною скаргою до Верховного Суду. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з`ясовані такі обставини. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №320/20920/24 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії та зобов`язано Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в місті Києві видати оновлену довідку станом на 01 січня 2023 року для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01 лютого 2023 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року виправлено описку, допущену у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №320/20920/24, шляхом заміни у резолютивній частині рішення неправильної назви відповідача «Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в місті Києві» на вірну назву «Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС)». Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач 16 квітня 2026 року (через 11 місяців після фактичного ухвалення рішення) звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи його тим, що копію рішення суду першої інстанції він не отримував, а в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС у нього відсутній доступ до матеріалів справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та визнанням наведених підстав неповажними та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку. Суд встановив, що рішення Київського окружного адміністративного суду було ухвалено 31 березня 2025 року, тоді як апеляційну скаргу відповідач подав лише 16 квітня 2026 року. При цьому аргументи скаржника про його необізнаність із фактом ухвалення рішення суд визнав неповажними, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, а саме заявою відповідача від 14 травня 2025 року, у якій відповідач посилався на наявність цього рішення та ухвали про заміну відповідача у справі. Таким чином, апеляційний суд вважав, що суб`єкт владних повноважень достеменно знав про існування оскаржуваного рішення ще з травня 2025 року, проте не звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою протягом 11 місяців. Суд також наголосив на тому, що за змістом положень статей 45, 295 КАС України дотримання процесуальних строків є невід`ємною складовою належного здійснення правосуддя та принципу правової визначеності, а учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися своїми правами та уникати зайвих зволікань. Поновлення пропущеного строку можливе лише у разі надання належних і переконливих доказів існування об`єктивно непереборних та незалежних від волі особи перешкод, які завадили вчасному зверненню до суду. Оскільки скаржник не надав жодних доказів, які б підтверджували неможливість подання скарги чи неможливість вчасного ознайомлення з рішенням у паперовій формі протягом усього цього часу, суд визнав наведені причини пропуску неповажними. Як наслідок, керуючись частиною третьою статті 298 КАС України. На виконання вимог вказаної ухвали скаржником направлено клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, яке обґрунтовано тим, що ним не було отримано оскаржуване рішення суду першої інстанції. Скаржник також зазначив про відсутність доступу до матеріалів справи, що вплинуло на можливість ознайомлення з повним текстом судового рішення. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях не усунув недоліки апеляційної скарги, оскільки в поданому клопотанні не навів належних та обґрунтованих причин пропуску процесуального строку. Колегія суддів зазначила, що скаржник обмежився лише формальними посиланнями на неотримання судового рішення та відсутність доступу до матеріалів справи в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд», проте не обґрунтував своєї процесуальної бездіяльності. Суд наголосив, що відповідач був достеменно обізнаний про існування оскаржуваного рішення від 31 березня 2025 року ще з травня 2025 року, що підтверджується його власною заявою, а саме рішення було офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та було доступне для ознайомлення ще з 04 квітня 2025 року. Натомість апеляційну скаргу було подано лише 16 квітня 2026 року, тобто зі зволіканням у 11 місяців, без наведення обставин, що об`єктивно вплинули на можливість дотримання процесуального строку. Суд також наголосив, що сам статус державного органу зобов`язує відповідача діяти вчасно та в належний спосіб, а будь-які внутрішні кадрові проблеми, навантаження на працівників чи недоліки в організації претензійно-позовної роботи не є об`єктивними й непереборними обставинами пропуску процесуального строку. Оскільки скаржник не надав жодних належних доказів існування реальних перешкод для вчасного звернення до суду, колегія суддів визнала причини пропуску строку неповажними. Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, надіслане на виконання вимог ухвали про залишення скарги без руху, суддя-доповідач оцінює наведені підстави. У разі визнання їх поважними суддя відкриває апеляційне провадження, а в разі неповажності - відмовляє у його відкритті на підставі частини третьої статті 298 КАС України. Відповідно до положень пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03). Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами. Суд наголошує, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Варто зазначити, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду. Касаційна скарга Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях обґрунтована тим, що апеляційний суд порушив положення пункту 1 частини другої статті 295 КАС України, які гарантують учаснику справи право на поновлення пропущеного строку, якщо повне судове рішення не було йому вручене у день складення, за умови подання скарги протягом тридцяти днів з дня фактичного вручення. Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів про доставлення рішення суду першої інстанції від 31 березня 2025 року до його електронного кабінету підсистеми ЄСІКС «Електронний суд», а КАС України не покладає на особу обов`язку самостійно отримувати рішення в суді чи ознайомлюватись з його повним текстом з Єдиного державного реєстру судових рішень. Окремо у скарзі наголошується, що суд апеляційної інстанції взагалі не дослідив і не надав юридичної оцінки доданим до клопотання доказам, які підтверджували технічну відсутність у відповідача доступу до матеріалів справи в суді першої інстанції через підсистему ЄСІКС «Електронний суд». За твердженням скаржника, реальний доступ до матеріалів цієї справи в електронній формі він отримав лише 14 квітня 2026 року. Таким чином, оскільки копія рішення суду першої інстанції не була належним чином надіслана у передбаченому статтею 251 КАС України порядку, а ознайомлення з матеріалами відбулося лише 14 квітня 2026 року, перебіг тридцятиденного строку мав обчислюватися саме з цієї дати. Відтак, на думку заявника, строк підлягав поновленню, а посилання апеляційного суду на недоліки в організації робочого процесу та оприлюднення тексту рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень є необґрунтованими та такими, що порушують принцип змагальності й обмежує право на судовий захист. Здійснивши аналіз наведених відповідачем доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновок суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги про те, що неотримання копії судового рішення в електронному кабінеті підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» є обґрунтованою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження на підставі частини другої статті 295 КАС України, ґрунтуються на порушенні процесуального права. На думку колегії суддів, тридцятиденний строк, передбачений пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України, не є абсолютним і не може застосовуватися безвідносно до моменту, коли особа фактично дізналася про існування оскаржуваного судового рішення. Як встановив суд апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи, скаржник був достеменно обізнаний про наявність рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року ще станом на 14 травня 2025 року, що підтверджується письмовою заявою, поданою ним до суду першої інстанції. За таких обставин перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з моменту фактичного ознайомлення з ухваленим судовим рішенням, а право на звернення з апеляційною скаргою мало бути реалізоване у межах тридцятиденного строку з дня такої обізнаності. Натомість апеляційну скаргу відповідач подав лише 16 квітня 2026 року, тобто зі зволіканням у 11 місяців, що свідчить про недотримання ним, встановлених процесуальним законом, строкових обмежень. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення процесуального строку. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій та підтверджені належними й допустимими доказами. Посилання скаржника на технічну відсутність доступу до матеріалів справи в підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» та неотримання документів в електронній формі обґрунтовано відхилені судом апеляційної інстанції. Сам по собі факт неотримання рішення через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» не спростовує процесуальної бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який протягом 11 місяців не вживав жодних залежних від нього дій, спрямованих на ознайомлення з повним текстом рішення у паперовій формі безпосередньо в суді або шляхом направлення відповідного запиту на усунення підстав, які вплинули на можливість отримання копії судового рішення в електронному вигляді. Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, та положення КАС України не позбавляють учасників справи права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Тривала бездіяльність державного органу після отримання інформації про наявність судового рішення свідчить про неналежну організацію претензійно-позовної роботи, ризики якої повністю покладаються на такого суб`єкта, та не може вважатися як об`єктивна перешкода для дотримання процесуального строку. В контексті зазначеного Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на необхідність дотримання суб`єктами владних повноважень принципу належного урядування, зміст якого розкрито, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у пунктах 70-71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності. У пункті 74 рішення від 20 травня 2010 року «Лелас проти Хорватії» (заява №55555/08) ЄСПЛ звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу». Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» (заява №11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року відповідачу встановлено достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з обґрунтуванням поважності підстав пропуску такого строку. Оскільки доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити. Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21. Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі №320/20920/24 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Київській та Чернігівській областях (філія ГСЦ МВС) про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії.

2. Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Я.О. Берназюк Судді С.М. Чиркін В.М. Шарапа