Ухвала КАС ВС № 320/54852/24

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 16 червня 2026 року м. Київ справа №320/54852/24 адміністративне провадження № К/990/24376/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (суддя Жукова Є.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року (колегія у складі суддів Ключковича В.Ю., Беспалова О.О., Кузьмишиної О.М.) у справі № 320/54852/24 за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України (далі також - відповідач, скаржник), в якому просив: - визнати протиправним рішення Житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України від 04.07.2024 № 4/2024 про відмову позивачу у поновленні його та його сім`ї (складом 4 особи) на квартирному обліку в Службі зовнішньої розвідки України; - зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 із сім`єю у складі чотирьох осіб (в тому числі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) в списку обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до черговості, в якій позивач перебував до виключення, тобто з 2003 року. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26.05.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, відмовив у задоволенні позову. 27.05.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, а саме він вважає, що питання щодо застосування норм права у цьому спорі має значення для формування єдиної судової практики, а справа має для позивача виняткове значення, оскільки стосується реалізації ним права на житло після завершення проходження публічної служби. Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого. Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Згідно з п. 3 і 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. У цій справі оскаржується рішення житлово-побутової комісії Служби зовнішньої розвідки України про відмову позивачу у поновленні його та його сім`ї на квартирному обліку в Службі зовнішньої розвідки України. Київський окружний адміністративний суд в ухвалі від 04.12.2024 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження. У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу. У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у разі відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Ужите ж законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. У той самий час оцінка «значного суспільного інтересу» до розгляду справи та її винятковості може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має таке значення. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте ОСОБА_1 у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права. Також скаржник не наводить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи та вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове для нього значення, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, а тому за відсутності вмотивованих підстав, не свідчать про винятковість цієї справи. Загалом зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди позивача з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто до їх переоцінки, що відповідно до приписів ст. 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. З огляду на це Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає інших обставин, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За викладених обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 слід відмовити. Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/54852/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя В.М. Кравчук Суддя Я.О. Берназюк Суддя О.П. Стародуб