Ухвала КАС ВС № 440/7019/25

УХВАЛА 16 червня 2026 року м. Київ справа №440/7019/25 адміністративне провадження № К/990/22197/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/7019/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Рітейл» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень, рішень, УСТАНОВИВ: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «П.Рітейл» до Головного управління ДПС у Рівненській області. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №609/17-00-09 від 16.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №17120314202400079 терміном дії з 13.09.2024 до 13.09.2025, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ», адреса місця торгівлі: Рівненська область, Рівненський район, село Колоденка, вулиця Зелена, будинок 55, автозаправочна станція з магазином. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.05.2025 №609-Р/Л про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №17120314202400079 терміном дії з 13.09.2024 по 13.09.2029, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ», автозаправочна станція з магазином за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Колоденка, вулиця Зелена, будинок

55. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №608/17-00-09-03-01 від 16.05.2025 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №17120308202402447 терміном дії з 13.09.2024 по 13.09.2025, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ», адреса місця торгівлі: Рівненська область, Рівненський район, село Колоденка, вулиця Зелена, будинок 55, автозаправочна станція з магазином. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Рівненській області від 16.05.2025 №608 Р/Л про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №17120308202402447 терміном дії з 13.09.2024 по 13.09.2025, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ", автозаправочна станція з магазином за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Колоденка, вулиця Зелена, будинок

55. Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження. До Верховного Суду 15.05.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/7019/25. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу залишено без руху. Установлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження; доказів сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа; належного викладення підстав касаційного оскарження. На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву про усунення недоліків, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження та продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, уточнено підстави касаційного оскарження. Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано пункт 12 статті 3, статтю 20 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зауважено, що судами не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2025 №160/20115/24. На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «П.Рітейл» не надано первинних документів, помилково враховано висновки Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №1.380.2019.004011, які не стосуються правовідносин і предмету спору у даній справ. Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Як встановлено зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 у справі №823/990/16, від 25.05.2022 у справі №1.380.2019.004011, від 30.09.2025 у справі №520/22949/24, від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі №300/2879/22, зроблено висновки, що в акті перевірки відповідачем не конкретизовано, які саме документи не були надані позивачем під час проведення перевірки, натомість позивачем в установлений строк було надано документи, які свідчать про оприбуткування (облік) нафтопродуктів та скрапленого вуглеводного газу за місцем їх реалізації. Судами зроблено висновок, що відповідачем не встановлено та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що обсяг/об`єм необлікованих алкогольних напоїв перевищує 0,5 відсотка обсягу/об`єму проданих за попередню добу, за даними усіх реєстраторів розрахункових операцій/програмних реєстраторів розрахункових операцій, наявних у такому місці роздрібної торгівлі, алкогольних напоїв, що є необхідною умовою, передбаченою пунктом 29 частини 2 статті 46 Закону №3817-ІХ, для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм податкового законодавства, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 3 статті 334 КАС України). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Щодо сплати судового збору та надання оригіналу платіжного документа контролюючим органом вказано, що підставою не сплати судового збору є не порушення внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом, а спрямування таких коштів на боротьбу із збройною агресією російської федерації. Скаржником зауважено, що ним подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів щодо сплати судового збору у справі №440/7019/25, разом з тим фінансування видатків ще не проведено. З огляду на вищенаведене, існує об`єктивна необхідністю додаткового часу для виконання даного реєстру бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів органом Головного управління державної казначейської служби України у Рівненській області. Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне. Верховний Суд зазначає, що вперше з касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/7019/25 скаржник звернувся ще у лютому 2026 року. Обставини щодо фінансування діяльності суб`єкта владних повноважень стосується його адміністративно-організаційної діяльності. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. В той же час скаржником не надано суду доказів щодо неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою. Верховний Суд зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення касаційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору. Податковим органом не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між введенням воєнного стану в Україні та неможливістю сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі. Сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках. В обґрунтування клопотання про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом вказано, що норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Скаржником зауважено про введення воєнного стану, право повторного звернення з касаційною скаргою Верховний Суд зазначає, що касаційну скаргу подано вдруге 15.05.2026, попередню касаційну скаргу повернуто ухвалою Верховного Суду від 13.04.2026. Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, сплати судового збору за подання касаційної скарги, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення). Разом з цим, Верховний Суд зауважує, що підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог статей 328, 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційного оскарження та сплати судового збору, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційної скарги став причиною для її повернення. Уточнена касаційна скарга є подібною до попередньої та не усуває раніше встановлених недоліків. Разом з тим, у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України, проте, звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник не усунув недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту касаційної скарги за загальним правилом не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених завдань. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання скарги у більш стислий строк. Скаржником не обґрунтовано належними доводами причинно-наслідковий зв`язок між введенням воєнного стану та зволіканням з повторним поданням касаційної скарги. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання касаційної скарги. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. З урахуванням вищевикладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано належними доводами зволікання з повторним поданням касаційної скарги, не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного строку касаційного оскарження. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити Головному управлінню ДПС у Рівненській області у задоволенні клопотання щодо продовження строку усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору. Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/7019/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі №440/7019/25. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко