Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/16503/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16503/25 пров. № А/857/11372/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 380/16503/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, місце ухвалення судового рішення м. Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїПотабенко В.А. дата складання повного тексту рішення19.01.2026 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 380/16503/25 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 380/16672/24, від 21.02.2025 у справі № 380/15393/24, від 25.11.2024 у справі № 380/16699/24, від 09.01.2025 у справі № 380/16706/24. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми, виплаченого грошового забезпечення на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 380/16672/24, від 21.02.2025 у справі № 380/15393/24, від 25.11.2024 у справі № 380/16699/24, від 09.01.2025 у справі № 380/16706/24. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що у травні та червні 2025 року, місяці виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/16672/24, від 21.02.2025 у справі №380/15393/24, від 25.11.2024 у справі №380/16699/24, від 09.01.2025 у справі №380/16706/24 ОСОБА_1 не проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та не мав статусу військовослужбовця, відповідно застосувати ставку військового збору 1,5% не було законних підстав. Згідно п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України з січня 2025 року ставка військового збору становить 5% від об`єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 цього пункту. Виплата була здійснена у травні та червні 2025 року, а тому відповідно до ст. 164.1.2 Податкового кодексу України включається до місячного оподатковуваного доходу саме у травні та червні 2025 року і підлягає оподаткуванню військовим збором в розмірі 5%. В Податковому кодексі України відсутні будь-які норми, які свідчать про можливість оподаткування доходів, які нараховані за минулі періоди (на виконання судових рішень) в поточному податковому періоді, за ставками оподаткування минулих періодів. Отже ставка військового збору, як і порядок його сплати, визначається Податковим кодексом України. Положення, яке підтверджує, що військовий збір справляється у місяці фактичної виплати доходу, а не за період його нарахування, міститься у п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Навіть якщо доходи нараховані за попередній період, але виплата здійснена у поточному місяці військовий збір утримується за правилами і ставкою, що діють у місяці виплати. Таким чином позовні вимоги позивача, щодо виплати недоотриманого грошового забезпечення у вигляді утриманого військового збору в розмірі 5% з сум виконання рішень суду є безпідставними. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки несвоєчасна виплата позивачу грошового забезпечення сталася з вини відповідача, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/16672/24 та фактично здійснена останнім 27.05.2025; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №380/15393/24 та фактично здійснена останнім 27.06.2025; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №380/16699/24 та фактично здійснена останнім 27.06.2025; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №380/16706/24 та фактично здійснена останнім 20.05.2025, тобто, за попередні періоди, тому відповідачем безпідставно та надмірно утримано зайвих 5 % військового збору (замість 1,5%) із виплачених позивачу сум грошового забезпечення. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Згідно з витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 01.06.2022. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/16672/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), які полягають у застосуванні з 01.01.2020 по 02.06.2022 розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при розрахунку ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення у 2020-2022 роках; Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з 01.01.2020 по 02.06.2022 посадового окладу та окладу за військовим званням, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), у тому числі грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022 відповідно, з урахуванням виплачених сум. На виконання вищевказаного рішення суду відповідачем здійснено нарахування грошового забезпечення на суму 582657,38 грн., що підтверджується довідкою-перерахунком від 23.05.2025 № 09/62. Проте виплату грошового забезпечення відповідач здійснив лише 27.05.2025 на суму 553524,61 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Крім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №380/15393/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця); зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 02.06.2022 включно; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення а період із 01.03.2018 по 02.06.2022 включно у розмірі 4434,34 грн. на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Так, на виконання рішення суду відповідачем здійснено нарахування індексації грошового забезпечення на суму 226446,96 грн. та 44523,15 грн., що підтверджується відповідними розрахунками. Однак, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 27.06.2025 на суму 257421,55 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Окрім цього, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №380/16699/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2017 роки, а також щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» за період з 01.02.2016 по 28.02.2018, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення та вже виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовити. На виконання рішення суду відповідач здійснив нарахування грошового забезпечення на суму 52680,58 грн., що підтверджується довідкою перерахунком від 26.06.2025 № 09/73. При цьому, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 27.06.2025 на суму 50046,55 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Також рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №380/16706/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задоволено повністю. Суд вирішив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII у січні та серпні 2016 року та червні 2017 року без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) перерахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову допомогу на оздоровлення, виплачену у січні та серпні 2016 року та червні 2017 року, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889, та здійснити виплату, з рахуванням раніше виплачених сум. Так, на виконання даного рішення відповідачем здійснено нарахування грошового забезпечення на суму 13759,73 грн., що підтверджується довідкою перерахунком від 19.05.2025 № 09/56. Проте виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 20.05.2025 на суму 13071,74 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Вважаючи протиправними дій відповідача щодо утримання з грошового забезпечення військового збору в розмірі 5% замість 1,5%, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, який затверджений Указом Президента України від 29.12.2009р. №1115 (далі Положення №1115), визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення. В п.292 Положення №1115 визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання. Відповідно до пп.16-1 п.10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній до внесення до нього змін згідно Закону України № 4015-IX від 10.10.2024р., встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 цього пункту. У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Відповідно до п.п.16-1 п.10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній після внесення до нього змін згідно Закону України №4015-IX від 10.10.2024р., тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є: 1) особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів). Військовий збір для платників збору, зазначених у п.п.2 та п.п.3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року - 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX. Об`єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у п.п.1 п.п.1.1 цього пункту, - доходи, визначені ст.163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у п.п.2 п.п.1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у п.п.3 п.1.1 цього пункту, - доходи, визначені ст.292 цього Кодексу. Ставка збору становить: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу; 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту). Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX», ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту. У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що приписами пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024р. №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України. Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024р. застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Із наявних в матеріалах справи письмових доказів чітко видно, що Відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі № 380/16672/24 здійснив нарахування грошового забезпечення на суму 582 657,38 грн, що підтверджується довідкою-перерахунком від 23.05.2025 № 09/62. Проте, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 27.05.2025 на суму 553524,61 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Тобто, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%. Відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі № 380/15393/24 здійснив нарахування індексації грошового забезпечення на суму 226446,96 грн. та 44523,15 грн., що підтверджується відповідними розрахунками. Проте, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 27.06.2025 на суму 257421,55 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Тобто, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%. Крім цього, відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 380/16699/24 здійснило нарахування грошового забезпечення на суму 52680,58 грн., що підтверджується довідкою перерахунком від 26.06.2025 № 09/73. Проте, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 27.06.2025 на суму 50046,55 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Тобто, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%. Також відповідач на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі № 380/16706/24 здійснило нарахування грошового забезпечення на суму 13759,73 грн., що підтверджується довідкою перерахунком від 19.05.2025 № 09/56. Проте виплату грошового забезпечення відповідач здійснив 20.05.2025 на суму 13071,74 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Тобто, виплату грошового забезпечення відповідач здійснив з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%. Разом з тим, з огляду на приписи вищезазначених норм, що оскільки несвоєчасна виплата позивачу грошового забезпечення сталася з вини відповідача, що встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 у справі №380/16672/24; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 у справі №380/15393/24; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №380/16699/24; рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2025 у справі №380/16706/24, та фактично здійснена за попередні періоди, відповідач із вказаної суми грошового забезпечення протиправно утримав військовий збір у розмірі 5% замість 1,5 % від суми грошового забезпечення, оскільки нарахування та виплата грошового забезпечення стосувалась податкового періоду до 01.12.2024р. та не залежить від фактичної виплати (у 2025 році) грошового забезпечення позивача. Враховуючи це, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання). Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору (5 % замість 1,5 %) з виплаченого грошового забезпечення позивача. При цьому, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю покликання апелянта на те, що станом на день виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду позивач не перебував у статусі військовослужбовця, оскільки втрата статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку компенсувати ОСОБА_1 суму військового збору, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачу такого вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 380/16503/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос