Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/22298/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/22298/25 пров. № А/857/14812/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Рибалка Назара Олександровича, діючого на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. про визнання дій/бездіяльності протиправними, зобов`язання відновити соціальну пільгу за користування комунальними послугами (суддя суду І інстанції: Борискін С.А., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 09.02.2026р., м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 09.02.2026р.),- В С Т А Н О В И В: 03.12.2025р. за допомогою системи «Електронний суд» представник адвокат Рибалко Н.О., діючий на підставі ордера на надання правничої допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління /ГУ/ Пенсійного фонду /ПФ/ України в Рівненській обл., які полягають у припиненні ОСОБА_1 з 01.05.2025р. нарахування і виплати пільг по сплаті житлово-комунальних послуг і придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в готівковій формі, що передбачено абз.1 п.11 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з підстав перевищення середньомісячним доходом сім`ї позивача, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4240 грн.); зобов`язати ГУ ПФ України в Рівненській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пільги по сплаті житлово-комунальних послуг з 03.06.2025р. (в межах строку звернення до суду), як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до абз.1 п.11 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, з розрахунку на одну особу, за попередні 6 місяців (а.с.1-10). Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників страви (у письмовому провадженні) (а.с.26 і на звороті). Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Рівненській обл., які полягають у припиненні ОСОБА_1 з 01.05.2025р. нарахування і виплату пільг по сплаті житлово-комунальних послуг і придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в готівковій формі, що передбачено абз.1 п.11 ч.1 ст.20 Закону України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /надалі Закон № 796-XII/, з підстав перевищення середньомісячним доходом сім`ї позивача, з розрахунку на одну особу, величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4240 грн.); зобов`язано ГУ ПФ України в Рівненській обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пільги по сплаті житлово-комунальних послуг з 03.06.2025р., як потерпілому від Чорнобильської катастрофи 1 категорії відповідно до абз.1 п.11 ч.1 ст.20 Закону № 796-XII, без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача, з розрахунку на одну особу, за попередні 6 місяців (а.с.43-47). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.48-52). Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що на виконання положень Закону України № 405-ІХ від 19.11.2024р. «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4059-ІХ) Кабінет Міністрів /КМ/ України 31.12.2024р. прийняв постанову № 1553 (далі постанова № 1553), якою вніс зміни до постанови КМ України № 389 від 04.06.2015р. «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї». Зокрема, граничний розмір доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга у 2025 році, становить 4240 грн. З огляду на те, що середньомісячний сукупний дохід позивача перевищує величину доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу у 2025 році в розмірі 4240 грн., тому з 01.05.2025р. проведено перерахунок, за результатами опрацювання якого прийнято рішення про відмову позивачу в наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія І); позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону № 796-XII. Позивач був отримувачем пільги, а саме 50-відсоткової знижки на оплату житлово-комунальних послуг. Листом відповідач ГУ ПФ України в Рівненській обл. повідомив позивача, зокрема, про те, що з 01.05.2025р. прийнято рішення про відмову в наданні пільг на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід позивача (14006 грн. 19 коп.) перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в 2025 році (4240 грн.) (а.с.21). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплату належних сум компенсації за житлово-комунальні послуги в розмірі 50 відсотків, представник позивача звернувся до суду з розглядуваним позовом. Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону № 796-XII, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише в разі їх прийняття відповідно до цього Закону. Відтак, до спірних правовідносин слід застосувати норми п.11 ст.20 роз.4 Закону № 796-XII, якими передбачено пільги в розмірі 50 % на оплату житлово-комунальних послуг. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позову із визначеним способом захисту позивача, з огляду на наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону № 796-XII зазначений Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Відповідно до ст.19 Закону № 796-XII соціальний захист громадян полягає у відшкодуванні шкоди, завданої їх життю, здоров`ю і майну внаслідок радіоактивного забруднення, та реалізується шляхом надання відповідних компенсацій та пільг усім громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до встановлених цим Законом категорій. Конституційний Суд України у рішення від 17.07.2018р. №6-р/2018 зазначив, що необхідність забезпечення належного рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, зумовлена обмеженнями, ризиками, втратами, яких зазнали вони та члени їх сімей. В ухваленому на виконання ст.16 Конституції України Законі України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб. Таким чином, встановлення у законах пільг, компенсацій та гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди саме вказаній категорії громадян - громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст.9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з приписами п.11 ст.20 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за управління багатоквартирними будинками), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв`язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним. Постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 1041 від 16.09.2022р. «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» визначено, що з 01.12.2022р. призначення житлових субсидій та пільг здійснюється органами ПФ України. Порядок надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі затверджено постановою КМ України № 373 від 17.04.2019р. (надалі- Порядок). За змістом п.1 цього Порядку останній визначає механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг: на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: - житлових послуг - послуг з управління багатоквартирним будинком; - комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами; на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку; на придбання твердого палива і скрапленого газу. Пільги на оплату житлово-комунальних послуг надаються щомісяця у грошовій формі (готівковій або безготівковій), на придбання твердого палива і скрапленого газу - один раз на рік протягом одного опалювального сезону у грошовій готівковій формі. Відповідно до п.3-1 Порядку № 373 для призначення пільг пільговики, які перебувають на обліку в Реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, або їх законні представники, або дієздатні повнолітні члени сім`ї пільговика, на яких поширюються пільги і відомості про якого наявні в Реєстрі, звертаються з відповідною заявою про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу за формою згідно з додатком (далі - заява), до якої додається у разі потреби довідка про наявність у житловому приміщенні пічного опалення та/або кухонного вогнища на твердому паливі: до 30 листопада 2022 р. включно до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) за зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (або фактичним місцем проживання у разі перебування на обліку в Реєстрі за фактичним місцем проживання); починаючи з 1 грудня 2022 р. - до органів Пенсійного фонду України. Для отримання пільги на придбання твердого палива і скрапленого газу заява подається щороку. Відповідно до п.4 Порядку № 373 право на отримання пільг, встановлених законами України, з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї визначається: органами Пенсійного фонду України - відповідно до Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 р. № 389 (Офіційний вісник України, 2015 р., № 49, ст. 1570); бюджетними установами, казенними підприємствами та комунальними некомерційними підприємствами, що утворюються у результаті реорганізації державних та комунальних закладів охорони здоров`я, - відповідно до Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 р. № 426 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 14, ст. 625; 2004 р., № 6, ст. 321; 2005 р., № 23, ст. 1282). У цій справі суд встановив, що ОСОБА_1 як потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 1) має право на пільгу оплату комунальних послуг відповідно до вимог п.11 ст.20 Закону № 796-XII. Починаючи з травня 2025 року, відповідач припинив позивачу нарахування і виплату пільги на 50-відсоткову знижку плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги)) на підставі п.7 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX в зв`язку із перевищенням середньомісячного доходу сім`ї позивача з розрахунку на одну особу величини податкової соціальної пільги у 2025 році (4240 грн). Враховуючи зазначену обставину, позивач звернувся до ГУ ПФ України у Рівненській обл. із заявою щодо нарахування та виплати пільг, однак отримав відмову. Стосовно застосування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї колегія суддів зазначає, що постановою КМ України № 389 від 04.06.2015р. затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї (надалі - Порядок № 389), на який містить посилання п.4 Порядку №

373. Пункт 1 Порядку № 389 визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, тепло- та електропостачання, природний газ (в тому числі послуги з транспортування, розподілу та постачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства. Пунктом 3 Порядку № 389 установлено, що пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018р. у справі № 1-11/2018 визнано неконституційними частину третю статті 22, частину другу статті 24, частину сьому статті 30 Закону України № 796-XII від 28.02.1991р. «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, якою установлено, що пільги, передбачені пунктом 1 частини першої та частиною другою цієї статті в частині пільг, передбачених пунктами 1, 2, 11 статті 20, пунктом 14 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Отже, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018р. № 6-р/2018 у справі №1-11/2018 положення ч.3 ст.22 Закону № 796-XII не підлягають застосуванню, у зв`язку з чим Законом № 796-XII та Порядком № 389 визначено різні підходи щодо надання пільг, оскільки спеціальний закон не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу. У той же час, положеннями п.7 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 4059-IX встановлено, що у 2025 році за умови, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, надаються пільги, передбачені, зокрема, пунктом 11 частини першої та частинами другою і третьою статті 20, пунктом 1 частини першої та частинами другою і третьою статті 21, частиною третьою статті 22 в частині пільг, передбачених пунктом 11 частини першої статті 20, і пунктом 14 частини першої статті 22 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами). У той же час, зміни до вказаного Закону № 796-XII не внесено в частині обмеження пільг. У разі, якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною. Крім того, Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020р. № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз.8 п.4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007р. № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями п.1 ч.2 ст.92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020р. № 3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абз.8 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини). Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст.6, ч.2 ст.19, ст.130 Конституції України. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили щодо інших законів. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п.24 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України). Тобто існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати якими можливо, застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (lex specialis derogat generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №796-XII, а положення Закону № 4059-IX вважати загальними нормами (lex generalis). А відтак, у випадку наявності колізії між загальним та спеціальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону, яким є саме Закону №796-XII. Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення осіб, які постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Закону № 796-XII, а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів. Крім того, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018р. № 6-р/2018 у справі № 1-11/2018 Законом № 796-XII та Порядком № 389 визначено різні підходи щодо надання пільг, оскільки спеціальний закон не ставить у залежність надання пільг від середньомісячного доходу сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу. У випадку суперечності норм підзаконного акта із нормами закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанова від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Отже, при вирішенні цієї справи слід застосовувати положення п.11 ст.20 Закону № 796-XII. Відтак, відповідач протиправно припинив позивачу надання пільги в розмірі 50 % на оплату житлово-комунальних послуг, передбаченої п.11 ст.20 розділу 4 Закону № 796-ХІІ. Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів. Доводи апелянта в іншій частині апеляційної скарги на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Відповідно до правил ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ГУ ПФ України в Рівненській обл. Отже, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.02.2026р. в адміністративній справі № 460/22298/25 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській обл. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного судового рішення: 15.06.2026р.