Постанова 4856 № 120/9600/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/9600/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 16 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.03.2025 №023830033085 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.04.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. Позивач згідно із заявою від 10.03.2025 звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності заява розглянута ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Спірним рішенням від 18.03.2025 №023830033085 позивачу відмовлено в призначені пенсії через відсутність страхового стажу. За змістом рішення, вік заявника 59 років, страховий стаж становить 31 рік 3 місяці 19 днів. В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано період роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998 згідно з записами трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки відсутні відомості про встановлений та вироблений мінімум виходнів за період роботи в колгоспі та про переведення в колективне сільськогосподарське підприємство. Крім того, довідки від 10.04.2007 №251 та від 22.01.2025 № 21/01-25 мають розбіжності в кількості вихододнів та в періоді роботи. Довідка від 22.01.2025 № 21/01-25 видана ліквідованим підприємством. Враховуючи вищевикладене, довідки потребують перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності поданих відомостей. Не погоджуючись таким рішенням пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV). Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV). Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV). За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Отже, з вище зазначеного слідує, що страховий стаж отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно з законодавством, що діяло до набрання чинності Закону від 09.07.2003 № 1058-IV. Згідно з вимогами ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон від 05.11.91 № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Так, позивач звернувся із заявою до пенсійного органу про призначення пенсії за віком. Відповідно до змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу, до страхового стажу не враховано період роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998 згідно з записами трудової книжки ( НОМЕР_1 ), оскільки відсутні відомості про встановлений та вироблений мінімум виходнів за період роботи в колгоспі та про переведення в колективне сільськогосподарське підприємство. Крім того, довідки від 10.04.2007 №251 та від 22.01.2025 № 21/01-25 мають розбіжності в кількості вихододнів та в періоді роботи. Довідка від 22.01.2025 № 21/01-25 видана ліквідованим підприємством. Враховуючи вищевикладене, довідки потребують перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності поданих відомостей. Оцінюючи такі доводи відповідача, слід зазначити, що у спірних правовідносинах Порядок ведення трудових книжок було урегульовано, зокрема, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 № 162, та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №

110. Зразок трудової книжки, що має містити на титульній сторінці печатку підприємства (установи, організації) та підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, було затверджено постановою Ради Міністрів СРСР та Всесоюзною Центральною Радою Професійних Спілок від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робітників та службовців (далі Постанова № 656), яка набрала чинності 01.01.1975. Пунктами 5, 6 Постанови № 656 було передбачено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника. Відомості про працівника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність) завіряються підписом спеціально уповноваженої особи і печаткою. Відповідно до п. 2. 3 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження). Відповідно до Інструкції № 58, питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Згідно з п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, а також внесення до неї записів, є підприємство роботодавець. Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №

310. Відповідно до п. п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних Положень). Згідно з п. 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.01.1986 позивач з 01.09.1988 по 01.12.1998 працював в колгоспі "Маяк". Згідно із довідкою СВК "Маяк" від 22.01.2025 № 23/01-25 бувший колгосп "Маяк" перейменовано у КСП "Маяк" на підставі рішення загальних зборів від 10.02.1992 Протокол № 1, а КСП "Маяк" реорганізовано шляхом перетворення в СВК "Маяк", який є його правонаступником, рішення загальних зборів від 10.02.2000 року Протокол №

1. Водночас, відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як вбачається з матеріалів справи, позивач для підтвердження трудового стажу подав довідки про стаж для обчислення пенсії від 22.01.2025 № 21/01-25 та від 10.04.2007 № 251, які містять відомості про встановлений та вироблений мінімум виходнів за період роботи в колгоспі. Дослідивши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих позивачем документів можна встановити встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих вихододнів позивача за період роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998. Щодо доводів апелянта про розбіжності в кількості вихододнів та в періоді роботи, то суд першої інстанції вірно зауважив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком. Відтак, у трудовій книжці позивача міститься інформація про період роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998 та подані позивачем довідки містять інформацію про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих вихододнів позивача за період роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998, тому вказаний період роботи позивача слід зарахувати до його страхового стажу. Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини, які знайшли свої підставрдження і під час апеляційного перегляду справи, судова колегія доходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 18.03.2025 №023830033085. Також, судова колегія погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1988 по 01.12.1998 та призначити позивачу пенсію за віком. Відтак, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.