Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/3850/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/64/26 Справа № 243/3850/25 Суддя у 1-й інстанції - Сидоренко І. О. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року Кривий Ріг 11.06.2026р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника Прокопцева С.В. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Слов`янського районного суду Донецької області від 15.10.2024р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. в с т а н о в и л а : Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Прокопцевим С.В., який апеляційній скарзі: - вказує, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю; - вказує, що матеріали справи не містять правової підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», тому факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджений доказами, вимога огляду на стан сп`яніння є незаконною; - вважає, що відеозапис, доданий до матеріалів справи, не відповідає вимогам Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», оскільки відеозапис не є безперервним, та є недопустимим доказом; - зазначає, що ОСОБА_1 не було наголошено на тому, що проходження огляду на стан сп`яніння є його обов`язком, а не правом; - вказує, що вимога огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я висувається після відмови огляду на місці зупинки транспортного засобу, та такої вимоги ОСОБА_1 не пред`являлося, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП; - вважає, що огляд ОСОБА_1 повинен був проводитись відповідно до ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, та проведений огляд в порядку ст. 266 КУпАП є недійсним; - вказує, що накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не відповідає санкції ст. 130 КУпАП, оскільки визначено у фіксованій грошовій сумі; - прохає постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 та його захисник Прокопцев С.В. повідомлені належним чином, до судового засідання не прибули, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 268 КУпАП. Постановою суду апеляційної інстанції від 21.11.2025р. провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 зупинено на підставі ст. 335 КПК України та у зв`язку із проходженням ОСОБА_1 військової служби. В листі голови Касаційного кримінального суду ОСОБА_2 (лист №718/0/158-25 від 04.12.2025) щодо можливості зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, стосовно чого звернувся Рівненський апеляційний суд, вказано, що «У КУпАП передбачено випадки зупинення розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини четвертої статті 277 цього кодексу строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Інших випадків розгляду адміністративних справи про адміністративні правопорушення в КУпАП не передбачено, тому зупинення провадження в справах про інші адміністративні правопорушення можливе лише після внесення відповідних змін до цього Кодексу.» Таким чином підстави зупинки провадження у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам КУпАП та провадження підлягає відновленню для розгляду апеляційної скарги по суті. Суд апеляційної інстанції перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги захисника за таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 01 травня 2025 року, о 14:53год. в с. Мирне Слов`янської громади Донецької області, по пров. Спортивна, біля буд. 1А, керував транспортним засобом ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 суд першої інстанції поклав: - протокол про адміністративне правопорушення серії АБА № 010617 від 01 травня 2025 року, відповідно до якого 01 травня 2025 року, о 14 години 53 хвилин, ОСОБА_1 , в с. Мирне Слов`янської громади Донецької області, по пров. Спортивна, біля буд. 1А, керував транспортним засобом ВАЗ 2121, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився; - копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 481154 від 01.05.2025р., відповідно до якої 01.05.2025р., о 15:15год., водія ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень; - відеозапис, доданий до протоколу, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, але водій ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд. Також з відеозапису слідує, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 були роз`ясненні його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, заперечень чи клопотання від водія ОСОБА_1 не надходило. Суд першої інстанції дослідивши та оцінивши сукупність доказів щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважав, що вони є переконливими, достатніми, в повному обсязі підтверджують фактичні обставини справи, при цьому відкинув заперечення сторони захисту щодо неналежності відеозапису та дій працівників поліції. Судом першої інстанції досліджено заперечення сторони захисту щодо неналежності доказів, та відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, та не прийнято їх як належні, із наведенням обґрунтованих мотивів щодо їх безпідставності. Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду першої інстанції викладеними в оскаржуваній постанові щодо визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції належним чином дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, та вирішив їх в точній відповідності із законом. Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених адміністративних правопорушень такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 247, 251, 280 КУпАП. Таким чином доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю є безпідставними та не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги захисника, що матеріали справи не містять правової підстави для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», тому факт керувань ОСОБА_1 транспортним засобом не підтверджений доказами, вимога огляду на стан сп`яніння є незаконною, оскільки відповідно до відеозапису ОСОБА_3 протягом тривалого часу припустився до втечі від службового автомобіля працівників поліції, та зупинився у зв`язку із тим, що потрапив до тупику, що перешкодило його подальшому руху та він зупинився. Доводи апеляційної скарги захисника, що відеозапис доданий до матеріалів справи, не відповідає вимогам Наказу МВС № 1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», оскільки відеозапис не є безперервним, та є недопустимим доказом є також неслушними, оскільки відеозапис повно та об`єктивно відображає порядок огляду особи на стан сп`яніння відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 не було наголошено на тому, що проходження огляду на стан сп`яніння є його обов`язком, а не правом є також неслушними, оскільки ОСОБА_1 , як водій, який у встановленому законом порядку отримав посвідчення водія, тобто пройшов відповідне навчання та склав відповідний іспит, беззаперечно обізнаний про заборону керування транспортним засобом у стані сп`яніння, обов`язковість виконання вимоги працівників поліції проходження такого огляду, та наслідки такої відмови. Доводи апеляційної скарги захисника, що вимога огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я висувається після відмови огляду на місці зупинки транспортного засобу, та такої вимоги ОСОБА_1 не пред`являлося, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП, є також неслушними, оскільки відповідно до вимог п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» - у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Доводи апеляційної скарги захисника, що огляд ОСОБА_1 повинен був проводитись відповідно до ст. 266-1 КУпАП, оскільки він є військовослужбовцем, та проведений огляд в порядку ст. 266 КУпАП є недійсним є також неслушними з урахуванням наступного. Стаття 266 КУпАП передбачає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стаття 266-1 КУпАП передбачає порядок огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції Таким чином вказані статті КУпАП розмежовують процедури щодо порядку огляду осіб на стан сп`яніння за суб`єктом правопорушення та об`єктивною стороною. У порядку, визначеному ст. 266 КУпАП, відстороненню від керування транспортним та, зокрема, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів при керуванні ними транспортними засобами з ознаками (у стані) сп`яніння. У порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, огляду на стан сп`яніння підлягають військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці ЗСУ. Слід наголосити, що військовослужбовці при виконанні своїх службових обов`язків, крім іншого, є суб`єктами адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП у разі виявлення у них ознак чи стану сп`яніння. Суд апеляційної інстанції наголошує, що слід розмежовувати поняття суб`єкта правопорушення, а саме першочергово - особа, яка керує транспортним засобом спочатку визначається як водій (загальний суб`єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов`язків, пов`язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи транспортним засобом) як військовослужбовець (спеціальний суб`єкт), оскільки вказані правопорушення мають значні відмінності за правовими наслідками, зокрема, стягнення ст. 130 КУпАП передбачає позбавлення винуватого спеціального права - керування транспортним засобом, тобто обмеження за вчинення суспільно небезпечного правопорушення, яке потенційно або ж призводить до негативних наслідків, таких як дорожньо-транспортні пригоди, при цьому слід зазначити, що такі справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП набули систематичного характеру та призводить до обговорення у суспільстві із відповідною реакцією на законодавчому рівні, яка виражається у посиленні відповідальності винних осіб. У другому випадку, а саме при виконанні обов`язків служби, на думку суду апеляційної інстанції, є доцільним вирішення питання про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП, та саме у цьому випадку при огляді військовослужбовця на стан сп`яніння діють норми ст. 266-1 КУпАП. При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що за наявності існування ознак двох складів адміністративних правопорушень, як за ст. 130 КУпАП, так і за ст. 172-20 КУпАП, такі дії слід фіксувати при спільних діях працівників поліції та служби ВСП для складення протоколів про адміністративні правопорушення за відповідними статтями, які, крім іншого, мають різні правові наслідки, а саме за вчинення правопорушення за ст. 130 КУпАП винувата особа позбавляється спеціального права керування транспортним засобом. Доводи апеляційної скарги захисника, що накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 не відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки визначено у фіксованій грошовій сумі, є слушними та приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, та є обґрунтованими підставами для скасування оскаржуваної постанови саме в частині накладення адміністративного стягнення, оскільки накладення адміністративного стягнення у фіксованій грошовій сумі не відповідає вимогам санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, При цьому доводи апеляційної скарги захисника про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, є безпідставними та не підлягають задоволенню. Проте слід врахувати, що підставою для поновлення провадження у справі про адміністративне провадження судом першої інстанції стало узагальнення Голови Касаційного кримінального суду ОСОБА_2 (лист №718/0/158-25 від 04.12.2025) щодо можливості зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, у зв`язку з перебуванням осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, на військовій службі, стосовно чого звернувся Рівненський апеляційний суд, в яком зазначено наступне: «У КУпАП передбачено випадки зупинення розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини четвертої статті 277 цього Кодексу строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо). Інших випадків розгляду адміністративних справи про адміністративні правопорушення в КУпАП не передбачено, тому зупинення провадження в справах про інші адміністративні правопорушення можливе лише після внесення відповідних змін до цього Кодексу». Тобто слід рахувати, що процедура зупинення провадження у справах про адміністративне правопорушення є такою, що не передбачена діючим КУпАП, та не може бути застосована, зокрема, у провадженнях за ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції вирішуючи питання щодо загального строку провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , зокрема за ст. 130 КУпАП, зазначає, що наведене вище узагальнення голови Верховного Суду сформувало єдність правозастосування окремих положень КПК України за аналогією закону у справах про адміністративні правопорушення та встановило недопустимість такого застосування, тобто неможливості зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Слід зазначити, що Верховний Суд є найвищим судом в системі судоустрою України, найголовнішим завданням якого є забезпечення сталості та єдності судової практики. У рішенні у справі «Тудор проти Румунії» Європейський суд з прав людини вказав, що роль найвищої судової інстанції кожної держави полягає в тому, щоб вирішувати суперечності у судовій практиці. Європейський суд з прав людини дає чітку відповідь: забезпечення єдності судової практики завдання найвищої судової установи кожної держави. І не тільки Європейський суд з прав людини, а й інші органи Ради Європи відводять саме найвищій судовій установі в державі таку важливу роль. Завданням Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. ВС повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосовувати норму матеріального права або процесуального права, що була неоднаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямувати судову практику в єдине правильне русло. Тому завданням ВС має бути не лише формування єдиної судової практики застосування законодавства, а й забезпечення єдності національного права та однакового застосування законів усіма судами. У даному випадку слід розуміти, що строк накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_1 сплив за загальним правилом ст. 38 КУпАП, та вирішуючи питання щодо врахування строку зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відсутність законодавчо врегульованого механізму розгляду справ, учасниками якого є військовослужбовці, створило певну прогалину під час воєнного стану у правильності застосування тих чи інших норм, зокрема застосування аналогії закону, неврегульованих конкретним нормативно-правовим актом правовідносин норм права, що регулюють подібні за змістом відносини. Згідно з практикою ЄСПЛ, певні адміністративні правопорушення за КУпАП (особливо стаття 130, 44 тощо) мають «кримінальний характер» через суворість покарання (арешт, високі штрафи), що вимагає застосування гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини (право на справедливий суд), що в свою чергу викликало помилковість у прийнятті рішення про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, учасниками якого є військові, спричинене об`єктивними чинниками. Загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад судочинства, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захистити права та інтереси особи; цей принцип відомий як "in dubio pro persona" або "in dubio pro homine" (латинською мовою) означає "у вагомих сумнівах - на користь людини"; принцип тлумачення закону на користь особи не передбачає ігнорування закону, але вказує на те, що в спірних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію закону, яка максимально захищає права та інтереси саме особи. У разі конкуренції між окремими нормами КУпАП перевагу слід надавати нормам-принципам, нормам які мають у змісті більш широкі права людини і, безумовно, тим приписам, які інкорпоровані з конституційних норм, забезпечують дотримання норм верховенства права, та недопущення звуження наявних прав і свобод людини. Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зарахування строку зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 для накладення на нього адміністративного стягнення відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції, враховуючи, що доводами апеляційної скарги заперечувалася винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте суд апеляційної інстанції у апеляційному порядку не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що подія адміністративного правопорушення мала місце 01.05.2026р., та строк накладення адміністративного стягнення на винувату особу, який відповідно до вимог ст. 38 КУпАП складає один рік, сплив 01.05.2026р., тому враховуючи вимоги ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП суд апеляційної інстанції під час прийняття нової постанови за адміністративним правопорушенням, яке вчинено ОСОБА_1 , обмежується висновком про встановлення його винуватості. Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 20.05.2022р. за призовом під час мобілізації (а.с. 36), є учасником бойових дій (а.с. 33), відповідно до службової характеристики солдат ОСОБА_1 має військову спеціальність гранатометник ЗРВ в/ч НОМЕР_1 , має добру технічну та спеціальну підготовку, старанно виконує обов`язки, володіє достатнім досвідом, вміло використовує його при виконанні службових обов`язків в підрозділі, документи відпрацьовує грамотно, оперативний в прийнятті рішення, здатний швидко розібратися в суті питання, ввічливий, коректний, до старших начальників відноситься з повагою, добре вихований добре, спокійний характером, працездатність висока, на займаній посаді зарекомендував себе з позитивного боку та такий, що відповідає займаній посаді. Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника Прокопцева Сергія Вікторовича на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відновити. Апеляційну скаргу захисника Прокопцева Сергія Вікторовича, який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік задовольнити частково. Постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2026р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік скасувати частині накладення стягнення. Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та провадженя у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя