Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/15921/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/15921/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Попова Оксана Гнатівна Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)», в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної комісії Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" (Протоколи №96 від 27.12.2024, № 14 від 07.02.2025, № 18 від 18.02.2025), якими ОСОБА_1 оголошено догану та сувору догану; - визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» від 27.12.2024 про оголошення ОСОБА_1 «догани»; - визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» 07.02.2025 про оголошення ОСОБА_1 «суворої догани»; - визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» 18.02.2025 про оголошення ОСОБА_1 «суворої догани». Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 25.10.2023 відбуває покарання в Державній установі "Бердичівська виправна колонія (№70)". Так, 27.12.2024, за результатом розгляду дисциплінарною комісією матеріалів, складених відносно засудженого ОСОБА_1 , начальником Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" було прийнято постанову про накладення стягнення, в якій зазначено, що на позивача за порушення режиму відбуття покарання - оголошено догану. У подальшому, 07.02.2025 за результатом розгляду дисциплінарною комісією матеріалів, складених відносно засудженого ОСОБА_1 , начальником Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" було прийнято постанову про накладення стягнення, в якій зазначено, що на позивача за порушення режиму відбуття покарання - оголошено сувору догану. Згідно вказаної постанови про накладення стягнення, позивач допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 04.02.2025 об 14 год. 01 хв. порушив розпорядок дня установи, а саме: спав на своєму спальному місці, вкрившись ковдрою. Також, 18.02.2025 за результатом розгляду дисциплінарною комісією матеріалів, складених відносно засудженого ОСОБА_1 , начальником Державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)" було прийнято постанову про накладення стягнення, в якій зазначено, що на позивача за порушення режиму відбуття покарання - оголошено сувору догану. Згідно вказаної постанови про накладення стягнення, позивач допустив порушення режиму відбування покарання, яке полягає в тому, що 05.02.2025 о 12 год. 40 хв. позивач переміщувався по території установи з порушенням форми одягу, а саме: нагрудний знак не відповідав вимогам наказу Міністерства Юстиції №2823/5 від 28.08.2018. Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно із ч. 3 ст. 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду. Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України ( КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. Так, завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов`язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними. Згідно із ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України (ст. 3 КВК України). Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання. Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Згідно ч. 1 ст. 9 КВК України засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації. Статтею 107 КВК України визначено права і обов`язки засуджених до позбавлення волі. Так, ч. ч. 3-4 ст. 107 КВК України встановлено, що засуджені зобов`язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу колонії. Засудженим забороняється, серед іншого, чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов`язків, підбурювати до цього інших засуджених, вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська. Разом з тим, наказом Міністерства юстиції від 28 серпня 2018 року № 2823/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань (Правила), які регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі та є обов`язковими для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. Так, положенням розділу II Правил встановлено, що засуджені зобов`язані: - виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; - дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами; - носити одяг встановленого законодавством зразка та нагрудні знаки, затверджені зразками поіменної картки та нагрудного розпізнавального знака для засуджених (додаток 2). Нагрудний розпізнавальний знак виготовляється із тканини темного кольору у вигляді прямокутника розміром 90 х 40 мм. На полі знака білою фарбою зазначаються прізвище, ініціали засудженого(ї), нижче - номер відділення, по краю наноситься кайма завширшки 5 мм. Нагрудний розпізнавальний знак нашивається на верхній одяг і сорочку з лівого боку. (Додаток 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1756/5 від 13.06.2019). Так, із змісту рапортів, складених посадовими особами МВК № 91 встановлено, що позивач допустив порушення Розділу II Правил, а саме: 04.02.2025 0 14:01 год. в порушення розпорядку для установи знаходився на своєму спальному місці вкрившись ковдрою та власними речами; 05.02.2025 о 12:40 год. переміщувався по території установи з порушенням форми одягу, а саме: з нагрудним знаком який не відповідає встановленим вимогам. Відповідно до ч.1 ст.102 КВК України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених. Згідно ст. 70 КВК України, правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник виправного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті. Статтею 131-1 КВК України, визначено поняття дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою. Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення. Відповідно до ч.1 ст. 132 КВК України, за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців. Тобто, засуджені повинні неухильно дотримуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та, у випадку їх порушення, нести за це дисциплінарну відповідальність. При цьому, згідно вищенаведених положень, кожний засуджений повинен бути ознайомлений з розпорядком дня, та має безпосередній доступ до вказаного розпорядку. Порушення встановленого розпорядку дня, а також недотримання правил перебування в установі виконання покарань, в тому числі носіння одягу і нагрудного знаку встановленого зразка, має наслідком притягнення винної особи, за умови доведеності вчення останнім проступку, до дисциплінарної відповідальності. Статтею 134 КВК передбачено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. За кілька проступків, вчинених одночасно, накладається одне стягнення. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Згідно ст. 135 КВК питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії. До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби. Засуджений та/або його представник мають право: отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії; бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності; ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них; надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази; подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії (ч. 6 ст. 135 КВК України). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.02.2025 об 14 год. 01 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме: спав на своєму спальному місці, вкрившись ковдрою та особистими речами. На зроблені зауваження не відреагував. Даний факт підтверджується рапортами молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОСОБА_2 від 04.02.2025, заступника чергового помічника начальника установи Шостака С.В. від 04.02.2025, чергового помічника начальника установи ОСОБА_3 від 04.02.2025, начальника відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_4 від 06.02.2025, файлом відеофіксації вчинення відповідного порушення. У подальшому, 07.02.2025 відбулося засідання дисциплінарної комісії щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з протоколу №14 від 07.02.2025. Так, на засіданні дисциплінарної комісії державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)", начальник відділення соціально-психологічної служби в присутності засудженого доповів інформацію, в якій зазначив суть дисциплінарного проступку причини, обставини і мотиви вчинення даного порушення. Також, на засіданні дисциплінарної комісії було заслухано пояснення засудженого ОСОБА_1 . За результатом розгляду, дисциплінарна комісія установи прийняла рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 у вигляді оголошення суворої догани, про що прийнята постанова про накладення стягнення від 07.02.2025. У подальшому, 05.02.2025 об 12 год. 40 хв. засуджений ОСОБА_1 допустив порушення пункту 3 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, а саме: переміщувався по території установи з порушенням форми одягу, а саме: нагрудний знак не відповідав вимогам наказу МЮ №2823/5 від 28.08.2018. Даний факт підтверджується рапортами молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОСОБА_5 від 05.02.2025, заступника чергового помічника начальника установи Сільверчука Д.В. від 05.02.2025. начальника відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_6 від 05.02.2025, файлом відеофіксації вчинення відповідного порушення. У подальшому, 18.02.2025 відбулося засідання дисциплінарної комісії щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з протоколу №18 від 18.02.2025. Так, на засіданні дисциплінарної комісії державної установи "Бердичівська виправна колонія (№70)", начальник відділення соціально-психологічної служби в присутності засудженого доповів інформацію, в якій зазначив суть дисциплінарного проступку причини, обставини і мотиви вчинення даного порушення. Також, на засіданні дисциплінарної комісії було заслухано пояснення засудженого ОСОБА_1 , який підтвердив факт порушення носіння нагрудного знака невстановленого зразку. За результатом розгляду, дисциплінарна комісія установи прийняла рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності засудженого ОСОБА_1 у вигляді оголошення суворої догани, про що прийнята постанова про накладення стягнення від18.02.2025. Згідно ч. 7 ст. 135 КВК України рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. При цьому, перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 КВК України. Пункт 2 Розділу ХХІ Правил встановлено, що застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення установи виконання покарань. Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач у встановленому порядку провів документування і перевірку фактів вчинення позивачем дисциплінарних проступків та виніс постанови про накладення дисциплінарних стягнень з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.