Постанова 4856 № 120/3136/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3136/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 15 червня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Центр - Скло" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 Позивач звернувся до суду із позовом до Вінницької митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000300/1 від 07.10.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001241. 1.2 В обґрунтування вимог позову позивач вказує, що з метою імпорту товару на митну територію України ним подано до Вінницької митниці митні декларації для митного оформлення товару. На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору разом з митними деклараціями декларант надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 13.06.2023 між ПП "ЦЕНТР-СКЛО" (далі Покупець) та "Q-Glasstech Sp. Z o.o." (Польща) (далі Продавець) було укладено контракт № 13/06/23, відповідно до якого Продавець здійснив продаж листового скла та дзеркала, яке виготовляється методом флотації на загальну суму 500 000 доларів США або 500 000 євро. Одиницею продажу є квадратний метр. Згідно з п. 2 контракту ціни на окремі товари визначаються у рахунках-проформах. Пунктом 6 контракту передбачено, що умови поставки визначаються у рахунках. 2.2 На виконання контракту було виставлено рахунок-проформу № 10/MC/09/2024 від 13.09.2024, відповідно до якого підтверджено замовлення товару на суму 8287,93 доларів США, а саме дзеркал скляних у листах, без оптичної обробки, без рам, одна сторона непрозора (з подвійним нанесенням напилення), а на другій спостерігається чітке відображення. 2.3 Продавець відвантажив товар, надавши інвойс № FS 6/MC/09/2024 від 18.09.2024 на товар на суму 8287,93 доларів США. 2.4 Платіжною інструкцією в іноземній валюті № 83 від 20.09.2024 підтверджується факт переказу коштів Покупцем на рахунок Продавця в сумі 8287,93 доларів США як оплату за товар. 2.5 Для митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація № 24UA401020050363U8 з додатками (контракт; рахунок-проформа; платіжний документ про оплату товару; рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; копія митної декларації країни відправлення). Також була подана цінова експертиза ДП "Держзовнішінформ" № 3-3/946 від 30.09.2024, яка підтвердила ціну товару, зазначену у контракті та інвойсах. 2.6 Відповідач направив електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів. Однак декларант повідомив, що митному органу надані усі наявні у товариства на цей час документи та будь-які додаткові документи для розмитнення товару не можуть бути надані. 2.7 За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно ЕМД № 24UA401020050363U8 прийнято рішення № UA401000/2024/000300/1 від 07.10.2024 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001241. Причиною для відмови у врахуванні заявленої митної вартості за митною декларацією № 24UA401020050363U8 стало те, що, на думку посадової особи митного органу, подані документи містили розбіжності, які ставили під сумнів достовірність заявленої вартості. Зокрема, митниця звернула увагу на відмінність у сумах, зазначених у рахунку-фактурі та проформі, а також на відсутність у документах усіх необхідних даних для підтвердження числових значень складових митної вартості. Крім того, митний орган вказав на відсутність чітких відомостей про ціну, яка фактично була сплачена або підлягала сплаті за товар, та вбачав невідповідність між зазначенням у заявці на купівлю валюти назви товару як "скло" і фактично задекларованим товаром "дзеркала". В результаті, митна вартість товару була визначена за резервним методом. 2.8 Не погодившись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 позов задоволено. 3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, а всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів були надані декларантом у повному обсязі.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. 4.1 Відповідач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.06.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. 4.2 Як підстави для апеляційного оскарження рішення суду відповідач посилається на те, що у митниці були законні підстави для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості, а митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 4.3 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 1.2 Статтею 52 МК України, визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII та главою 8 цього Кодексу. 1.3 Статтею 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Тобто, перелік документів, визначених статтею 53 МК України є вичерпним для митного органу та не є вичерпним для декларанта. 1.4 Норми статей 53, 54, 57, 58 МК України породжують обов`язок декларанта щодо доведення заявленої митної вартості товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. 1.5 Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. 1.6 Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). 1.7 Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. 1.8 У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. 1.9 У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. 1.10 Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. 1.11 За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. 1.12 За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. 1.13 Зміст наведених правових норм в сукупності з положеннями статті 53 МК України свідчать про наявність у митного органу обов`язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв`язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов`язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв`язку. 1.14 Такий висновок суду відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у справі № 826/11710/17. 1.15 Суд вважає, що позивач надав усі документи, наведені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, які містили числові показники ціни товару. 1.16 Митний орган зазначає, що документи містять розбіжності, зокрема щодо вартості товару, яка відрізняється у рахунку-проформі (32343,55 PLN) та інвойсі (31787,53 PLN), а також не містять повних відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості або фактично сплаченої ціни за товар. 1.17 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність такого твердження, оскільки валютою контракту та всіх розрахунків між сторонами є долар США і саме у доларах США визначено загальну вартість поставки у сумі 8287,93 дол. США, що підтверджується як рахунком-проформою, так і інвойсом. Указана в них вартість у PLN носить лише допоміжний характер і залежить від курсу валют на момент виставлення відповідного документа. Відповідно, різниця в сумах у валюті PLN не є доказом недостовірності чи розбіжностей у первинних документах, що підтверджують митну вартість товару у валюті договору доларах США. 1.18 Доводи відповідача про те, що існує невідповідність між зазначенням у заявці на купівлю валюти назви товару як "скло" і фактично задекларованим товаром "дзеркала", колегія суддів відхиляє. 1.19 Так, у відповідності до Закону України «Про Митний тариф України» код 7009 стосується товарної позиції «Дзеркала скляні, у рамах або без рам, включаючи дзеркала заднього огляду». Ця товарна позиція відноситься до Групи 70 «Скло та вироби із скла», що свідчить про те, що дзеркало є видом скла. Позивачем був зазначений код товарної позиції 7009, який відповідав задекларованому товару. 1.20 Суд першої інстанції в цій частині дійшов правильного висновку, заявка на купівлю валюти не є первинним або визначальним документом для митного оформлення та підтвердження митної вартості. Цей документ має виключно банківсько-фінансове призначення та оформлюється в узагальненій формі для цілей здійснення валютної операції, без необхідності вказувати повне або технічне найменування товару згідно з контрактом чи митною декларацією. 1.21 Верховний Суд в постанові від 02.07.2020 у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган. 1.22 Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі №826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. 1.23 Також, за сталою практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19) є те, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Отже, посилання відповідача на результати аналізу баз даних митного органу, згідно з якими рівень митної вартості подібних товарів є більшим, колегія суддів вважає необґрунтованим. 1.24 Відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. 1.25 Колегія суддів зазначає, що оскільки рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, то і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята на його підставі, також є протиправною та підлягає скасуванню. 2 Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги 2.1 Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. 2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.