Постанова 4856 № 560/14804/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/14804/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І. Суддя-доповідач - Канигіна Т.С. 28 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Канигіної Т.С. суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернулась до суду з позовом до Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, у якому просить: - визнати протиправними дії Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання у житло за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у житлі за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона має право на реєстрацію місця проживання у квартирі померлої бабусі ОСОБА_2 , оскільки проживала та вела спільне господарство разом із нею у зазначеній квартирі. Відповідачем безпідставно відмовлено їй у реєстрації місця проживання, чим порушено її житлові та спадкові права. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.12.2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.05.1995 ОСОБА_2 було видано ордер на жиле приміщення за №001277 серії ХМ на право заселення в жиле приміщення жилою площею 18,8 кв.м. Указане житлове приміщення є окремою ізольованою квартирою під номером АДРЕСА_2 , загальною площею 35,7 кв.м. ОСОБА_1 є спадкоємицею спадкового майна померлої ОСОБА_2 за законом, що підтверджується повідомленням №295/01-16 від 20.11.2023. У листі нотаріуса від 17.04.2024 №97/01-16 зазначено, що приватний нотаріус Наконечна М.І., розглянувши звернення щодо оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , повідомила про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 через відсутність правовстановлюючого документа на цю квартиру на ім`я спадкодавця. У зв`язку з цим позивачці роз`яснено, що для вирішення питання оформлення спадщини їй необхідно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на зазначену квартиру в порядку спадкування. Відповідно до довідки №4 від 12.06.2025, виданої ОСОБА_1 , підтверджено, що вона проживала разом з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_2 у період з серпня 2020 року по листопад 2023 року, вела з нею спільне господарство, мала взаємні права та обов`язки як члени сім`ї. Позивачка 01.07.2025 звернулась до відповідача із заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачем у реєстрації місця проживання позивачці відмовлено, оскільки позивачка не подала необхідні документи або відомості для реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 . Позивачка вважає дії відповідача протиправними, тому звернулась до суду із цим позовом. ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Судом першої інстанції встановлено, що позивачка до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) не надала документів, що підтверджують право на її проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. Суд першої інстанції також зазначив, що, враховуючи положення адміністративного судочинства, вирішення спору у цій справі не стосується встановлення чи підтвердження права позивачки на власність або користування житловим приміщенням, оскільки такі питання не входять до предмета розгляду адміністративного суду. Натомість суд перевіряє виключно те, чи були дії та рішення суб`єкта владних повноважень, органу реєстрації місця проживання, вчинені на підставі, у межах повноважень і у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи відповідають вони вимогам обґрунтованості, добросовісності, безсторонності, пропорційності, розсудливості та іншим критеріям, наведеним у пункті 2 частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто предметом перевірки є законність та правомірність відмови у реєстрації місця проживання, а не питання речового права на спірну квартиру. З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання у житло за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неподанням необхідних документів або відомостей для реєстрації місця проживання, є правомірними. V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. За доводами скаржниці: у позивачки є беззаперечне право на проживання у вказаній квартирі і як наслідок право на реєстрацію свого місця проживання у ній; до повноважень працівника органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг не належить перевірка правомірності документів, поданих особою для реєстрації місця проживання. Також позивачка зазначає, що відповідач не дотримався вимог статті 77 КАС України та не подав належним чином відзив на позовну заяву. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому наводить наступне: зареєструвати місце проживання позивачки за відповідною адресою без документів, що підтверджують право на її проживання (перебування) в житлі, немає правових підстав, оскільки не було подано необхідні документи або подані відомості не в повному обсязі. Також відповідач зазначає, що відзив на позов надіслав 10.09.2025 рекомендованим поштовим листом на вказану позивачкою адресу, проте, лист повернувся на адресу відділу за закінченням терміну зберігання. VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України регулює,, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV). Відповідно до статей 2, 3 цього Закону громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом. Свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги. Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги. Нормативно-правове регулювання відносин у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг визначає Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX (далі - Закон №1871-IX, у редакції, чинній на дату звернення із заявою - 01.07.2025). Так, згідно з приписами цього Закону: - декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила (частина четверта статті 1 Закону №1871-IX ); - реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи (пункт 12 частини першої статті 2 Закону №1871-IX ); - декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою: 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках (стаття 3 Закону №1871-IX); - реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності (частина шоста статі 5 Закону №1871-IX). Згідно з приписами частин першої - третьої статті 9 Закону №1871-IX у разі реєстрації місця проживання (перебування) особи під час особистого відвідування органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) подається заява про реєстрацію місця проживання (перебування) за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Реєстрація місця проживання (перебування) особи, зміна її місця проживання (перебування) може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника, що діє на підставі довіреності, посвідченої у встановленому законом порядку (далі - представник). До заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються: 1) паспортний документ особи або довідка про звернення за захистом в Україні, або документ, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними; 2) свідоцтво про народження - для дітей віком до 14 років; 3) документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України); 4) документи, що посвідчують особу законного представника (представника); 5) документи, що підтверджують повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, якщо законними представниками дитини є її батьки чи один із батьків; 6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору; 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). У разі відсутності документів, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла. У разі перебування житла в іпотеці, довірчій власності як способу забезпечення виконання зобов`язань для реєстрації місця проживання (перебування) подається письмова згода відповідного іпотекодержателя або довірчого власника. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання (перебування) подання особою відомостей та/або документів, не передбачених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону №1871-IX). У частині першій статті 11 цього Закону передбачено, що особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі декларування або реєстрації місця проживання особою, яка є власником (співвласником) цього житла, згода інших співвласників або інших осіб, місце проживання яких зареєстровано / задекларовано в цьому житлі, не вимагається. Статтею 12 Закону №1871-IX визначено, що орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) особи у разі, якщо: 1) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про обтяження щодо житла, яке особа декларує або реєструє як місце проживання (перебування); 2) відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не відповідають відомостям у поданих особою документах або даних; 3) особа подала документи або відомості, передбачені цим Законом, не в повному обсязі; 4) у поданих особою документах або відомостях містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними, або строк дії паспортного документа іноземця чи особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, закінчився; 5) за декларуванням або реєстрацією місця проживання (перебування) особи звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів; 6) житлу, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), не присвоєна адреса у встановленому порядку; 7) за адресою житла, в якому особа декларує або реєструє своє місце проживання (перебування), наявний об`єкт нерухомого майна, який не належить до житла; 8) відомості реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком до 14 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій стосовно цієї дитини; 9) дані реєстру територіальної громади щодо задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини віком від 14 до 18 років не відповідають відомостям, наведеним у заяві (декларації), поданій цією дитиною. При прийнятті рішення про відмову у декларуванні або реєстрації місця проживання (перебування) особи застосовуються вимоги, передбачені Законом України "Про адміністративну процедуру" щодо прийняття адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX. Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлення форми необхідних для цього документів визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (далі - Порядок № 265, у редакції, чинній на момент звернення із заявою - 01.07.2025). Так, у пункті цього Порядку наведено, що для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає: 1) заяву за формою згідно з додатками 2, 3 і 8; 2) паспортний документ особи або довідку про звернення за захистом в Україні (для осіб, які реєструють місце перебування); 3) свідоцтво про народження (для дітей віком до 14 років), крім іноземців та осіб без громадянства, або документ про реєстрацію народження, виданий компетентним органом іноземної держави і легалізований у встановленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 4) довідку про реєстрацію особи громадянином України (у разі здійснення вперше реєстрації місця проживання дитини віком до 14 років, у свідоцтві про народження якої зазначено, що батьки або один із батьків є іноземцем чи особою без громадянства); 5) документи, що підтверджують: право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім`ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них; право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням (довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, іншого надавача соціальних послуг з проживанням за формою згідно з додатком 4, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у таких установах або закладах); 6) відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (не подається у разі здійснення реєстрації місця перебування); 7) військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Відповідно до підпункту 3 пункту 87 Порядку № 265 орган реєстрації відмовляє в декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли: особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості. VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Системний аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що у даному випадку обов`язковим документом для реєстрації місця проживання (перебування) особи є документ, що підтверджує право на проживання (перебування) в житлі. Водночас, за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання заявник надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності наведених документів згідно з пунктом 3 статті 12 Закону №1871-IX орган реєстрації відмовляє у внесенні до реєстру територіальної громади інформації про задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування). З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання у житло за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з неподанням необхідних документів або відомостей для реєстрації місця проживання, є правомірними. Інші доводи скаржника є безпідставними та спростовуються вищенаведеним. VIII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Канигіна Т.С. Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.