Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/254/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/254/26 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів Ганечко О.М., Василенка Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про: - визнання протиправною бездіяльність, що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр) інформації про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу (Закон № 2232-XII); - зобов`язання внести до Реєстру інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII; Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Доводи апелянта мотивовані тим, що особи, які були виключені з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, не мають статусу військовозобов`язаних. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з паспортом серії НОМЕР_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_2 01.08.2022 йому видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , в якому наявні записи: про встановлення 22.07.2022 медичною комісією при відповідачу його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст.41 «а», 39 «а», 10 «в» гр.ІІ (наказ МОУ №402 від 2008р.); призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 зарахований у запас 01.10.2012; не підлягає повторному медичному пересвідченню. Згідно з відомостями «Резерв+» станом на 06.01.2026 позивач на військовому обліку відповідача, згідно з рішенням ВЛК від 22.07.2022 непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, дані уточнені 20.02.2025. Також наявне повідомлення, що ТЦК та СП звернувся до Нацполіції 11.08.2025, наявний розшук ТЦК. Протягом 2025 року адвокат та позивач звернулися до відповідача заявами, в яких просили внести інформацію в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання його непридатним згідно зі вказаним вище тимчасовим посвідченням, виправити недостовірні відомості. Не отримавши відповіді, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на невиконання позивачем вимог розділу «II. Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621, відсутні підстави для повного його виключення з військового обліку. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (Закон № 3543-XII). Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України. Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України. Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони. Відповідно до п.12 Положення № 154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки представляє інтереси Збройних Сил у відносинах з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими державними органами, підприємствами та громадянами на відповідній території. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження. Оскільки відповідач є органом військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обліку і військової служби, саме на нього покладено обов`язок щодо прийняття рішення про взяття чи виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством. Частина 10 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ приписує, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини. Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (Закон № 1951-VIII) відомості про наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації належать до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 6 цього Закону вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр). Відповідно до ст. 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі. Оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру. Стаття 5 Закону № 1951-VIII передбачає таких суб`єктів: держателі, адміністратори, розпорядники та органи адміністрування Реєстру. Відповідно до ч. 9 вказаної статті органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Згідно з ч. 8 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Відповідно до п. 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з п. 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений. Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова. 4 травня 2024 року набрав чинності Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (Закон № 3621). Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Відносно позивача в книзі протоколів ВЛК наявний запис про проходження ним медичного огляду 22.07.2022 і позивача визнано непридатним в мирний час і обмежено придатним у воєнний час. В додатку «Резерв+» наявні відомості про постанову ВЛК щодо непридатності в мирний час і обмежену придатність позивача у воєнний час. Матеріалами справи підтверджується, що позивач пройшов огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 22.07.2022 за результатами чого був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 41 «а», 39 «а», 10 «в» графи ІІ, про що йому видано Довідку №21/2796 від 22.07.2022 року Лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Києві. На підставі висновку ВЛК відповідач виключив його з військового обліку, про що зробив запис у військово-обліковому документі позивача - Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного №ТП/5239 від 01.08.2022. Відповідач самостійно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Реєстр) відомості в графу «Дата ВЛК» - « 22.07.2022», в графу «Постанова ВЛК» - «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Позивач у заяві від 19.02.2025 про уточнення даних просив внести до Реєстру запис «про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку». Незважаючи на виключення з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 , в електронному реєстрі Резерв+ позивача відсутня інформація про його виключення з військового обліку та зазначено, що він на даний час перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , як військовозобов`язаний. Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою від 19.02.2025 з проханням внести до Реєстру дійсну інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби з виключення з військового обліку. Відповідач у відповідях на звернення позивача, у відповідях на адвокатські запити та у відзиві на позов посилається на те, що книга протоколів ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 не містить Постанови та Протоколу з висновком ВЛК про непридатність Позивача до військової служби і позивач взагалі не проходив медичний огляд 22.07.2022. Відтак, суд першої інстанції не дослідивши додані до позову первинні документи, а саме: копію Тимчасового посвідчення №ТП/5239 від 01.08.2022, копію Довідки лікарської комісії №21/2796 від 22.07.2022, прийшов до неправильних висновків про те, що позивач є «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Такий запис про обмежену придатність у Реєстр внесено відповідачем протиправно, з огляду на невідповідність паперовому військово-обліковому документу позивача та висновку ВЛК, викладеному у довідці лікарської комісії №21/2796 від 22.07.2022. Жодних документів (довідок, протоколів, постанов ВЛК) про визнання позивача «обмежено придатним» матеріали справи не містять. Частиною 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави виключення з військового обліку. Так, згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни, які були зняті, звільнені, але не виключені з військового обліку. Колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивач був виключений з військового обліку, то повторному взяттю на такий облік він не підлягає. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, обов`язок щодо оновлення персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом покладається на громадян України, які перебувають на військовому обліку. Особи, які були виключені з військового обліку на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, не мають статусу військовозобов`язаних. Відповідно, на них не поширюється зазначений обов`язок щодо оновлення персональних даних. Таким чином, законодавство не зобов`язує осіб, виключених з військового обліку, оновлювати свої персональні дані та проходити повторні ВЛК. Натомість у спірному рішенні суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач повинен був повторно з`явитися до ТЦК та СП, пройти повторний медичний огляд, і тільки за наявності нового висновку ВЛК - бути виключеним з військового обліку. Проте вказане не відповідає вимогам чинного законодавства про мобілізацію та військовий облік. Закон відмежовує правовий статус військовозобов`язаного, резервіста, призовника та виключеного з військового обліку. Виключений з військового обліку (невійськовозобов`язаний) - це громадянин призовного або військовозобов`язаного віку (від 18 до 60 років), який був офіційно виключений з військового обліку на підставі стану здоров`я або інших законодавчо визначених причин. Відповідно, особа, виключена з військового обліку, не має обов`язків, пов`язаних із військовим обліком - не повинна проходити ВЛК, оновлювати військово-облікові дані та інше. Як передбачено розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621, громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025року про йти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду» не можуть бути застосовані до спору, що виник. Позивач до набрання чинності даним законом був визнаний непридатним, а не обмежено придатним, тому не був зобов`язаний повторно проходити ВЛК. Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 містить запис: «не підлягає повторному медичному пересвідченню». Отже, в межах спірних правовідносин повинні бути застосовані норми, якими встановлено обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_8 вчасно актуалізувати дані про військовозобов`язаного позивача або за зверненням позивача - привести дані в Реєстрі у відповідність до письмового військово-облікового документу. Приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» регламентовано, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (Положення №154). Згідно з пунктом 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Таким чином, у зв`язку з проведенням заходів загальної мобілізації посадовими особами здійснюється вивчення особових справ військовозобов`язаного, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, внесення змін до їх облікових карток та відповідних відомостей про особу до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також приведення військово-облікових документів у відповідність з наявними відомостями та проставлення актуальних даних щодо придатності чи непридатності до військової служби. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку. Відповідно до пункту 11 Положення №154, ІНФОРМАЦІЯ_9 також забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони. Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_10 зобов`язаний був внести відомості в Реєстр про виключення позивача з військового обліку у зв`язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою «виключено». Однак, всупереч приписам Закону відповідач не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, та не вніс відомості до Реєстру про виключення позивача з військового обліку. В пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №1-25/2010) від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Право Позивача на виконання відносно нього встановлених законом гарантій, а саме невнесення відомостей до Реєстру про виключення його з військового обліку, тобто неналежне (електронне, документальне) оформлення такого виключення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за здійснення процедури виключення осіб з військового обліку. Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (Закон №1951-VІІІ) визначено правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів(далі також - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України (стаття 1 Закону №1951-VІІІ). Пунктами 1, 2 частини 1 статті 3 Закону № 1951-VІІІ встановлено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Статтею 9 Закону №1951-VІІІ передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому розпорядником Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Таким чином, за змістом вищенаведених норм, у Реєстрі має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Такий підхід узгоджується з правовий висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21 вересня 2021 року у справі № 420/4649/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 160/5982/19, від 17 листопада 2021 року у справі № 160/11647/19 та від 18 травня 2022 року у справі № 280/988/19. Окремі аспекти принципу належного врядування також були зазначені ЄСПЛ у справах «Arzamazova v. The Republic of Moldova» (заява № 38639, пункт 52), «Gashi v. Croatia» (заява № 32457/05, пункт 40), «Графов проти України» (заява № 4809/10), «Сakareviс v. Croatia» (заява № 48921/13), з аналізу яких можна дійти висновку, що у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого можна включити п`ять головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень. У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства. Колегія суддів у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи. Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення. Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Відтак, відповідач недоречно посилається на правомірність своїх дій, які суперечили вимогам нормативно-правових актів. Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», та зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Викладене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для задоволення вимог позовних вимог та апеляційної скарги ОСОБА_1 . Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Оцінюючи наявність підстав для розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то на користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 3328,00 грн. Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року - скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги - задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_11 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім грн нуль коп.). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: О. М. Ганечко Я. М. Василенко