Постанова 4855 № 620/3384/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3384/25 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Файдюка В.В., суддів: Бужак Н.П., Карпушової О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України у Чернігівській області) про: - визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн; - зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що питання правомірності застосування для розрахунку посадового окладу судді прожиткового мінімуму, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, відступивши від попередніх позицій Верховного Суду, прийшла до висновку, що, починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що указана вище постанова Великої Палати Верховного Суду, на яку посилався суд першої інстанції, не містить обґрунтувань свого відступу від попередніх позицій Верховного Суду, у той час як за загальними правилами, сформульованими, зокрема, Конституційним Судом України, бюджетний закон не може змінювати складову для визначення розміру посадового окладу судді, а відтак спеціальним законом, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Більше того, зауважує на взагалі нерелевантність позиції Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, позаяк нею не охоплювалося питання обчислення суддівської винагороди у 2025 році. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 16.06.2026. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працював на посаді судді Городнянського районного суду Чернігівської області, з якої його було звільнено 10.11.2020 у зв`язку з поданням заяви про відставку. Крім того, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 12.11.2020. Матеріали справи свідчать, що 18.03.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою до ТУ ДСА України у Чернігівській області, в якій просив видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного положенням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у розмірі 3028 гривень. Водночас, 19.03.2025 ТУ ДСА України у Чернігівській області листом за вих. № 01-18/520/25-вих. у видачі довідки відмовило, зазначивши, що згідно з положеннями статті 7 Законом України «Про Державний бюджет на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2025, становить 2 102,00 грн. Вважаючи такі дії ТУ ДСА України у Чернігівській області протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій. Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України. Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 гривні. Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн. У свою чергу колегія суддів зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний Суд України неодноразово у своїх рішеннях, зокрема від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018, підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, статтю 130 Основного Закону викладено в новій редакції, текст якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій». Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону №1402-VIII (який є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Наведеною нормою встановлено, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Згідно з приписами статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум». Відповідно до статті 1 цього Закону прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку. Наведеною нормою визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. Однак цим Законом не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Указаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо. Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» разом із встановленням на 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, відтак законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. За означених обставин, з огляду на висновки Верховного Суду у постанові від 30.04.2026 у справі №620/15756/24, правовідносини в якій є подібними до справи №620/3384/25, Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Натомість Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Державний бюджет України звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2025 (3 028,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2 102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», є протиправною. Такий підхід неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24. Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, де Судова палата відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, у якій сформульовано правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувала такий висновок: «у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці». Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, відмовляючи позивачу як судді у відставці у видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, є необґрунтованими та таким, що суперечить вимогам частини другої статті 130 Конституції України і частини третьою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2025 у справі №240/9028/24, з огляду на таке. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні із штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді та іншого періоду. Натомість, у справі, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, спір стосується видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2025 року. Відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025 у зазначеній справі, під час розгляду цього спору. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції і погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01.01.2025 у розмірі 3 028 грн, а відтак і про обґрунтованість заявлених у цій справі позовних вимог. Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини наявності у позивача права на отримання довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3 028 грн, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження Чернігівського окружного адміністративного суду про необґрунтованість позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пункту 4 частини першої статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Крім того, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ТУ ДСА України у Чернігівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви (968,96 грн) та апеляційної скарги (1 453,44 грн). Частина судового збору в сумі 242,24 грн, сплачена за подання позовної заяви в електронному вигляді без урахування понижуючого коефіцієнту 0,8, може бути повернута судом першої інстанції як надміру сплачена у порядку, встановленому частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Княжа, 16; код ЄДРПОУ 26295412) видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3 028,00 грн. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Княжа, 16; код ЄДРПОУ 26295412) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві\) гривні 40 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.В. Файдюк Судді Н.П. Бужак О.В. Карпушова Повне судове рішення виготовлено 16 червня 2026 року.