Постанова 4854 № 420/20829/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/20829/25 Категорія 111012000Головуючий у суді І інстанції: Скупінська О.В. час і місце ухвалення: 15:49, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Семенюка Г.В., суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І., при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: представник ДПСКисельов О.М. (посвідчення; витяг) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРОЛ ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про припинення дії ліцензії і податкових повідомлень-рішень, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення про припинення дії ліцензії і податкових повідомлень-рішень, мотивуючи його тим, що в ході перевірки ГУ ДПС в Одеській області було встановлено, що ТОВ БОРОЛ ЛТД в період з 01.01.2025 до 06.05.2025 здійснило реалізацію алкогольних напоїв за готівку із застосуванням реєстратора розрахункових операцій фіскальний номер 3000834999 на загальну суму 3787605,06 грн, що є порушенням ст. 19 Закону. Відповідно до Акту Відповідач з 28.05.2025 до 06.06.2025 здійснив фактичну перевірку додержання Позивачем вимог законодавства у своїй господарській діяльності. Перевіряючими було встановлено, що у Позивача наявні ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту) реєстраційний номер 990208202500017 діє з 27.03.2025 та реєстраційний номер 990209202100043 діє з 29.04.2021 до 29.04.2026. Відповідно до п. 2.9. Акту при перевірці перевіряючими було використано: ліцензії, виписки з ЄДР, договори, накази про прийняття на роботу, інші супровідні документи. В той же час в п. 3.2. зазначено, що в ході проведення фактичної перевірки відповідач відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України звернувся до Позивача із письмовою вимогою від 28.05.2025 №б/н, надати до перевірки інформацію та її документальне підтвердження з питань обігу підакцизних товарів відповідно до п.п. 20.1.9. п. 20 Кодексу, але станом на дату закінчення перевірки Позивач не надав у повному обсязі первинні документи, які є предметом перевірки, чим порушено п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України, про що складено відповідні акти. За результатами перевірки відповідач встановив порушення позивачем ст. 19 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального передбачена відповідальність згідно п. 40 ст. 73, п. 34 ч. 2 ст. 46 Закону. ТОВ БОРОЛ ЛТД вважає що оскаржуване розпорядження (рішення) №430/15-32- 09-04-03 від 26.06.2025 року не відповідає вимогам закону у зв`язку із тим, що було прийнято на підставі Акту про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального №27990/15-32-09-04-10 від 06.06.2025, який не відповідає нормам діючого законодавства, зокрема податкового кодексу. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління ДПС в Одеській області №430/15-32-09-04-03 від 26.06.2025 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №32880/15-32-09-04-10 від 26.06.2025. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №32885/15-32-09-04-10 від 26.06.2025. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Борол ЛТД» в задоволені позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області вказує на те, що суд першої інстанції надав перевагу доводам Позивача, не прийнявши до уваги доказів Відповідача, що призвело до порушення принципів, закріплених у ст. 8 КАС України, щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, що у свою чергу, призвело до порушення вимог ст. 72, 242 КАС України. Зокрема, судом першої інстанції не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст.129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Позивач надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому наголошує, що він не оскаржує наказ, а оскаржує саме розпорядження-рішення та інші податкові повідомлення рішення, які були прийнято за наслідками перевірки, яка була проведена на підставі наказу. У Відповідача не було жодної обґрунтованої підстави для винесення оскаржуваних рішень, з огляду на те, що вони були винесені на підставі Акту перевірки на підставі наказу, який не відповідає нормам чинного законодавства. Судова практика, на яку посилається Апелянт не є релевантною до обставин даної справи, тому суд першої інстанції, обґрунтовано не посилався на неї в судовому рішенні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав: Судом першої інстанції встановлено, що Державна податкова служба України скерувала на адресу Головного управління ДПС в Одеській області лист від 26.05.2025 №13621/7/99-00-09-02-01-07 (т.1 а.с.126, т.3 а.с.16-19) у якому повідомила, що за результатами баз даних ДПС встановлено, що ТОВ Борол ЛТД (код ЄДРПОУ 22477145) протягом січня-квітня 2025 року здійснювало реалізацію алкогольних напоїв за готівку із застосування реєстратора розрахункових операцій, що може свідчити про порушення вимог частини першої статті 19 Закону №3817. З метою запобігання та виявлення порушень зазначеним платником податку законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, необхідно вжити відповідних заходів реагування, зокрема, шляхом організації та проведення фактичних перевірок. У разі відповідності суб`єктів господарювання критеріям ризиковості, вжити відповідні заходів реагування. У разі наявності підстав, передбачених частиною другою статті 46 Закону №3817 вжити заходів щодо припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності. Про результати виконаної роботи проінформувати ДПС до 06.06.2025. Начальник управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області скерував на адресу керівника Головного управління доповідну записку від 27.05.2025 №239/15-32-09-04-10 (т.1 а.с.128-129, т.3 а.с.20-22) у якій пропонував, на виконання вимог листа ДПС України від 26.05.2025 №13621/7/99-00-09-02-01-07, надати дозвіл на проведення фактичної перевірки ТОВ Борол ЛТД. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ від 27.05.2025 №5757-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ Борол ЛТД (т.1 а.с.98, т.3 а.с.23), відповідно до якого на підставі п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, наказано: Провести фактичну перевірку ТОВ Борол ЛТД, код за ЄДРПОУ 22477145, за податковою адресою: 65091, Одеська область, м.Одеса, вул.Разумовська, буд.29 з 28 травня 2025 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2024 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Матеріали справи містять направлення посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області на проведення фактичної перевірки на виконання вимог наказу від 27.05.2025 №5757-п Про проведення фактичної перевірки ТОВ Борол ЛТД (т.1 а.с.130, т.3 а.с.24-25). Посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 06.06.2025 №27990/15-32-09-04-10 (далі Акт перевірки) (т.1 а.с.94-97, т.3 а.с.26-29), відповідно до якого проведено перевірку ТОВ Борол ЛТД на підставі наказу від 27.05.2025 №5757-п за період з 01.01.2025 по 06.06.2025. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Борол ЛТД за перевіряємий період здійснювало реалізацію алкогольних напоїв за готівку із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (фіскальний номер 3000834999) на загальну суму 3787605,06 грн, що є порушенням ст.19 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. В ході проведення фактичної перевірки Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до ТОВ Борол ЛТД із письмовою вимогою від 28.05.2025 про надання інформації та її документальне підтвердження з питань обігу підакцизних товарів. Станом на дату закінчення перевірки ТОВ Борол ЛТД не надано у повному обсязі первинні документи, які є предметом перевірки, чим порушено п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, про що складено відповідні акти. У Акті перевірки наведені висновки: -за порушення ст.19 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального передбачена відповідальність згідно п.40 ст.73, п.34 ч.2 ст.46 Закону; -за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України передбачена відповідальність згідно п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України. У Акті перевірки містяться застереження представника суб1єкта господарювання: З актом не згодні. Матеріали справи містять запит від 28.05.2025 Про надання документів та відомостей, складений посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області, (т.1 а.с.99), відповідно до якого 02.06.2025 підприємству необхідно забезпечити доступ до оригіналів документів за період з 01.01.2024 по дату початку проведення фактичної перевірки, а 03.06.2025 надати їх копії до приміщення Головного управління ДПС в Одеській області. Посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акти від 05.06.2025 №4725/15-32-09-04-10 та від 06.06.2025 №4743/15-32-09-04-10 про ненадання документів у повному обсязі ТОВ Борол ЛТД на запит від 28.05.2025 (т.1 а.с.133, т.3 а.с.30-31). Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення щодо ТОВ Борол ЛТД про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності від 26.06.2025 №430/15-32-09-04-03 (т.1 а.с.100-101) на право оптової торгівлі алкогольними напоями та на право оптової торгівлі сидром та перрі (без додання спирту): № 990208202500017 та №990209202100043. Вказане рішення від 26.06.2025 №430/15-32-09-04-03 прийнято на підставі п.34 ч.2 ст.43 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, а саме ТОВ Борол ЛТД здійснювало реалізацію алкогольних напоїв за готівку із застосуванням РРО (факт проведення розрахунків в іншій формі, ніж безготівкова, при здійсненні оптової торгівлі алкогольними напоями, встановлений контролюючим органом під час проведення перевірки та зафіксований в акті такої перевірки від 06.06.2025 №27990/15-32-09-04-10). На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.06.2025 №32880/15-32-09-04-10 на суму штрафних санкцій 7575210,12 грн з огляду на порушення ТОВ Борол ЛТД ст.19 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального та на підставі п.п.п54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та ст.73 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального. На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №32885/15-32-09-04-10 від 26.06.2025 (т.2 а.с.89), яким визначено суму зобов`язання зі сплати штрафу у розмірі 1020,00 грн за порушення п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України та на підставі п.п.п54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.121.1 ст121 Податкового кодексу України. Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що недотримання контролюючим органом вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо призначення фактичних перевірок без визначення правових підстав призвело до звуження прав позивача як платника податків, що свідчить про протиправність здійснених заходів податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати, та, як наслідок, вимагає скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. П`ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: - 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; - 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; - 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства або здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками. Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним. Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі. У зазначеній постанові суду Судова палата зосередила увагу на тому, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України має це відобразити у вищезазначений спосіб. Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Такі висновки викладені й у подальших постановах Верховного Суду, у т.ч. від 23.01.2025 у справі №400/10461/21. Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Відтак суд дотримується позиції про необхідність перевіряти у спорах цієї категорії як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. Аналогічна правова позиція викладена також в постановах Верховного Суду від 21 червня 2024 року у справі № 420/16308/22, від 29 квітня 2026 року у справі № 140/2168/25. У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки. Суд враховує, що отримання в установленому законодавством порядку інформації від державного органу, яка свідчить про можливі (імовірні) порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, має наслідком ініціювання цим органом фактичної перевірки. Порядок збирання та використання податкової інформації регулюється ПК України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами. Пунктом 74.2 статті 74 ПК України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань. Згідно з пунктом 74.1 статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Отже, під інформацією, яка може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, в розумінні згаданого вище п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України необхідно розуміти в тому числі і інформацію, яка отримана із інформаційних баз даних органів державної податкової служби, як і інша інформація, отримана такими органами. Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ від 27.05.2025 №5757-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Борол ЛТД» (т.1 а.с.98, т.3 а.с.23), відповідно до якого на підставі п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, наказано: «Провести фактичну перевірку ТОВ «Борол ЛТД», код за ЄДРПОУ 22477145, за податковою адресою: 65091, Одеська область, м.Одеса, вул.Разумовська, буд.29 з 28 травня 2025 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.01.2024 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). При цьому, як вбачається із матеріалів справи, Державна податкова служба України скерувала на адресу Головного управління ДПС в Одеській області лист від 26.05.2025 №13621/7/99-00-09-02-01-07 (т.1 а.с.126, т.3 а.с.16-19) у якому повідомила, що за результатами баз даних ДПС встановлено, що ТОВ «Борол ЛТД» (код ЄДРПОУ 22477145) протягом січня-квітня 2025 року здійснювало реалізацію алкогольних напоїв за готівку із застосування реєстратора розрахункових операцій, що може свідчити про порушення вимог частини першої статті 19 Закону №3817. В свою чергу, начальник управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області скерував на адресу керівника Головного управління доповідну записку від 27.05.2025 №239/15-32-09-04-10 (т.1 а.с.128-129, т.3 а.с.20-22) у якій пропонував, на виконання вимог листа ДПС України від 26.05.2025 №13621/7/99-00-09-02-01-07, надати дозвіл на проведення фактичної перевірки ТОВ «Борол ЛТД». Дійсно, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Норми Податкового кодексу України не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Проте, як зазначає апелянт підставою для прийняття даного наказу слугувала інформація отримана від центрального рівня ДПС України (лист від 26.05.2025 №13621/7/99-00-09-02-01-07), а саме інформація щодо аналізу бази даних ДПС, якою встановлено, що ТОВ «БОРОЛ ЛТД» (код ЄДРПОУ 22477145) протягом січня-квітня 2025 року здійснювало реалізацію алкогольних напоїв за готівку із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, відповідна інформація свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи. З метою запобігання та виявлення порушень у сфері обігу підакцизних товарів, дотримання умов чинного законодавства, фахівцями управлінням контролю за підакцизними товарами проведено аналіз господарської діяльності ТОВ «БОРОЛ ЛТД», код за ЄДРПОУ 22477145. Результат проведеного аналізу згідно баз даних «Податковий блок» зазначений в тексті доповідної записки від 27.05.2025 № 239/15-32-09-04-10. Фактично контролюючий орган призначив перевірку з метою здійснення своїх функцій, а також з урахуванням інформації від ДПС України (лист від 26.05.2025 №13621/7/99-00-09-02-01-07), а саме за сукупністю фактичних підстав, передбачених нормою підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, проте, у рішенні про проведення перевірки це не відобразив, оскільки у ньому взагалі відсутнє посилання на отриману в установленому законодавством порядку інформацію від ДПС України. З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що у спірному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, а саме про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення, крім посилання на норми, що їх регулюють. До функцій контролюючих органів відповідно до статті 19-1 Податкового кодексу України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (підпункт 19-1.1.14); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 19-1.1.16); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (підпункт 19-1.1.17) та інше. При цьому, недотримання встановлених статтями 75 - 81 Податкового кодексу України вимог порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням прав останнього. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 від 21 лютого 2020 року сформулював правовий висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Також, Верховний Суд у справі №826/17123/18 від 21 лютого 2020 року зробив правовий висновок, згідно з яким невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що недотримання контролюючим органом вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо призначення фактичних перевірок без визначення правових підстав призвело до звуження прав позивача як платника податків, що свідчить про протиправність здійснених заходів податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати, та, як наслідок, вимагає скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень. За таких обставин, у зв`язку із встановленням порушення порядку проведення податкової перевірки, суд не досліджує зміст виявлених порушень, оскільки такі виявлено з порушенням встановленої процедури. Щодо посилань апелянта, що судом першої інстанції не були враховані численні висновки Верховного суду, що були зазначені контролюючим органом, такі як постанова від 04.03.2021 року по справі №803/1171/17, постанова від 08.09.2021 року по справі 816/228/17, постанова від 20 березня 2018 року по справі №820/4766/17, постанова від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23, постанови від 12.08.2021 (справа №140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 20.03.2018 (справа №820/4766/17), від 22.05.2018 (справа №810/1394/16), від 07.06.2022 року по справі №360/4140/20, від 08.12.2022 року по справі №140/2889/21, від 11.01.2023 року у справі №160/2357/21, постанова від 13.04.2023 року по справі №460/9415/20, постанова від 19.04.2023 року по справі №360/2657/20, постанова від 25.04.2023 року по справі №520/3328/2020, постанова від 29.05.2025 року по справі №420/31410/24, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Щодо посилання на постанову від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до якої неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Слід зазначити, що позивач не оскаржує наказ, а оскаржує саме розпорядження-рішення та податкові повідомлення рішення, які були прийнято за наслідками перевірки, яка була проведена на підставі наказу. Щодо посилання на постанову Верховного Суду у справі №820/4766/17 від 20 березня 2018 року. Дана постанова не є новою судовою практикою, адже на момент її ухвалення минуло понад сім років, а юридичні підходи та правозастосування з того часу зазнали істотних змін. Крім того, слід наголосити, що у зазначеній справі предметом судового оскарження був наказ начальника ГУ ДФС у Харківській області, тоді як у даному випадку Позивач наказ не оскаржує. Тобто йдеться про інший предмет спору, що свідчить про відсутність правової аналогії. Щодо посилання на висновок Верховного суду, що викладений у постанові від 26.03.2024 року по справі №420/9909/23. Відповідно до п.53 Постанови Верховного суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки. В п. 57 зазначеної Постанови акцентувало увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Щодо посилання на постанови Верховного Суду у справі №815/1978/18 від 10.04.2020 року, від 05.11.2018 року у справі №803/988/17, від 20.03.2018 року у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 року у справі №810/1394/16, від 13.04.2023 року у справі №460/9415/20, від 29.05.2025 року у справі №420/31410/24, у справі №803/1171/17 від 04 березня 2021 року. Слід наголосити, що у зазначених справах предметом судового оскарження були накази, тоді як у даному випадку Позивач наказ не оскаржує. Тобто йдеться про інший предмет спору. Щодо посилання на постанову Верховного Суду у справі № 360/2657/20 від 19.04.2023 року. Справа стосувалася нарахування пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Тобто йдеться про інший предмет спору. Щодо посилання на постанову Верховного Суду у справі №360/4140/20 від 07.06.2022 року. У даній справі досліджувалися порушення з приводу зберігання пального у кількості 1500л без відповідної ліцензії. Отже, судова практика, на яку посилається апелянт та яку на його думку, судом першої інстанції не була врахована не є релевантною до обставин даної справи. В Україні завдання забезпечення єдності судової практики відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КАС України, інших процесуальних кодексів покладається на Верховний Суд. Принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Велика Палата Верховного Суду, об`єднані палати, палати касаційних судів Верховного Суду наділені виключними повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції з огляду на те, що в протилежному випадку це означало б неможливість виправлення судом своєї власної передчасної або «застарілої» позиції, викликаної, наприклад, нечіткістю закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до неоднакового тлумачення норм права, або виключало б можливість динамічного розвитку суспільних правовідносин та права; за певних обставин відступ від попередніх правових позицій суду касаційної інстанції узгоджується із уже усталеним виробленим у праві цивілізаційним підходом, згідно з яким «truth or stability - truth is preferable» (при конкуренції між правдивим (правильний, справедливим) і стабільним пріоритет варто віддавати першому). Тобто, принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це означало б неможливість виправити судом свою позицію або виключало б можливість динамічного розвитку права та суспільних правовідносин. Зокрема, у системі загального права допускається скасування попередніх прецедентів і вважається, що прецеденту можна не слідувати, якщо: його можливо відрізнити з огляду на зміну відносин у суспільстві з моменту його прийняття чи якщо змінилися відповідні правові принципи; він був вирішений per incuriam, тобто якщо при його прийнятті з певних причин не були застосовані належні приписи законодавства чи прецеденти або вони були невірно витлумачені; у разі визнання його неправильним і таким, що підлягає скасуванню, або якщо на практиці він не діє. У даному контексті також важливо зазначити, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 зробила висновок, відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання правова позиція. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРОЛ ЛТД» про визнання протиправними та скасування рішення про припинення дії ліцензії і податкових повідомлень-рішень належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними матеріалами справи та підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги дублюють відзив на адміністративний позов (т.1 а.с. 114) були предметом дослідження в суді першої інстанції та висновків останнього не спростовують. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року по справі № 420/20829/25, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено 16 червня 2026 року. Суддя-доповідач Г.В. Семенюк Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький