Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/17195/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17195/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №160/17195/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 13 жовтня 2025 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.03.2025 №0111220902 та №0111210902. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про порушення відповідачем процедури проведення фактичної перевірки, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, складених за її результатами. Наголошує на тому, що наказ на проведення фактичної перевірки не містить найменування та інших реквізитів суб`єкта, який перевіряється (прізвище, ім`я, по-батькові фізичної особи платника податку), а тому, є недійсним; посадовими особами відповідача не складено у присутності позивача жодного акта та не надано його для підписання, копії акта перевірки на адресу позивача не направлено. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає в апеляційній скарзі обставини викладені у позові щодо не зазначення в наказі на проведення перевірки суб`єкта який перевіряється, не надання акта перевірки та як наслідок неможливості надати заперечення на нього, та не надання цим обставинам оцінки судом першої інстанції. Посилається на практику Верховного Суду викладену у справі № 520/7331/21, №822/1660/18. Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, відповідач просить у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач здійснює підприємницьку діяльність та зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 19.09.2024, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Основним видом економічної діяльності позивача згідно з КВЕД є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний). Позивач має право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що підтверджується ліцензією за реєстраційним номером 04610311202407839 від 25.11.2024, термін дії з 03.12.2024 по 03.12.2025. Продаж підакцизних товарів здійснюється із використанням програмного реєстратора розрахункових операцій ФН 4001011226. Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.01.2025 №263-п, направлень на перевірку №474, №475 від 13.01.2025 посадовим особам Головного управління ДПС у Дніпропетровській області доручено провести фактичну перевірку господарської одиниці за адресою: м. Дніпро, вул. Артеківська, буд.20, нежитлове приміщення 52, кіоск, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Згідно з наказом перевірку доручено провести з 13.01.2025 тривалістю не більше 10 діб. У ході перевірки компетентними особами контролюючого органу встановлено порушення позивачем: - п. 2 ст. 23 Закону України від 18.06.2024 №3718-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»; - п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; - ст. 21, 22, 23, 24 КЗпП України. За результатами перевірки компетентними особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт (довідку) №242/04-36-09-02/3638302658 від 22.01.2025 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальним (далі акт фактичної перевірки). На підставі висновків акта фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111210902 (форма «С»), згідно з яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 24000,00 грн за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТ ЗЕД) окремо або в наборах та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 №0111220902 (форма «ПС»), згідно з яким позивачу нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 1020,00 грн за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. У позовній заяві представник позивача зазначає, що після спливу терміну проведення перевірки представниками контролюючого органу жодного акта у присутності позивача або його уповноваженого представника складено не було. У подальшому через Електронний кабінет платника податків позивач дізнався про застосування відносно нього штрафної санкції. У відповідь на адвокатський запит представника позивача Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом №33263/6/04-36-09-02-12 від 09.04.2025 надало копію акта фактичної перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення. Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду. Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного. Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі ПК України), при цьому така перевірка повинна проводитися в межах повноважень контролюючого органу виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України). Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України. Вимоги до змісту наказу керівника контролюючого органу про проведення фактичної перевірки встановлені абзацом 3 пункту 81.1 статті 81 ПК України, відповідно до якого в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, а також необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Відтак, під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті зазначення платника податків, який має перевірятися, та чіткого визначення у наказі правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Як вбачається з матеріалів справи наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 13 січня 2025 року № 263п прийнятий на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Згідно з ним наказано провести фактичну перевірку з питань дотримання норм законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за адресою: м. Дніпро, вул. Артеківська, буд.20, нежитлове приміщення 52, кіоск, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Згідно з наказом перевірку доручено провести з 13.01.2025 тривалістю не більше 10 діб (а.с.12). В наказі зазначено адресу кіоска, проте не зазначено назву платника податків перевірка якого проводиться. Отже, в основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, проте не визначено особу перевірку діяльності якої слід провести. Водночас, враховуючи те, що у зазначеному наказі зазначено «нежитлове приміщення 52, кіоск», як об`єкт, перевірка якого проводиться, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що «кіоск» не може бути окремим платником податків перевірка якого проводитися, оскільки платниками податків є юридичні та фізичні особи. Зазначені обставини суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою та не надав їм оцінки. У постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення». Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав. Як уже було вказано вище, у наказі на проведення перевірки реквізити суб`єкта господарювання, щодо якого призначено контрольний захід, належать до обов`язкових. Неможливість ідентифікації такого суб`єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно, і податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Зазначене порушення процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, не перевіряючи їх по суті виявлених порушень, що тягне за собою скасування прийнятих актів індивідуальної дії. Отже, колегія судді вважає, що зазначене процедурне порушення, допущене відповідачем при проведенні фактичної перевірки позивача, є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.03.2025 №0111220902 та №0111210902. Згідно з приписами ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн за подання позову та 1816,80 грн за подання апеляційної скарги. Отже, наявні підстави для стягнення з відповідача судових витрат на користь позивача зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн + 1816,80 грн = 3018 грн. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при розгляді цієї справи було неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його скасування та прийняття нової постанови про задоволення позову повністю. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 1,2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №160/17195/25 скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити повністю. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.03.2025 №0111220902 та №0111210902. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) судовий збір у розмірі 3018 (три тисячі вісімнадцять) грн. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя В.А. Шальєва суддя С.М. Іванов