Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/29220/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2026 р. Справа № 520/29220/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 (ухвалене суддею Ширант А.А.) у справі № 520/29220/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для інших населених пунктів за 2021 рік 1900,00 грн щомісяця за період з 01.07.2021 по 31.12.2021; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2021 рік у розмірі 2850 грн щомісяця за період з 01.07.2021 по 31.12.2021; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для інших населених пунктів за 2022 рік 1900 грн щомісяця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2022 рік у розмірі 2850 грн щомісяця за період з 01.01.2022 по 31.12.2022; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для інших населених пунктів за 2023 рік - 1900 грн щомісяця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2023 рік у розмірі 2850 грн щомісяця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023; визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для інших населених пунктів за 2024 рік - 2280 грн щомісяця за період з 01.01.2024 по 15.06.2024; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення в розмірі, який розрахований виходячи з норм грошової компенсації для обласних центрів за 2024 рік у розмірі 3420 грн щомісяця, за період з 01.01.2024 по 15.06.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивач перебував на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 з 28.03.2019 по 15.06.2024, що підтверджується витягом з послужного списку та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 149 від 15.06.2024. Під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 позивач не мав власного житла в місті Харкові, перебував на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання при військовій частині НОМЕР_1 та орендував житло в АДРЕСА_1 . Оскільки військова частина не орендувала для позивача житло в АДРЕСА_1 , то позивачу під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 виплачувалася грошова компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". До 30.06.2021 позивачу виплачувалася грошова компенсація за піднайом (найом) житла приміщення в розмірі розрахованого як для обласного центру, а з 01.07.2021 по 15.06.2024 - як для інших населених пунктів. Відповідно до довідки щодо виплат позивачу грошової компенсації за піднайом житла, за червень 2021 року позивачу сплачено грошову компенсацію у розмірі 2850 грн. З липня 2021 року по грудень 2023 року позивачу виплачувалась компенсація у розмірі 1900 грн. З січня 2024 року по червень 2024 року позивачу виплачувалась компенсація у розмірі 2280 грн. Позивач не погодився з вищезазначеними діями відповідача та звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011). Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Відповідно до абз. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті. У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред`являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов`язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26.06.2013 затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям, зокрема Збройних Сил, за піднайом (найом) ними жилих приміщень, яким визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил,як, зокрема, особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина, її територіальний орган, (далі - військова частина) не орендує для них та членів їх сімей житло. (далі Порядок № 450) У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов`язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Відповідно до п. 2 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03.08.2006, у разі відсутності можливості розміщення військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, гуртожитках (сімейних гуртожитках) для військовослужбовців офіцерського складу, в тому числі для тих, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, та членів їх сімей військова частина орендує житло або за бажанням військовослужбовця виплачує йому грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення відповідно до Порядку №

450. Відповідно до п. 1 Порядок № 450, визначаються розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу). Згідно з п. 2 Порядку № 450, особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку , грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує: - у мм. Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року; - в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. При цьому військовослужбовцям за наявності в них трьох і більше членів сім`ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази. Відповідно до п. 4 Порядку № 450, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини. Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що при визначенні розміру грошової компенсації військовослужбовця за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначальним є саме місце проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини. Крім того, відповідно до п. 3 Порядку № 450, виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється у межах відповідних бюджетних призначень, передбачених, зокрема Міноборони на відповідний рік. Згідно з п. 6 розд. V наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380, конкретний розмір компенсації за піднайом щороку визначається з огляду на наявний фінансовий ресурс, передбачений в кошторисі Міноборони для цієї виплати на відповідний бюджетний період. Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 59 від 12.03.2021, з 01.01.2021 розмір виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ними жилих приміщень встановлюється: у місті Київ - 3800 грн на місяць; в обласних центрах - 2850 грн на місяць; в інших населених пунктах - 1900 грн на місяць. Згідно з наказом Міністерства оборони України № 30 від 31.01.2022, з 01.01.2022 розмір виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ними жилих приміщень встановлюється: у місті Київ - 3800 грн на місяць; в обласних центрах - 2850 грн на місяць; в інших населених пунктах - 1900 грн на місяць. Відповідно до розпорядження Міністра оборони України № 2418/з від 30.01.2023, з 01.01.2023 розмір виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом (найом) ними жилих приміщень встановлюється: у місті Київ - 3800 грн на місяць; в обласних центрах - 2850 грн на місяць; в інших населених пунктах - 1900 грн на місяць. Згідно з розпорядженням Міністра оборони України № 2306/з від 23.01.2024, з 01.01.2024 розмір виплати грошової компенсації військовослужбовцям за піднайом(найом) ними жилих приміщень встановлюється: у місті Київ - 4560 грн на місяць; в обласних центрах - 3420 грн на місяць; в інших населених пунктах - 2280 грн на місяць. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до довідки щодо виплат грошової компенсації за піднайом житла, в період з липня 2021 року по червень 2024 року компенсація за піднайом (найом) житла приміщення виплачувалася позивачу в розмірі 1900 грн та 2280 грн, у залежності від року виплати, тобто в розмірі, розрахованому для інших населених пунктів. З метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_1 документи, на підставі яких ОСОБА_1 виплачувалася компенсація за піднайом житла за період з 01.07.2021 по 15.06.2024. Проте на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 не надано документів, які б спростовували доводи позивача щодо здійснення ним піднайму (найму) житлового приміщення за межами міста Харкова у спірний період або підтверджували наявність підстав для виплати йому грошової компенсації за піднайом (найом) житла у розмірі, встановленому для інших населених пунктів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Таким чином, розмір компенсації за піднайом (найом) позивачем жилого приміщення мав бути розрахований, виходячи із розміру, встановленого для обласних центрів, що мав становити 2850 грн - у 2021-2023 роках, 3420 грн - у 2024 році. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення в даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п. 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Таким чином, суд, переглянувши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у справі № 520/29220/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін