Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/31530/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 р. Справа № 520/31530/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026, (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) по справі № 520/31530/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Генеральний штаб Збройних Сил України , Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 , Міністерство оборони України про визнання незаконною бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності своєчасного направлення і контролю виконання подання командування Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 від 21.06.2023 вих. № 3/53/1913 та долучених до нього інших нагородних документів із представленням ОСОБА_1 до відзначення державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня; - визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 щодо невжиття заходів із повторного направлення подання командування Військової частини НОМЕР_1 та інших долучених до них нагородних документів до Військової частини НОМЕР_3 або іншого уповноваженого органу військового управління за субординацією (ієрархією) підпорядкування на відзначення ОСОБА_1 державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 знайти або відновити на основі наявних документів та/або інших об`єктивних даних (у разі втрати будь-яким чином) подання командування Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 від 21.06.2023 вих. № 3/53/1913 та інші долучені до нього нагородні документи на відзначення ОСОБА_1 державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 скерувати подання командування Військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 вих. № 3/53/1913 та інші долучені до нього нагородні документи (знайдені первинні документи або - якщо первинні документи втрачені - відновлені документи) на відзначення ОСОБА_1 державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня. В обґрунтування позову зазначив, що за мужність і героїзм, проявлені при виконанні бойових завдань у м. Бахмут ОСОБА_1 був представлений своїм прямим командиром Військової частини НОМЕР_1 - полковником ОСОБА_2 , до нагородження орденом "За мужність" III ступеня, проте через службову недбалість осіб, відповідальних за опрацювання і просування нагородних документів, відповідне подання командира Військової частини НОМЕР_1 разом із документами не дійшли до вищого штабу та залишились нерозглянутими. Вказана бездіяльність посадових осіб Військової частини НОМЕР_1 призвела до порушення законного права позивача на нагородження орденом "За мужність" III ступеня. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо повторного оформлення та направлення до вищого штабу подання на нагородження ОСОБА_1 державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який був включений у подання від 21.06.2023 за № 3/53/1913. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просила його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність інших судових рішень, якими підтверджено правомірність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо помилковості нагородження ОСОБА_1 державною нагородою та визнання недійсними будь-яких документів, що стосуються його нагородження (справи № 520/21963/25, № 520/15989/25, № 520/22651/25). Вважає, що предмет спору у цій справі фактично є тотожним вищевказаним справам, водночас чинним законодавством передбачено недопустимість повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Звертає увагу на ненадання судом першої інстанції належної оцінки матеріалам службового розслідування, зокрема, поясненням старшого помічника начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності підпису командира Військової частини НОМЕР_1 на зареєстрованому поданні на нагородження ОСОБА_1 . Наголошує, що Військова частина НОМЕР_1 , як правонаступник військової частини НОМЕР_4 , мала повноваження не брати до уваги документи військової частини НОМЕР_4 відносно ОСОБА_1 . Таким чином, вважає, що суд першої інстанції поклав в основу оскаржуваного рішення документи, ліквідованої військової частини НОМЕР_4 , які вищим командуванням не погоджені, а правонаступником військовою частиною НОМЕР_1 визнані помилковими. Вказує, що після детального вивчення особи ОСОБА_1 , його ставлення до служби за попередній час, відповідачем відмовлено у його нагородженні орденом "За мужність" ІІІ ступеня із одночасним висуванням для нагородження медаллю «За поранення». Зауважує, що при вирішенні питання щодо нагородження позивача відповідач врахував обставини не вчинення особисто ОСОБА_1 у травні 2023 р. активних дій, спрямованих на знищення противника незважаючи на потрапляння під вогневе ураження на пункті бойового управління в районі бойових дій, відсутність у нього станом на травень 2023 р. військової освіти будь-якого рівня, досвіду в оперативному управлінні підрозділами чи веденні бойових дій. Звертає увагу на наявність подання Офісу Генерального прокурора, з якого вбачається вчинення позивачем ганебного проступку під час дії воєнного стану (вчинення дій з ознаками кримінальних корупційних правопорушень), що набув суспільного резонансу та підірвав авторитет Збройних Сил України. Вважає, що нагородження військовослужбовця, який вчинив діяння із ознаками кримінального корупційного правопорушення, підриває авторитет не тільки Президента України, а й Збройних Сил України у цілому. Також, вказує, що суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача при обранні військовослужбовцю ОСОБА_1 виду заохочення за заслуги під час перебування у травні 2023 року в м. Бахмут. Зазначає, що керівництвом Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про клопотання перед Головнокомандувачем Збройних Сил України щодо нагородження позивача ОСОБА_1 відзнакою медаллю «За поранення» (важке). Натомість, суд першої інстанції перебрав на себе функції військового командування військової частини НОМЕР_1 та самостійно обрав форму заохочення ОСОБА_1 у вигляді нагородження державною нагородою України орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України. Вказує, що позивач про порушене право (відмову у нагородженні державною нагородою України орденом «За мужність» ІІІ ступеня) дізнався 18.12.2024 з листа Військової частини НОМЕР_1 , водночас до суду з позовом звернувся лише 01.12.2025, тобто майже через 11 місяців з дня обізнаності про порушене право на отримання державної нагороди. При цьому, на думку апелянта, у ОСОБА_1 відсутні поважні підстави пропуску строку звернення до суду, враховуючи, що в цей період ним подано 21 позовну заяву. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Крім того, позивачем подано клопотання про постановлення окремої ухвали за фактами кримінальних злодіянь службових осіб - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та її передачу уповноваженим правоохоронним органам. В обґрунтування клопотання зазначає, що представник відповідача - ОСОБА_5 , а також його колишній командир військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_6 вчинили ряд кримінальних злодіянь, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 403, ч. 4 ст. 411, ч. 4 ст. 425, ч. 4 ст. 426, ч. 5 ст. 426-1, ч. 2 ст. 435-1 КК України, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 17.04.2026 у справі № 554/5215/26 зобов`язано службових осіб ТУ ДБР у м. Полтаві, внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 24.01.2026. Наведені обставини, на думку заявника, є підставою для постановлення окремої ухвали. Генеральний штаб Збройних Сил України, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_2 , Військова частина НОМЕР_3 (далі треті особи) не подали відзиви на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 в період з 24.03.2022 по 07.11.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посадах осіб офіцерського складу у підрозділів (військових частин) Сил територіальної оборони Збройних Сил України: - з 24.03.22 до 19.02.2023 у Військовій частині НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 окремого батальйону НОМЕР_7 ); - з 20.02.2023 до 07.11.2023 у Військовій частині НОМЕР_4 ( НОМЕР_8 окремого батальйону ТрО), що підтверджується копією військового квитка; витягами з наказів командирів військових частин (по стройовій частині). З 24.03.2022 по 31.12.2022, з 02.04.2023 по 10.05.2023 позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту та безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (бойових діях) в АДРЕСА_1 , виконуючи бойові завдання із захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою від 14.11.2023 № 4124. 05.05.2023 ОСОБА_1 отримав поранення середньої тяжкості та 10.05.2023 особливо тяжке (травма важка), що підтверджується відповідними довідками. Сторонами не заперечується, що внаслідок зазначених вище поранень позивач визнаний особою з інвалідністю ІІ групи. Сторонами також визнається, що у червні 2023 р. на підставі клопотання, порушеного командиром Військової частини НОМЕР_4 підполковником ОСОБА_7 , командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_8 на підставі ст. 14 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийнято рішення про представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" III ступеня. В подальшому, позивач звертався до ВЧ НОМЕР_1 , ВЧ НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Президента України із скаргами щодо не направлення подання про представлення його до нагороди. Так, ВЧ НОМЕР_1 листом від 07.03.2024 повідомила позивача, що подання на нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" III ступеня подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 21.06.2023, наразі ВЧ НОМЕР_1 вжиті всі можливі заходи щодо його нагородження. В свою чергу, ВЧ НОМЕР_2 листом від 03.05.2024 повідомила ОСОБА_1 про не отримання від ВЧ НОМЕР_1 клопотань про нагородження його державною нагородою. Відповідне подання надіслано ВЧ НОМЕР_1 21.06.2023 до ВЧ НОМЕР_3 . Командуванням сухопутних військ Збройних Сил України листом від 06.08.2024, зокрема повідомлено ОСОБА_1 , що на підставі порушеного командиром Військової частини НОМЕР_4 клопотання командиром Військової частини НОМЕР_1 прийняте рішення щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" III ступеня. 21.06.2023 відповідне подання та нагородні матеріали були направлені у встановленому порядку до Військової частини НОМЕР_3 (вих. №3/53/1913). Інформація щодо подальшої реалізації цього подання у Військовій частині НОМЕР_1 відсутня. Центральне управління військової освіти і науки Генерального штабу Збройних Сил України в межах компетенції розглянуто скаргу ОСОБА_1 до Президента України стосовно бездіяльності військових службових осіб щодо нагородження особового складу підрозділів ЗС України, за результатами якої повідомило, що згідно з доповіддю ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2024 за №116/765/7/10188 командуванням Військової частини НОМЕР_1 21.06.2023 за вихідним № 3/53/1913 подавалося клопотання та нагородні матеріали до військової частини НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про нагородження заявника державною нагородою - орденом «За мужність» III ступеня, за особисту мужність та героїзм, стійкість і рішучість під час виконання бойових завдань, під час відсічі і стримувані збройної агресії російської федерації, пов`язаних з ризиком для життя. Проте, відповідно до доповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.08.2024 за № 760/1/25357,подання та нагородні документи Військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 за вихідним № 3/53/1413 до Військової частини НОМЕР_3 не надходили. З огляду на те, що надані співвиконавцями (KCВ, КСТрО) матеріали мають певні суперечності та не дозволяють об`єктивно оцінити причини та обставини виникнення наведених у зазначеній скарзі фактів, з метою перевірки інформації про факти бездіяльності військових службових осіб щодо нагородження особового складу підрозділів ЗС України, що викладені у скарзі капітана ОСОБА_9 до Президента України, а також з`ясування обставин, які при цьому мали місце, запропоновано провести службову перевірку у Військових частинах НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , для проведення службової перевірки створено комісію. За результатами службової перевірки складено акт службового розслідування № 79/ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.12.2024, на підставі якого Головнокомандувачем Збройних Сил України прийнято Наказ від 20.01.2025 за № 41 "Про результати службового розслідування". Вищевказаним наказом за вчинення, зокрема, начальником відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 дисциплінарного правопорушення, що виразилось у не вжитті ним достатніх заходів для оперативного розшуку нагородних документів, які 22.06.2023 направлялись на погодження командиру ВЧ НОМЕР_1 вирішено відповідній посадовій особі нагадати про обов`язки служби. В подальшому, Військова частина НОМЕР_1 у відповідь на неодноразові звернення, повідомила позивача та його дружину про те, що подання від 21.06.2023 про нагородження ОСОБА_1 державною нагородою України - орденом "За мужність" III ступеня залишено без реалізації, оскільки є передчасним та помилковим. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо направлення подання від 21.06.2023 та долучених до нього нагородних документів до відзначення державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що подання до представлення до нагородження позивача державною нагородою України - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, вже прийнято командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_10 та у суду відсутні підстави вважати його таким, що прийнято без урахування усіх обставин. В свою чергу, Військовою частиною НОМЕР_1 безпідставно за відсутності відповідних повноважень надано повторну оцінку діям позивача і обставинам його поранення 05 та 10 травня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу противника. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вважав за можливе зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 1 Закону України «Про державні нагороди України» від 16.03.2000 № 1549-III (далі Закон № 1549-III) державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною. Нагородження державними нагородами провадиться указом Президента України. Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею (ч. 2 ст. 5 Закону № 1549-III). Відповідно до ст. 7 Закону № 1549-III в Україні встановлено орден "За мужність" I, II, III ступеня - для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов`язку в умовах, пов`язаних з ризиком для життя. Загальні правила представлення до нагородження та вручення державних нагород України врегульовано Порядком представлення до нагородження та вручення державних нагород України, затвердженим Указом Президента України від 19.02.2003 за № 138/2003, (далі Порядок № 138/2003). Відповідно до пункту 3 Порядку № 138/2003 висунення кандидатур до відзначення державними нагородами здійснюється гласно за місцем роботи осіб, яких представляють до нагородження, у трудових колективах підприємств, установ, організацій незалежно від типу та форми власності. Клопотання про відзначення державною нагородою порушується перед відповідним органом чи організацією вищого рівня. Пунктом 8 Порядку № 138/2003 визначено, що органи, яким надано право вносити подання про відзначення державними нагородами, надсилають на ім`я Президента України подання і нагородний лист установленого зразка, затверджений Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України. У нагородному листі зазначаються конкретні заслуги особи, що стали підставою для порушення клопотання про відзначення її державною нагородою, та проставляється печатка підприємства, установи, організації за місцем роботи особи. Відповідно до п. 11 Порядку № 138/2003 документи про представлення до відзначення державними нагородам попередньо опрацьовуються в Департаменті з питань громадянства, помилування, державних нагород Офісу Президента України. У разі внесення зазначених документів із порушенням вимог, передбачених цим Положенням, вони повертаються органу, який вносив подання. Згідно з п. 15 Порядку № 138/2003 вручення державних нагород та документів про нагородження має бути проведено протягом двох місяців з дня набрання чинності указом Президента України про нагородження. Відповідальність за організацію і своєчасне вручення державних нагород та документів про нагородження покладається на орган, якому доручено провести вручення. Розпорядженням заступника Головнокомандувача Збройних Сил України № 9607/С врегульовано особливості оформлення та проходження нагородних документів на особовий склад, який приймає участь у відбитті збройної агресії російської федерації проти України. Відповідно до п. 1 цього Розпорядження, командирам окремих бригад (батальйонів) визначено завдання передбачити посадову особу, відповідальну за своєчасну та якісну підготовку і оформлення подань (нагородних документів), забезпечити здійснення надсилання оформлених подань на розгляд Головнокомандувачу ЗС України від командувача оперативно-стратегічного угруповання військ та вище до Кадрового центру ЗС України за допомогою захищеної систему обміну службової інформації Лавіна або через мережу обліку службової інформації Пелена та відповідно до зразка, що додається до цього Розпорядження. Цим же пунктом передбачено виключити випадки надсилання подань до нагородження безпосередньо з військових частин до Кадрового центру Збройних Сил України. Відповідно до пункту 1.3. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Генерального штабу Збройних Сил України № 124 від 07.04.2017 (далі Інструкція з діловодства № 124, в редакції, чинній на час спірних правовідносин), відповідальним за організацію діловодства у військовій частині (установі) є командир (керівник). За зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні піших документів, а також організацію діловодства та зберігання документів у структурних підрозділах військової частини (установи) відповідають їх командири (керівники). Персональну відповідальність за зміст, якість підготовки та оформлення на належному рівні документів, їх відповідність чинному законодавству України рівною мірою несуть посадові особи, які їх відпрацьовують, погоджують та візують відповідно до компетенції. Пунктами 3.10.8, 3.10.11 Інструкції з діловодства № 124 передбачено, що виконання документа передбачає збір та опрацювання необхідної інформації, підготовку проекту відповіді на документ чи нового документа, його оформлення, узгодження (у тому числі в інших органах військового управління, військових частинах (установах), подання для підписання (затвердження) керівництву військової частини (установи), а також у разі потреби - підготовку для пересилання адресату. Перед поданням проекту документа на підпис відповідному керівникові виконавець, який підготував документ, зобов`язаний перевірити правильність його складення та оформлення (у тому числі посилання на нормативно-правові акти, уточнити цифрові дані, наявність необхідних віз і додатків). Пунктом 1.12.7 Інструкції з діловодства № 124 передбачено, що весь особовий склад військової частини (установи), який працює зі службовими документами, зобов`язаний не допускати порушень, що можуть призвести до розголошення відомостей службового характеру або втрати службових документів. Попереджувати дії (бездіяльність) інших осіб, які можуть призвести до таких наслідків. Інструкція з діловодства № 124 втратила чинність 31.01.2024 згідно з Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за № 40, яким затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України (далі - Інструкція з діловодства № 40). Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, зокрема, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів. Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. Зі службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (ст. 14 Статуту внутрішньої служби). Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту внутрішньої служби). Судом встановлено та визнається відповідачем, що у червні 2023 р. на підставі клопотання, порушеного командиром Військової частини НОМЕР_4 , командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_8 на підставі ст. 14 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийнято рішення про представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" III ступеня. Відповідно до опису вчинку, який зазначено у витягу із подання командира НОМЕР_8 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_9 окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_5 » Сил територіальної оборони ЗСУ встановлено, що 05.05.2023 старший лейтенант ОСОБА_1 виконував бойове завдання із виявлення скупчення живої сили і техніки противника на командно-спостережному пункті (далі - КСП) у місті Бахмут Донецької області. Приблизно о 13 годині КСП було обстріляно із РСЗВ, внаслідок чого снаряд влучив до підвального приміщення та квартири зверху. Від вибуху ОСОБА_1 отримав міно-вибухову травму. Зайнялася пожежа із задимленням підвального приміщення. Покинути його було неможливо через триваючий обстріл місцевості із РСЗВ. Старший лейтенант ОСОБА_1 організував гасіння вогню, що унеможливило розповсюдження диму по КСП, що зберегло життя та здоров`я особового складу. Залучений ст. лейтенантом ОСОБА_1 особовий склад зберіг документацію та БК. Особисто, ризикуючи життям, витягнув з осередку пожежі боєкомплект у кількості близько 50 гранат Ф-1 та патронів 7.62 мм. 10.05.2023 приблизно о 17 годині старший лейтенант ОСОБА_1 виконував завдання з організації передислокації особового складу між бойовими позиціями КСП у місті Бахмут Донецької області. У цей же час, КСП був атакований із РСЗВ, два реактивних снаряди влучили в підвальне приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 . Старший лейтенант ОСОБА_1 разом із бойовими товаришами був засипаний уламками стін, попри все зміг самостійно вибратись з-під уламків, отримавши чисельні осколкові поранення. Надавав першу медичну допомогу пораненим та керував евакуацією. Мужні дії ст. лейтенанта ОСОБА_1 зберегли життя та здоров`я його побратимів. Подання Військової частини НОМЕР_4 від 04.06.2023 за № 2064 передано безпосередньо до відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 , де воно зареєстровано за вхідним від 19.06.2023 за № 3/52/52. Під час службового розслідування, на підставі якого Головнокомандувачем Збройних Сил України прийнято наказ від 20.01.2025 за № 41 "Про результати службового розслідування" опитано старшого помічника начальника відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_11 , який повідомив, що ним у 2-х примірниках підготовлено 5 подань на нагородження державними нагородами України та 2 подання на нагородження відомчими відзнаками з додатковими матеріалами (нагородні листи, копії паспортів, кодів тощо), які зареєстровані в службі діловодства військової частини НОМЕР_1 . Подання відносно старшого лейтенанта ОСОБА_1 входило до одного із цих нагородних документів та було зареєстровано за вих. від 21.06.2023 за № 3/53/1913 без підпису командира Військової частини НОМЕР_1 . Вказівка на реєстрацію вказаних подань без підпису командира Військової частини НОМЕР_1 капітану ОСОБА_11 була надана підполковником ОСОБА_12 . Опитаний начальник стройової частини відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_13 підтвердив, що у журналі реєстрації вихідних документів Військової частини НОМЕР_1 за 2023 рік 21.06.2023 було зареєстровано 7 документів за № 3/53/1912, №3/53/1913, №3/53/1914, №3/53/1915, №3/53/1918, №3/53/1919, № 3/53/1920. У своїх поясненнях начальник стройової частини відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_12 пояснив, що з червня 2023 року він міг отримати усний наказ від командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_10 щодо підготовки та відправлення нагородних документів безпосередньо до Військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 . Виконання цієї задачі ним було доручено капітану ОСОБА_11 . Чи надавалась вказівка на реєстрацію нагородних документів без підпису полковника ОСОБА_10 , підполковник ОСОБА_12 не пам`ятає. З рапорту капітана ОСОБА_11 від 03.09.2024 також встановлено, що на момент реєстрації вказаних вище нагородних документів (станом на 21.06.2023) штаб Військової частини НОМЕР_1 знаходився у АДРЕСА_3 , а командир Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_10 з службових питань перебував у м. Києві. У зв`язку з цим, з метою підписання вже зареєстрованих нагородних документів, виникла необхідність відправки їх нарочно полковнику ОСОБА_10 22.06.2023 за усною вказівкою на той час заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_14 , який у період з 21.06.2023 по 30.06.2023 тимчасово виконував обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 , підготовлені та зареєстровані нагородні документи капітаном ОСОБА_11 передані на той час заступнику командира розвідувальної роти з морально-психологічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_15 та офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_16 з метою їх доставки командиру Військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_10 для підпису. У своїх поясненнях командир НОМЕР_10 бригади оперативного призначення військової частини НОМЕР_11 майор ОСОБА_15 та начальник секції S-1 (персоналу) штабу Військової частини НОМЕР_11 капітан ОСОБА_16 зазначили, що 22.06.2023 приблизно о 23.00-23.30 вони прибули у м. Київ та передали всі коробки із документами командиру Військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_10 через його водія молодшого сержанта ОСОБА_17 . Нагородні документи були передані у 5-6 коробках з-під офісного паперу А-4. Після цього, старший лейтенант ОСОБА_15 зробив усну доповідь заступнику командира Військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_14 та командиру Військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_10 про доставку нагородних документів у м. Київ та передачу молодшому сержанту ОСОБА_17 . Також комісією відібрані письмові пояснення від колишнього начальника відділу присвоєння військових звань і нагороджень управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_18 , який перебував на вказаній посаді у період 26.01.2023 по 15.05.2024. У своїх поясненнях полковник ОСОБА_18 зазначив, що дійсно, влітку 2023 року (точну дату не пам`ятає) полковник ОСОБА_10 заніс до його кабінету одну стандартну коробку з-під офісного паперу А-4 повністю заповнену документами. Супровідного листа до цих документів не було, у зв`язку з чим вказані документи у встановленому порядку зареєстровані у Військовій частині НОМЕР_3 не були. У подальшому ним було поверхнево оглянуті ці документи та надано доповідь про факт їх доставки на той час начальнику управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 полковнику ОСОБА_19 . Після чого вказані документи попередньо опрацьовані посадовими особами військової частини НОМЕР_3 шляхом перевірки правильності оформлення, звірки з обліковими даними, з метою об`єктивної доповіді командиру військової частини НОМЕР_3 , для прийняття ним подальшого рішення. Про результати попередньої перевірки, полковник ОСОБА_18 доповів начальнику управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_3 полковнику ОСОБА_19 . Також полковник ОСОБА_18 пояснив, що після надання доповіді полковником ОСОБА_19 командиру Військової частини НОМЕР_3 генерал-майору ОСОБА_20 , останнім на поданні на нагородження була накладена резолюція про необхідність направлення цих нагородних документів на розгляд атестаційної комісії військової частини НОМЕР_2 (Регіонального управління ІНФОРМАЦІЯ_5 Сил територіальної оборони ЗС України). Службовим розслідуванням встановлено, що подання, яке надійшло від Військової частини НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_3 , мало вихідний номер Військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2023 за № 3/53/1914. Факт ненадходження у червні-липні 2023 року подання на нагородження від 21.06.2023 за № 3/53/1913 разом з іншими поданнями підтверджується доповіддю начальника управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_21 від 21.08.2024 № 10284 до Кадрового центру ЗС України. На виконання рішення командира Військової частини НОМЕР_12 , службовим листом начальника управління персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 від 31.08.2023 за № 760/1/21978 вказані нагородні документи направлені до Військової частини НОМЕР_2 для опрацювання. Відповідно до службового листа тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_2 від 18.12.2024 за № 1542/16211 встановлено, що до Військової частини НОМЕР_2 нагородні документи, зокрема від 21.06.2023 за № 3/53/1913 з Військової частини НОМЕР_3 не надходили. В свою чергу, начальник відділу персоналу штабу Військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_22 пояснив, що відділом персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 було опрацьовано інформацію, яка викладена у зверненні ОСОБА_23 (дружини ОСОБА_1 ) стосовно нагородження капітана ОСОБА_1 державною нагородою - орденом За мужність ІІІ ступеня, відповідно до подання на нагородження від 21.06.2023 за № 3/53/1913. За результатами опрацювання встановлено, що будь-яких рішень за результатами опрацювання вказаного подання до Військової частини НОМЕР_2 та до Військової частини НОМЕР_1 не надходило. Крім того, будь-яких документів про нагородження капітана ОСОБА_1 державною нагородою «За мужність» III ступеня до Військової частини НОМЕР_2 не надходило. Службовим розслідуванням також встановлено, що за час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_5 на той час старший лейтенант ОСОБА_1 отримав наступні нагороди: державну нагороду України - орден Данила Галицького (Указ Президента України від 31.08.2022 за № 619), відзнаку Міністра оборони України ІНФОРМАЦІЯ_7 (Наказ Міністра оборони України від 13.07.2022 за № 598), відзнаку Міністра оборони України Знак пошани (Наказ Міністра оборони України від 14.09.2022 за № 861). За час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_4 державних нагород не отримував. За час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_4 старший лейтенант ОСОБА_1 характеризувався взагалі позитивно. За активну участь в бойових дій у місті Бахмут Донецької області нагороджений державними нагородами. Водночас, у 2023 року був затриманий правоохоронними органами за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень. Враховуючи вказані обставини та факти, які були встановлені під час проведення службового розслідування, комісія дійшла таких висновків: Факт підготовки, оформлення та нарочної передачі посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 нагородних документів відносно особового складу (зокрема подання від 21.06.2023 за № 3/53/1913) командиру Військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_10 , а також отримання останнім цих документів, підтверджено. Факт отримання нагородних документів посадовими особами військових частин НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (окрім подання на нагородження від 21.06.2023 за № 3/53/1914) для попереднього розгляду, реєстрації їх у встановленому порядку та подальшого опрацювання, не підтверджено. Під час службового розслідування місцезнаходження подання на нагородження особового складу від 21.06.2023 за № 3/53/1913 разом з іншими нагородними документами встановити не вдалося. За наслідками службового розслідування встановлено вчинення, зокрема, начальником відділення персоналу штабу ВЧ НОМЕР_1 дисциплінарного правопорушення, що виразилось у не вжитті ним достатніх заходів для оперативного розшуку нагородних документів, які 22.06.2023 направлялись на погодження командиру ВЧ НОМЕР_1 . В свою чергу, як вказує апелянт, командиром ВЧ НОМЕР_1 полковником ОСОБА_24 прийнято рішення про повторне оформлення та направлення до вищого штабу подання на нагородження особового складу, який був включений у подання від 21.06.2023 за № 3/53/1913, окрім старшого лейтенанта ОСОБА_1 . Натомість, 17.04.2024 командиром ВЧ НОМЕР_1 направлено Головнокомандувачу ЗСУ клопотання про нагородження ст. лейтенанта ОСОБА_1 відзнакою Міністерства оборони України медаллю «За поранення» (важке). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано жодного рішення (наказу, розпорядження), яким визнано подання від 21.06.2023 до відзначення ст. лейтенанта ОСОБА_1 державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня не чинним, відкликаним чи скасованим. Відповіді ВЧ НОМЕР_1 , надіслані позивачу на його скарги, також не містять посилання на конкретне рішення із зазначенням його дати та номеру. Суд першої інстанції врахував службовий лист командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.12.2023, в якому міститься посилання на прийняття полковником ОСОБА_24 рішення про виключення ОСОБА_1 з числа осіб на нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Водночас, службовий лист командира ВЧ НОМЕР_1 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні чинного законодавства, тоді як жодних посилань на конкретне рішення вказаний лист також не містить. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо наявності у командира військової частини повноважень на перегляд попередньо прийнятих рішень та у випадку незгоди з ними приймати рішення про їх скасування чи визнання нечинними, проте в межах спірних правовідносин доказів прийняття такого рішення матеріали справи не містять і судом не встановлено. Доводи апелянта про наявність кримінального провадження відносно позивача, невчинення особисто ОСОБА_1 у травні 2023 р. активних дій, спрямованих на знищення противника незважаючи на потрапляння під вогневе ураження на пункті бойового управління в районі бойових дій, відсутність у нього станом на травень 2023 р. військової освіти будь-якого рівня, досвіду в оперативному управлінні підрозділами чи веденні бойових дій колегія суддів вважає такими, що не звільняють відповідача від обов`язку направити подання подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Оцінка вказаним обставинам буде надана відповідним органом, до повноважень якого належить прийняття рішення про нагородження. В свою чергу, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення про представлення до нагородження державною нагородою України - орденом «За мужність» ІІІ ступеня прийнято командиром Військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_10 . Доказів його скасування, визнання нечинним матеріали справи не містять. Крім того, суд першої інстанції врахував, що ст. 16 Закону № 1549-III визначено механізм позбавлення державних нагород. Так, зокрема, за п. 1 ч. 1 зазначеної статті Закону № 1549-III позбавлення державних нагород може бути здійснено: за обвинувальним вироком суду, яким особу, нагороджену державною нагородою, засуджено за тяжкий чи особливо тяжкий злочин, кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також кримінальне правопорушення, передбачене статтями 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України. Датою, з якої особу позбавлено державних нагород у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої цієї статті, є дата набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Доказів наявності обвинувального вироку відносно позивача відповідачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано. Доводи апеляційної скарги про наявність інших судових рішень, якими підтверджено правомірність дій Військової частини НОМЕР_1 щодо помилковості нагородження ОСОБА_1 державною нагородою та визнання недійсними будь-яких документів, що стосуються його нагородження (справи № 520/21963/25, № 520/15989/25, № 520/22651/25) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вищевказаних справах судами надавалась оцінка діям ВЧ НОМЕР_13 щодо надання ОСОБА_1 відповідей на його запити, обставинам призначення службового розслідування та не вирішувалось питання правомірності відмови у представленні останнього до нагородження державною нагородою України - орденом За мужність ІІІ ступеня. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо повторного оформлення та направлення до вищого штабу подання на нагородження ОСОБА_1 державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який був включений у подання від 21.06.2023 за № 3/53/1913. Щодо доводів апеляційної скарги про втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження відповідача при обранні військовослужбовцю ОСОБА_1 виду заохочення за заслуги під час перебування у травні 2023 року в м. Бахмут колегія суддів зазначає наступне. Так, дискреційними є повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Враховуючи, що командиром ВЧ НОМЕР_1 вже прийнято подання від 21.06.2023 про нагородження ОСОБА_1 державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, яке не скасоване та не визнано нечинним, проте ВЧ НОМЕР_1 не вчинено дій щодо його направлення до вищого штабу, суд першої інстанції обрав вірний спосіб захисту шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до вищого штабу подання та нагородні документи щодо представлення ОСОБА_1 до нагородження державною нагородою України - орденом "За мужність" ІІІ ступеня. При цьому, суд першої інстанції не вирішував питання щодо виду винагороди до якої слід представити позивача до нагородження, а лише зобов`язав відповідача вчинити дії з повторного оформлення та направлення подання, складеного на підставі раніше прийнятого подання командира ВЧ НОМЕР_1 . Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поняття «повинна була дізнатись», використане у ст.122 КАС України, слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про прийняття оскаржуваного рішення та знала про обставини його прийняття. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання, зокрема, протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо повторного оформлення та направлення до вищого штабу подання на нагородження ОСОБА_1 державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня. За твердженням апелянта, позивач про порушене право (відмову у нагородженні державною нагородою України орденом «За мужність» ІІІ ступеня) дізнався 18.12.2024 з листа Військової частини НОМЕР_1 , водночас до суду з позовом звернувся лише 01.12.2025, тобто майже через 11 місяців з дня обізнаності про порушене право на отримання державної нагороди. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять листа від 18.12.2024, адресованого саме позивачу, тоді як відповідний лист направлений його дружині. Колегія суддів враховує наявність у матеріалах справи листів від 07.03.2025, від 19.04.2025, в яких повідомлялось про наявність рішення про відмову у нагородженні позивача державною нагородою - орденом «За мужність» ІІІ ступеня, водночас доказів отримання позивачем вищевказаних листів у дати їх прийняття або невідкладно після їх направлення відповідачем не надано. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем вчинялись заходи врегулювання спору, шляхом направлення запитів до відповідача, органів військового управління та інших державних органів. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щодо заяви про постановлення окремої ухвали стосовно службових осіб - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та її передачу уповноваженим правоохоронним органам. Відповідно до ч. 1 ст. 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. Згідно частин 1, 6, 8 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати. Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції не встановлено порушень посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 вимог закону під час розгляду справи, як наслідок, відсутні підстави для постановлення судом окремої ухвали в тому порядку, в якому просить заявник. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 , - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 по справі № 520/31530/25 в частині задоволення позову - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц