Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/16480/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 р. Справа № 440/16480/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.03.26 по справі № 440/16480/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить суд: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану"; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Зобов`язно військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі №440/16480/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 , станом на 13.02.2025, брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців. За таких обставин, суд першої інстанції не вірно трактує положення Постанови КМУ № 153 від 11.02.2025 (зі змінами) та помилково прийшов до висновку про те, що військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправно прийняла рішення про відмову нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. грн. за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», оскільки сумарний строк участі ОСОБА_1 у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить менше шести місяців. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року по справі № 440/16480/25 залишити без змін. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 21 лютого 2023 року між Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 та військовослужбовцем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського складу /а.с. 9-10/. Довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1623 від 15.07.2025 підтверджено, що солдат ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17.01.2023 /а.с. 15/. Довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №1/30/8-617 від 05.02.2025 підтверджено, що сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 26.10.2024 по 05.02.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у с. Селидове Покровського району Донецької області /а.с. 16/. Довідкою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.11.2024 №1/30/5/5-52, підтверджено, що 31 жовтня 2024 року ОСОБА_1 отримав поранення в результаті бойових дій під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із безпосередньою участю в бойових діях і заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку із бойовою агресією російської федерації проти України. Витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" підтверджено, що станом на 02.12.2025 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, про наявність незнятої чи непогашеної судимості та про розшук /а.с. 14/. 14.08.2025 позивач подав рапорт щодо отримання одноразової грошової допомоги в розмірі один мільйон гривень відповідно до Постанови №153. Представник позивача звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом №17-11/17-01 від 17.11.2025 /а.с. 18/, у якому просив надати відповідь про прийняте рішення за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги в розмірі один мільйон гривень відповідно до Постанови №153. Листом військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1/30/6-Б-46-Аз від 21.11.2025 "Про результати розгляду адвокатського запиту Богач О.С. в інтересах ОСОБА_1 " повідомлено, що за результатами розгляду рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 було прийнято рішення про відмову у нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням положень абзацу 2 пункту 4 Постанови /зворот а.с. 19/. Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено. Законом, що відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153). Пунктом 4 Постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується; виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання. За змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності. Зі змісту положень Постанови №153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме: - вік призову на військову службу до 25 років; - бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; - бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 року у віці до 25 років; - проходити військову службу; - брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (надалі по тексту також - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року, або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни; - відсутності притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень строку дії яких не закінчився. Як встановлено судовим розглядом, станом на 21.02.2023 (дата укладення контракту) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виповнилося 25 років. Станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постанови №153) позивач в період з 26.10.2024 по 05.02.2025 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у с. Селидове Покровського району Донецької області /а.с. 16/; під час виконання ним обов`язків військової служби в результаті бойових дій одержав 31.10.2024 поранення, що підтверджено довідкою військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 09.11.2024 №1/30/5/5-52 /зворот а.с. 15/. Станом на 13.02.2025 (дата набрання чинності Постанови №153) проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №1623 від 15.07.2025 /а.с. 15/. Матеріали справи не містять відомостей про притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю дисциплінарних стягнень, строк дії яких не закінчився. Приписами Постанови №153 чітко передбачено право особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень у разі призову на військову службу до настання віку 25 років, а також до/після набрання чинності цією постановою укладення Контракту або коли станом на набрання чинності цією постановою, особа брала безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців станом на дату набрання чинності вказаною постановою - 13.02.2025 року або строком менше шести місяців із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), або менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни. Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач не навів жодних обставин та не надав до суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про наявність у нього права на виплату одноразової грошової винагороди у в розмірі 1 млн. гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_1 , був прийнятий на військову службу за контрактом до досягнення ним 25-річного віку , станом на дату набрання чинності Постановою №153 ( 13.02.2025) проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та отримав поранення (31.10.2024) отримане в результаті бойових дій під час виконання ним обов`язків військової служби пов`язаних із безпосередньою участю в бойових діях і заходах необхідних для забезпечення оборони України, що підтверджується відповідною довідкою від 09.11.2024 №1/30/5/5-52, позивач відповідає умовам пункту 4 Постанови №153, який передбачає, зокрема, виплату винагороди в повному обсязі військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни. Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що для належного та ефективного спосібу захисту порушеного права позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану". Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 по справі № 440/16480/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова