Постанова Київський апеляційний суд № 757/11825/26-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Справа № 757/11825/26-п № 33/824/3107/2026 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП, - в с т а н о в и в: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592134, 15 лютого 2026 року о 16 год 15 хв. в м. Києві, по вул. Паркова Дорога, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Шевроле, д.н.з. НОМЕР_1 , під час вибору безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, стан проїзної частини, стан транспортного засобу, щоб мати змогу контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого допустила виїзд на зустрічну смугу, де відбулось зіткнення з автомобілем Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 12.1, п.2.3.б ПДР, за що відповідальність встановлена ст.124 КУпАП. Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року ОСОБА_1 визнановинною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадянин, що дорівнює 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. Не погоджуючись з такою постановою судді, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року та провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно не прийняв до уваги письмові пояснення ОСОБА_1 про те, що транспортний засіб Шевроле рухався в м. Києві, по вул. Паркова Дорога зі швидкістю 30 км/год., що відповідало вимогам ПДР, на зазначеній ділянці дороги мало місце суцільна ожеледиця, дорожнє покриття не було очищене від льоду та необроблене протиожеледними матеріалами. Унаслідок наявності льоду на дорозі, автомобіль раптово втратив щеплення з дорожнім покриттям, що призвело до неможливості його повного контролю, внаслідок чого транспортний засіб розвернуло. Крім того зазначає, що водій автомобіля Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 , до останнього не вживав жодних заходів щодо уникнення зіткнення з автомобілем марки Шевроле, д.н.з. НОМЕР_1 . Невжиття заходів водієм автомобіля Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 для запобігання зіткненню, призвело до порушення ним п. 12.3 ПДР України. Оскільки водій автомобіля Ауді, д.н.з. НОМЕР_2 , бачив перешкоду, але продовжувала рухатися далі, остання порушила п. 12.3 ПДР України. Також вказує, що суд безпідставно не прийняв відомості зазначені у схемі місця ДТП від 15 лютого 2026 року, зіткнення автомобілів відбулося на осьовій смузі (тобто по центру дороги), при цьому стан покриття проїзної частини перебував у ожеледиці та місцями у мокрому стані. Також, у схемі місця ДТП відображено, що зіткнення транспортних засобів відбулося водій автомобіля марки «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався в межах дозволеної швидкості, тому порушення п. 12.1 та п. 2.3б ПДР України відсутнє через відсутність вини (суб`єктивної сторони). В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Вершняк В.М. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення захисника, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги , суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху. Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна. Зазначене правопорушення є деліктом з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання суспільно шкідливих наслідків. Для констатації наявності у діях порушника об`єктивної сторони вказаного правопорушення необхідно встановити прямий причинно-наслідковий зв`язок між допущеним порушенням ПДР та пошкодженням майна. Пунктом 2.3.б Правил дорожнього руху (ПДР) визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Згідно п. 12.1. ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала виключно ожеледиця. Керуючи автомобілем у лютому місяці, ОСОБА_1 мала об`єктивну можливість бачити покриття проїзної частини, що прямо зафіксовано у схемі ДТП та не заперечується самими учасниками. Наявність ожеледиці на дорозі є очевидним фактором, який згідно з вимогами пункту 2.3.б ПДР України покладає на водія обов`язок бути максимально уважним та негайно реагувати на таку зміну дорожньої обстановки. Відповідно до пункту 12.1 ПДР України, водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху зобов`язаний був урахувати вказану дорожню обстановку, а також особливості вантажу та значну масу керованого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Таким чином, саме невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам пунктів 2.3.б, 12.1 ПДР України та її невчасна реакція на зміну обстановки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із зіткненням та настанням шкідливих наслідків. За стандартом доведення «поза розумним сумнівом», винуватість апелянта підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів у їх взаємозв`язку, а посилання на неналежне утримання дороги розцінюється судом як намагання уникнути відповідальності за допущене порушення. Враховуючи наведене, суд першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта, не вбачається, а підстави для закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП відсутні. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Печерського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 07 травня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.В. Саліхов