Постанова Київський апеляційний суд № 370/3378/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2026 року м. Київ Справа № 370/3378/25 Провадження: № 33/824/2141/2026 Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О., секретар Лаврук Ю. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуадвоката Лісовського Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 року, винесену під головуванням судді Білоцької Л. В., у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП в с т а н о в и л а: Постановою Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 рокупровадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Лісовський С. В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 року та ухвалити нову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В обгрунтування апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 завершив маневр перестроювання, здійснив виїзд у сусідню смугу руху та встиг вирівняти транспортний засіб у напрямку подальшого руху. Крім того, посилається на характер і локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів, які, на його думку, свідчать, що на момент зіткнення автомобіль під керуванням ОСОБА_1 уже повністю перестроївся та рухався однією смугою разом з автомобілем під керуванням ОСОБА_2 . У зв`язку з цим вважає, що саме у водія ОСОБА_2 після завершення маневру перестроювання виник обов`язок дотримуватись безпечної дистанції та враховувати дорожню обстановку з метою недопущення зіткнення. Подана апеляційна скарга містить також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що оскаржувана постанова суду першої інстанції була ухвалена за відсутності учасників справи. Зі змісту клопотання вбачається, що про винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо 09 березня 2026 року, коли йому зателефонували працівники поліції та запропонували з`явитися для складання протоколу про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 року. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного. У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав. З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови районного суду пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання адвоката Лісовського С. В. в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню. 15 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу адвоката Лісовського С. В. в інтересах ОСОБА_1 . У запереченнях зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок того, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перед початком маневру не переконався у його безпечності та здійснив різке перестроювання безпосередньо перед автомобілем ОСОБА_2 . На підтвердження цього останній посилається на пояснення самого ОСОБА_1 , а також на схему ДТП, відповідно до якої транспортний засіб перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки перед пішохідним переходом. Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що обов`язок дотримання безпечної дистанції виникає у випадку, коли транспортні засоби протягом певного часу рухаються в одній смузі руху. Натомість, на його думку, ОСОБА_1 своїми діями, а саме різким перестроюванням з лівої смуги в праву, створив аварійнуобстановку, що змусило його вдатися до екстреного гальмування з метою уникнення зіткнення. В судовому засіданні адвокат Лісовський С. В. в інтересах ОСОБА_1 надав пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди. Просив апеляційну скаргу задовольнити та визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_2 надав пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Вислухавши пояснення учасників справи,дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя у постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винуватості особи у його вчиненні, а також надати належну оцінку цим доказам у їх сукупності. Проте, вищевказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані не у повному обсязі. Так, приймаючи постанову про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, щодостовірних даних про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 26.10.2025, відбулась саме у зв`язку із недотриманням водієм ОСОБА_2 положень п. 13.1 ПДР. З таким висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне. Як убачається із матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494797, 26.10.2025 о 16.30 дорога А/Д М-06 Київ -Чоп 67 км, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ, д.н.з НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Mitsubishi д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. В матеріалах справи міститься схема місця ДТП, що складена за місцем пригоди та містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об`єктів, зображених на схемі, на зворотному боці схеми зазначено характеризуючі дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження. При цьому, зазначена інформація підтверджена підписами водіїв транспортних засобів (а.с. 4). В матеріалах справи містяться також письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до пояснень ОСОБА_2 встановлено, що він, керуючи транспортним засобом, рухався автомобільною дорогою Київ-Чоп на 67 км у напрямку м. Києва. Зазначив, що рухався другою смугою руху, коли раптово перед його автомобілем з лівої смуги здійснив перестроювання інший транспортний засіб, який, за його словами, фактично «підрізав» його автомобіль. У зв`язку з цим ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг, унаслідок чого допустив наїзд на транспортний засіб, який здійснив перестроювання перед ним. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він, керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, рухався автомобільною дорогою Київ-Чоп на 67 км у напрямку м. Києва. За словами, ОСОБА_1 , він завчасно перестроївся з третьої смуги руху в другу та почав рух у звичайному режимі. Безпосередньо перед пішохідним переходом застосував гальмування, оскільки попереду транспортний засіб різко знизив швидкість та зупинився. Перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми матеріального права та відповідні їм обставини справи. Згідно п. 2.3 б ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозяться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу Відповідно до положень статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Аналіз вищезазначених норм Правил дорожнього руху України дозволяє зробити висновок, що водій зобов`язаний не лише формально дотримуватись дистанції, а й постійно оцінювати зміну дорожньої ситуації (п. 2.3 «б» ПДР) та коригувати спосіб керування, у тому числі швидкість і дистанцію (п. 13.1 ПДР), щоб уникнути створення аварійних ситуацій або зіткнень. Отже, зазначені норми покладають на водія підвищений обов`язок уважності та проактивної поведінки на дорозі, спрямований на запобігання дорожньо-транспортним пригодам навіть у разі раптової зміни дорожньої обстановки. Врахувавши пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди, дані схеми місця події, а також характер, механізм і локалізацію механічних пошкоджень транспортних засобів, суд апеляційної інстанції приходить обґрунтованого висновку про наявність у діях водія ОСОБА_2 порушення вимог п. 13.1 ПДР України. Так, відповідно до встановлених обставин справи, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом у другій смузі руху, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечної дистанції до транспортного засобу, який рухався попереду, внаслідок чого не мав можливості своєчасно зреагувати на зміну дорожньої ситуації та уникнути зіткнення. При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок різкого перестроювання транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та створення ним аварійної обстановки. Такі твердження ґрунтуються виключно на поясненнях самого ОСОБА_2 та не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б свідчили про те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 безпосередньо перед зіткненням здійснив небезпечне перестроювання чи іншим чином створив перешкоду для руху автомобіля ОСОБА_2. Навпаки, характер та локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів свідчать про попутний характер зіткнення, а саме про контакт передньої частини автомобіля ОСОБА_2 із задньою частиною автомобіля «Mitsubishi» під керуванням ОСОБА_1 , що узгоджується з висновком недотримання безпечної дистанції водієм транспортного засобу, який рухався позаду. Суд також критично оцінює доводи ОСОБА_2 про те, що ним було вжито всіх можливих заходів для уникнення дорожньо-транспортної пригоди, зокрема застосовано екстрене гальмування, про що нібито свідчить значна довжина гальмівного шляху. Зазначені твердження спростовуються схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, складеною безпосередньо після події та підписаною обома учасниками без зауважень. Вказана схема не містить відомостей про наявність слідів гальмування, їх довжину чи інших даних, які б підтверджували факт екстреного гальмування транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 . За таких обставин суд доходить висновку, що саме порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.1 ПДР України, яке виразилося у недотриманні безпечної дистанції та неналежному врахуванні дорожньої обстановки, перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням її наслідків. Отже ОСОБА_2 є винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Правила ч.2 ст.38 КУпАП визначають строки накладення адміністративного стягнення. Дана норма регламентує, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій і четвертій цієї статті. У ст.23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Разом з тим, сплив строку накладення адміністративного стягнення, на відміну від відсутності в діях особи складу чи події адміністративного правопорушення, або ж вчинення особою дій в стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, є очевидно нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку про скасування постанови Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 року про закриття провадження відносно ОСОБА_2 напідставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративногоправопорушення, з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі відносно нього на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП. Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що апеляційна скарга захисника адвоката Лісовського С. В. в інтересах ОСОБА_1 підлягаєчастковомузадоволенню. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И Л А: Клопотання адвоката Лісовського Сергія Володимировича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постановиМакарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 року задовольнити. Поновити адвокату Лісовському Сергію Володимировичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 року. Апеляційну скаргу адвоката Лісовському Сергію Володимировичу в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Макарівського районного суду Київської області від 29 січня 2026 рокувідповідно до якої, провадження відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності заст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставіп.7 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т. О. Невідома