Постанова Київський апеляційний суд № 752/4527/25

справа № 752/4527/25 провадження № 22-ц/824/5195/2026 головуючий у суді І інстанції Чекулаєв С. О. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2026 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування, В С Т А Н О В И В: У лютому 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в якому просила суд: 1)визнати неправомірним рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати; 2)стягнути з відповідача на свою користь 189 102,21 гривні, з яких: страхове відшкодування у розмірі 150 000,00 гривень; пеня у розмірі 8 145,00 гривень; інфляційні втрати у розмірі 24 275,02 гривень; три проценти річних у розмірі 6 682,19 гривні. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення страхового відшкодування - задоволено частково. Визнано неправомірним рішення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (ЄДРПОУ 31650052) про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її заяву вих. № Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ЄДРПОУ: 31650052) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) страхове відшкодування у розмірі 108 302 (сто вісім тисяч триста дві) гривні 43 копійки, а також: пеню відповідно до пункту 1.5. розділу 2 Пропозиції у розмірі 5 620 (п`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 87 копійок, інфляційні втрати у розмірі 17 902 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дві) гривні 50 копійок та три проценти річних у розмірі 4 619 (чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень 90 копійок. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; ЄДРПОУ: 31650052) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2 575 (дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 56 копійок, витрати на проведення судової експертизи у розмірі 33 746 (тридцять три тисячі сімсот сорок шість) гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 891 (тридцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одну) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись із указаним рішенням представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» - Сокол Діана Вікторівна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Також просить здійснити перерозподіл судових витрат, понесених відповідачем у суді першої інстанції, судові витрати, понесені у апеляційному провадженні, покласти на позивача. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що при укладенні полісу ОСОБА_1 було обрано програму «Нерухомість без огляду», яка не передбачає перед страхового огляду та/або надання документів на підтвердження інформації, поданої страхувальником. Вказує, що невід`ємними частинами договору є поліс, а також Пропозиція, повний текст якої доступний на сайті Страховика. Дані, що містяться в полісі формуються на підставі Пропозиції Страховика та електронної заяви Страхувальника. Тому не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страхова компанія повинна була ініціювати визнання договору недійсним «не заявляла вимог про недійсність договору». Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовився досліджувати доводи та докази страховика щодо порушення страхувальником вимог законодавства про прийняття об`єкта в експлуатацію та правил його експлуатації. Посилається також на те, що навіть якщо б повідомлення страхувальнику й не було надіслано (хоча докази направлення листа долучені до матеріалів справи відповідним клопотанням), це жодним чином не позбавляє страховика права у суду посилатися на фактичні обставини, положення договору та норми матеріального права як на самостійні підстави для відмови. На думку апелянта, відмовивши у дослідженні заперечень та доказів, викладених у відзиві, суд фактично звузив межі доказування. Щодо порушення страхувальником договірного прядку огляду майна та збереження слідів події вказує на те, що представником страхової компанії зафіксовано, що картина події (сліди настання випадку) була видозмінена. Погодження із страховиком дій щодо демонтажу, проведення ремонтних робіт, заміни пошкодженого майна всупереч викладеним умовам Договору, здійснено не було. Також в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що штрафні санкції у виді пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних нараховані судом некоректно. Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив, проте 23 березня 2026 року представником позивача було подано письмові пояснення, у яких він просив апеляційну скаргу ПАТ «СК «ВУСО» залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У судовому засіданні 28 квітня 2026 року представники апелянта ОСОБА_8 та ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає. При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «ВУСО», за участю страхового агента АТ КБ «Приватбанк» було укладено Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU. Відповідно до преамбули Електронного полісу (надалі за текстом також - Поліс), цей Поліс є індивідуальною частиною електронного Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ». Невід`ємними частинами Договору страхування є цей Поліс, а також Пропозиція, повний текст якої доступний на сайті Страховика. Згідно пункту 4.1. Полісу предметом Договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном за п.5.1. Полісу, а також з відшкодування страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, внаслідок володіння, користування та розпорядження майном зазначеним у п. 5.1.Полісу. Цей Договір страхування укладений між страховиком та страхувальником відповідно до правил № 13-03 «Добровільного страхування майна» затверджених 24.12.2007, Правил № 05-05 «Добровільного страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ», затверджений 24.12.2007 та Правил № 07-02 «Добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (нова редакція)» затверджених 01.12.2012 (пункт 4.2. Полісу). Згідно з умовами Договору страхування і Правил страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу, а страхувальник зобов`язується своєчасно оплачувати страхові платежі та виконувати інші умови Договору страхування і Правил страхування (пункт 4.3. Полісу). Відповідно до пункту 5.1. Полісу майном, що страхується є: нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно пункту 6.1. Полісу страховими випадками є: підпункт 6.1.1. пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем внаслідок їх пошкодження - згідно п.3.3.1. Правил; підпункт 6.1.2. протиправні дії третіх осіб, іншого стороннього впливу - згідно п.3.3.2. Правил; підпункт 6.1.3. стихійні явища: бурі, урагану, шторму, смерчу, шквалу, землетрусу, повені, паводку, затоплення, (підтоплення), дії ґрунтових вод, граду, зливи, снігопаду, сильних морозів, льодоходу, ожеледі, хуртовини, осідання, провалу, зсув ґрунту, тиску снігового покрову, оповзню, обвалу, каменепаду, лавини, селевих потоків - згідно п.3.3.2. Правил; підпункт 6.1.4. дії вогню, вибуху (в т.ч. резервуарів) який призвів до пожежі - згідно п.3.3.1. Правил; підпункт 6.1.5. пред`явлення страхувальнику третіми особами правомірних майнових претензій, які заявлені згідно з нормами законодавства України та є наслідком пожежі, вибуху, та/або дії води, що сталися під час користуванням майном, зазначеним в п.5.1. Договору: 6.1.5.1.відповідальність за шкоду, заподіяну майну фізичних і юридичних осіб; 6.1.5.2. відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю фізичних осіб. Відповідно до підпункту 8.1.1. страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід`ємними комунікаціями) становить 50 000,00 гривень. Відповідно до підпункту 8.1.2. страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості становить 100 000,00 гривень. Відповідно до підпункту 8.1.3. відповідальність страхувальника перед третіми особами за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 гривень. Відповідно до підпункту 8.1.4. відповідальність страхувальника перед третіми особами за шкоду заподіяну життю та здоров`я становить 50 000,00 гривень. Згідно пункту 7.3. Пропозиції щодо укладання електронного договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» (публічна частина договору), (надалі за текстом також - Пропозиція) укладений Договір страхування пролонгується на такий самий строк у разі сплати наступних страхових платежів, якщо жодний з учасників Договору страхування не заявить про бажання його припинити. У поданому до суду відзиву на позов відповідач підтвердив пролонгацію Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» до 20.10.2023. 21.08.2023 відбувся прорив (аварія) водонапірної труби (водопровідної труби), внаслідок чого сталося залиття та пошкодження будинку за адресою АДРЕСА_2 . Згідно Акта про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складеного 21.08.2023 старостою Ружинського старостинського округу Корнійчуком Ігорем та ОСОБА_4 вказано, що 21.08.2023 в будинку АДРЕСА_2 у паливній трапився прорив водонапірної труби, що стало причиною залиття водою усіх кімнат в будинку, аварія відбулася на системі холодного водопостачання. Відповідно до Акта було встановлено такі пошкодження будинку та внутрішнього оздоблення, а саме: водою було залито усі кімнати в будинку, рівень води від підлоги становив 25-30 сантиметрів; замокання та здуття ламінату та плінтусу в кімнатах: вітальні; у двох спальнях та гардеробних, фітнес залі, який об`єднаний з господарчою кімнатою; відклеювання плитки в кімнаті паливної, прихожій та двох санвузлах; відклеювання та замокання знизу на відстані від підлоги 25-30 см шпалер у кімнатах: вітальній; у двох спальнях та гардеробних, фітнес залі, який об`єднаний з господарчою кімнатою, паливній; кухні-студії; розмокання та роздуття шпаклівки стін у кімнатах: прихожій та двох санвузлах; вздуття міжкімнатних дверей та коробок і відкосів до них, а саме знизу на відстані 20-35 см, у кімнатах: прихожій; у двох санвузлах; у двох спальнях, фітнес залі, який об`єднаний з господарчою кімнатою, паливній; пошкоджено стіни у паливній; пошкоджені бойлер та водопровідна труба, на якій трапився прорив; пошкоджено меблі, а саме замокання та вздуття: двоспального ліжка в спальні, шафи купе, які стоять по периметру кімнат в гардеробних, орієнтовно загальною довжиною 17 метрів і висотою 2.5 метри; дивану у вітальній. 21.08.2023 позивач звернулася до відповідача із Заявою вих. № Z237LPB700004S про здійснення страхової виплати. Згідно наявного в матеріалах справи Рапорта по страховій справі №2314502 від 23.08.2023, суд встановив, що за результатами огляду оцінювачем ОСОБА_5 об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності представника власника - ОСОБА_9, був складений Звіт про результати огляду майна/обладнання/ТЗ/вантаж/інше від 23.08.2023. Також, на момент огляду об`єкту встановлено, що пошкоджений електричний водонагрівач (бойлер) було демонтовано та здійснено заміну на нове обладнання. Пошкоджений трубопровід та всі сполучення до електричного водонагрівача (бойлера) також було демонтовано та замінено, що підтверджується фототаблицею №1 та складеним Звітом. Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді ПАТ «СК «ВУСО», позивачу було відмовлено у страховій виплаті. Відмова відповідача була мотивована тим, що до водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем водопровідної системи бойлер та труби, які подають воду до бойлера не відносяться, а тому у ПРАТ «СК «ВУСО» відсутні підстави визнавати таку аварію і затоплення страховим випадком. Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24, судовий експерт ОСОБА_6 дійшла таких висновків. 1)внаслідок залиття (пошкодження) житлового будинку АДРЕСА_2 , виникли: пошкодження бойлера та водопровідної труби; пошкодження опорядження стін з наявними характерними грибковими утвореннями; пошкодження покриття підлоги по всій товщині опоряджувальних покриттів; пошкодження міжкімнатних дверних блоків; пошкодження меблів, що не є предметом судової будівельно-технічної експертизи, а є предметом товарознавчої експертизи; 2)водопровідна труба, на якій трапився прорив (аварія), внаслідок чого сталося залиття будинку та бойлер відносяться до гідравлічної системи внутрішнього водопостачання будинку відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва; 3)вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно здійснити у будинку для усунення пошкоджень внаслідок залиття, що зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 21.08.2023 с. Городилець, Ковельського району, становить 323 281,58 гривні з урахуванням ПДВ; 4)розмір завданої матеріальної шкоди будинку унаслідок його залиття дорівнює вартості ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно здійснити у будинку для усунення пошкоджень внаслідок залиття, що зафіксовано Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 21.08.2023 с. Городилець, Ковельського району, та становить 323 281,58 гривні з урахуванням ПДВ. Суд також встановив, що ОСОБА_7 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 132,6 кв.м., який був закінчений будівництвом згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта від 21.09.2023 за реєстраційним номером ІУ 101230921119. Право власності позивача на вказаний вище будинок було зареєстровано 25.09.2023 згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 69475335. З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2023 (тобто протягом строку страхового покриття згідно Полісу) відбувся прорив (аварія) водонапірної труби (водопровідної труби), внаслідок чого сталося залиття та пошкодження будинку за адресою АДРЕСА_2 . У результаті вказаної аварії було пошкоджене майно, що було застраховане згідно Полісу, загальна вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідно здійснити у будинку для усунення пошкоджень внаслідок залиття, згідно Висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24 становить 323 281,58 гривень з урахуванням ПДВ. Відповідно до підпункту 8.1.1. Полісу страхова сума в частині страхування нерухомого майна (конструкції з невід`ємними комунікаціями) становить 50 000,00 гривень; відповідно до підпункту 8.1.2. страхова сума в частині страхування внутрішнього оздоблення нерухомості становить 100 000,00 гривень. У поданому до суду відзиві на позов відповідач вказує, що на момент укладення між сторонами договору страхування (20.07.2021) об`єкт страхування, ще не мав статусу нерухомого майна, оскільки ще не був завершений будівництвом та введений в експлуатацію. Окрім того, на думку відповідача, ОСОБА_1 не мала жодного майнового інтересу до об`єкту страхування, оскільки, по-перше, нерухоме майно не було створене, а по-друге, згідно наданих документів, право власності на земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво застрахованого об`єкту та житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_7 , що доводить відсутність у позивача на момент страхування матеріальної заінтересованості у страхуванні ризиків, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням об`єкта незавершеного будівництва. Таким чином, відповідач, який як страховик уклав договір страхування майна, отримав від страхувальника страховий платіж, а після настання страхової події фактично заперечує про наявність об`єкта страхування, його належність страхувальнику та вказує на необхідність керуватися положеннями для майна, в якому здійснюється капітальний ремонт. Суд зазначав, що укладаючи договір страхування та приймаючи на себе відповідні ризики, страховик зобов`язаний чітко встановити що є об`єктом страхування, які є страхові ризики, хто є вигодонабувачем тощо. Твердження відповідача про те, що на момент укладення договору страхування майбутній страхувальник - ОСОБА_1 не повідомила обставину, що має істотне значення для оцінки страхового ризику, а саме, що об`єкт, який страхується не є нерухомим майном, а тому не міг бути застрахованим як нерухоме майно є безпідставним перекладенням відповідальності на іншу особу, в цьому випадку на страхувальника за договором страхування. У справі, що розглядається суд також встановив, що Договір добровільного комплексного страхування майна був укладений між сторонами 20.07.2021 і в подальшому був пролонгований сторонами до 20.10.2023. Таким чином, ситуація, коли відповідач, як страховик протягом двох років існування договірних правовідносин із позивачем, отримуючи від позивача, як страхувальника, страхові платежі не зміг встановити, що об`єкт страхування, який застрахований як «нерухоме майно» не має статусу нерухомого майна та не підлягає страхуванню на умовах укладеного договору, не відповідає принципу добросовісності. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що укладаючи Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU, визначаючи у ньому об`єкт страхування - нерухоме майно, яким володіє, розпоряджається або користується страхувальник за адресою: АДРЕСА_2 відповідач свідомо взяв на себе страхові ризики пов`язані із пошкодженням такого об`єкту як «нерухомого майна», а тому, всі твердження відповідача, щодо неналежності об`єкту страхування до категорії «нерухомого майна» є безпідставними. Суд також звертав увагу, що відповідач, стверджуючи про невідповідність укладеного договору страхування положенням законодавства та встановленим Правилам, не заявляв вимог про визнання такого договору недійсним. Станом на дату розгляду справи Електронний поліс добровільного комплексного страхування майна та відповідальності перед третіми особами «НЕРУХОМІСТЬ БЕЗ ОГЛЯДУ» № VOK4NBR-216K3UU у судовому порядку не оскаржується та є дійсним. Факт залиття об`єкту страхування внаслідок аварії бойлера підтверджується Актом про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складеного 21.08.2023, а також Рапортом по страховій справі №2314502 від 23.08.2023 та не заперечується сторонами. Згідно пункту 6.1. Полісу страховим випадком, серед іншого є: пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем внаслідок їх пошкодження - згідно п.3.3.1. Правил. Мотивом для відмови у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , що було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати було те, що до водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем водопровідної системи бойлер та труби, які подають воду до бойлера не відносяться. Згідно Висновку експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 30.12.2024 № 1-12/24, наданого судовим експертом Згоник Наталією Миколаївною, суд встановив, що водопровідна труба, на якій трапився прорив (аварія), внаслідок чого сталося залиття будинку та бойлер відносяться до гідравлічної системи внутрішнього водопостачання будинку відповідно до вимог нормативно- правових актів у галузі будівництва. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення ПАТ «СК «ВУСО» про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати, є неправомірним, тобто таким, що не ґрунтується на умовах укладеного договору страхування та чинного законодавства. У поданих до суду запереченнях відповідач вказав на існування іншого листа від 19.10.2023 який був надісланий відповідачем позивачу на адресу: АДРЕСА_3 (рекомендований лист 19.10.2023 року №3827/2023/вих./2314502), в якому підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування вказані: неповідомлення позивачем істотних обставин щодо об`єкта страхування та зміна позивачем місця та картини пошкоджень. Суд критично поставився до таких тверджень відповідача з огляду на умови договору та вимоги Закону. Згідно з пунктом 3.13. Пропозиції страховик приймає рішення про виплату або про відмову у здійсненні страхової протягом 10 робочих днів (не враховуючи вихідні та святкові дні) з моменту отримання від страхувальника заяви про виплату страхового відшкодування. Цей строк може бути продовжений ще на 10 робочих днів, якщо визначення розміру страхового відшкодування відбувається на підставі висновку експертизи. Таким чином, враховуючи вказані положення пункту 3.13. Пропозиції відповідач повинен був прийняти рішення про відмову не пізніше 18.09.2023. Враховуючи положення пункту 3.13. Пропозиції щодо випадку, коли обставини страхового випадку потребують додаткової перевірки (про що страховиком не вказувалося) і страховик може ухвалити відповідне рішення про виплату відшкодування протягом 30 робочих днів з моменту отримання від страхувальника заяви про виплату страхового відшкодування, останнім терміном для прийняття такого рішення є 02.10.2023. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно зазначив, що лист від 19.10.2023 року №3827/2023/вих./2314502 у будь-якому разі є направлений відповідачем з порушенням строків передбачених пунктом 3.13. Пропозиції. Окрім того, відповідач не надав до суду доказів того, що 19.10.2023 ним був надісланий позивачу саме лист №3827/2023/вих./2314502, оскільки окрім конверту та довідки оператора поштового зв`язку матеріали справи не містять опису вкладення у такий конверт, а позивач не визнає отримання такого листа. Встановивши, що прорив водонапірної труби, який став причиною залиття водою усіх кімнат у будинку за адресою: АДРЕСА_2 є страховим випадком, який стався в межах строку страхового покриття згідно Полісу, суд в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованого висновку, що у відповідача виник обов`язок здійснити страхову виплату в межах лімітів своєї відповідальності визначеної договором. Розмір шкоди, який визначений судом першої інстанції в розмірі 108 302,43 гривні ні позивачем ні відповідачем не спростований. Судом також наведений власний розрахунок, яким визначено пеню відповідно до пункту 1.5. розділу 2 Пропозиції у розмірі 5 620,87 грн, інфляційні втрати у розмірі 17 902,50 грн та три проценти річних у розмірі 4 619,90 грн, які підлягають стягненню на користь позивача. Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Судом першої інстанції правильно встановлені спірні правовідносини та норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме загальні положення про страхування та зобов`язання ЦК України, Закону України «Про страхування» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин та на час розгляду справи судом. Як було встановлено судом першої інстанції, сторони спору є страховиком і страхувальником за договором страхування. У зв`язку із настанням страхової події страхувальник, як правильно встановив суд в оскаржуваному рішенні, з дотриманням вимог Закону та умов договору звернувся до страховика за страховою виплатою та отримав рішення про відмову у страховій виплаті. Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, єдиною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, відповідач заперечив ту обставину, що до водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем водопровідної системи бойлер та труби, які подають воду до бойлера не відносяться, в той час як позивач заявила про наявність страхового випадку згідно пункту 6.1. Полісу саме як пошкодження рідиною із водопровідних, каналізаційних, опалювальних або інших гідравлічних систем внаслідок їх пошкодження. Судом також правильно було встановлено, що про будь-які інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування відповідач у вказаному вище листі не повідомляв, а тому суд вважав, що такі підстави у відповідача були відсутні. Враховуючи викладене, суд в оскаржуваному рішенні дійшов мотивованого висновку, що рішення ПАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» про відмову у виплаті страхового відшкодування (у здійсненні страхової виплати) ОСОБА_1 , яке було викладене в листі про відмову у виплаті страхового відшкодування та надане ОСОБА_1 на її Заяву вих. №Z237LPB700004S від 21.08.2023 про здійснення страхової виплати, є неправомірним, тобто таким, що не ґрунтується на умовах укладеного договору страхування та чинного законодавства. У доводах апеляційної скарги відповідач наводив інші підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, які аналогічні запереченням проти позову, які наводились в суді першої інстанції. Судом першої інстанції відповідним запереченням надана належна оцінка з приводу того, що умовами договору та нормами Закону установлено порядок та строки вирішення питання щодо визнання чи невизнання страхового випадку страховиком. Судом також встановлено, що відповідач не довів сам факт направлення позивачці іншого рішення щодо відмови у страховому відшкодуванні з інших підстав. Колегія апеляційного суду погоджується із наведеною судом першої інстанції оцінкою наданих відповідачем доказів та оцінкою поведінки відповідача, в той час як наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди із оцінкою таких доказів. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону № 85/96-ВР, при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 26 наведеного Закону в редакції від 01.07.2021 року, яка була чинна на час укладення договору страхування було передбачено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Аналогічний підхід зберігся в ст. 104 Закону № 1909-IX про те, що у разі прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати страховик зобов`язаний протягом строку, передбаченого договором страхування або законодавством, повідомити страхувальника (іншу особу, яка відповідно до договору або законодавства має право на отримання страхової виплати) у письмовій формі про прийняте рішення з обґрунтуванням підстави відмови. З урахуванням наведеного, обов`язок щодо своєчасного повідомлення споживача страхових послуг про підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, був визначений Законом та умовами договору, відтак передбачуваний для відповідача. Тобто Законом не передбачено, що страховик має право заявляти нові підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування після закінчення строку для надання такого рішення. Колегія апеляційного суду також погоджується із іншими висновками суду першої інстанції з приводу того, що договір страхування є чинним, вимог про його розірвання чи оспорення не заявлено, відтак є безпідставними доводи апеляційної скарги з приводу заявлення позивачем під час укладення договору недостовірних відомостей. Не є обґрунтованими також доводи апеляційної скарги про те, що суд обмежував право відповідача на надання заперечень і доказів, оскільки надав оцінку лише тим доказам, які відповідають вимогам належності та допустимості. Сам по собі факт подання заперечень не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається. Доводи щодо неправильного нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими, оскільки апелянт не навів конкретного альтернативного розрахунку, який би спростовував висновки суду першої інстанції. Суд першої інстанції здійснив нарахування у відповідності до вимог цивільного законодавства та умов договору, а доводи апеляційної скарги мають загальний характер і не підтверджені належними доказами. Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції та переоцінки встановлених обставин справи, однак не містять передбачених законом підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає. Враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, судом правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба