Постанова Сумський апеляційний суд № 592/7445/26

Справа №592/7445/26 Номер провадження 22-ц/816/2310/26 Категорія - 83 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М., з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В., у присутності представника позивача адвоката Юшкевич Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2026 року в складі судді Титаренко В.В., постановлену в м. Суми (повний текст виготовлено 13 травня 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, в с т а н о в и в : 04.05.2026 адвокат Юшкевич Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Зарічного ВДВС у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з позовом, який мотивувала тим, що на праві приватної спільної сумісної власності йому належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Але позивач на даний час не може розпорядитися своєю власністю, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься реєстраційний запис про обтяження від 12.06.2008 №7376912 про арешт майна боржника та оголошена заборона на його відчуження. Підставою зазначеного обтяження є постанова про арешт майна боржника, накладений Зарічним ВДВС від 29.05.2008 у рамках виконавчого провадження АК №086782. Але в позивача на даний час всі виконавчі провадження відносно нього завершені та на виконанні у відповідача не перебуває жоден виконавчий документ. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. У зв`язку із зазначеним у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Посилаючись на викладене, позивач просив скасувати арешт та заборону відчуження нерухомого майна, накладені постановою Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції від 29.05.2008 у рамках виконавчого провадження АК №086782 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на праві приватної спільної сумісної власності. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.05.2026 відмовлено у відкритті провадження в справі. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Юшкевич Є.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті. Вважає, що висновок суду є передчасним та необґрунтованим, суд безпідставно поклав на позивача обов`язок звернення зі скаргою на дії державного виконавця, коли фактично відсутнє виконавче провадження як юридична підстава для такого порядку захисту. Вказує, що суд першої інстанції фактично позбавив позивача будь-якого ефективного способу захисту права, оскільки звернення зі скаргою неможливе через відсутність виконавчого провадження, виконавча служба не має процесуальної можливості зняти арешт без відповідного судового рішення. Крім того, відмова у відкритті провадження в даному випадку унеможливлює подальше здійснення належного захисту майнових прав позивача, щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття арешту у випадку закінчення виконавчого провадження. Наявність протягом тривалого часу (більше 15 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Таким чином, у даному випадку є саме спір про право власності, що підлягає розгляду в позовному провадженні відповідно до ЦПК України. Зазначає, що подальше існування арешту майна позивача за відсутності відкритого виконавчого провадження, матеріали якого знищені, не відповідає меті виконавчого провадження та призводить до непропорційного і безстрокового втручання в право власності позивача. Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Зарічного ВДВС у м. Суми не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 28, 30). Про причини неявки суд не повідомили. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача адвоката Юшкевич Є.Ю., яка доводи апеляційної скарги підтримала, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 19.09.1997 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с 9). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься реєстраційний запис про обтяження від 12.06.2008 №7376912 про арешт майна боржника та оголошена заборона на його відчуження, об`єкт обтяження: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Підставою обтяження є постанова про арешт майна боржника Зарічного ВДВС від 29.05.2008 у рамках виконавчого провадження АК № 086782 (а. с. 10). З листа Зарічного ВДВС у місті Суми від 19.12.2025 №23382 вбачається, що станом на день надання інформації у ВДВС не перебуває виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_1 є боржником. Звернуто увагу, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки (а. с. 11). Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі, місцевий суд виходив з того, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Згідно зі ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 24.05.2021 у справі №712/12136/18 та підтриманий у постанові Верховного Суду від 17.02.2025 у справі №295/6687/24. У частині 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна. У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У Зарічному ВДВС міста Суми перебувало виконавче провадження АК № 086782, у рамках якого на вказану квартиру було накладено арешт. Відповідно до листа Зарічного ВДВС у місті Суми від 19.12.2025 №23382, станом на день надання інформації у ВДВС не перебуває виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_1 є боржником. Звернуто увагу, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки. Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, у рамках якого накладено арешт на належне йому нерухоме майно. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 був боржником у виконавчому провадженні, у рамках якого накладено арешт на належне йому нерухоме майно, він не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України в цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме: оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що даний спір не може розглядатися в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України, оскільки відсутні об`єкт та предмет оскарження, є необґрунтованими та суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 14.05.2025 у справі №2/1522/11652/11. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду роз`яснила наступне: «нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (у редакції від 01.11.2022) визначено, що в разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження. Отже, отримавши заяву ОСОБА_1 про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1.» У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що боржник повинен оскаржувати дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11, також не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки в зазначеній справі матеріали виконавчого провадження були знищені і боржник оскаржував дії державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції позбавив позивача ефективного способу захисту, колегія суддів відхиляє, оскільки суд роз`яснив ОСОБА_1 , що він має право звернутися до суду в порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення ухвалене без дотримання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу адвоката Юшкевич Євгенії Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 червня 2026 року. Головуючий - А.О. Замченко Судді: О.М. Черних А.М. Худик